"12" серпня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/304/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
при секретарі судового засідання Горнович Л.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Денисенко В.І. (на підставі ордеру);
від відповідача: Селіванов С.А. (на підставі довіреності);
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства „Українське дунайське пароплавство" (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Пароходна, 28);
до відповідача: Приватного акціонерного товариства „Дунайсудноремонт" (68607, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Судноремонтників, 1);
про визнання недійсними договору
Суть спору: 06.02.2020 року позивач - Приватне акціонерне товариство „Українське дунайське пароплавство" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Приватного акціонерного товариства „Дунайсудноремонт" в якій просить суд визнати недійсним з моменту укладення договір №380ТС від 19.06.2019р. на виконання ремонтних робіт.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що договір №380ТС від 19.06.2019 року від імені ПрАТ «УДП» був підписаний в.о. головного інженера О .Гармаш, який діяв на підставі Статуту, Наказу ПрАТ «УДП» №223 від 29.05.2019 року та довіреності №Д/ЮС-44 від 29.05.2019 року. При цьому, Статутом ПрАТ «УДП» затвердженим Наказом Міністерства інфраструктури України №491 від 24.10.2018р„ передбачено, що до компетенції правління належить, зокрема прийняття рішення про вчинення правочинів від імені Товариства, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить до 10% активів Товариства за даними останньої річної фінансової звітності Товариства, (п.9.4.7. Статуту). Між тим, у довіреності в.о. головного інженера ПрАТ «УДП» О.Гармаш, виданої головою Правління Чалим Д.С., на підставі якої ним був підписаний спірний договір не визначено повноваження на підписання цього правочину у відповідності до п. 9.4.7 Статуту. Більш того, як зазначає позивач, Правління не надавало своєї згоди на підписання цього договору. З огляду на зазначене, підписаний в.о. головного інженера ПрАТ «УДП» О.Гармаш договір №380ТС від 19.06.2019р. на виконання ремонтних робіт є недійсним.
Розглянувши матеріали вказаної позовної заяви, судом було встановлено, що вказана заява подана без додержання вимог, викладених у ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з чим, ухвалою суду від 11.02.2020 року, за результатами розгляду матеріалів даної позовної заяви, в порядку ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, відповідну позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення відповідних недоліків.
На виконання вимог ухвали суду від 11.02.2020 року позивачем було подано до суду заяву про усунення недоліків (вх. ГСОО №4801/20 від 24.02.2020р.), згідно якої позивачем усунуто встановлені судом недоліки.
Ухвалою суду від 02.03.2020 року відкрито провадження у справі №916/304/20 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 23.03.2020 року о 10:30 год.
19.03.2020 року від Приватного акціонерного товариства «Українське дунайське пароплавство» до суду надійшло клопотання (вх.ГСОО№7141/20) про відкладення розгляду справи, яке позивач обґрунтував тим, що з 12.03.2020 року до 03.04.2020 року в Україні запроваджено карантин через спалах у світі короновірусу. Також, позивач посилався на лист Ради суддів України від 11.03.2020 року до громадян щодо утримання від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов'язкової присутності учасників сторін.
19.03.2020 року до суду з аналогічним клопотанням (вх.ГСОО№ 7093/20) про відкладення розгляду справи №916/304/20 звернулось Приватне акціонерне товариство «Дунайсудноремонт».
Ухвалою суду від 23.03.2020 року, приймаючи до уваги наявні клопотання сторін, у зв'язку з оголошенням на державному рівні карантину, з метою запобігання поширенню коронавірусу COVID-19 судом було задоволено клопотання сторін та відкладено підготовче судове засідання у справі №916/304/20 за межі встановленого строку карантину на "15" квітня 2020 р. о 15:00.
