Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
12 серпня 2020 рокуСправа № 912/855/19
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Бестаченко О.Л., за участю секретаря судового засідання Буніна О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/855/19
за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник", 28024, Кіровоградська область, м. Олександрія, с. Марто-Іванівка, вул. Воронова, 1,
про стягнення 314 639,29 грн,
представники:
від позивача - Галковська О.І., ордер від 28.05.2019 КР № 75617;
від відповідача - Гулян Я.В., ордер від 12.08.2020 ВА № 1006265.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
26.03.2019 до Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник" заборгованість в сумі 314 639,29 грн, з яких: 284 971,52 грн інфляційні втрати та 29 667,77 грн 3% річних, з покладенням на відповідача судових витрат.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку з виходом ОСОБА_1 зі складу учасників СТОВ "Гірник" 30.08.2012 відповідач в порушення вимог статті 54 Закону України "Про господарські товариства", пункту 9.4 Статуту СТОВ "Гірник", не виконав свого обов'язку щодо виплати позивачу вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі, в строк до 12 місяців з дня виходу, тобто до 30.08.2013 року. Тому позивач вважає, що у нього на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникло право вимагати сплати вартості майна з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 29.07.2019, яке було залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2019, позов задовольнити частково. Стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник" на користь ОСОБА_1 20 661,58 грн. інфляційних втрат, 5 410,67 грн. 3% річних, 391,08 грн судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник" 20 555,31 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Постановою Верховного Суду від 12.03.2020 № 912/855/19 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.07.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2019 у справі № 912/855/19 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2020 дану справу призначено судді Бестаченко О.Л.
Ухвалою від 01.04.2020 прийнято справу № 912/855/19 до свого провадження суддею Бестаченко О.Л., постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. З метою дотримання постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (з відповідним змінами) та задля збереження життя та здоров'я громадян України, господарський суд в ухвалі повідомив учасників справи, що дату і час підготовчого засідання учасників справи буде повідомлено додатково ухвалою.
Ухвалою від 20.05.2020 призначено підготовче засідання у справі № 912/855/19 на 12.06.2020 на 11:00 год.
10.06.2020 до суду від позивача надійшла заява, за змістом якої позивач взявши до уваги ситуацію з поширенням коронавірусної хвороби та установленим на території України карантином просить підготовче засідання провести без участі позивача, а також зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти призначення справи до розгляду по суті.
12.06.2020 до суду від відповідача надійшла заява від 11.06.2020 № 75, відповідно до якої відповідач просить відкласти підготовче засідання у даній справі на іншу дату (після закінчення дії карантину), враховуючи відсутність у відповідача на даний час представника для здійснення представництва в суді, а також триваючий карантин, з метою реалізації права відповідача на користування правничою допомогою і створення сторонам рівних умов у наведенні своїх аргументів, пояснень і міркувань по суті спору, дотримання принципу змагальності сторін.
Ухвалою від 12.06.2020 задоволено заяву про відкладення підготовчого засідання СТОВ "Гірник" від 11.06.2020 № 75; відкладено підготовче засідання у справі № 912/855/19 на 03.07.2020 об 11:00 год.
01.07.2020 до господарського суду від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник" надійшли письмові пояснення від 25.06.2020 № 85, які відповідач просить прийняти при розгляді справи по суті та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Згідно пояснень СТОВ "Гірник" вважає, що в даному випадку обов'язок по виплаті позивачу коштів в сумі 304 797,86грн (що становить різницю між дійсною вартістю частки майна в сумі 1 370 845,25 грн та виплаченою товариством позивачу сумою 1 066 047,39 грн) виник на підставі рішення Господарського суду Кіровоградської області від 07.12.2018 в справі № 912/1238/13, а тому початок відліку строку виконання даного грошового зобов'язання має починатися з дня набрання рішенням суду законної сили, а саме з 09.01.2019, а не з 30.08.2013, як зазначає позивач. Відповідач просить застосувати позовну давність до вимог позивача за період з 31.08.2013 по 26.03.2016. Вважає, що сума інфляційних нарахувань, на яку позивач мав би право в разі доведення факту прострочення, могла б розраховуватися виключно за період з 26.03.2016 по день отримання коштів позивачем 28.07.2016 та становила б 10 972,72 грн.
01.07.2020 до господарського суду від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник" надійшло клопотання від 25.06.2020 № 86 про проведення підготовчого засідання 03.07.2020 без участі уповноваженого представника відповідача.
03.07.2020 господарський суд продовжив підготовче засідання.
