ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
11 серпня 2020 року м. Херсон Справа № 923/394/20
Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М., за участю секретаря судового засідання Степанової Н.Д., розглянувши справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" (54025, м.Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, 113/1, код ЄДРПОУ 31764816)
до: Фермерського господарства "Урожай-ІІ" (75432, Херсонська обл., Іванівський район, с.Нововасилівка, вул. Шкільна, буд. 10, код ЄДРПОУ 31332719)
про стягнення 326 625 грн. 27 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - Кравець В.О., адвокат, довіреність від 13.04.2019;
від відповідача - не прибув.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Фермерського господарства "Урожай-ІІ" (надалі - відповідач), якою просить суд стягнути заборгованість за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу № 2 від 10.01.2018 у сумі 326625 грн. 27 коп., з яких: 261155 грн. 02 коп. основного боргу, 58664 грн. 72 коп. пені, 6068 грн. 99 коп. 3 % річних, 736 грн. 54 коп. інфляційних втрат.
Ухвалою від 29.04.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче засідання по справі на 26 травня 2020 року о 11:00.
19.05.2020 від позивача до суду надійшла уточнена позовна заява, згідно якої позивач зменшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача борг в сумі 104 643,50 грн., оскільки відповідач добровільно сплатив суму основного боргу.
Судом прийнята заява про зменшення позовних вимог, оскільки вона подана позивачем на стадії підготовчого провадження, що передбачено правилами ст.182 ГПК України.
Таким чином, в подальшому суд розглядає позовні вимоги ТОВ "Техноторг-Дон" заявлені до Фермерського господарства "Урожай-ІІ" щодо стягнення пені у розмірі 58 664,72 грн., 39 173,25 грн. штрафу, 6068,99 грн. 3% річних, 736,54 грн. інфляційних втрат, а всього 104643,50 грн.
В судовому засідання 26.05.2020 підготовче провадження відкладено на 10.07.2020 надана можливість відповідачеві надати відзив на позов з урахуванням зменшених позовних вимог.
В судовому засіданні 10.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11.08.2020.
В судовому засіданні позивач направив свого представника, який підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, однак направив відзив, в якому пропонував позивачеві зменшити штрафні санкції та нарахування.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд встановив наступне.
Виклад позиції позивача та обставин справи
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» (позивачем) і Фермерським господарством «Урожай-2» (відповідачем) було укладено договір купівлі - продажу № 2 від 10.01.2018 (надалі - «договір»).
Згідно умов договору позивач зобов'язувався передавати відповідачу запасні частини до техніки, а відповідач зобов'язувався приймати цей товар і оплачувати його.
Згідно умов п.2.3. договору Відповідач зобов'язувався здійснювати оплату товару протягом 24 (двадцяти чотирьох) календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі та/або видаткової накладної щодо такого товару.
Відповідно до п. 4.1 Договору, факт поставки Сторони фіксують шляхом складання акту приймання-передачі та/або видаткової накладної, у яких зазначається асортимент, комплектність, кількість та вартість товару.
Згідно видаткових накладних до договору купівлі-продажу № 2 від 10.01.2018 позивач поставив відповідачу товар у наступні строки:
- видаткова накладна № Х-158375 від 10.05.2019 на суму 6 391,25 грн;
- видаткова накладна № Х-158376 від 10.05.2019 на суму 3 638,41 грн;
- видаткова накладна № Х-158397 від 10.05.2019 на суму 143,64 грн;
- видаткова накладна № Х-167644 від 16.05.2019 на суму 6 653,72 грн;
- видаткова накладна №Х-167651 від 16.05.2019 на суму 173,78 грн;
- видаткова накладна № X-167657 від 16.05.2019 на суму 2 371,00 грн;
- видаткова накладна № Х-172045 від 20.05.2019 на суму 39 281,09 грн;
- видаткова накладна № Х-172047 від 20.05.2019 на суму 9 584,83 грн;
- видаткова накладна № X-172054 від 20.05.2019 на суму 1789,99 грн;
- видаткова накладна № Х-172055 від 20.05.2019 на суму 5 134,68 грн;
