вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про забезпечення позову
18.08.2020м. ДніпроСправа № 904/2344/20
за позовом Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", м.Київ
до
відповідача-1 ОСОБА_1 , м.Дніпро
відповідача - 2: ОСОБА_2 , м.Дніпро
про стягнення заборгованості в розмірі 181013,41 доларів США, що еквівалентно 4882185 грн.
Суддя Панна С.П.
Без участі представників сторін
Акціонерне товариства "Банк Кредит Дніпро" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача - 1: ОСОБА_1 , відповідача - 2: ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Дочірнього підприємства "Нексус - Виробничо-комерційна компанія" про стягнення заборгованості в розмірі 181013,41 доларів США, що еквівалентно станом на 28.02.20 р. 4882185 грн.
Ухвалою господарського суду від 13.07.2020 р. відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання, яке відбудеться 20.08.2020 о 15:30 год..
11.08.2020 р. до господарського суду від представника позивача надійшла заява №б/н від 11.08.2020 р. про забезпечення позову, в якій просить суд:
1.Вжити заходи щодо забезпечення позову АТ «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
2.Накласти арешт на все майно та грошові кошти, які належить ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 ) в межах ціни позову 181 013,41 доларів США.
3.Накласти арешт на все майно та грошові кошти, які належить ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) в межах ціни позову 181 013,41 доларів США.
В обгрунтування зави АТ «Банк Кредит Дніпро» посилається на наступні обставини.
12 травня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «КРЕДИТ БАНК ДНІПРО» правонаступником якого є АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» {надалі - Позивач, Банк, АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО») та Дочірнім підприємством «НЕКСУС - Виробничо-комерційна компанія» (надалі - Позичальник, Боржник) укладено Кредитний договір № 120514-КЛВТ (далі -Кредитний договір).
З метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором були укладені Договір поруки №120514 - П від 12 травня 2014 року (між Позивачем та ОСОБА_1 (надані - Відповідач І, Поручитель1) та Договір поруки №120514 - П/1 від 12 травня 2014 року між Позивачем та ОСОБА_2 , відповідно до п. 1.1 яких Поручителі зобов'язалися солідарно та у повному обсязі відповідати перед Банком за виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором по сплаті суми кредиту, процентів за користування кредитами, пені, комісії, штрафних санкцій. Відповідно до пункту 6.2 договорів поруки котрі є ідентичними порука припиняється після закінчення строку, встановлено в п. 1.3 Договору. Відповідно до п. 1.3 договорів поруки строк поруки становить- 10 років. Тобто, в силу закону порука не припинилася.
Так, АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» зазначає про наступні обставини, які свідчать про дії відповідача ОСОБА_1 з метою ухилення від виконання кредитних зобов'язань позичальника. Підставою звернення із заявою про забезпечення позову в межах цієї справи є наявність значної суми заборгованості за кредитним договором №120514-КЛВТ від 12.05.2014 за тілом кредиту 181 013,41 доларів США, яка є непогашеною.
Позивач зазначає, що Відповідачу-1, ОСОБА_1 , на праві приватної власності до 10.08.2020 належала квартира за адресою: АДРЕСА_1 , а 10.08.2020 о 17.35 год. здійснено відчуження квартири шляхом дарування дочці ОСОБА_3 .
Крім того, з 05.02.2013 ОСОБА_1 на праві приватної власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_2 . В подальшому, станом на 01.07.2020 власником вищезазначеної квартири є ВЖЕ інша особа. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 10.11.2017 було набуто право власності на квартиру ОСОБА_4 шляхом укладення договору купівлі-продажу вищезазначеної квартири.
Заявник (позивач) стверджує, що відповідач ОСОБА_1 як поручитель, будучи обізнаним про наявність невиконаних кредитних зобов'язань позичальника ДП «НЕКСУС-ВКК», в період наявності судового спору не здійснив дії щодо погашення заборгованості, а навпаки здійснив відчуження майна (квартири) з метою ухилення від виконання вищезазначених зобов'язань.
Також заявник акцентує увагу суду, що відповідач ОСОБА_2 на момент укладення кредитного договору та договору поруки працював на посаді директора ДП «НЕКСУС-Виробничо-Комерційна» та був підписаитом Кредитного договору. Відповідач ОСОБА_1 станом на час укладення Кредитного договору був засновником ДП «НЕКСУС-Виробничо-комерційної компанії» - Міжнародної Комерційної Компанії «НЕКСУС ШВЕСТМЕНТ ХОЛДІНГС КОРП.» (NEXUS INVESTMENT HOLDING CORP.) та займав посаду Першого директора.
Заявник звертає увагу, що 01 серпня 2016 року між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ДП «НЕКСУС-Виробничо-комерційна компанія» в особі директора ОСОБА_2. та ОСОБА_1 було укладено Меморандум (Угоду про врегулювання заборгованості за кредитом ДП «НЕКСУС-ВКК»). Зазначеним Меморандумом було встановлено, що Сторони визнають та погоджуються, що на дату підписання даного Меморандуму заборгованість за Кредитом та процентами по Кредитному договору (з усіма доповненнями та змінами) становить 532 789,93 дол.США, без врахування нарахованих пені та штрафів за порушення умов Кредитного договору та складається з:
- Простроченої заборгованості за кредитом в сумі 342 677,29 дол.США;
- Строкової заборгованості за відсотками в сумі 6731,13 дол. США;
- Простроченої заборгованості за відсотками в сумі 183 381,51 дол.США.