Ухвалою від 03.07.2020 закрито підготовче провадження у справі № 912/855/19; справу № 912/855/19 призначено до судового розгляду по суті на 12.08.2020 на 14:00
12.08.2020 через канцелярію суду відповідачем подано додаткові пояснення від 11.08.2020 № 106, в яких відповідач вказує, що ним в письмових поясненнях через технічну помилку наведено розрахунок інфляційних нарахувань лише за період з вересня 2013 року по липень 2016 року, а розрахунок з серпня 2016 по лютий 2019 року помилково не було включено . Розрахунок інфляційних нарахувань з 09.2013 по 07.2016 на суму 304 797,86 грн повинен бути 211 834,51 грн; за період з 08.2016 по 02.2019 на суму 29 726,39 грн - 9 482,09 грн, загальна сума - 221 316,6 грн. Враховуючи пропуск позовної давності, сума інфляційних нарахувань могла б розраховуватися виключно за період з 26.03.2016 по день фактичного розрахунку 26.03.2019 та становила б 20 454,81 грн. Відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
12.08.2020 до суду подано клопотання представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник" від 12.08.2016 № б/н про залучення до матеріалів справи копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.02.2019, копії платіжного доручення від 26.03.2019 № 2082, копії постанови про закінчення виконавчого провадження від 05.04.2019.
12.08.2020 господарський суд відкрив судове засідання.
У судовому засіданні брали участь представники сторін.
Представником позивача подано суду заяву від 10.06.2020 № б/н про поворот виконання судового рішення, згідно якої позивач просить вирішити питання про поворот виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.07.2019 року в даній справі; стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник" на користь ОСОБА_1 безпідставно стягнену суму виконавчого збору в розмірі 2 055,53 грн.
Представник відповідача заперечила проти задоволення заяви про поворот виконання судового рішення у зв'язку з тим, що виконавчий збір стягнуто не на підставі рішення від 29.07.2019.
У судовому засіданні 12.08.2020 представники сторін підтримали позиції, викладені в заявах по суті справи.
Зокрема, 20.05.2019 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач стверджує про відсутність підстав стягнення інфляційних втрата та трьох відсотків річних, оскільки лише у 2018 році Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного в постанові Верховного суду України від 18.11.2014 у справі № 910/10168/13, зазначивши, що за наявності спору між учасником товариства та товариством щодо визначення вартості майна останнього, учасник має право вимагати проведення ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості зазначеній в балансі. До прийняття вказаної постанови вартість частини майна товариства для здійснення її виплати вибулому учаснику підлягала визначенню саме на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Відтак, саме на підставі даних балансу СТОВ "Гірник", з урахуванням затвердження рішенням загальних зборів засновників річного звіту товариства за 2012 рік з балансом станом на 01.01.2013 у сумі 13 048 300,00 грн. (протокол від 01.03.2013) та рішення загальних зборів засновників СТОВ "Гірник" та частини прибутку за 2012 рік (протокол від 09.09.2013) позивачу протягом періоду вересень 2012 - вересень 2013 виплачено вартість частини майна і частини прибутку, пропорційно частці позивача у статутному капіталі на дату виходу на загальну суму 1 066 047,39 грн. Встановлення дійсної вартості частини майна, що підлягає виплаті позивачу пропорційно його частці у статутному капіталі СТОВ "Гірник" у зв'язку з його виходом з товариства, за результатами неодноразово проведених комплексних експертиз відбулося лише з моменту набрання законної сили рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 07.12.2018 у справі № 912/1283/13, а саме з 09.01.2019. До цього часу розмір виплат вибулому учаснику, який визначається виходячи із ринкової вартості майна СТОВ "Гірник", не був відомий ані позивачу, ані відповідачу. З огляду на наведене, відповідач вважає, що в даному випадку відсутній факт прострочення відповідачем виконання встановлених статтею 54 Закону України "Про господарські товариства" зобов'язання щодо здійснення таких виплат. Також, відповідачем у відзиві заявлено про застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період з 31.08.2013 по 26.03.2016.
