"17" серпня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/996/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи:
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Ніко-Тайс" (адреса місцезнаходження: 03187, м. Київ, пр-т Академіка Глушкова, буд. 40, оф. 315; поштова адреса: 03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23);
до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. код НОМЕР_1 );
про стягнення 4173,55 грн.
Суть спору: 09.04.2020 року до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Ніко-Тайс" вх. ГСОО №1034/20 до відповідача - ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 4173,55 грн., з яких 106,75 грн. - заборгованість у вигляді до оцінки вартості товару, 124,10 грн. - 3% річних, 82,70 грн. - інфляційні втрати, 983,80 грн. - відсотки за користування чужими грошовими коштами, 2795,35 грн. - штраф, 80,85 грн. - пеня, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки на умовах товарного кредиту №ТК310511/5 від 31.05.2011р., прав вимоги за яким позивач набув уклавши 15.11.2012р. з ТОВ „Корпорація Агросинтез" угоди про заміну кредитора у зобов'язанні №15-11/12-89, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.
Ухвалою господарського суду від 13.04.2020 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/996/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку ст. 247-252 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, даною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також було роз'яснено право щодо звернення до суду у відповідний строк з клопотанням про призначення проведення справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвала суду від 13.04.2020р. була надіслана позивачу на визначену у позовній заяві адресу та отримана останнім 23.04.2020р., про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідачу по справі ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України на його юридичну адресу, згідно відповіді на запит суду органу реєстрації щодо місця проживання відповідача (а.с. 54), яка була отримана ним 24.04.2020 року про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення судового відправлення (а.с. 57).
При цьому, суд зазначає, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Із змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Приймаючи до уваги, що відповідач був обізнаний про наявність судової справи щодо вирішення даного спору, між тим, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Між тим з урахуванням п. 4 розділу Х „Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакціях Закону України від 30.03.2020 р. N 540-IX та Закону України від 18.06.2020 р. N 731-IX, з урахуванням продовження строку розгляду справи по суті та строку для подання відзиву на строк дії карантину, строк розгляду справи по суті у даному проваджені було продовжено.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення щодо договору поставки містяться і у ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.
31.05.2011р. між ТОВ „Корпорація „Агросинтез" (постачальник) та ФОП Безименко Сергієм Івановичем (покупець) було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №ТК310511/5 (надалі -договір поставки) (а.с. 17-20).
Відповідно до пунктів 2.1, 2.3 договору поставки, найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару наведені у специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами. Ціна товару, що вказана у специфікаціях, визначена на дату укладення договору. Вартість договору складається із суми всіх специфікацій, підписаних в рамках цього договору, в яку включається ціна товару та проценти за користування товарним кредитом.
За умовами п. 5.1-5.3 договору поставки, постачальник надає покупцю товарний кредит у розмірі ціни отриманого і неоплаченого покупцем товару на період: з дати отримання товару покупцем до дати його оплата згідно із договором. У разі прострочення терміну оплати вказаного у договорі, відсотки по товарному кредиту нараховуються до дати його фактичної оплати. При зверненні постачальника до суду із позовною заявою про стягнення з покупця заборгованості, за цим договором відсотки по товарному кредиту за простроченні платежі нараховуються до дати подання позову. Процентна ставка по товарному кредиту, розрахунок та сума процентів за користування товарним кредитом вказується у специфікаціях. Сплата процентів за користування товарним кредитом здійснюється покупцем в порядку, встановленому для оплати товару, та у строки, вказані у специфікаціях.
Згідно п. 6.5 договору поставки, у зв'язку із тим, що товар буде оплачуватися покупцем не в момент укладення договору, то всі платежі, що передбачені договором, підлягають індексації, а покупець зобов'язується сплатити постачальнику проіндексовані суми відповідних платежів у строки, встановлені договором. Проіндексована сума платежу визначається таким чином: ПСП = (К2/К1) х СП, де ПСП ~ проіндексована сума платежу, яка підлягає сплаті покупцем постачальнику, СП - сума платежу за договором, К2 - курс гривні до долару США, встановлений НБУ на дату здійснення такого платежу за договором, К1 - курс гривні до долару США, встановлений НБУ на дату укладення договору. Якщо К2 є меншим за К1, то ПСП дорівнює СП. Під офіційним курсом гривні до, долару США сторони розуміють курс гривні до долару США, що встановлюється Національним банком України, про який сторони можуть довідатися з офіційного сайту (порталу) Національного банку України: або в установах банків.
Відповідно до п.п. 8.2.3 договору поставки, за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу.
Згідно пункту 8.5. договору поставки сторони домовились, що покупець, у разі прострочення сплати будь-якого платежу, згідно ч. 3 ст. 692, 694, 536 ЦК України, сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, які нараховуються, згідно наведеної формули.
Пунктом 8.6. договору поставки сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором здійснюється до моменту їх виконання, а строк позовної давності по цим вимогам складає 3 роки.
Відповідно до умов договору № ТК310511/5 від 31.05.2011р. між сторонами зазначеного договору укладено 31.05.2011р. специфікацію №1 (а.с. 21).
Також за вказаним договором поставки між ТОВ „Корпорація „Агросинтез" та відповідачем складено та підписано видаткову накладну №А-00004141 від 31.05.2011р. щодо поставки товару вартістю 9240,00 грн.
Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Із змісту специфікації №1 від 31.05.2011 року до договору №ТК310511/5, вбачається, що розрахунки за переданий товар здійснюються поетапно:
- перший платіж у сумі 4620,00 перераховується не пізніше 01.05.2011р.;
- другий платіж у сумі 4620,00 перераховується у строк не пізніше 01.10.2011р.
Як стверджує позивач, відповідачем на рахунок постачальника в рахунок оплати вартості поставленого платежу було здійснено такі платежі:
1) станом на 28.04 2011р. здійснив платіж у розмірі 4000,00 грн. - банківська виписка від 03.06.2011р.
2) 05.06.2012р. - заборгованість згідно договору поставки (із врахуванням відшкодування розміру судового збору, сплаченого у справі №5017/1485/2012) у вказаному розмірі погашено.
Докази супротивного в матеріалах справи відсутні та зазначені вище обставини жодним чином не спростовані відповідачем.
Як, встановлено судом, в підтвердження обставин здійснених відповідачем проплат, позивачем додано до матеріалів справи лише квитанцію від 05.06.2012р. на суму 6849,50 грн. із зазначенням призначення платежу: від ОСОБА_1 сума комісії 68,50 за товар зг ФАК А-00000119 від 01.06.2012 року.
Отже, заборгованість відповідача перед ТОВ „Корпорація „Агросинтез" згідно договору поставки №ТК310511/5 від 31.05.2011р. була фактично погашена лише 05.06.2012р. А відтак, заборгованість відповідача за договором №ТК310511/5 від 31.05.2011р. 27.03.2008 у вигляді дооцінки вартості товару (курсова різниця) становить 106,75 грн.
В силу вимог ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому ч. 3 ст. 512 цього кодексу встановлено, що кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
За приписами ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Водночас з матеріалів справи вбачається, що 15.11.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація „Агросинтез" (первісний кредитор) було укладено угоду № 15-11/12-89 про заміну кредитора у зобов'язанні, згідно умов якої первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Фізичною особою-підприємцем Безименко Сергієм Івановичем (боржник) зобов'язання щодо сплати розміру пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами та штрафу, набутих первісним кредитором на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК310511/5 від 31.05.2011 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК310511/5 від 31.05.2011 року.
Згідно п. 2.1 угоди, вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить 15143,10 грн.
На виконання угоди №15-11/12-89 від 15.11.2012р. первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв документи вказані в акті, про що свідчить акт прийому - передачі документів від 15.11.2012 року (а.с. 33).
21.05.2013 року первісним кредитором направлено повідомлення боржнику про заміну кредитора у зобов'язанні за угодою №15-11/12-89 від 15.11.2012р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком (а.с.34-35).
В подальшому між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" (первісний кредитор) було укладено додаткові угоди №1 від 22.04.2013р. та №2 від 14.08.2013р., згідно яких угоду №15-11/12-89 від 15.11.2012р. було доповнено (а.с. 36-37).
Отже, установленим принципом слід вважати незмінність змісту і обсягу вимоги, що передається, згідно умов основного договору.
При цьому, положеннями ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України, передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські зобов'язання на підставі договору поставки №ТК310511/5 від 31.05.2011 року, право вимоги за яким позивач набув, уклавши 15.11.2012 року з ТОВ „Корпорація „Агросинтез" угоду №15-11/12-89 (із змінами та доповненнями).
Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Так, як визначено ч.5 ст. 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.
Згідно ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
На підставі відповідної норми та розділу 5 договору поставки, позивачем нараховано 983,80 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 29.04.2012р. по 04.06.2012р., вірність якого перевірено судом, в зв'язку з чим відповідні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд, перевіривши наведений позивачем розрахунок інфляційних у розмірі 82,70 грн. (а.с.5) із застосуванням індексів інфляції з травня 2011 року по квітень 2012 року та 3% річних у розмірі 124,10 грн. за період з 02.05.2011р. по 04.06.2012р., вважає їх вірними та обґрунтованими.
Отже, загальна сума інфляційних, що підлягає стягненню з відповідача становить 82,70 грн. та 3 % річних - 124,10 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.
Відповідно до п.п. 8.2.3 договору поставки, за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу.
Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 80,85 грн. нарахованої з 29.04.2012р. по 04.06.2012р. та штрафу у розмірі 2795,35 грн., вважає їх вірними та обґрунтованими (а.с. 5-6).
Приймаючи до уваги вищевикладене суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" та стягнення з відповідача 106,75 грн. заборгованості у вигляді до оцінки вартості товару (індексації ціни товару, курсової різниці), 124,10 грн. 3% річних, 82,70 грн. інфляційних втрат, 983,80 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 2795,35 грн. штрафу та 80,85 грн. пені.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. код НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (адреса місцезнаходження: 03187, м. Київ, пр-т Академіка Глушкова, буд. 40, оф. 315; поштова адреса: 03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23; код ЄДРПОУ 38039872) 106/сто шість/грн. 75 коп. заборгованості у вигляді до оцінки вартості товару (індексації ціни товару, курсової різниці), 124/сто двадцять чотири/грн. 10 коп. 3% річних, 82/вісімдесят дві/грн. 70 коп. інфляційних втрат, 983/дев'ятсот вісімдесят три/ грн. 80 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 2795/дві тисячі сімсот дев'яносто п'ять/грн. 35 коп. штрафу, 80/вісімдесят/грн. 85 коп. пені та 2102/дві тисячі сто дві/грн. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в порядку ст. 256 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення підписано 17 серпня 2020 р.
Суддя Ю.М. Невінгловська