справа № 20-11/237
"02" серпня 2007 р. 15:15 м. Севастополь
Господарський суд міста Севастополя в складі:
судді Дмитрієва В.Є., при секретарі: Демченко В.Л..,
за участю представників:
прокурор -Шульга А.М., посвідчення № 438 від 20.02.2007
позивача -Мирошніченко Н.В., довіреність № 04-27 від 19.01.2007
відповідача -не з'явивлись
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
Прокурора Ленінського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Приватного підприємства “Братья Лукашовы»
про стягнення штрафних санкцій
Прокурор Ленінського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства “Братья Лукашовы» про стягнення штрафних санкцій.
Позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги тим, що відповідачем порушені вимоги Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
У зв'язку з наведеним позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою від 14.06.2007 суд відкрив провадження у справі, призначив попереднє судове засідання.
Згідно зі ст.ст. 27, 49, 51, 54, 121, 130 Кодексу адміністративного судочинства України, представникам сторін роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки.
За клопотанням представника позвача та прокурора, відповідно до статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України, пояснення та клопотання у справі надавались ними російською мовою.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд становив:
Державне управління у сфері соціальної захищеності інвалідів здійснюється Міністерством соціального захисту населення України, Міністерством охорони здоров'я України і міськими радами народних депутатів України відповідно до ст. 8 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Відповідно до ст. 10 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»№ 875-12 від 21.03.91 (з подальшими змінами та доповненнями) фінансування роботи по соціальному захисту інвалідів здійснюється Фондом України соціального захисту інвалідів.
Виходячи з Положення про Севастопольське міське відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, затвердженого директором Фонду 01.11.2002 року дане відділення є територіальним органом урядового органу державного управління -Фонду соціального захисту інвалідів, на яке, зокрема, покладено здійснення в установленому порядку виконання загальнодержавних програм соціального захисту інвалідів і фінансування заходів по соціально-трудовій і професійній реабілітації інвалідів, для створення робочих місць для інвалідів.
Згідно пункт 11 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів (який дія на час подання позивачем позову до суду) контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення Фонду відповідно до законодавства. У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.
Відповідно до ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»№ 875-12 від 21.03.91 ( в редакції на момент застосування адміністративно -господарських санкцій) для усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в розмірі 4 % від загальної вартості працюючих, якщо кількість працюючих від 8 до 15 чоловік -встановлюється норматив в кількості 1 робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Відповідно до п. 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі -Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314, підприємства здійснюють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць.
Відповідно до п. 3 Положення, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Згідно п. 14 вказаного Положення, підприємства, в рамках доведеного до відома нормативу, створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні місця та вакантні посади, на яких може використовуватися труд інвалідів.
Якщо юридична особа не забезпечила створення робочих місць для працевлаштування інвалідів на власному підприємстві, то воно повинно сплатити відділенню Фонду відповідні штрафні санкції, за рахунок яких будуть створені робочі місця для інвалідів на інших підприємствах.
Згідно поданого відповідачем до Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів складав 2 робочих місць від загальної кількості працюючих на підприємстві, середня річна заробітна плата на підприємстві за рік склала 5532,0 грн.
Фактично у 2005 році на підприємстві працювали 4 інваліди, 3 з яких не повний рік. Середнооблікова численість працюючих інвалідів складає 1 одиницю, тобто менша ніж встановлений норматив на 1.
Відповідно до ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»№ 875-12 від 21.03.1991, з подальшими змінами та доповненнями, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Відповідно до п. 3 Положення, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
В ході перевірки було встановлено, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік, наданим відповідачем , норматив для відповідача на якому працює 11 осіб склав 1 робоче місце, середня річна заробітна плата на підприємстві - відповідачі складає 4320,0 грн.
Відповідно до листа позивача відповідачем звіті форм 3 ПН за 2006 рік про вакантні місця для працевлаштування інвалідів на підприємстві не надавалися.
Згідно листа Центральної міської медико - соціальної комісії Приватне підприємство “Братья Лукашовы» робочі місця для працевлаштування інвалідів станом на 01.01.2007 не атесувало.
Таким чином, відповідач без дотримання нормативів робочих місць по кількості працюючих інвалівдв зобов'язаний сплатити позивачу штрафні санкції в розмірі 2160,0 грн.
В процесі судового розгляду відповідач частково здійснив оплату штрафних санкцій в розмірі 900, 0грн. (арк. с. 36).
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 1260,0 грн.
Суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню в розмірі 1260,0 грн. з наступних підстав.
Згідно статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідач не надав суду доказів направлення звітів форми 3 ПН за 2006 рік на адресу Севастопольського міського центру зайнятості про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів та доказів, які підтверджують виконання відповідачем вимог пунктів 3, 5 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інваліда.
Таким чином відповідачем не виконані вимоги пунктів 3, 5, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, а саме не створено та не атестовано належним чином робоче місце для інваліда.
Відповідно до ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»№ 875-12 від 21.03.1991, з подальшими змінами та доповненнями, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 3,5 ст. 20 Закону сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги, такими, що підлягають задоволенню частово в розмірі 1260,0 грн..
Керуючись статтями 158-163, 258-259 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства “Братья Лукашовы» (99011 м. Севастополь, вул. Годлевського, 22-а; р/р 26000301335086 ПИБ, код ЄДРПОУ 16503588, МФО 324515) на користь Севастопольського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, 20-а, код ЄДРПОУ 24035598, р/р 31216230600007 в УДК м. Севастополя, МФО 824509) адміністративно -господарські санкції в сумі 1260,0 грн.
3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Суддя В.Є.Дмитрієв
повний текст постанови виготовлено 07.08.2007