30.05.2019 позивачем через канцелярію суду надано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач не погоджується з доводами відповідача та посилаючись на п. 3.7 Рекомендацій Вищого господарського суду України № 04-5/14 від 28.12.2007, статті 54, 64 Закону України "Про господарські товариства" наполягав, що будь - який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства. Позивач зазначив, що дані рекомендації діяли з 2007 року до 25.02.2016 року (тобто були діючим на час виходу Позивача з товариства), а з 25.02.2016 року зазначена норма трансформувалась п. 4.20. Постанови Пленуму Верховного суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин", яка визначає що "учасник ТОВ або ТДВ має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а отже, господарським судом має бути задоволено клопотання учасника, який вийшов (виключений) з ТОВ або ТДВ, про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості необоротних і оборотних активів товариства та його зобов'язань для обчислення вартості частини майна, що належить до сплати такому учаснику". На час виходу Позивача з товариства у останнього було право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства. Позивач зазначив, що саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, не припиняє обов'язку відповідача вставленого законом, та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 цього Кодексу. Щодо розрахунку інфляційних втрат та трьох відсотків річних позивач зазначив, що при формування пакету документів, які додані до позовної заяви, допустив технічну помилку. Тому, Позивач надав суду та відповідачу повний розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Позивач вважає, що у даному випадку мало місце переривання строку позовної давності щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, як складових основного зобов'язання, відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України - внаслідок звернення позивача з позовом щодо стягнення основного боргу в сумі 1708074,90 грн. у справі № 912/1238/13. Позивач звернувся до суду у зазначеній справі 23.08.2014 року. Рішення суду набрало законної сили 09.01.2019 року. Як наслідок, початок перебігу позовної давності розпочався 31.08.2013 та зупинився 23.08.2014 року. Крім того, позивач вказав на те, що навіть якщо припустити що позовна давність сплила, то на думку позивача причини такого пропуску є поважними, оскільки в зв'язку з відмовою відповідача виплатити вартість частини майна товариства за ринковими цінами, позивач був змушений звертатись до суду за захистом свого права, внаслідок чого позивач мав реальну можливість здійснити обрахунок інфляційних втрат на суму боргу (за ринковою вартістю майна) та 3% річних, лише після набрання законної сили рішення в господарській справі № 912/1238/13, оскільки визначення основної суми боргу та нарахування на неї інфляційних втрат та 3% річних є нерозривним.
21.06.2019 відповідачем через канцелярію суду подано заперечення на відповідь на відзив від 18.06.2019 № 104, відповідно до якої в даному випадку існують підстави стверджувати про прострочення позивача як кредитора, яким у встановлений ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" строк не було направлено відповідачу вимоги про проведення з ним розрахунків, виходячи саме із ринкової (а не балансової) вартості майна товариства на дату його виходу. Оскільки з боку відповідача не було порушено зобов'язання з виплати позивачу вартості частини майна (а відповідно і не мало місця прострочення виконання зобов'язання), а подання позивачем позову до суду про стягнення вартості частини майна було зумовлено не невиконанням відповідачем свого обов'язку, а саме у зв'язку з незгодою позивача з визначеною йому вартістю частини майна товариства (про що позивачем до його звернення із вказаним позовом попередньо не було повідомлено відповідача), тому підстави для покладення на відповідача передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідальності відсутні. Виходячи із правової природи нарахувань, передбачених статтею 625 ЦК України, вимога про їх стягнення не є додатковою вимогою чи частиною вимоги про стягнення основного боргу, право на яку має позивач (в розумінні ч. 2 ст. 264 ЦК України), а тому переривання перебігу позовної даності за вимогою про стягнення основного боргу у випадках, передбачених ст. 264 ЦК України, не має наслідком переривання позовної давності і щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму такого основного боргу. Відповідач звернув увагу, що із змісту позовної заяви ОСОБА_1 від 22.08.2013 про стягнення недоплаченої вартості частини майна та переліку доданих до неї документів, на дату подання вказаної позовної заяви позивач володів інформацією та документами щодо фінансово-майнового стану відповідача (складу майна відповідача, його фінансово-економічних показників діяльності тощо), а відтак не був позбавлений можливості раніше визначити недоплачену (на його думку) вартість частини майна та відповідно заявити вимоги про стягнення нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України грошових сум на таку невиплачену йому вартість майна.
27.06.2019 позивач подав до суду пояснення на заперечення на відповідь на відзив від 27.06.2019, за змістом якого не погоджується з твердженням відповідача відносно відсутності підстав стягнення інфляційних втрат та 3% річних. За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних, входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Позивач наполягає на тому, що перебіг позовної давності перервався, та розпочався заново з 10.01.2019 року. В той де час, позивач зазначив, що у разі якщо суд дійде до висновку що позовна давність щодо заявлених вимог сплила, керуючись ч. 5 ст. 267 ЦК України, позивач просить суд визнати причини пропущений позовної давності поважними.
15.07.2019 відповідачем подано до суду письмові пояснення від 15.07.2019, відповідно до яких відповідач вважає, що доводи позивача про виникнення у відповідача обов'язку провести розрахунки з позивачем протягом 12 місяців з дня виходу з товариства, виходячи саме із ринкової вартості майна товариства, не ґрунтуються на фактичних обставинах даної справи, оскільки як відповідачем було зазначено у запереченні на відповідь на відзив, встановлений ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" обов'язок товариства здійснити розрахунки з учасником, який вийшов з товариства, виходячи саме із ринкової вартості майна товариства, пов'язується із наявністю відповідної вимоги учасника про проведення з ним розрахунків саме на підставі ринкової вартості майна товариства.
