Справа № 367/9472/19 Головуючий у 1 інстанції: Пахолюк А. М.
Провадження № 22-ц/802/829/20 Категорія: 70 Доповідач: Карпук А. К.
18 серпня 2020 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Карпук А. К.,
суддів - Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів, пені за прострочення сплати аліментів, збільшення розміру аліментів та зміни способу їх стягнення за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 подану в її інтересах ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 червня 2020 року,
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів, пені за прострочення сплати аліментів, збільшення розміру аліментів та зміни способу їх стягнення.
Покликалась на те, що відповідач є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка в даний час знаходиться на утриманні матері.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 23 жовтня 2014 року постановлено стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 у розмірі 500 грн щомісячно, починаючи з 14 жовтня 2014 року і до досягнення дочкою повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначала, що її майновий стан змінився, оскільки, дитина потребує значно більшого догляду та матеріальних коштів, у зв'язку з чим збільшуються потреби у витратах на навчання та розвиток. Тому відповідач має сплачувати більший розмір аліментів.
Відповідач ухиляється від виконання рішення суду про стягнення аліментів, а тому виникла заборгованість, згідно розрахунку державного виконавця у розмірі 11 174 грн та пеня за прострочення сплати аліментів у розмірі 11 174 грн.
Просила суд, змінити спосіб стягнення та збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на її користь на утримання дочки з 500 грн на 1/4 частки з усіх видів доходів щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, стягнути з відповідача заборгованість по сплаті аліментів в сумі 11 174 грн та пеню.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 червня 2020 року позов задоволено частково.
Ухвалено змінити розмір аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлений рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 23 жовтня 2014 року в справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання дитини.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1 200 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 11 174 грн неустойки за прострочення сплати аліментів за період з 01 червня 2018 року по 30 вересня 2019 року, на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 .
В решті вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1 536 грн 80 коп. судового збору.
Позивач оскаржила рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості по аліментах, зміни способу стягнення та розміру аліментів, просила у цій частині рішення скасувати та постановити нове рішення, яким стягнути заборгованість по аліментах у розмірі 11 174 грн, стягнути з відповідача на її користь аліменти у розмірі 1/4 частки всіх доходів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, прочинаючи з дня звернення до суду до досягнення дитиною повноліття. Посилається на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про погіршення її майнового стану, однак безпідставно стягнув аліменти в твердій грошовій сумі, вийшовши за межі заявленого позову.
Зазначає, що суд не звернув уваги на спір між позивачем і відповідачем про розмір заборгованості, також вийшов за межі позовних вимог, стягнувши аліменти в твердій грошовій сумі, в той час як позивач просила про їх стягнення у частці від доходів відповідача.
Рішення суду в частині стягнення пені не оскаржувалось, тому відповідно до положень ст. 367 ЦПК України, апеляційним судом не переглядається.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідач не подавав.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки ціна позову в даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За змістом ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою прийняття постанови у даній справі є 18 серпня 2020, дата складення повного судового рішення.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а оскаржуване рішення в частині вирішення позовних вимог про зміну способу стягнення аліментів, зміну розміру аліментів - скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення з таких мотивів.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем наявності спору про розмір заборгованості. Такий висновок суду відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на законі.
У позовній заяві позивач ОСОБА_1 просила суд стягнути заборгованість по аліментах у розмірі, визначеному державним виконавцем. Отже, позивач не оспорює цього розміру. Водночас відповідач будь-яких заперечень щодо визначеного державним виконавцем розміру аліментів суду не подав.
Несплата аліментів відповідачем, а також непогашення ним заборгованості, яка виникла, не слугує доказом його незгоди із розміром заборгованості та наявність спору про розмір заборгованості.
За таких обставин, відсутні правові підстави вважати, що між сторонами існує спір щодо розміру заборгованості по аліментах, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині не підлягають до задоволення.
Суд першої інстанції обґрунтовано застосував правовий висновок Великої палати Верховного Суду, викладений у постанові від 25 квітня 2018 року по справі № 572/1762/15ц при вирішенні зазначеної позовної вимоги.