24.03.2020 року до суду від Приватного акціонерного товариства „Дунайсудноремонт" надійшов відзив на позовну заяву вх. ГСОО №7646/20, в якому відповідач заперечував обставини, викладені у позовній заяві, та вважпє позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими. Так, в обґрунтування своїх заперечень відповідач вказує, що згідно наявній в матеріалах справи копії довіреності від 29.05.2019р. №Д/ЮС-44, позивачем в повній мірі, без жодних обмежень, було наділено в.о. головного інженера О. Гармаш правами, зокрема на підписання та скріплення печаткою ПрАТ «УДП» договорів/контрактів/угод, додаткових угод до них.
Крім того, відповідач повідомляє, що спірний договір № 380 ТС від 19.06.2019р. було укладено шляхом проведення прилюдних торгів. Отже, всі документи які стосуються даної закупівлі розміщені на Інтернет сайті «Прозорро» за адресою: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-06-05-001081-b, зокрема за вказаним посиланням розміщено документ «аркуш погодження до договору на виконання ремонтних робіт № 380 ТС від 19.06.2019р. між ПрАТ «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» та ПрАТ «ДУНАЙСУДНОРЕМОНТ», з якого вбачається, що укладення договору № 380 ТС від 19.06.2019р. з боку позивача було погоджено: в.о заступника голови правління - Москаленко О., в.о заступника голови правління - Громченко В., головним бухгалтером Тостоган В., заступником начальника юридичної служби - Рябуха Л., в.о. начальника СЕБЗК - Созанським В, провідним економістом відділу казначейства - Храновською Н., в.о. начальника технічної служби - Сеніловим І., тобто укладання спірного договору було цілком схвалено представниками позивача.
Як вказує відповідач, дійсність укладеного договору №380ТС від 19.06.2019 року підтверджується листом від в.о. голови правління ПрАТ «УДП» від 05.12.2019 року №ЧМ/406, в якому останнім повідомлено про неможливість своєчасно сплатити рахунки, пред'явлені відповідачем на оплату згідно з умовами укладених договорів на ремонт, в тому числі за спірним договором №380 ТС від 19.06.2019 року. Крім того, у відповіді на претензію №ЮС-778 від 05.11.2019 року, заступник голови Правління ПрАТ «УДП» О. Тарасенко підтверджував наявність основної заборгованості за вказаним договором.
Поряд з цим, як повідомляє відповідач, на виконання взятих на себе зобов'язань за договором №380 ТС від 19.06.2019 року, позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти за наступними платіжними дорученнями: №LGF47 від 01.08.2019р. з призначенням платежу: передоплата за ремонт т/х «Загорск» (50%), зг рах 84 (зал.) від 20.06.19. дог 380 ТС від 19.06.19 та №3042 від 16.07.2019р. з призначенням платежу: за ремонт т/х «Загорск» зг рах 84 від 20.06.19 (част) дог 380 ТС від 19.06.19, що також свідчить про дійсність, погодження та наступне схвалення представниками позивача спірного договору.
Поміж іншого, відповідач повідомляє про розгляд справи №916/3478/19 за позовом ПрАТ «Дунайсудноремонт» до ПрАТ «Українське дунайське пароплавство» про стягнення заборгованості по договору №380 ТС від 19.06.2019 року, за результатом якого винесено рішення господарського суду Одеської області від 12.02.2020р., яким було повністю задоволено позовну заяву ПрАТ «Дунайсудноремонт», стягнуто з ПрАТ «УДП» на користь ПрАТ «ДУНАЙСУДНОРЕМОНТ» суму основного боргу у розмірі 1 463514,86 грн, пеню у розмірі 53 239,68 грн., три відсотки річних у розмірі 5 006,12 грн. та судовий збір у розмірі 22826,41 грн.
Таким чином, відповідач стверджує, що подання позивачем позову про визнання недійсним договору №380 ТС від 19.06.2019 року створює штучні умови задля затягування стягнення з ПрАТ «УДП» на користь ПрАТ «ДУНАЙСУДНОРЕМОНТ» заборгованості.