У судовому засіданні 12.08.2020 судом досліджено докази і письмові пояснення, викладенні в заявах по суті спору.
Крім того, господарським судом враховано, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із відповідними змінами і доповненнями), якою установлено з 12.03.2020 на усій території України карантин.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", що набрав законної сили 02.04.2020, внесено зміни в тому числі до Господарського процесуального кодексу України, зокрема, розділ X "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (п.п.3 п.11 вказаного Закону).
Таким чином, строк розгляду справи не порушено.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступні обставини, які є предметом доказування у справі.
ОСОБА_1 , як учасник (власник) СТОВ "Гірник", 27.08.2012 звернувся з заявою до зборів учасників товариства, якою повідомив про свій вихід зі складу учасників цього товариства.
У зв'язку із виходом із складу учасників ОСОБА_1 просив визначити та сплатити вартість частини майна пропорційно частці у статутному капіталі СТОВ "Гірник", а також належну йому частку прибутку товариства у 2012 році, кошти просив перерахувати на власний рахунок в ПАТ "Укрсоцбанку". ОСОБА_1 просив розглянути заяву та здійснити всі необхідні юридично значущі дії у порядку та строки, передбачені статутом товариства та встановлені чинним законодавством України.
Загальними зборами засновників СТОВ "Гірник" 03.09.2012 прийнято рішення, оформлене відповідним протоколом про виведення із засновників ОСОБА_1 , повернення йому 705,00 грн внеску до статутного фонду після державної реєстрації змін до статуту, визначення вартості майна, що пропорційна частці ОСОБА_1 у статутному фонді та частини прибутку за 2012 рік із виплатою після затвердження звіту товариства за 2012 рік.
01.03.2013 загальними зборами засновників СТОВ "Гірник" прийнято рішення, оформлене протоколом від 01.03.2013, про затвердження річного звіту товариства за 2012 рік з балансом станом на 01.01.2013 у сумі 13 048 300,00 грн, нарахування засновникам по результатам роботи господарства за 2012 рік дивідендів у сумі 500 000 грн з виплатою їх у березні 2013 року.
Загальними зборами засновників СТОВ "Гірник" 09.09.2013 прийнято рішення, оформлене протоколом від 09.09.2013, про затвердження розрахунку виплат вибулому засновнику СТОВ "Гірник" ОСОБА_1 частки майна СТОВ "Гірник" та частини прибутку за 2012 рік без виплачених дивідендів в березні 2013 року та без повернутої частки ОСОБА_1 (705,00 грн) в статутному фонді в сумі 1 034 916,74 грн.
Платіжним дорученням № 286 від 06.09.2012 відповідач повернув позивачу 705 грн частки у статутному фонді СТОВ "Гірник", а платіжним дорученням № 590 від 06.03.2013 перерахував дивіденди у сумі 30 425,65 грн. Крім того, платіжними дорученнями № 746 від 08.08.2013, № 782 від 09.09.2013 ОСОБА_1 отримав від СТОВ "Гірник" 350 000 грн та 467 293 грн як сплату вартості частини майна, платіжним дорученням № 793 від 19.09.2013 - 217 623,74 грн як виплату прибутку за 2012 рік згідно з заявою від 27.08.2012.
Після виходу ОСОБА_1 із складу учасників СТОВ "Гірник", затвердження товариством звіту за фінансовий рік, позивачем протягом вересня 2012 - вересня 2013 отримано вартість частки у статутному капіталі (фонді) юридичної особи - 705 грн, дивіденди - 30 425,65 грн, вартість частини майна - 817 293 грн, суму прибутку за 2012 рік - 217 623,74 грн, всього - 1 066 047,39 грн.
Зазначені обставини встановлено рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 07.12.2018 у справі № 912/1238/13 та не потребують доказування.
До закінчення річного строку, встановленого статтею 54 Закону України "Про господарські товариства", 22.08.2013 позивач подав до суду позов про стягнення недоплаченої вартості частини майна товариства, пропорційно до частки у статутному капіталі товариства, в якому посилаючись на статті 10, 54 Закону України "Про господарські товариства", пункт 3.7 Рекомендацій ВГСУ №04-5/14 від 28.12.2007 наполягав на праві вимагати від СТОВ "Гірник" проведення розрахунків, виходячи із дійсної (ринкової), а не балансової вартості майна СТОВ "Гірник" та просив стягнути з СТОВ "Гірник" недоплачену вартість 9,53% майна та недоплачену частину 9,53% прибутку товариства за 2012 рік.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 24.12.2014 у справі №912/1238/13 позов задоволено повністю, стягнуто з СТОВ "Гірник" на користь ОСОБА_1 1 645 274,75 грн недоплаченої вартості частини майна та 62 800,15 грн недоплаченої частини прибутку.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.12.2014 змінено та стягнуто з СТОВ "Гірник" на користь ОСОБА_1 275 071,47 грн недоплаченої частини прибутку. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2016 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.12.2014 у справі № 912/1238/13 скасовано; справу передано на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області.
На виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.12.2014 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 у справі № 912/1238/13, які в подальшому були скасовані Вищим господарським судом України, СТОВ "Гірник" було сплачено ОСОБА_1 недоплачену частину прибутку в сумі 275 071,47 грн у складі двох наступних платежів на загальну суму 299 144,02 грн: 19.07.2016 - 214 071,47 грн (платіжне доручення № 81 від 19.07.2016); 21.07.2016 - 85 072,55 грн (платіжне доручення № 82 від 21.07.2016).
За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 07.12.2018 у справі № 912/1238/13 за позовом ОСОБА_1 до СТОВ "Гірник" позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з СТОВ "Гірник" на користь ОСОБА_1 основний борг в сумі 304 797,86 грн; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В поворот виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.12.2014 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 стягнуто з ОСОБА_1 на користь СТОВ "Гірник", зокрема, 275 071,47 грн основного боргу.
Після набрання законної сили даним рішенням суду видано наказ, яким стягнуто з СТОВ "Гірник" на користь ОСОБА_1 основний борг в сумі 29 726,39 грн.
Позивачем зазначено, що відповідачем фактично сплачено на користь позивача 1 341 118,86 грн, з яких 959 988,21 грн виплачено після 30.08.2013, тобто несвоєчасно, а саме:
- 06.09.2012 - 705 грн - як повернення вартості вкладу (платіжне доручення № 286);
- 06.03.2013 - 30 425,65 грн - виплата дивідендів (платіжне доручення № 590);
- 08.08.2013 - 350 000,00 грн вартість частини майна (платіжне доручення № 746);
- 09.09.2013 - 467 293,00 грн - вартість частини майна (платіжне доручення № 782);
- 19.09.2013 - 217 623,74 грн - прибуток за 2012 рік (платіжне доручення № 793);
- 28.07.2016 - 275 071,47 грн - вартість частини майна (виписка банку).
Крім того, 26.03.2019 на виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області від 14.01.2019 у справі № 912/1238/13 СТОВ "Гірник" сплачено на рахунок Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області 41 924,43 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2082.
Суд визнає вказані обставини встановленими з огляду на вірогідність наданих доказів.
Позивач просить стягнути з СТОВ "Гірник" інфляційні втрати в розмірі 284 971,52 грн та 3% річних в розмірі 29 667,77 грн за період з 31.08.2013 по 01.03.2019.
Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступні норми права.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з положеннями частин першої та другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Тобто підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. (Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі № 922/4316/14).
Відповідно до статті 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.
Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
Згідно з частиною другою статті 148 Цивільного кодексу України порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.
Зі змісту статуту СТОВ "Гірник" не вбачається встановлення порядку визначення вартості майна товариства для визначення суми виплати учаснику частини вартості майна пропорційно його частці.
Пунктом 9.4 статуту передбачено, що при виході засновника з товариства він подає заяву не пізніше ніж за два місяці, при цьому йому виплачується вартість частини майна товариства, що пропорційна частці такого засновника у майні товариства, а також належна йому частка прибутку, одержана товариством у рік виходу засновника до моменту виходу засновника з товариства; виплата проводиться після затвердження звіту товариства за фінансовий рік, в якому засновник вийшов з товариства.
Нотаріальну заяву позивача про вихід із товариства відповідач отримав поштою 30.08.2012. Таким чином, позивач вийшов зі складу учасників СТОВ "Гірник" 30.08.2012. Отже, відповідач мав здійснити виплату вартості частини майна товариства та прибутку пропорційно його частці у статутному капіталі до 30.08.2013 включно.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 07.12.2018 у справі №912/1238/13 було встановлено, що при виході з СТОВ "Гірник" ОСОБА_1 мав право на вартість частини майна товариства (з урахуванням прибутку) в розмірі 1 370 845,25 грн, проте фактично відповідач сплатив 1 341 118,86 грн, з яких 959 988,21 грн виплачено після 30.08.2013.
