ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову
13 серпня 2020 року м. Київ № 640/18335/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Патратій О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України в особі дисциплінарної палати Центральної
експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України
про визнання протиправним та скасування рішення № 1 від 27.05.2020 та № 2 від 02.07.2020
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2020 відкрито провадження у зазначеній справі.
Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд зупинити дію Рішення дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України №2 від 02 липня 2020 року.
Заяву про забезпечення позову обґрунтовано очевидною протиправністю Рішення дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України №2 від 02 липня 2020 року. На думку заявника, в Рішенні №2 від 02 липня 2020 року відсутні прізвища, ініціали та підписи усіх членів дисциплінарної палати, які брали участь у засіданні. Рішення №2 від 02.07.2020 р. прийнято з урахуванням протиправного Рішення №1 від 27.05.2020 р. Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України. Крім того, Рішення відповідача №2 від 02.07.2020 р. за своїм змістом не підтверджує наявності порушень Позивачем вимог законодавства України про судову експертизу та/або методичних вимог під час проведення досліджень, що є єдиною підставою для притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності у відповідності до п. 1 розділу VI Положення.
За посиланням заявника, у зв'язку з призупиненням відповідачем дії свідоцтва позивача на 6 місяців та на виконання рішення №2 від 02.07.2020 р., яке має ознаки очевидної протиправності, позивач зобов'язаний пройти незаконну підготовку за відповідними програмами підготовки та повторно пройти атестацію. Таким чином, на думку позивача, може виникнути ситуація у разі не вжиття заходів забезпечення позову, що для того, щоб Позивач міг здійснювати судово-експертну діяльність він ще повинен пройти підготовку за відповідними програмами підготовки та повторно пройти атестацію. Але враховуючи, що рішення Відповідача №2 від 02.07.2020 р. є явно протиправним, то воно з великою мірою вірогідності буде скасовано судом у майбутньому, а позивач пройде незаконну підготовку та стажування для можливості реалізації свого права на працю. Отже, задоволення позову у майбутньому, з урахуванням орієнтованих строків розгляду справи у суді, не буде ефективним способом захисту без вжиття заходів забезпечення позову та зупинення дії рішення Відповідача №2 від 02.07.2020р.
Розглянувши подану заяву суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, законодавець визначив, що перелік підстав для забезпечення позову є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, а тому за відсутності передбачених вказаною статтею обставин прийняття рішення про забезпечення позову є неможливим.
Суд не вбачає очевидної протиправності рішення відповідача - дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України №2 від 02 липня 2020 року. На переконання суду, очевидна протиправність рішень суб'єкта владних повноважень це прийняття ним таких рішень, які взагалі не передбачені законодавством України, або прийняття рішень суб'єктами, які не наділені компетенцією у відповідній сфері.
Натомість, у цьому випадку дисциплінарна палата Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України прийняла рішення №2 від 02 липня 2020 року на підставі розділу VI Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України від 03.03.2015 №301/5.
Питання обґрунтованості чи необґрунтованості рішення №2 від 02 липня 2020 року в теперішній час є спірним, і ще повинно бути ретельним чином досліджено та доведено.
Правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладена у постанові від 19.06.2018 у справі 826/9263/17, зводиться до того, що підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Виходячи із змісту поданої заяви та доводів, наведених позивачем на її обґрунтування, суд приходить висновку, що заявником не наведено обставин та не надано доказів, за яких в разі невжиття заходів забезпечення позову буде істотно ускладнено чи унеможливлено виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2019 року у справі №826/13306/18.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
У випадку, якщо особа має намір звернутися до суду з немайновою вимогою, судам необхідно застосовувати та досліджувати таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Наведене свідчить про відсутність існування підстав для задоволення клопотання про забезпечення позову.
Враховуючи предмет спірних правовідносин, оцінивши обґрунтованість доводів клопотання, адекватність його вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін та обсяг позовних вимог, суд вважає, що заява позивача про забезпечення адміністративного позову до подання позовної заяви задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Позивачем не доведено існування обставин, вказаних у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 77, 150, 151, 154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Патратій