02.04.2020 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив вх. ГСОО №8402/20, згідно якої позивач на своїй позиції наполягає, повторно наголошуючи, що підписаний договір від імені ПрАТ «УДП» є недійсним правочином, оскільки в.о.головний інженер ПрАТ «УДП» О.Гармаш не мав необхідного обсягу повноважень на підписання цього правочину яка передбачена Статутом ПрАТ "УДП", а саме правління не надавало своєї згоди на підписання цього договору, також у довіреності Гармаша О.С. не вказане про вчинення правочинів від імені Товариства, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить до 10% активів Товариства за даними останньої річної фінансової звітності Товариства.
При цьому, позивач зазначив, що незважаючи на те, що договір виконано у повному обсязі, не можна вважати правочин схваленим особою, від імені якої його укладено, якщо дії, що свідчать про прийняття його до виконання, вчинено особою, яка і підписала спірну угоду без належних повноважень.
07.04.2020 року від Приватного акціонерного товариства „Українське дунайське пароплавство до суду надійшло клопотання (вх.ГСОО№8824/20) про відкладення розгляду справи, яке позивач обґрунтував тим, що з 12.03.2020 року в Україні запроваджено карантин через спалах у світі короновірусу. Також, позивач посилається на лист Ради суддів України від 11.03.2020 року до громадян щодо утримання від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов'язкової присутності учасників сторін.
15.04.2020 року до суду від Приватного акціонерного товариства „Дунайсудноремонт надійшло клопотання (вх.ГСОО№9626/20) про відкладення розгляду справи №916/304/20 у зв'язку з запровадженням на території України карантину через спалах короновірусу.
Ухвалою суду від 15.04.2020 року, приймаючи до уваги наявні клопотання сторін, у зв'язку з оголошенням на державному рівні карантину та введенням на території України режиму надзвичайної ситуації, було відкладено підготовче судове засідання у справі №916/304/20 за межі встановленого строку карантину на "06" травня 2020 р. о 14:30 год.
05.05.2020 року від Приватного акціонерного товариства „Українське дунайське пароплавство" до суду надійшло клопотання (вхГСОО№ 11199/20) про відкладення розгляду справи, яке позивач обґрунтував запровадженням карантину через спалах у світі короновірусу.
05.05.2020 року до суду з аналогічним клопотанням звернулось Приватне акціонерне товариство „Дунайсудноремонт" (вх.ГСОО№ 11289/20) про відкладення розгляду справи №916/304/20 у зв'язку з встановленням на території України карантину.
Ухвалою суду від 06.05.2020 року, приймаючи до уваги наявні клопотання сторін, у зв'язку з оголошенням на державному рівні карантину та введенням на території України режиму надзвичайної ситуації, було відкладено підготовче судове засідання у справі №916/304/20 за межі встановленого строку карантину (12.03.2020 - 22.05.2020 року) на "01" червня 2020 р. о 10:30 год.
У судовому засіданні від 01.06.2020 року представником відповідача було заявлено усне клопотання в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України про витребування від позивача доказів повноваження в.о.головного інженера ПрАТ «УДП» О.Гармаша на укладання договору №380ТС від 19.06.2019 року, а саме: Статут, Наказ ПрАТ «УДП» №223 від 29.05.2019 року та довіреність №Д/ЮС-44 від 29.05.2019 року.
У судовому засіданні від 01.06.2020 року, з огляду на згоду представника позивача у добровільному порядку надати суду витребувані позивачем документи, судом було оголошено протокольну ухвалу в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, якою задоволено клопотання представника відповідача та витребувано від ПрАТ «УДП» вищезазначені документи. При цьому, судом було оголошено протокольну ухвалу в порядку п.3 ч.2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України про відкладення підготовчого засідання на 10.06.2020 року о 12:00 год.
10.06.2020 року у судовому засіданні представником позивача супровідним листом (вх.ГСОО№14900/20) були надані суду витребувані документи, копії Статуту, Наказу ПрАТ «УДП» №223 від 29.05.2019 року та звіт про виконання фінансового плану ПрАТ «УДП» за 2018 рік. При цьому, представником зазначено, що довіреність №Д/ЮС-44 від 29.05.2019 року було надано позивачем до матеріалів справи одночасно з позовом.
