125/555/20
2/125/144/2020
про розгляд клопотань та відкладення підготовчого засідання
10.08.2020 м. Бар Вінницької області
Барський районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Питель О.В., секретар судового засідання Хода Д.О., розглядаючи у підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Барського районного нотаріального округу Мельник Олександр Миколайович про визнання договору купівлі-продажу недійсним,
за участі: позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_4 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_5 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
У провадженні Барського районного суду Вінницької області знаходиться вказана цивільна справа.
У ході підготовчого провадження позивачем ОСОБА_1 подано заяву про зміну предмету позову, відповідно до змісту якої позивач просить визнати недійсною довіреність від 23.10.2019, якою ОСОБА_6 уповноважила ОСОБА_3 продати її квартиру, визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири та скасувати державну реєстрацію права власності відповідача на спірну квартиру.
У підготовчому засіданні представник позивача ОСОБА_4 , позивач ОСОБА_1 підтримали подану заяву з підстав, що викладені у ній.
Представник відповідача Радзієвський А.М. заперечив проти приєднання до матеріалів справи заяви про зміну предмету позову. Зазначив, що позивачем не виконано вимоги ЦПК України щодо надіслання копії вказаної заяви усім учасникам, з огляду на те, що заява датована 16.06.2020, а до неї долучено квитанції "Укрпошти" про надіслання рекомендованого листа ОСОБА_2 28.05.2020, та про надіслання рекомендованого листа приватному нотаріусу Мельнику О.М. 16.06.2020. Таким чином, представник відповідача вважає, що позивачем не надано доказів надіслання заяви про зміну предмету спору відповідачу ОСОБА_2 . Крім того, представник відповідача вважає, що подана заява містить одночасно зміну предмету та підстави спору, а відповідно до норм ЦПК України позивач не вправі змінювати одночасно предмет і підстави позову.
Відповідач ОСОБА_2 підтримала думку свого представника.
Відповідач ОСОБА_3 підтримав думку представника відповідача ОСОБА_5
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Барського районного нотаріального округу Мельник О.М. у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Суд, розглянувши заяву позивача про зміну предмету позову, заслухавши думку учасників судового процесу, дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 ЦПК України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої та частинами третьою і четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду.
Згідно з ч. 1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
У ході підготовчого засідання було встановлено, що позивачем через канцелярію суду подано заяву про зміну предмета позову від 16.06.2020, до заяви долучено квитанції АТ "Укрпошта" про надіслання рекомендованого листа ОСОБА_2 28.05.2020, та про надіслання рекомендованого листа приватному нотаріусу Мельнику О.М. 16.06.2020. З огляду на те, що заява про зміну предмета датована 16.06.2020, квитанція про надіслання рекомендованого листа ОСОБА_2 28.05.2020 не може бути належним доказом надіслання останній копії вказаної вище заяви. Крім того, до заяви про зміну предмета позову від 16.06.2020 не долучено квитанції про надіслання її копії співвідповідачу ОСОБА_3 .
З огляду на викладене, заяву про зміну предмету позову слід повернути позивачу.
У підготовчому провадженні представником відповідача Радзієвським А.М. було подано клопотання про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду. Відповідно до змісту клопотання відповідач просить залишити позов без розгляду, оскільки фізична особа ОСОБА_1 , якій належить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Барським РВ УМВС України у Вінницькій області 09.10.2015, що вказаний у позові, не підтвердила належними доказами свій статус як фізична особа - громадянин України, з огляду на відсутність долученої копії паспорту із вказаними реквізитами. Фізична особа ОСОБА_1 , якій належить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Барським РС УДМС України у Вінницькій області 09.10.2015, копія якого долучена до матеріалів справи, на думку представника відповідача, не зверталася до суду з позовом, з огляду на інформацію про паспортні дані, що наведена у позові. Тобто провадження у справі відкрито на підставі позову фізичної особи, яка не підтвердила належними доказами свою цивільну дієздатність для звернення до суду.
Відповідач ОСОБА_2 підтримала клопотання.
Відповідач ОСОБА_3 підтримав клопотання представника відповідача ОСОБА_5 .
Представник позивача ОСОБА_4 , позивач ОСОБА_1 заперечили проти задоволення клопотання. Представник позивача зазначила, що клопотання необґрунтоване, копія паспорту, завірена позивачем, долучена до матеріалів справи, її особу встановлено та встановлено її цивільну дієздатність.
Відповідач ОСОБА_3 підтримав клопотання відповідача ОСОБА_2 .
Суд, розглянувши клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду, заслухавши думку учасників судового процесу, дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 ЦПК України, цивільна процесуальна дієздатність це здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність), яку мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, зокрема, якщо позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
Позовна заява ОСОБА_1 містить дані про її реєстраційний номер облікової картки платника податків, що відповідає вимогам п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, при цьому зазначення реквізитів паспорту - є альтернативною вимогою.
З огляду на викладене, суд вважає, що клопотання представника відповідача містить ознаки прояву надмірного формалізму щодо дотримання вимог до позовної заяви, дотримання яких перевіряє суд на стадії відкриття провадження у справі. Надмірний формалізм під час вирішення питання про відкриття провадження у справі суперечить принципу верховенства права, завданням цивільного судочинства та порушує, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, право на доступ до суду.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).
Так у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.
Водночас у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Згідно з висновками, викладеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»).
Також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).
У рішенні у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача, оскільки позовна заява містить усі дані, що є обов'язковими, відповідно до вимог закону, позивач має цивільну процесуальну дієздатність, крім того, суд ураховує, що цивільне процесуальне законодавство містить вичерпний перелік вимог для залишення позову без розгляду.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 198 ЦПК України суд дійшов висновку про необхідність відкладення підготовчого засідання, оскільки питання, визначені ч. 2 ст. 197 ЦПК України, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.
Керуючись ст. 47, 49, 175, 257, 189, 197, 198, 200, 255 ЦПК України, суд
У прийнятті заяви позивача ОСОБА_1 про зміну предмету позову відмовити. Повернути позивачу ОСОБА_1 заяву про зміну предмету позову.
У клопотанні представника відповідача ОСОБА_5 про залишення позову без розгляду відмовити.
Підготовче засідання відкласти на 02.09.2020 о 09.00 год.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя