вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"18" серпня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1198/20
Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Гомі А.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу
за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз
України", м. Київ,
до відповідача товариство власників квартир "ТРОЯНДА", м. Біла Церква Київської області
про стягнення 7 811,73 грн.
без виклику представників учасників справи,
позивач - акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (далі по тексту АТ "НАК "Нафтогаз України"), звернувся до Господарського суду Київської області з позовом від 22.04.2020 №14/4-2730-20 до відповідача - товариства власників квартир "ТРОЯНДА", м. Біла Церква Київської області (далі по тексту ТВК "ТРОЯНДА"), в якому просить суд стягнути з відповідача 7 811,73 грн. за договором постачання природного газу №1381/16-ТЕ-17 від 25.12.2015 та додатковою угодою №1 до договору постачання природного газу №1381-16-ТЕ-17 від 31.12.2015, з яких 6 162,15 грн. пені, 473,84 грн. 3 % річних, 1 175,74 грн. інфляційних втрат, нарахованих за прострочення виконання зобов'язань з оплати за природний газ, поставлений з 01 січня по 31 березня 2016 та просить суд покласти на відповідача відшкодування судових витрат у розмірі 2 102,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.12.2015 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та товариством власників квартир "ТРОЯНДА" укладено договір №1381/16-ТЕ-17 постачання природного газу. На виконання умов договору, позивач у січні - березні 2016 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 70 249,63 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, однак оплату за переданий газ відповідач здійснив несвоєчасно, у зв'язку з чим позивачем нараховано відповідачу пеню у сумі 6 162,15 грн., 3% річних у сумі 473,84 грн. та 1 175,74 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання грошових зобов'язань.
Ухвалою суду від 12.05.2020 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1198/20, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи). Цією ж ухвалою постановлено, що відповідач має право подати відзив протягом 15 днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі, встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив протягом 5 днів з дня отримання відзиву, встановлено відповідачу строк для подачі заперечень на відповідь на відзив протягом 5 днів з дня отримання відповіді.
Як свідчить залучене до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач копію ухвали від 12.05.2020 отримав 15.05.2020, відтак належним чином був повідомлений судом про розгляд справи.
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
21.05.2020 від АТ "НАК "Нафтогаз України" до господарського суду Київської області надійшла заява від 18.05.2020 №14/4-3319-20 про долучення доказів до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Пунктом 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України в редакції Закону України №540-ІХ продовжено процесуальні строки, зокрема строк на подання відзиву, на строк дії запровадженого на території України карантину.
Законом України від 18.06.2020 №731-ІХ визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" в редакції Закону України від 30.03.2020 р. N 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 р. N 731-IX. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 р. N 731-IX).
Відтак, продовжений процесуальний строк для надання відповідачем відзиву у справі 911/1198/20 сплив 07.08.2020.
Станом на 18.08.2020 відповідач, який належно повідомлявся судом про судовий розгляд, відзив на позов не подав, не заявив клопотання про продовження строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 №731-ІХ, не заявив клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, відтак, суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для ухвалення рішення.
У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд
відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).
25.12.2015 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ТВК "Троянда" (споживач) укладено договір №1381/16-ТЕ-17 постачання природного газу, відповідно до умов якого:
- постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ (надалі - газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору (п. 1.1 договору);
- газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2 договору);
- постачальник передає споживачу з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року (включно) газ обсягом до 36,0 тис. куб.м. (тридцять шість тисяч куб.м.) у тому числі по місяцях (тис. куб.м.): січень 13,0 тис. куб.м., лютий 12,0 тис. куб.м., березень 11,0 тис. куб.м., І кв. 36,0 тис. куб.м. (п. 2.1 договору);
- приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу (п. 3.4 договору);
- не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, споживач зобов'язується надати постачальнику підписані та скріплені печатками споживача два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу в розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. Постачальник не пізніше 8-го числа повертає споживачу один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представниками та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.5 договору);
- ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором в період з 01 січня 2016 по 31 березня 2016 (включно) для підприємств, які приєднанні до газорозподільних мереж, становить 1 770,74 грн., крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до ціни на природний газ - 2%; - податок на додану вартість за ставкою -20%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1 806,15 грн., крім того ПДВ - 20%- 361,23 грн., всього з ПДВ - 2 167,38 грн. (дві тисячі сто шістдесят сім грн. 38 коп.) (п. 5.2 договору);
- оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору);
- у разі невиконання споживачем умов пункту 6.1 цього договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 8.2 договору);
- строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років (п. 10.3);
- договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу з 01 січня 2016 року до 31 березня 2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12 договору).