У судовому засіданні від 10.06.2020 року судом було оголошено протокольну ухвалу, в порядку п.3 ч.2 ст.183 Господарського процесуального кодексу України, про відкладення підготовчого засідання на 19.06.2020 року о 11:30 год. При цьому судом було встановлено позивачу строк для подання до суду заперечень в порядку ст. 167 Господарського процесуального кодексу України до 17.06.2020 року.
19.06.2020 року до суду від Приватного акціонерного товариства „Дунайсудноремонт" надійшли письмові пояснення (вх.ГСОО№ 15899/20), відповідно до яких відповідач повторно висловив заперечення щодо обставин, вказаних у позові, зокрема наголошує, що наявна в матеріалах довіреність в.о. головного інженера О. Гармаша від 29.05.2019р. №Д/ЮС-44 була видана головою правління Позивача Чалим Дмитром Сергійовичем у відповідності до його наказу, виданий ним же №223 від 29.05.2019р, де у пункті 2 зазначено про наділення, в тому числі в.о. головного інженера О. Гармаша повноваженнями щодо підписання за завідуванням та скріплення печаткою ПрАТ «УДП» всіх видів договорів/контрактів/угод, додаткових угод до них, розпоряджень про призначення відповідальних осіб за виконання договорів/контрактів/угод та актів виконаних робіт за ними або інших документів, що підтверджують їх виконання. Таким чином довіреністю Позивача від 29.05.2019р. №Д/ЮС-44 Олександра Гармаша у повній мірі, без жодних обмежень, було наділено правом підписувати договори, в тому числі договір, що укладався шляхом проведення прилюдних електронних торгів № 380 ТС від 19.06.2019р. з відповідачем.
Крім того 19.06.2020 року відповідачем подано до суду клопотання (вх. ГСОО№ 15804/20) про відкладення розгляду справи №916/304/20, у зв'язку із зайнятістю його представника в іншому судовому процесі.
У судовому засіданні від 19.06.2020 року у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства „Дунайсудноремонт" про відкладення судового засідання було відмовлено, у зв'язку з необґрунтованістю поважності нез'явлення у судове засідання, оскільки на судовому засіданні від 10.06.2020 року з представниками сторін було узгоджено дата та час наступного судового засідання, саме на 19.06.2020 року об 11:30 год, про що представники сторін повідомлялись під розпис.
Представник позивача не скористався своїм правом на подання заперечення у порядку ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, при цьому зазначив, що ним надано усі докази та повідомлено про всі відомі обставини щодо справи, з огляду на що, ухвалою суду від 19.06.2020 року, судом було закрите підготовче провадження та призначено справу №916/304/20 до розгляду по суті на 20.07.2020 року о 09:30 год.
20.07.2020 року до суду від Приватного акціонерного товариства „Українське дунайське пароплавство" (вх. ГСОО №18861/20) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника позивача в іншому судовому процесі.
У судовому засіданні 20.07.2020 року судом, приймаючи до уваги нез'явлення представників сторін у судове засідання, враховуючи, що спір, розгляд якого призначено по суті не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом було оголошено перерву у судовому засіданні до 12.08.2020 року о 14:00 год.
12.08.2020 року відповідачем до суду були подані письмові пояснення, в яких останнім заперечується наявність будь-якої шкоди, нанесеної позивачу, а звернення позивача до суду з позовом про визнання договору недійсним є способом уникнення відповідальності за невиконання своїх зобов'язань. При цьому відповідач повторно повідомляє про розгляд справи №916/3478/19 за позовом ПрАТ «Дунайсудноремонт» до ПрАТ «Українське дунайське пароплавство» про стягнення заборгованості по договору №380 ТС від 19.06.2019 року, за результатом якого винесено рішення господарського суду Одеської області від 12.02.2020р., яким було повністю задоволено позовну заяву ПрАТ «ДУ, стягнуто з ПрАТ «УДП» на користь ПрАТ «ДУНАЙСУДНОРЕМОНТ» суму основного боргу у розмірі 1 463514,86 грн, пеню у розмірі 53 239,68 грн., три відсотки річних у розмірі 5 006,12 грн. та судовий збір у розмірі 22826,41 грн. та додає копію відповідного рішення.