Відповідно до розрахунків, які позивач подав до позову, за період з 31.08.2013 по 01.03.2019 сума вартості інфляційних витрат складає 284 971,52 грн, три відсотки річних від простроченої суми складає 29 667,77 грн, а всього - 314 639,29 грн.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За положеннями частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений законом.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Верховного Суду України від 12.12.2011 у справі № 14/214(10), викладено правову позицію про те, що учасник господарського товариства, який вийшов зі складу останнього, вправі вимагати сплати вартості майна з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.
Суд не погоджується з твердженням відповідача, що лише після набрання законної сили рішення суду у справі № 912/1238/13 у відповідача виник обов'язок сплатити ринкову вартість майна, оскільки до 30.08.2013 позивач скористався своїм правом щодо вимоги до товариства здійснити виплату вартості частини майна товариства та прибутку пропорційно його частці у статутному капіталі з врахуванням ринкової вартості частини майна товариства, в той же час відповідач свій обов'язок своєчасно не виконав, що і стало підставою для прийняття судового рішення на користь позивача.
Судовим рішенням у справі №912/1238/13 вирішено спір між сторонами щодо стягнення недоплаченої вартості майна та частини прибутку товариства, пропорційно частці у статутному капіталі, а не встановлення факту наявності обов'язку здійснювати виплати вартості частини майна товариства та прибутку пропорційно його частці у статутному капіталі з врахуванням ринкової вартості частини майна товариства.
Господарський суд не вважає обґрунтованими доводи відповідача щодо неможливості визначення ринкової вартості майна для встановлення дійсного розміру належної позивачу до виплати її частини, оскільки майно СТОВ "Гірник" обліковуються на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерела їх формування.
Відповідачем сплачено на користь позивача вартість частини майна (з урахуванням недоплаченої суми прибутку) в розмірі 959 988,21 грн несвоєчасно, тобто після 30.08.2013.
Таким чином, відповідач за період з 31.08.2013 по 01.03.2019 прострочив виконання зобов'язань з виплати позивачу вартості частки майна товариства (з урахуванням недоплаченої суми прибутку), пропорційної частці позивача у статутному капіталі відповідача, тому в позивача виникло право вимагати сплати частки вартості майна товариства з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми.
Господарський суд приймає до уваги заяву відповідача про застосування у відповідності до статті 267 Цивільного кодексу України позовної давності до вимог позивача про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період з 31.08.2013 по 01.03.2019.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною п'ятою статті 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За приписами статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Господарський суд погоджується з позицією відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності за вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період з 31.08.2013 по 01.03.2019 та не вбачає підставою для переривання строку позовної давності звернення позивача до суду у справі № 912/1238/13, на чому наполягає позивач. Суд вважає помилковим твердження позивача, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних є частиною вимоги позивача про стягнення вартості частини майна товариства.
Правова позиція про те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних не є частиною вимоги позивача про стягнення вартості частини майна товариства (частиною суми основного боргу) і не є додатковими вимогами, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання наведена в постанові ВСУ від 26.04.2017 у справі №3-1522гс16, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17.
Відповідно до частини п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
ОСОБА_1 вказав на те, що причини такого пропуску є поважними, оскільки в зв'язку з відмовою відповідача виплатити вартість частини майна товариства за ринковими цінами, позивач був змушений звертатись до суду за захистом свого права, внаслідок чого в примусовому порядку здійснювався обрахунок ринкової вартості майна товариства, та позивач мав реальну можливість здійснити обрахунок інфляційних втрат на суму боргу (за ринковою вартістю майна) та 3% річних, лише після набрання законної сили рішення в господарській справі № 912/1238/13, оскільки визначення основної суми боргу та нарахування на неї інфляційних втрат та 3% річних є нерозривним.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати, зокрема, можливість поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права.
Питання поважності причин пропущення позовної давності (наявність обставин, які з об'єктивних, незалежних підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову) вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
При вирішенні питання про захист порушеного права, у разі пропущення позовної давності суд: а) у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які обґрунтовують поважність причин пропущення позовної давності; б) вирішує дане питання у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини; в) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставини справи в їх сукупності, керуючись законом.
Господарський суд встановив, що розгляд справи № 912/1238/13 дійсно тривав з 2013 по 2018 рік, рішення в даній справі набрало законної сили 09.01.2019. Однак, протягом вказаного періоду у справі № 912/1238/13 24.12.2014 ухвалено рішення, яким позов задоволено повністю, стягнуто з СТОВ "Гірник" на користь ОСОБА_1 1 645 274,75 грн недоплаченої вартості частини майна та 62 800,15 грн недоплаченої частини прибутку; 13.06.2016 винесено постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду, якою рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.12.2014 змінено та стягнуто з СТОВ "Гірник" на користь ОСОБА_1 275 071,47 грн недоплаченої частини прибутку, в решті позовних вимог відмовлено. На виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.12.2014 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 у справі № 912/1238/13, які в подальшому були скасовані Вищим господарським судом України, СТОВ "Гірник" було сплачено ОСОБА_1 недоплачену частину прибутку в сумі 275 071,47 грн у складі двох наступних платежів на загальну суму 299 144,02 грн: 19.07.2016 - 214 071,47 грн (платіжне доручення № 81 від 19.07.2016); 21.07.2016 - 85 072,55 грн (платіжне доручення № 82 від 21.07.2016).
