"03" серпня 2007 р. Справа № 13-04/2975
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., при секретарі Бордунос Л.І.. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез», м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 3
до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Хлібороб», с. Левченки Драбівського району, вул. Радянська, 68-а
про стягнення 142201 грн. 16 коп. боргу та штрафних санкцій
за участю представників сторін:
позивача: Тищенко Г.Г. -за довіреністю № 01/07 від 03.01.07 р.
відповідача: участі не брали. Сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду спору. Сторона не скористалась правом на участь представників в засіданні суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 56460 грн. 72 коп. основного боргу, 6955,94 грн. пені, 74538,21 грн. штрафу, 1227,50 грн. 3% річних, 3018,79 грн. інфляційних.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наступне:
28 березня 2006 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 187/76/К.
Відповідно до умов зазначеного договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а саме: насіння цукрового буряку, соняшнику, ячменю та пшениці, на загальну суму 248 460,72 грн. Відповідач же зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах договору.
Позивач передав відповідачеві товар на загальну суму 248 460,72 грн. у асортименті, кількістю та за ціною згідно договору, що підтверджується видатковою накладною № 187/76 від 24 травня 2006 року та довіреністю серія ЯЛК № 117975 від 24 травня 2006 року з реквізитами відповідача -виконавши умови договору.
У пункті 1.2 договору сторони визначили ціну товару, яка становить вартість договору - 248 460,72 грн.
Згідно з п. 4.2 договору відповідач зобов'язався сплатити 248 460,72 грн. в такому порядку:
- перший платіж: 45 % вартості договору, тобто 111807,32 грн. у строк не пізніше 25.08.06;
- другий платіж: 25 % вартості договору, тобто 62115,18 грн. у строк не пізніше 30.09.06;
- третій платіж: 30 % вартості договору, тобто 74538,22 грн. у строк не пізніше 31.10.06.
Оплата за договором мала бути здійснена відповідачем в українських гривнях у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів платіжним дорученням на поточний рахунок позивача, що встановлено пунктом 4.1 договору.
Оцінюючи представлений договір та відносини, які склалися, суд дійшов висновку, що це відносини з договору купівлі-продажу з відстроченням платежу, а договір укладено у відповідності з вимогами ст.ст. 4, 11, 626, 629 та гл. 54 ЦК України. Сторони досягли згоди по всіх істотних умовах договору -вартість, ціна договору, умови постачання та строк розрахунку тощо. Спору в частині кількості та якості отриманого товару немає. Саме порушення відповідачем умов договору стало причиною звернення позивача до суду за захистом порушеного права.
Відповідач на день звернення позивача з позовом до суду повністю не розрахувався.
Перший платіж був погашений відповідачем з простроченням:
- 11.08.06 - перераховано 20 000 грн.;
- 14.11.06 - перераховано 60 000 грн.;
- 15.03.07 - перераховано 25 000 грн.;
- 16.03.07 - у рахунок першого платежу перераховано 6 807,32 грн.
Другий платіж відповідач перерахував також з порушенням строків:
- 16.03.07-5 192,68 грн.;
- 29.03.07-20 000 грн.;
- 03.04.07-30 000 грн.
- 13.04.07 - у рахунок другого платежу перераховано 6922,50 грн.
Третій платіж часткового у сумі 18 077,50 грн. з простроченням оплати більш ніж п'ять з половиною місяців був перерахований відповідачем: 3 077,50 грн. - 13 квітня 2007 року, 15 000 грн. - 18 квітня 2007 року. Далі впродовж півтора місяці розрахунки не здійснювалися. Заборгованість за третім платежем становить 56 460,72 грн.
Таким чином, станом на 30 травня 2007 року заборгованість відповідача по основному боргу за договором становить 56 460,72 грн.
Прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у сумі 56 460,72 грн. склало 7 місяців.
Позивач вказує на неодноразове звернення до відповідача з вимогами оплатити отриманий товар, попереджуючи про такі наслідки як застосування штрафних санкцій. Відповідач зобов'язання з оплати товару не виконав.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Пунктом 5.3.1 договору передбачено, що за порушення строків платежів за договором відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,25 %, але не більше розміру, визначеного законодавством, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Відповідач на більше ніж півроку прострочив перший, другий та третій платежі за договором, що є підставою для нарахування та стягнення пені за кожним з платежів. Позивач же застосовує пеню лише за прострочення оплати третього платежу, який не перерахований відповідачем. Сума пені за прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором становить 6 955,94 грн.
Згідно з п. 5.3.1 договору відповідач за порушення строків платежів за договором, крім пені, також зобов'язався сплатити штраф у розмірі 30 % вартості договору за кожний факт порушення терміну платежу. Відповідач прострочив усі три платежі за договором, за прострочення кожного з яких позивач може стягнути штрафи. Позивач же застосовує штраф тільки за прострочення третього платежу у розмірі 30 % від вартості договору. Прострочення третього платежу складає 7 місяців. Сума штрафу за порушення відповідачем терміну платежу становить 74 538,21 грн.