Тобто, за твердженням заявника, відповідачі визнавали суму боргу, однак заборгованість за тілом кредиту є значною та складає 181 013,41 дол.США.
Тобто, хоча ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є поручителями за Кредитним договором, однак, враховуючи те, що вони займали вищезазначені посади, недобросовісність в їх діях полягає також в невиконанні умов Кредитного Договору.
Наразі відповідачі, будучи обізнаними про наявність судового провадження, здійснюють дії з приховання своїх доходів, активів та іншого майна, на яке можливо буде звернутися стягнення в разі задоволення позову.
Отже, позивач вважає, що дійсно є ризики відчуження відповідачами майна в разі відсутності забезпечення позову з метою в подальшому належного виконання рішення суду.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
Приймаючи рішення про забезпечення позову заявник просить суд взяти до уваги, що заборгованість відповідачів перед позивачем у добровільному порядку не погашається, вчинюються дії для уникнення відповідальності за договорами поруки.
Також, зазначаємо, що обраний заявником захід забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача у разі задоволення позову.
Таким чином, позивач дійшов висновку, що обраний захід забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Отже, забезпечення позову у даній справі є таким, що перебуває у зв'язку з предметом позовної вимоги, є адекватним заявленим вимогам та співвідноситься з правом, про захист якого просить позивач.
Також вважаємо, що невжиття заходів забезпечення позову може значно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, чим буде позбавлено позивача ефективного способу поновлення порушених прав, за захистом якого він звернувся, оскільки існує ймовірність невиконання судового рішення.
З урахуванням вищевикладеного, вважаємо, що обраний позивачем засіб забезпечення позову є співмірним і відповідає критеріям розумності, обгрунтованості та адекватності, забезпечує збалансованість інтересів учасників спірних правовідносин, запобігає порушенням у зв'язку з вжиттям такого заходу прав та охоронюваних інтересів учасників процесу, відповідає інституту забезпечення позову в господарському процесі.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
Також позивач АТ «Банк Кредит Дніпро» вважає, що у разі добропорядності відповідачів, обраний захід про накладення арешту на майно відповідачів не створить для них незручностей, а лише забезпечить фактичне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №5023/5386/12.
Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову, на думку позивача, сприятиме гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду зазначеним вище.
Розглянувши подану заяву, господарський суд вважає останню такою, що підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено матеріалами справи, з метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором були укладені Договір поруки №120514 - П від 12 травня 2014 року (між Позивачем та ОСОБА_1 (Відповідач І) та Договір поруки №120514 - П/1 від 12 травня 2014 року між Позивачем та ОСОБА_2 (Відповідач-2), відповідно до п. 1.1 яких Поручителі зобов'язалися солідарно та у повному обсязі відповідати перед Банком за виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором по сплаті суми кредиту, процентів за користування кредитами, пені, комісії, штрафних санкцій.
Згідно з п.2.1.1 договорів поруки, Поручитель зобов'язується у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником зобов'язань перед Кредитором на підставі письмової вимоги Кредитора, що містить розрахунок суми існуючої заборгованості, перерахувати суми, що погашенню згідно р.1 цього Договору на рахунки , на яких враховується балансова заборгованість Позичальника перед Кредитором протягом 3-х банківських днів з моменту отримання письмової вимоги.
Відповідно до п. 1.3 договорів поруки строк поруки становить - 10 років.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 , власником вказаної квартири з 10.08.2020 є ОСОБА_3 на підставі договору дарування, яка раніше належала ОСОБА_1 ...
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За приписами статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до пункту 1 частини 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та наявність порушених кримінальних проваджень щодо відповідача не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Заявник у поданій заяві надав суду докази вчинення відповідачем-1 ОСОБА_1 дій спрямованих на відчуження належного йому майна, що підтверджується наявною в матеріалах справи а отже є в цій частині подана заява підлягає задоволенню.
Крім того, суд звертає увагу, що позивач у даній справі вже звертався до суду з заявою про забезпечення позову, в задоволенні якої ухвалою Господарського суду від 19.06.2020 відмовлено, а постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.20 прийнятою за наслідками апеляційного перегляду, вказану ухвалу суду, від 19.06.20 залишено без змін.
Заявник, звертаючись до суду 11.08.2020 р. із заявою про забезпечення позову вдруге, зазначає в ній про те, що підстави для застосування заходів забезпечення позову змінились, відносно підстав, викладених у заяві про забезпечення позову від 18.06.2020 р..
Однак, суд зазначає, що у заяві про забезпечення позову, що розглядається, підстави для застосування заходів забезпечення змінились лише по відношенню до Відповідача-1 - ОСОБА_1 , а по відношенню до Відповідача-2 - ОСОБА_2 залишились тими ж самими, що і при поданні заяви про забезпечення позову від 18.06.2020 р., якій вже було надано належну правову оцінку судами першої та апеляційної інстанції.
Отже, оскільки заявником наведено лише припущення щодо можливого вчинення відповідачем-2 ОСОБА_2 дій, спрямованих, зокрема на реалізацію майна чи підготовку дій щодо його реалізації та не надано на підтвердження цього будь-яких доказів, це є підставою для відмови в задоволенні заяви в цій частині.
Керуючись нормами статей 13, 74, 76, 77, 79, 129, 136 - 140, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" №б/н від 11.08.2020 р. про забезпечення позову задовольнити частково.
2. Накласти арешт на все майно та грошові кошти, які належить ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 ) в межах ціни позову 181 013,41 доларів США.
3. В решті заявлених вимог відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.П. Панна