31.12.2015 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ТВК "Троянда" укладено додаткову угоду №1 до договору постачання природного газу від 25.12.2015 №1381/16-ТЕ-17, відповідно до умов якої сторони погодили внести зміни в пункт п.5.2 умов договору: "Ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором в період з 01 січня 2016 по 31 березня 2016 (включно) для підприємств, які приєднанні до газорозподільних мереж, становить 1 770,74 грн., крім того податок на додану вартість -20%. До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ "Укртрангаз" - 197,5 грн., крім того ПДВ -20%, всього з ПДВ - 237,00 грн. (двісті тридцять сім гривень 00 коп.). До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1 968,24 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ 2 361,89 грн. (дві тисячі триста шістдесят одна грн. 89 коп.)".
29.01.2016 між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та ТВК «Троянда» укладено додаткову угоду №2 до договору постачання природного газу.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Протягом січня - березня 2016 року позивач здійснював поставки відповідачу природного газу. До матеріалів справи подано копії підписаних та скріплених печатками обох сторін актів приймання-передачі природного газу, які в порядку пунктів 3.4, 6.1 договору є підставою для остаточних розрахунків між сторонами до 14 числа включно наступного місяця всього на суму 70 249,63 грн., а саме:
- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 на суму 32 442,89 грн.,
- акт приймання-передачі природного газу від 29.02.2016 на суму 20 409,07 грн.,
- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2016 на суму 17 397,67 грн.,
Згідно умов договору від 25.12.2015 №1381/16-ТЕ-17, остаточний розрахунок по кожному з актів мав бути здійснений не пізніше 14 числа наступного місяця, а у випадку прострочення оплати у продавця було наявне право на нарахування пені (п. 8.1, п. 8.2 договору), процентів річних та інфляційних втрат (ст. 625 ЦК України).
До матеріалів справи залучено довідку по операціях по підприємству, а також подані позивачем банківські виписки, з яких вбачається, що відповідач здійснив розрахунок:
за зобов'язаннями січня 2016 остаточно 23.05.2016 (останній день строку 15.02.2016 в порядку частини 5 ст. 254 ЦК України, оскільки 14.02.2016 припадає на вихідний),
за зобов'язаннями лютого 2016 остаточно 20.07.2016 (останній день строку 14.03.2016);
за зобов'язаннями березня 2016 остаточно 30.09.2016 (останній день строку 14.04.2016).
Тобто, оплату за січень, лютий та березень 2016 відповідачем прострочено.
Відтак, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати:
за зобов'язаннями січня 2016 - 2 039,19 грн. пені, 142,08 грн. 3% річних за період з 16.02.2016 по 22.05.2016, та 460,44 грн. інфляційний втрат за період березень-квітень 2016.
за зобов'язаннями лютого 2016 - 1 955,58 грн. пені, 146,59 грн. 3% річних за період з 15.03.2016 по 19.07.2016, та 715,30 грн. інфляційний втрат за період квітень-червень 2016.
за зобов'язаннями березня 2016 - 2 167,38 грн. пені, 185,17 грн. 3% річних за період з 15.04.2016 по 29.09.2016.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 8.2 Договору визначено, що за порушення строків оплати покупець виплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Згідно до частини 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку, отже нарахування пені має здійснюватись з наступного дня після спливу строку виконання грошового зобов'язання та припинитися або в переддень виконання грошового зобов'язання (оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені або у відповідне число через шість місяців після дати початку нарахування пені.
Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд звертає увагу учасників справи на те, що індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Суд зауважує, що розрахунок пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних позивачем був здійснений арифметично вірно.
Разом із тим, вищезазначені вимоги не належать до задоволення у будь-якому випадку.
03.11.2016 прийнято Закон України №1730-VIII Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії (далі Закон №1730-VIII), який набрав чинності 30.11.2016.
Відповідно до статті 2 Закону №1730-VIII, дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Абзац п'ятий частини 1 ст. 1 вказаного Закону №1730-VIII, відносить до заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, кредиторську заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно зі статтею 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Суд встановив, що за Договором №1381/16-ТЕ-17 постачання природного газу від 25.12.2015 природний газ постачальник передавав у власність споживачу, а споживач використовував виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, відтак, спірні відносини у справі підпадають під регулювання Закону №1730-VIII.
Частиною першою статті 3 Закону №1730-VIII передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Суд встановив, що заборгованість за природний газ за січень-березень 2016, за прострочення якої позивач нарахував та просить суд стягнути пеню, 3% річних та інфляційні втрати, відповідачем була погашена повністю до набрання чинності Законом №1730-VIII.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 N 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.
Так, відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.
Імперативною нормою частини 3 статті 7 цього Закону передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина третя статті 7 Закону є нормою прямої дії, при цьому застосування приписів частини третьої статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, від 22.02.2018 у справі №922/4355/14, від 23.01.2018 №914/3131/15, від 15.03.2018 у справі №904/10736/16.
Враховуючи наявність на час звернення до суду з даним позовом імперативної норми ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», якою передбачено ненарахування неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, здійснені позивачем нарахування 3% річних та пені є безпідставними, в зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог повністю.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-92, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до товариства власників квартир "ТРОЯНДА" відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 18.08.2020.
Суддя О.В. Конюх