Призначення судом першої інстанції справи до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін ґрунтується на положеннях ст. ст. 19, 277, 279 ЦПК України.
Аргументи апеляційної скарги про необґрунтованість рішення суду у зв'язку з непризначенням справи для розгляду в загальному провадженні є неспроможними, оскільки всупереч вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України, позивач не скористався правом заявити клопотання про виклик сторін в судове засідання для доведення обставин, на які позивач покликалась в позовній заяві.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із рішенням суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про зміну розміру і відмови у зміні способу стягнення аліментів, оскільки він зроблений з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування позовних вимог про збільшення розміру аліментів та зміну способу їх стягнення ОСОБА_1 в позовній заяві вказала, що призначений судом розмір аліментів недостатній для утримання дитини, її матеріальний стан погіршився у зв'язку із тим, що вона одна утримує дитину, стягнутих на підставі рішення суду аліментів відповідач не сплачує, призначений судом розмір є недостатній для забезпечення належних умов утримання доньки. Зазначала, що витрати на дитину зросли, оскільки донька стала дорослішою, потребує більших витрат на одяг, харчування, всесторонній розвиток, навчання, відпочинок.
Підставою для задоволення позовних вимог та зміни розміру аліментів, суд першої інстанції вказав зміну норми закону про розмір аліментів, погіршення у зв'язку із збільшенням витрат на утримання дитини матеріального стану позивача, та збільшив розмір стягнутих аліментів до 1 200 грн.
Разом з тим, усупереч вимог принципу диспозитивності судового процесу, суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що позивач таких вимог не заявляла, оскільки просила суд змінити спосіб стягнення аліментів та збільшити їх розмір до 1/4 частини всіх видів доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Тому висновок суду про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, без врахування заявлених позовних вимог, не ґрунтується на Законі.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 490/4522/16-ц).
Частиною 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Разом з тим, ст. 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підтвердження доводів, викладених в позовній заяві, позивачем подано касові чеки про періодичне придбання щоденних продуктів харчування, про оплату за відвідування косметичного кабінету у зв'язку із шкірним захворюванням у дитини, квитанції про оплату туристичних послуг, чеки на придбання одягу.
Отже, наведені докази указують про зміну матеріального стану позивача у зв'язку із збільшенням витрат на утримання дитини, про що правильно зазначив суд у своєму рішенні.
Аліменти у новому розмірі сплачуються з дня набрання судовим рішенням законної сили, про що зазначено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів») та слідує з положень ст. 191 СК України, згідно з якими лише у разі присудження вперше аліментів вони виплачуються з часу з часу звернення до суду.
На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про доведеність позивачем підстав для збільшення розміру аліментів шляхом зміни їх способу стягнення у зв'язку із зміною матеріального стану позивача. Тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції на підставі ст. 376 ЦПК України в частині вирішення позовних вимог про зміну способу стягнення аліментів, зміну розміру аліментів, встановленого рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 23 жовтня 2014 року, в справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання дитини, необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у цій частині.
Збільшити розмір аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлений рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 23 жовтня 2014 року, в справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання дитини.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини доходів щомісячно але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання постановою апеляційного суду законної сили.
Рішення суду в частині стягнення заборгованості по аліментах залишити без змін.
У зв'язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», апеляційна скарга задоволена частково, тому судовий збір, який належав до сплати при поданні апеляційної скарги пропорційно до задоволених вимог в сумі 1 152 грн 60 коп. (768 грн 40 коп. х 150%) необхідно стягнути з відповідача в дохід держави.
Керуючись ст. ст. 268, 367-369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 подану в її інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 15 червня 2020 року у даній справі в частині вирішення позовних вимог про зміну способу стягнення аліментів, зміну розміру аліментів скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Збільшити розмір аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлений рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 23 жовтня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання дитини.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини доходів щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання постановою апеляційного суду законної сили.
Рішення суду в частині стягнення заборгованості по аліментах залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 152 (одна тисяча сто п'ятдесят дві) грн 60 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: