вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"17" серпня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1355/20
Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до Комунального підприємства «Великодимерське», смт. Велика Димерка Броварського району
про стягнення 82 282,35 грн.
Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства «Великодимерська» (надалі-відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача 63 673,92 грн. пені, 5 893,99 грн. 3 % річних та 12 714,44 грн. інфляційних втрат, нарахованих за прострочення виконання зобов'язань щодо оплати в строк отриманого природного газу у січні - квітні 2016 та просить суд покласти на відповідача відшкодування судових витрат в розмірі 2 102,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.12.2015 між позивачем та відповідачем укладений Договір № 1154/16-БО-17 постачання природного газу, на виконання умов якого, позивач у січні-квітні 2016 передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 486 429,09 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, однак оплату за переданий газ відповідач здійснив несвоєчасно, у зв'язку з чим позивачем нараховані відповідачу 63 673,92 грн. пені, 5 893,99 грн. 3 % річних та 12 714,44 грн. інфляційних втрат, нарахованих за прострочення виконання грошових зобов'язань.
Ухвалою суду від 20.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1355/20, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи); встановлено відповідачу строк для надання суду відзиву на позовну заяву.
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 ГПК України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Як свідчить залучене до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення копію ухвали про відкриття провадження у справі отримано відповідачем 26.05.2020.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» № 211 від 11.03.2020 установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 20.05.2020 № 392 дію карантину продовжено на всій території України.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 22.07.2020 № 641 дію карантину продовжено до 31.08.2020 на всій території України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ, який набрав чинності 02.04.2020, розділ Х "Прикінцеві положення" ГПК України доповнено пунктом 4, відповідно до якого процесуальні строки, в тому числі строки на подання відзиву, строки розгляду справи по суті, продовжуються на час дії карантину.
Суд звертає увагу на те, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-IX, який набрав чинності 17.07.2020, пункт 4 розділу Х «Прикінцеві положення» ГПК України викладено в такій редакції: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".
Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 18.06.2020 № 731-IX процесуальні строки, які були продовжені відповідно до п. 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Зазначений у п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 18.06.2020 № 731-IX двадцятиденний строк для подання заяв про продовження процесуальних строків, в тому числі для подання відзиву на позовну заяву, сплинув 07.08.2020. В зазначений строк від відповідача заяв про продовження процесуальних строків у справі № 911/1355/20 або відзиву на позовну заяву не надходило.
Враховуючи викладене відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для ухвалення рішення.
У ч. 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).
15.12.2015 між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (постачальник/позивач) та Комунальним підприємством «Великодимерське» (споживач/відповідач) укладено Договір постачання природного газу № 1154/16-БО-17, відповідно до умов якого:
- позивач зобов'язується передати у власність споживачеві у 2016 році природний газ за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України, а відповідач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору (п.п. 1.1, 1.3 договору);
- позивач передає відповідачу з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року (включно) газ обсягом до 100,0 тис. куб метрів, у тому числі за місяцями: січень - 37,0 тис. куб. метрів, лютий - 37,0 тис. куб. метрів, березень - 26,0 тис. куб. метрів (п. 2.1 Договору);
- приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу відповідачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу (п. 3.4 договору);
- не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу, відповідач зобов'язується подати позивачу підписані та скріплені печатками відповідача два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу в розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. Позивач не пізніше 8 числа повертає відповідачу один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта (п. 3.5 договору);
- ціна за 1000 куб. м. на дату укладення договору становить 6 474,00 грн., крім того збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування та розподіл природного газу, крім того збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 %; податок на додану вартість (ПДВ) за ставкою 20 %. Усього до сплати разом з ПДВ - 7 924,18 грн. (п. 5.2 договору);
- оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 Договору);
- у разі невиконання відповідачем умов п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 8.2 договору);
- строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років (п. 10.3 договору);
- договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації природного газу з 01.01.2016 до 31.03.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12 договору).
В подальшому між позивачем та відповідачем до Договору постачання природного газу № 1154/16-БО-17 від 15.12.2015 були укладені Додаткові угоди №№ 1, 2, 4 якими змінювались ціна газу та обсяги його постачання.
Крім того, Додатковою угодою № 4 від 28.03.2016 внесено зміни до п. 6.1 Договору № 1154/16-БО-17 від 15.12.2015 та визначено, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На виконання умов договору постачання природного газу у січні-квітні 2016 позивач здійснював поставки відповідачу природного газу. До матеріалів справи надано копії підписаних та скріплених печатками обох сторін актів приймання-передачі природного газу, які в порядку пунктів 3.4, 6.1 договору є підставою для остаточних розрахунків між сторонами, всього на суму 486 429,09 грн., а саме: акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 на суму 201 236,63 грн., акт приймання-передачі природного газу від 29.02.2016 на суму 148 899,42 грн., акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2016 на суму 128 959,67 грн., акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2016 на суму 7 333,37 грн.
Згідно умов Договору постачання природного газу № 1154/16-БО-17 від 15.12.2015 (з урахуванням змін) остаточний розрахунок по кожному з актів мав бути здійснений відповідачем не пізніше 25 числа (включно) наступного за місяцем постави газу, а у випадку прострочення оплати у позивача було наявне право на нарахування пені (п. 8.2 договору), процентів річних та інфляційних втрат (ст. 625 ЦК України).
До матеріалів справи залучено довідку по операціях за Договором № 1154/16-БО-17 від 15.12.2015 та виписки з банківського рахунку позивача, з яких вбачається, що оплата за поставлений природний газ відповідачем здійснювалась у березні-жовтні 2016.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Щодо вимог позивача про стягнення пені в сумі 63 673,92 грн., 3 % річних в сумі 5 893,99 грн. та інфляційних втрат в сумі 12 714,44 грн., нарахованих позивачем за сукупний період з 16.02.2016 по 31.10.2016 суд зазначає наступне.
Пунктом 8.2 договору визначено, що у разі прострочення відповідачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
30.11.2016 набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016 № 1730-VIII (далі-Закон №1730-VIII), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону № 1730-VIII, заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно зі ст. 2 Закону № 1730-VIII дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (ст. 3 Закону № 1730-VIII).
Частиною 1 ст. 5 Закону № 1730-VIII визначено, що реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31.12.2016.
На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до Закону (ч. 3 ст. 5 Закону № 1730-VIII).
Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України № 93 від 21.02.2017 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.
Так, відповідно до п. 14 вказаного Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно з Законом № 1730-VIII; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.
Водночас, ч. 3 ст. 7 Закону № 1730-VIII передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Проаналізувавши зазначені норми матеріального права, суд дійшов висновку, що ч. 3 ст. 7 Закону № 1730-VIII є нормою прямої дії. При цьому застосування приписів ч. 3 ст. 7 цього Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 917/440/18, від 26.02.2019 у справі № 926/992/18, від 04.04.2019 у справі № 906/576/18, від 13.05.2019 у справі № 914/1535/18, від 14.05.2019 у справі № 905/300/18, від 29.05.2019 у справі № 916/2279/18, від 10.06.2019 у справі № 904/4592/18).
Застосування цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої ст. ст. 1, 2, 3 Закону № 1730-VIII, за умови погашення заборгованості до набрання чинності цим Законом (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.12.2018 у справі № 904/2961/18, від 16.01.2019 у справі № 905/299/18).
Якщо заборгованість погашено до набрання чинності Закону № 1730-VIII, тоді положення ст. ст. 1, 2, 3 вказаного Закону не застосовуються. Відтак не потребує доведення факт включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість, яка є предметом регулювання цим Законом, не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, у зв'язку з припиненням зобов'язань щодо їх сплати, на підставі ч. 3 ст. 7 Закону № 1730-VIII (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 905/1964/18)
Отже, до заборгованості, що виникла та погашена до набрання чинності Законом не можуть бути застосовані передбачені Законом правила та вимоги щодо необхідності включення підприємства до Реєстру (реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості), оскільки за загальним правилом (ч. 1 ст. 58 Конституції України) закон не має зворотної дії в часі.
Таким чином, виконання ч. 3 ст. 7 Закону не потребує включення відповідача до Реєстру (реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості).
У період з 01.03.2016 по 12.10.2016 відповідачем було сплачено за поставлений природний газ позивачем, в тому числі й заборгованість, тобто, до набрання чинності Законом № 1730-VIII (30.11.2016).
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення пеня в сумі 63 673,92 грн., 3 % річних в сумі 5 893,99 грн. та інфляційні втрати в сумі 12 714,44 грн. не нараховуються та підлягають списанню відповідно до вимог ст. 7 Закону № 1730-VIII.
За таких обставин, позовні вимоги АТ «НАК «Нафтогаз України» задоволенню не підлягають.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати, відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Великодимерське» про стягнення 82 282,35 грн. відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 17.08.2020.
Суддя О.О. Христенко