У судовому засіданні 12.08.2020 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні від 12.08.2020 року проти позову заперечував та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В судовому засіданні 12.08.2020 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 17.08.2020 року.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, надані підчас розгляду справи, суд встановив:
Як встановлено вище, 19 червня 2019 р. між Приватним акціонерним товариством „Українське дунайське пароплавство" (Замовник) в особі в.о. головного інженера Олександра Гармаша, який діяв на підставі наказу ПрАТ «УДП» від 29.05.2019 року №223, довіреності №Д/ЮС-44 від 29.05.2019 року, Статуту та Приватним акціонерним товариством „Дунайсудноремонт" (Виконавець) в особі голови Правління Валерія Сідякова, що діяв на підставі Статуту, укладено договір №380 ТС на виконання ремонтних робіт, відповідно до п. 1.1 якого позивач, як замовник передає, а відповідач, як виконавець, приймає на себе виконання робіт по ремонту т/х «Загорск» (надалі - Судно) на території заводу Виконавця. Відповідач зобов'язується виконати ремонт своєю робочою силою, своїми субпідрядниками, своїми матеріалами і засобами в повному обсязі і відповідно до ремонтної відомості, а позивач зобов'язується подати судно на завод виконавця в строки, узгоджені сторонами, прийняти та оплатити роботу, виконану Виконавцем згідно з цим Договором і, у разі виявлення допущених у роботі відхилень від Договору або невідповідностей, заявити про них Виконавцю.
Відповідно до п. 2.1.1. Договору, вартість ремонту становить 2 748 800, 60, в тому числі ПДВ 458 133, 43 грн.
За умовами п.2.2 Договору, визначено, зокрема, що порядок розрахунків здійснюється Замовником в наступному порядку: - 50 відсотків від ціни Договору у розмірі 1 374 400, 30 грн. з ПДВ при постановці Судна у ремонт протягом 3 банківських днів з дати отримання від виконавця оригіналу належним чином оформленого рахунку, але не раніше ніж за місяць до узгодженої запланованої дати постановки Судна в ремонт. Запланована дата постановки Судна в ремонт узгоджується Сторонами; остаточний розрахунок за вирахуванням сплачених Замовником платежів, протягом 3 банківських днів з дня отриманням замовником від виконавця оригіналу належним чином оформленого рахунку та за умови наявності підписаних Сторонами Актів здачі приймання наданих Послуг, Виконавчої ремонтної відомості (які видаються Замовнику в день підписання Акту приймання Судна з ремонту).
Згідно п.8.1. Договору, термін дії цього договору встановлюється з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2019 року, але в будь-якому випадку - до повного виконання всіх умов Договору.
Проте, позивач вважає, що спірний договір підлягає визнанню недійсним з огляду на те, що договір з боку позивача укладено особою без необхідного обсягу повноважень, передбачених Статутом ПрАТ "УДП на підписання цього правочину, а саме правління не надавало своєї згоди на підписання цього договору, а у довіреності Гармаша О.С. не вказане про вчинення правочинів від імені Товариства, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить до 10% активів Товариства за даними останньої річної фінансової звітності Товариства, відповідно до п.9.4.7 Статуту.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:
Згідно із частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За приписом частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною другою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до положень частини другої статті 207 цього Кодексу правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом частин першої та другої статті 99 Цивільного кодексу України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.
19 червня 2019 р. Приватним акціонерним товариством „Українське дунайське пароплавство" (Замовник) в особі в.о. головного інженера Олександра Гармаша, який діє на підставі наказу ПрАТ «УДП» від 29.05.2019 року №223, довіреності №Д/ЮС-44 від 29.05.2019 року, Статуту з Приватним акціонерним товариством „Дунайсудноремонт" було підписано договір №380ТС на виконання ремонтних робіт.
Пунктом 9.4.1 Статуту Приватного акціонерного товариства „Українське дунайське пароплавство" визначено, що виконавчим органом Товариства, що здійснює управління поточною діяльністю Товариства, є Правління Товариства на чолі з Головою Правління.
Відповідно до п.9.4.7 Статуту Приватного акціонерного товариства „Українське дунайське пароплавство", до компетенції Правління зокрема, але не виключно, належить прийняття рішення про вчинення правочинів від імені Товариства, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить до 10% активів Товариства за даними останньої річної фінансової звітності Товариства.
Для здійснення оперативного керівництва поточною діяльністю Товариства Голова Правління самостійно, зокрема підписує (або уповноважує на підписання іншу посадову особу Товариства) всі документи грошового, кредитного, майнового та немайнового характеру, звіти та баланси, листи, звернення та інше (абз. 9 п. 9.4.11 Статуту).
Як вбачається з Наказу №223 від 29.05.2019 року (арк. 118) для оперативного рішення виробничих завдань та контролю за витрачанням грошових коштів, з 29.05.2019 року визначено адміністративну підпорядкованість структурних підрозділів ПрАТ «УДП», поміж іншого у п. 1.6 Наказу на в.о. головного інженера Гармаш О. покладено у підпорядкування технічна служба, ГВСП «База технічного обслуговування флоту» та ГВСП «Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод», що підпорядковуються функціонально.
При цьому, у п. 2 вищезазначеного Наказу визначено, що з 29.05.2019 року, з урахуванням підпорядкування структурних підрозділів, вказаного у п.1 даного наказу, на підставі виданих письмових довіреностей надано за завідуванням повноваження та призначено відповідальними заступників голови Правління, в тому числі і виконувачів обов'язків заступників голови Правління, та головного інженера, в тому числі і виконувача обов'язків головного інженера, за затвердження техніко-економічного обґрунтування необхідності укладання договорів/контрактів/угод; підписання за завідуванням та скріплення печаткою ПрАТ «УДП» всіх видів договорів/контрактів/угод, додаткових угод до них, розпоряджень про призначення відповідальних осіб за виконання договорів/контрактів/угод та актів виконаних робіт за ними або інших документів, що підтверджують їх виконання.
У матеріалах справи міститься довіреність Приватного акціонерного товариства „Українське дунайське пароплавство" №Д/ЮС-44 від 29.05.2019 року (арк.4), відповідно до якої позивач в особі голови Правління Чалого Д,С. уповноважує в.о. головного інженера ПрАТ «УДП» - Гармаша О.С., на, зокрема затвердження техніко-економічного обґрунтування необхідності укладання договорів/контрактів/угод, підписання та скріплення печаткою ПрАТ «УДП» всіх видів договорів/контрактів/угод, додаткових угод до них, розпоряджень про призначення відповідальних осіб за виконання договорів/контрактів/угод та актів виконаних робіт за договорами, ініціатором укладання яких є підрозділи, що підпорядковані головному інженеру ПрАТ «УДП».
Таким чином, видана довіреність в.о. головного інженера Гармашу О.С., цілком відповідає розподілу функціональних обов'язків, покладених на нього Наказом №223 від 29.05.2019 року.
Вказана довіреність діє до 31.12.2019 року та видана без права передоручення.
Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
В силу припису статті 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (ст. 241 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини другої статті 244 Цивільного кодексу України представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи.
Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами (ст. 246 Цивільного кодексу України).