Крім договірної, відповідальність за порушення грошового зобов'язання також встановлена і законом: частиною 2 статті 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний
сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України відповідачеві нараховано 3 % річних та проведено індексацію основного боргу. Позивач застосовує 3 % річних та проводить індексацію тільки за третім платежем. Сума 3 % річних за прострочення оплати третього платежу за договором становить 1 227,50 грн. Втрати від інфляції за третім платежем становлять 3 018,79 грн.
Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Позивач надав суду додаткове пояснення щодо стягнення суми штрафу, в якому вимогу обґрунтовує наступним:
Під час укладання договору відповідач просив поставити йому товар у березні 2006 року на умовах відстрочення платежу до 31 жовтня 2006 року, сторони домовились передбачити у договорі штрафні санкції у вигляді пені та штрафу у розмірі 30% за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару, які б забезпечували їх виконання.
Сторони у пункті 6.3 договору передбачили, що договір відповідає волі сторін, а його умови сторони визнають розумними та справедливими.
Ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. А саме в Господарському кодексі України зазначено особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання. В силу положення Господарського кодексу України, який встановлює відмінності в регулюванні майнових відносин у сфері господарювання в порівнянні з Цивільним кодексом України, ГК України підлягає переважному застосуванню як правила спеціальні.
Договір, що укладений сторонами, є господарським, оскільки позивач і відповідач є юридичними особами - суб'єктами господарювання. Відносини сторін як суб'єктів господарювання щодо укладання і виконання господарських договорів регулюються Господарським кодексом України.
Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов 'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг)".
Враховуючи це, позивач вважає, що пункт 5.3.1. Договору, згідно з яким сторони встановили розмір штрафу у відсотковому відношенні до суми зобов'язання, є правомірним.
Поставлений відповідачеві товар (насіння цукрового буряку, соняшнику, ячменю та пшениці) у 2006 році був позивачем закуплений на умовах 100 % передоплати. Для виконання зобов'язань з розрахунків за товар позивач отримав кредит у банку та передав майже все своє майно у заставу.
Відповідач отримав товар на умовах відстрочення платежу.
Відповідач свої договірні зобов'язання за договором не виконував та ухилявся від оплати товару. Платежі сплачував з простроченням строку, що призвело до порушення нормальної господарської діяльності позивача і заподіяло йому збитки.
У зв'язку із простроченням відповідачем оплати платежів позивач затримував платежі за договорами, у яких він є боржником, у зв'язку з чим до нього було також пред'явлено штрафні санкції з боку контрагентів.
Позивач вдався до додаткових запозичень у банківських установах. Сплачувати непередбачені додаткові відсотки банку за користуванням кредитом.
Через брак коштів позивач вчасно не закупив на 2007 рік насіння та хімічні засоби захисту рослин, якими торгує. Позивач несе зайві додаткові витрати, у тому числі пов'язані з пред'явленим позовом.
Враховуючи ступінь невиконання зобов'язання відповідачем, час прострочення, суму заборгованості, дії відповідача щодо ухилення від виконання договору, збитки, які зазнав і зазнає позивач, вжиті заходи щодо досудового врегулювання спору, понесенні позивачем витрати, скрутне становище, що склалося у наслідок дебіторської заборгованості, позивач вважає суму штрафних санкцій, нарахованих до сплати відповідачеві розумною та справедливою.
Відповідач вимоги не заперечив, відзиву не подав, доказів проведеного розрахунку з позивачем не представив. Представники відповідача повторно в засідання суду не з'явились, вимог суду про надання документів про господарську операцію не виконали.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов»язання не допускається. Виконання позивачем зобов'язань повністю та намагання вирішити спір у встановленому порядку доведена належними доказами. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання грошового зобов'язання.
Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, вислухавши представника позивача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, а саме необхідно стягнути з відповідача на користь позивача 56460,72 грн. основного боргу, 6955,94 грн. -пені, 1227,50 грн. -3% річних, 3018,79 грн. інфляційних та 7453,82 грн. штрафу. В решті позовних вимог - в частині стягнення штрафу - необхідно відмовити за необґрунтованістю, оскільки сума штрафу непомірно велика в порівнянні з сумою основного боргу.
Згідно ст. 49 ГПК України належить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати - 751 грн. 17 коп. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення Господарського процесу -пропорційно задоволених вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Хлібороб», Драбівський р-н, с.Левченки, вул. Радянська, 68а, код ЄДРПОУ 32219786, рахунок №26003001016755 в ВАТ «Перший Інвестиційний Банк»м. Києва, МФО 300506
на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез», м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 3, код ЄДРПОУ 30345439, рахунок №26002837301 в АБ «АвтоЗАЗбанк», м. Запоріжжя, МФО 313407
56460,72 грн. основного боргу, 6955,94 грн. -пені, 1227,50 грн. -3% річних, 3018,79 грн. інфляційних збитків та 7453,82 грн. штрафу, 751 грн. 17 коп. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення Господарського процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до вимог ст.ст. 84,85 ГПК України. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.
Суддя Г.М. Скиба