Враховуючи викладені вище обставини, позивач мав змогу визначити розмір своїх позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат на суму боргу (за ринковою вартістю майна) та 3% річних виходячи з доказів, отриманих під час розгляду справи № 912/1238/13.
Таким чином, беручи до уваги фактичні дані щодо обставин, якими позивач обґрунтовує поважність причин пропуску строку позовної давності, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставини справи в їх сукупності, керуючись законом, господарський суд прийшов до висновку про відмову у визнанні поважними причин пропуску строку позовної давності. Суд зазначає, що позивач не був позбавлений можливості звернутися з позовом про стягнення інфляційних втрат на суму боргу (за ринковою вартістю майна) та 3% річних протягом періоду, в який тривав розгляд справи № 912/1238/13.
Верховний Суд України у постанові від 26.04.2017 року по справі № 3-1522гс16 зробив висновок, що вимоги про стягнення грошових коштів передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України не є додатковими вимогами, в розумінні ст. 266 Цивільного кодексу України, а тому закінчення перебігу строку позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення строку позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних витрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливо до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.
Тобто, з огляду на викладене, можливо дійти висновку, що позивач має право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат за три роки, які передували моменту звернення з позовною заявою до суду.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17.
Враховуючи те, що позивач звернувся з даним позовом 26.03.2019, розрахунок позивачем здійснено по 01.03.2019, суд дійшов висновку, що з урахуванням строку позовної давності обґрунтованим для нарахування 3% річних та інфляційних втрат є період з 26.03.2016 по 01.03.2019.
Як свідчать матеріали справи, з 26.03.2016 по 27.07.2016 сума заборгованості становила 304 797,86 грн; з 28.07.2016 по 01.03.2019 - 29 726,39 грн.
Господарський суд перевірив розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, в межах строку позовної давності з 26.03.2016 по 01.03.2019, та встановив, що позивачем безпідставно нараховано 3% річних на суму боргу 304 797,86 грн за 28.07.2016, оскільки в цей день відбулось часткове погашення заборгованості. За підрахунком суду, здійсненим за допомогою систем "Ліга" та "Законодавство", 3 % річних:
з 26.03.2016 по 27.07.2016 на суму боргу 304 797,86 грн = 3 097,95 грн;
з 28.07.2016 по 01.03.2019 на суму боргу 29 726,39 грн = 2 312,72 грн;
всього - 5 410,67 грн.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При розрахунку суми інфляційних слід враховувати, що сума боргу, яка сплачується з 1-го до 15-го дня відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16-го до 31-го дня місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1-го до 15-го дня відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без урахування цього місяця, а якщо з 16-го до 31-го дня місяця, то інфляційні втрати розраховуються з урахуванням цього місяця.
З урахуванням викладеного, дат виникнення зобов'язання та часткової сплати боргу, за підрахунком суду, здійсненим за допомогою систем "Ліга" та "Законодавство", в межах строку позовної давності інфляційні втрати становлять:
за період квітень 2016 - липень 2016 на суму боргу 304 797,86 грн = 10 036,68 грн;
за період серпень 2016 - лютий 2019 на суму боргу 29 726,39 грн = 10 624,90 грн;
всього - 20 661,58 грн.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, стягненню підлягає 5 410,67 грн 3% річних та 20 661,58 грн інфляційних втрат, в іншій частині позову суд відмовляє.
Витрати зі сплати судового з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Господарський суд враховує, що позовні вимоги задоволено на 8,29 %, у задоволенні 91,71 % вимог відмовлено. Рішення у даній справі приймається за результатами нового розгляду та загалом позивачем під час розгляду даної справи сплачено 21 239,79 грн судового збору, відповідачем - 2 881,50 грн судового збору.
Враховуючи встановлену вище пропорційність розподілу судового збору, з СТОВ "Гірник" на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 8,29 % від суми 21 238,79 грн, що становить 1 760,70 грн; з ОСОБА_1 на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 91,71 % від суми 2 881,50 грн, що становить 2 642,62 грн.