Представництво за довіреністю припиняється у разі:
1) закінчення строку довіреності;
2) скасування довіреності особою, яка її видала;
3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю;
4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність;
5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність;
6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності (ч. 1 ст. 248 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 92 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Так доводи позивача щодо відсутності повноважень в.о. головного інженера Гармаш О.С., зокрема через незазначення у довіреності про вчинення правочинів від імені Товариства, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить до 10% активів Товариства за даними останньої річної фінансової звітності Товариства, не заслуговують на увагу, оскільки на в.о. головного інженера Гармаша О. С. довіреністю №Д/ЮС-44 від 29.05.2019 року було уповноважено як посадову особу у відповідності до абз. 9 п. 9.4.11 Статуту ПрАТ «УДП», здійснювати визначений обсяг повноважень, передбачених Наказом №223 від 29.05.2019 року, в тому числі затвердження техніко-економічного обґрунтування необхідності укладання договорів/контрактів/угод, підписання та скріплення печаткою ПрАТ «УДП» всіх видів договорів/контрактів/угод, додаткових угод до них, розпоряджень про призначення відповідальних осіб за виконання договорів/контрактів/угод та актів виконаних робіт за договорами, ініціатором укладання яких є підрозділи, що підпорядковані головному інженеру ПрАТ «УДП». Тобто, у вказаній довіреності у повній мірі, без обмежень, наділено Гармаш О. правом підпису та скріплення печаткою договорів, що відноситься до сфери його підпорядкування, в тому числі на укладання договору №380-ТС від 19.06.2019 року на виконання ремонтних робіт.
Матеріали справи не містять доказів оскарження позивачем дій голови правління Чалого Д.С. щодо видачі ним від імені товариства довіреності №Д/ЮС-44 від 29.05.2019 року, зокрема доказів визнання недійсним цього правочину в установленому законом порядку.
Відсутні у матеріалах справи й докази припинення вказаної довіреності на момент підписання Гармаш О.С. оспорюваного позивачем договору.
Отже матеріали справи свідчать про правомірність представництва інтересів позивача
в.о. головного інженера Гармаш О.С. за довіреністю №Д/ЮС-44 від 29.05.2019 року в частині підписання договору від 19.06.2019 року №380-ТС на виконання ремонтних робіт.
Крім того, положенням ст. 203 ЦК України, передбачено загальні вимоги, додержання яких є для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до роз'яснень в п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України N 11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Отже, чинним законодавством визначено, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).
Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.
При цьому зміст правочину відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Тобто, виходячи з наведених приписів позивач, звертаючись із даним позовом до суду з вимогою про визнання недійсним договору зобов'язаний довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків.
Відповідно до роз'яснень, наведених в Постанові Пленуму Верховного суду України N 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України. Також відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Оскільки в силу припису ст. 204 Цивільного кодексу України, правомірність правочину презюмується, відповідно обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
При цьому приписи вказаної статті ЦК кореспондуються з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.
За приписами ст. ст. 627, 628 Цивільного України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України, договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).
Відповідно до п. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Судом встановлено, що укладений між сторонами по справі договір за своєю правовою природою є договором підряду. Відносини підряду регулюються положеннями ЦК та іншими актами цивільного законодавства.
При цьому, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (ст. 241 Цивільного кодексу України).
Крім того, згідно роз'яснень, наведених в абз. 6 п. 3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" встановлено, що припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Наприклад, третя особа, укладаючи договір, підписаний керівником господарського товариства, знає про обмеження повноважень цього керівника, оскільки є акціонером товариства і брала участь у загальних зборах, якими затверджено його статут.
При цьому, у п. 3.4 вказаної Постанови роз'яснено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (ст. 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
Таким чином, відповідно до наведених роз'яснень, схвалений юридичною особою правочин не можна визнати недійсним.
