Справа № 2-а-510
2010 р.
23 квітня 2010 року м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
Головуючого-судді Веселова В.М.
Секретаря Максим'юк М.А.
Представника ПФ у Коломийському районі - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Коломия справу за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного Фонду України в Коломийському районі про поновлення пропущеного строку та стягнення невиплаченої щомісячної державної допомоги дитині війни, -
Позивач звернулася з позовом до управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі /далі Відповідач/ про нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, який підтримала у судовому засіданні і пояснила, що на її звернення про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни Відповідач відмовив , що суперечить вимогам Конституції України, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року та №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року. Тому просить суд зобов”язати управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі нарахувати та виплатити на її користь підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 31 грудня 2007 року по 31грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, та поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів.
Представник управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі позов не визнала і пояснила, що Позивач без поважних причин пропустила річний строк для звернення з адміністративним позовом, термін якого повинен обчислюватися для неї з 12.07.2008 р. Крім того, для вимог Позивача не може застосовуватись положення ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" при призначенні пенсії за Законом України "Про соціальний захист дітей війни". Згідно ст.95 Конституції України будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються законом про Державний бюджет України. Відповідно до ст.7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не Пенсійного фонду України.
Відповідно до ст. 30 Бюджетного кодексу України видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення на конкретні цілі, до яких належать видатки на фінансування доплат, підвищень до пенсій, встановлених законом. Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено на 2007 рік з урахуванням ст. 111 вказаного Закону, якою встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, виплачуються особам, які є інвалідами. Позивачу групу інвалідності не встановлено.
Таким чином, позивачу протягом оспорюваного періоду нараховувалась та виплачувалась пенсія в розмірах, встановлених ст.ст. 28, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно п.41 пп.2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на які поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" іншим учасникам війни державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Тому в наступних періодах пенсія позивачу нараховувалась та виплачувалась: з 01.01.2008 р. - згідно ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ряд положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", зокрема положення п.41 Розділу II вказаного Закону. Вищезазначеною нормою передбачалось внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Разом з тим у п.5 пп.5.4 цього Рішення передбачено, що у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони. Оскільки відповідних законів про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" Верховною Радою України прийнято не було, то пенсія позивачці з 22.05.2008 р. нараховувалась у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 р. "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У зв"язку з тим, що пенсія Позивачу призначена і перерахована з дотриманням норм діючого законодавства, то враховуючи викладене представник Відповідача просить суд в позові відмовити.
Суд вважає, що позов підставний і підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.
Статтею 46 Конституції України визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" - дитина війни, це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Встановлено, що Позивач у справі є дитиною війни. Вказаний правовий статус підтверджується посвідченням № 143121 , копія якого долучена до матеріалів справи,
В силу ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Проте Законом України "Про державний бюджет в Україні на 2006 рік" (п. 17 ст. 77) зупинено дію норми ст. 6 Закону. Відновлено її у зв'язку із виключенням пункту і 7 статті 77 Закону України "Про державний бюджет в Україні на 2006 рік" Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік". Однак Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік" зупинено надану статтею 6 Закону соціальну гарантію. Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа № 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) окремі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", зокрема п.12 ст.71, яким зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Положення закону, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Тим самим відновлено дію статті 6 Закону, яка тривала до 31.12.2007 року.
Отже, у 2007 році Позивач мала право на підвищення пенсії, яка їй виплачувалася у період із 09.07.2007 року по 31.12.2007 року на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. (справа № 1-28/2008 щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ряд положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", зокрема положення п.41 Розділу II вказаного Закону. Тому у 2008 році Позивачка мала право на підвищення пенсії, яка їй виплачувалася у період із 22.05.2008 року по 31.12.2008 року на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Рішення Конституційного Суду України у цих справах мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв"язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень зазначеного Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" і Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", що визнані неконституційними. Ці Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Пенсія Позивачу повинна нараховуватися та виплачуватися із урахуванням мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ст. 62 Закону України "Про державний бюджет в Україні на 2007 рік". Такий розмір мінімальної пенсії за віком становив: з 1 січня 2007 року - 308 грн., з 1 квітня 2007-року - 406 гри., з 1 жовтня 2007 року - 411 грн.
Разом із тим, суд визнає безпідставними доводи представника Відповідача про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не поширюється на спірні правовідносини, оскільки наявність такої норми, за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком, не є підставою для відмови в реалізації Позивачкою гарантованого Законом України "Про соціальний захист дітей війни" права на отримання підвищеного розміру пенсії, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення,
В силу ч. 1 ст. 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов'язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.
Таким чином, для покладення на органи пенсійного фонду України обов'язку із нарахування та виплати недоплачених сум пенсій, необхідно встановити факт протиправності дій вказаних органів по невиплаті пенсії чи гарантованих Законом надбавок до пенсії. Враховуючи, що управлінням Пенсійного фонду України в Коломийському районі не виплачено у встановлену Законом порядку позивачу надбавки до пенсії, суд вбачає їхню відмову протиправною.
Керуючись положеннями ст. 16 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд приходить до висновку, що право на пенсійне забезпечення включає право застрахованої особи на нарахування та виплату пенсії у встановленому нормами чинного законодавства розмірі та вважається реалізованим при отримані застрахованою особою пенсійних виплат у порядку та в умовах, визначених Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тому суд вважає, що Позивач має право на захист гарантованого їй законом пенсійного забезпечення, зокрема на встановлену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" надбавку у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, оскільки таке право є захищеним при виплаті та отриманні відповідних пенсійних виплат, а не при їх перерахуванні. У зв"язку з цим, для захисту порушених прав Позивач, управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі Івано-Франківської області слід зобов'язати виплатити їй перераховану із урахуванням 30-ти відсоткового підвищення пенсію.
Судом встановлено,що позивач є особою похилого віку,про рішення Конституційного Суду України, які скасовували спірні положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік, «Про Державний бюджет України на 2008 рік» вона дізналась тільки з преси, отже суд вважає,що позивачці слід поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав.
Оскільки Відповідач продовжує не виплачувати належну Позивачу 30% щомісячну соціальну допомогу, то доводи представника Відповідача про пропуск Позивачем встановленого строку звернення до адміністративного суду є неспроможними.
Суд враховує те, що рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов'язок виконання рішення Конституційного суду України є вимогою Конституції України, у статті 22 якої встановлено, що при прийнятті нових законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
На підставі Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст. 2, 5-12, 17, 47-51, 56, 58, 59, 71, 76, 79, 86, 88,104, 106, 108, 111, 122 , 158-163, 167 КАС України суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Поновити ОСОБА_2 пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав.
Зобов”язати Управління пенсійного Фонду України в Коломийському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії отриманої у період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 30 % мінімального розміру пенсії за віком, право на яке надано ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. У разі подачі заяви про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Коломийський міськрайонний суд. Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Суддя: Веселов В.М.