При цьому, зважаючи на положення ч. 11 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні, господарський суд вважає за необхідне зобов'язати ОСОБА_1 сплатити СТОВ "Гірник": 2 642,62 грн - 1 760,70 грн = 881,92 грн судового збору.
Сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судового збору.
Крім того, 23.07.2019 відповідач звернувся до суду з заявою про відшкодування судових витрат у зв'язку із розглядом справи № 912/855/19 на загальну суму 22 000,00 грн, що складаються із витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.05.2019 між адвокатом Пашковським А.А. та СТОВ "Гірник" було укладено договір про надання правової допомоги, предметом якого є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової (правничої) допомоги Клієнту у справі № 912/855/19 за позовом Баркар Віктора Анатолійовича до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник" про стягнення 314 639,29 грн., яка на дату укладення цього Договору знаходиться в провадженні Господарського суду Кіровоградської області, та в інших справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, а Клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу.
Повноваження Пашковського А.А., як адвоката підтверджені копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №000113 від 04.07.2017.
Як випливає з положення п.п. 3.1, 3.2 Договору про надання правової допомоги сторони досягли згоди, що вартість послуг та порядок розрахунків за виконання робіт по цьому договору визначається за домовленістю сторін. Розмір та порядок оплати Клієнтом Адвокату гонорару та фактичних витрат, пов'язаних із виконанням даного Договору, окремо обумовлюється сторонами та може визначатися додатковою (додатковими) угодою (угодами) до цього Договору.
Додатковою угодою № 1 від 09.07.2019 до договору про надання правничої допомоги від 16.05.2019, сторони визначили, що на підставі п. 3.2 Договору даною Додатковою угодою Сторонами визначається розмір та порядок оплати Клієнтом Адвокату гонорару та фактичних витрат, пов'язаних із виконанням Договору.
Так, відповідно до п. 1.1 Додаткової угоди за надання професійної правової (правничої) допомоги Клієнту на підставі Договору Адвокату встановлюється гонорар (винагорода) у фіксованому розмірі 22 000,00 грн. без ПДВ, який не залежить від строку дії Договору.
Відповідачем долучено до матеріалів справи детальний опис робіт (надання послуг) адвокатом та здійснення витрат, необхідних для надання правничої допомоги у справі № 912/855/19 станом на 22.07.2019 року.
Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Відповідачем долучено до справи копію платіжного доручення від 10.07.2019 № 2316 згідно якого СТОВ "Гірник" було сплачено адвокату Пашковському А.А. кошти в сумі 22 000,00 грн за договором від 16.05.2019.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем належними та допустити доказами доведено, що ним понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 22 000,00 грн, пов'язані з розглядом справи № 912/855/19. З огляду на часткове задоволення позовних вимог стягненню з позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 22 000,00 грн х 91,71 %/100% = 20 176,20 грн.
Щодо заяви представника ОСОБА_1 від 10.06.2020 № б/н про поворот виконання судового рішення суд зазначає наступне.
Згідно ч. 2, 5, 6 ст. 333 Господарського процесуального кодексу України, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він:
1) закриває провадження у справі;
2) залишає позов без розгляду;
3) відмовляє в позові повністю;
4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.
До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.
Зі змісту заяви вбачається, що позивач просить про стягнення з відповідача 2 055,53 грн стягнутого виконавчого збору. Згідно доданої до заяви копії платіжного доручення від 10.03.2020 № 2901 платником є Олександрійський МР ВДВС, отримувачем - Олександр.УК, призначення платежу: вик/збір стягн. згідно пост. б/н ВП №61334193 з Баркара Віктора Анатолійовича.
Враховуючи, що виконавчий збір не був стягнутий за рішенням суду від 29.07.2019 у справі № 912/855/19, а також результати нового розгляду даної справи, господарський суд відмовляє у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 від 10.06.2020 № б/н про поворот виконання судового рішення.
Керуючись ст. 74, 76-79, 129, 233, 236-241, 326-327, 333 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник" (28024, Кіровоградська область, м. Олександрія, с. Марто-Іванівка, вул. Воронова, 1, код ЄДРПОУ 30984945) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) 20 661,58 грн інфляційних втрат, 5 410,67 грн 3% річних.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник" (28024, Кіровоградська область, м. Олександрія, с. Марто-Іванівка, вул. Воронова, 1, код ЄДРПОУ 30984945) 20 176,20 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 881,92 грн сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 від 10.06.2020 № б/н про поворот виконання судового рішення.
Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень одночасно з врученням (надсиланням/видачею) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень можна за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення направити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ); Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Гірник" (28024, Кіровоградська область, м. Олександрія, с. Марто-Іванівка, вул. Воронова, 1).
Повне рішення складено 18.08.2020.
Суддя О.Л. Бестаченко