- видаткова накладна № Х-172659 від 20.05.2019 на суму 3 006,98 грн;
- видаткова накладна № Х-172657 від 20.05.2019 на суму 855,36 грн;
- видаткова накладна № Х-172660 від 20.05.2019 на суму 13304,74 грн;
- видаткова накладна № Х-180850 від 24.05.2019 на суму 4549, 68 грн;
- видаткова накладна № Х-180855 від 24.05.2019 на суму 970,01 грн;
- видаткова накладна № Х-214494 від 13.06.2019 на суму 53 782,03 грн;
- видаткова накладна № Х-214490 від 13.06.2019 на суму 18 746,72 грн;
- видаткова накладна № Х-214489 від 13.06.2019 на суму 14 949,50 грн;
- видаткова накладна № Х-214486 від 13.06.2019 на суму 26 709,71 грн;
- видаткова накладна № Х-214499 від 13.06.2019 на суму 9 622,69 грн;
- видаткова накладна № Х-217858 від 17.06.2019 на суму 4 925,66 грн;
- видаткова накладна № Х-227583 від 21.06.2019 на суму 2 814,97 грн;
- видаткова накладна № Х-240439 від 28.06.2019 на суму 17 808,43 грн;
- видаткова накладна № Х-240549 від 28.06.2019 на суму 8 055,00 грн;
- видаткова накладна №Х-240440 від 28.06.2019 на суму 2 123,14 грн;
- видаткова накладна № Х-240438 від 28.06.2019 на суму 9 966,34 грн;
- видаткова накладна № Х-240435 від 28.06.2019 на суму 16 828,10 грн;
- видаткова накладна № Х-240434 від 28.06.2019 на суму 6 278,57 грн;
- видаткова накладна № Х-242732 від 01.07.2019 на суму 10 950,00 грн.
Відповідно до видаткових накладних позивач передав відповідачу запасні частини до техніки на загальну суму 301410,02 гривень і тим самим у повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання за Договором.
Відповідач в свою чергу частково сплатив на день звернення позивача до суду лише 40255,00 гривень, загальний обсяг заборгованості відповідача перед позивачем за поставлені запасні частини до техніки складає 261155,02 гривень.
29.04.2020 відповідач добровільно сплатив основну заборгованість у сумі 261155,02 грн, що підтверджено платіжним дорученням № 1307 від 29.04.2020.
У зв'язку з цим, позивач зменшив позовні вимоги та просив відповідно до п.5.2 договору, ст.216 ГК України, ст.611 ЦК України стягнути з відповідача за порушення строків виконання грошових зобов'язань 58 664,72 грн за період з 03.06.2019 по 29.04.2020.
Також позивач просив на підставі п.5.3 договору стягнути штраф за порушення строків виконання грошових зобов'язань 15% від вартості несплаченого товару у сумі 39173,25 грн.
Крім того, позивач заявив до стягнення 3% річних нарахованих за правилами ст.625 ЦК України за період з 05.07.2019 по 07.04.2020 у сумі 6068,99 грн.
Також позивач заявив до стягнення інфляційні втрати нарахованих за правилами ст.625 ЦК України за період з червня 2019 по лютий 2020 року на суму 736,54 грн.
Виклад позиції відповідача
Відповідач не заперечує наявність заборгованості за договором купівлі-продажу № 2 від 10.01.2018, яка була сплачена ним на день звернення до суду.
В своїх запереченнях проти позову відповідач посилається на ч.6 ст. 232 ГП України вказуючи на те, що позивач нарахував відповідачеві пеню за період понад 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Також відповідач звернув увагу суду, що у сукупності заявлено до стягнення нарахувань у вигляді пені, штрафу, інфляційних збитків, 3 % річних майже 25% від вартості товарів, отриманих за договором.
З урахуванням норм ст.233 ГК України, на думку відповідача, сума неустойки в даному випадку має становити не більше 5-7% від суми заборгованості.
У зв'язку з цим, відповідач звернувся до суду з клопотанням зменшити розмір пені до 10 000 грн та штрафу до 5 000 грн.
Мотивувальна частина рішення та висновки суду
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона. у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із п. 1 ст.193 України (аналогічна норма міститься в ст.526 ЦК України) передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В порушення ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України відповідач на день звернення до суду свої зобов'язання не виконав і станом на 09.04.2020 сума основного боргу відповідача перед позивачем склала - 261155,02 грн., який був погашений відповідачем в день відкриття провадження у справі - 29.04.2020.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст. 549 ЦК України).
Керуючись ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до п. 5.2. Договору, у разі порушення строків виконання своїх грошових зобов'язань за Договором, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 5.2. Договору, у разі порушення строків виконання своїх грошових зобов'язань за Договором більше ніж 5 днів, Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 15% від вартості неоплаченого товару.
Відповідно до п.8.2. договору купівлі-продажу № 2 від 10.01.2018 сторони домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання Відповідачем своїх зобов'язань за договором припиняється через три роки від дня, коли такі зобов'язання мали бути виконані.
Відповідно до п.8.3. договору купівлі-продажу № 2 від 10.01.2018 сторони дійшли згоди про те, що строк позовної давності за вимогами Позивача за договором (у тому числі щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)) складатиме 3 (три) роки.
Згідно 4.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Враховуючи вищевикладене, підписуючи договір купівлі-продажу № 2 від 10.01.2018 сторони погодились збільшити строк позовної давності за вимогами позивача за договором, в тому числі щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) до трьох років і припинити нарахування штрафних санкцій через три роки від дня, коли такі зобов'язання мали бути виконані.
Таким чином ці погодження передбачені п. 8.2 та п. 8.3 договору і не суперечать ст.ст. 256, 258, 259 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України.
Із огляду на викладені обставини та норми чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що позивачем правомірно заявлено пеня у сумі 58 664,72 грн. за період з 03.06.2019 по 29.04.2020 на підставі п.5.2 договору та штраф за порушення строків виконання грошових зобов'язань 15% від вартості несплаченого товару у сумі 39173,25 грн на підставі п.5.3 договору.
Судом розглянуто клопотання відповідача щодо зменшення штрафу та пені за правилами ст.232 ГК України та суд дійшов до наступного.
В силу ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суд зазначає, що згідно ст. 629 ЦК України, ст. 193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
За вимогами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Судом встановлено, що відповідач не спростовує факту несвоєчасного виконання зобов'язання.
Статтею 175 ГК України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, ще обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до вимог ст. ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припиненню цивільних прав та обов'язків і договір є обов'язковим до виконання.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, оскільки факт порушення встановленого умовами договору строку виконання грошового зобов'язання з боку відповідача є встановленим, і останнім не заперечується, то, відповідно, і вимога позивача про стягнення з відповідача пені, штрафу є обґрунтованою.
Перевіривши обчислені позивачем розрахунки пені, штрафу встановив, що вони відповідають умовам укладеного сторонами договору поставки та чинному законодавству і відповідачем не спростовані як в цілому, так і за їх складовими, а тому суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.
Разом з тим, господарським судом враховується, що згідно з приписами ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно з ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Системний аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначність прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Суд, прийняв до уваги наступні обставини: сторони добровільно погодили застосування пені та штрафу за порушення виконання договірних грошових зобов'язань за збільшеними строками позовної давності, заборгованість, яка склалась за договором від 10.01.2018 відповідачем сплачена через рік. Відповідач не пояснив причини неналежного виконання; наявність виняткових причин, що перешкоджали своєчасно сплатити вартість товару. З урахуванням наведених обставин, суд прийшов до висновку, що немає підстав для застосування судом положення ст. 233 ГК України для зменшення розміру штрафних санкцій.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не вказаний в договорі або в законі.
Позивачем нараховано 3% річних у сумі 6068,99 грн. за період з 05.07.2019 по 07.04.2020 та 736,54 грн. інфляційних втрат за період з червня 2019 по лютий включно 2020.
Судом перевірено правильність нарахувань та встановлено, що позивачем розрахунки проведені вірно, періоди прострочки відповідають встановленим фактам, щомісячні індекси інфляції взяті правильно.
При таких обставинах, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині доведені та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача
Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовні вимоги задовольнити.
2.Стягнути з Фермерського господарства "Урожай-ІІ" (75432, Херсонська обл., Іванівський район, с.Нововасилівка, вул. Шкільна, буд. 10, код ЄДРПОУ 31332719) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" (54025, м.Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, 113/1, код ЄДРПОУ 31764816) 58 664,72 грн пені, 39173,25 грн штрафу за порушення строків виконання грошових зобов'язань 15% від вартості несплаченого товару, 6068,99 грн. 3% річних, 736 грн. 54 коп. інфляційних втрат та 2102 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів ч.4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення оформлено і підписано 18.08.2020
Суддя Л.М. Немченко