Так, як вбачається з матеріалів справи, підписання договору супроводжувалось наступним його схваленням представниками позивача, а саме відповідно до аркушу погодження до договору на виконання ремонтних робіт № 380 ТС від 19.06.2019р. між ПрАТ «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» та ПрАТ «ДУНАЙСУДНОРЕМОНТ», укладення договору № 380 ТС від 19.06.2019р. з боку позивача було погоджено: в.о заступника голови правління - Москаленко О., в.о заступника голови правління - Громченко В., головним бухгалтером Тостоган В., заступником начальника юридичної служби - Рябуха Л., в.о. начальника СЕБЗК - Созанським В, провідним економістом відділу казначейства - Храновською Н., в.о. начальника технічної служби - Сеніловим І., тобто укладання спірного договору було цілком схвалено представниками позивача.
Крім того, як встановлено судом і не заперечувалось позивачем, на виконання зобов'язань, прийнятих на себе позивачем за умовами договору №380 ТС від 19.06.2019р., ним було перераховано на рахунок відповідача на підставі платіжного доручення №3042 від 16.07.2019р. грошові кошти у розмірі 500 000,00 грн. та на підставі платіжного доручення №LGF47 від 01.08.2019р. перераховано грошові кошти у розмірі 874 400,30 грн.
При цьому, в листі в.о. голови правління ПрАТ «УДП» від 05.12.2019 року №ЧМ/406, повідомлено про неможливість своєчасно сплатити рахунки, пред'явлені відповідачем на оплату згідно з умовами укладених договорів на ремонт, в тому числі за спірним договором №380 ТС від 19.06.2019 року, а не про недійсність вказаного договору. Більш того, у відповіді на претензію №ЮС-778 від 05.11.2019 року, заступник голови Правління ПрАТ «УДП» О. Тарасенко підтверджував наявність основної заборгованості за вказаним договором.
Також, як з'ясовано судом, у порушення умов договору на виконання ремонтних робіт №380 ТС від 19.06.2019р. позивачем так і не було здійснено оплати виконаних відповідачем робіт, у зв'язку з чим Приватним акціонерним товариством „Дунайсудноремонт" було подано до господарського суду Одеської області позов (справа №916/3478/19) про стягнення з Приватного акціонерного товариства „Українське дунайське пароплавство" заборгованості у загальному розмірі 1 521 760,66 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 1 463 514,86 грн., пені у розмірі 53 239,68 грн., трьох відсотків річних у розмірі 5 006,12 грн. Позовні вимоги були обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору на виконання ремонтних робіт №380 ТС від 19.06.2019р. в частині своєчасної та повної оплати вартості виконаних позивачем робіт.
Так, рішенням господарського суду Одеської області від 12.02.2020 р. по справі №916/3478/19, задоволено позов Приватного акціонерного товариства „Дунайсудноремонт", а саме з стягнуто з Приватного акціонерного товариства „Українське дунайське пароплавство" на користь Приватного акціонерного товариства „Дунайсудноремонт" суму основного боргу у розмірі 1 463 514,86 грн., пеню у розмірі 53 239,68 грн, три відсотки річних у розмірі 5 006,12 грн., судовий збір у розмірі 22826,41 грн.
Таким чином подання Приватним акціонерним товариством „Українське дунайське пароплавство" даного позову про визнання договору №380ТС від 19.06.2019 року недійсним, на думку господарського суду, свідчить про ухилення позивача від виконання умов спірного договору, оскільки наступне погодження посадовими особами позивача договору, перерахування коштів відповідачу на виконання взятих на себе зобов'язань за договором, відповіді на претензію, в яких висловлена згода з основною заборгованістю за договором, в повному обсязі, свідчить про схвалення і прийняття усіх умов оспорюваного договору.
Отже, зазначене свідчить про виконання сторонами умов спірного договору, а тому суд вважає, що позивач схвалив умови спірного договору.
До того ж позивач не надав до матеріалів справи будь-яких письмових доказів, які б підтверджували той факт, що спірний договір №380ТС від 19.06.2019 року суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.
Відтак, з огляду на вищевикладене, суд не вбачає підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
За приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відтак, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Українське дунайське пароплавство" про визнання договору недійсним є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, тому не підлягають задоволенню.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
2. Судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Повне рішення складено 17 серпня 2020 р.
Суддя Ю.М. Невінгловська