Ярмолинецький районний суд Хмельницької області
Справа № 689/802/20
Провадження № 2/689/300/20
Іменем України
12 серпня 2020 року смт. Ярмолинці
Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у складі головуючого - судді Мазурчака В.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Лебеденко О.М.,
представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ярмолинці у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Стислий виклад позиції Позивача
30 квітня 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - Позивач) звернулось до суду з позовом та просило стягнути з ОСОБА_1 (далі - Відповідач) заборгованість за кредитним договором №7311841312 від 19 травня 2017 року в розмірі 30716,65 гривень, з яких 11682,78 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2268,47 гривень - сума заборгованості за відсотками, 9705,45 гривень - сума заборгованості за щомісячними процентами (плата за управління кредитом), 7059,95 гривень - сума заборгованості за пенею (а.с. 1-4).
В обґрунтування вимог Позивач зазначив, що 19 травня 2017 року Відповідач подав до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (далі - Первісний кредитор) заяву про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг та заяву №7311841312 від 19 травня 2017 року на отримання кредиту, підписанням якої підтвердив згоду, що ця заява разом з умовами отримання кредитів та інших послуг від Первісного кредитора становлять кредитний договір між Первісним кредитором та Відповідачем (Позичальником), а також те, що отримав примірник кредитного договору та погодив отримати шляхом роздрукування з веб-сайту Первісного кредитора (Кредитодавця) умови отримання кредитів. Відповідно до Умов отримання кредитів та інших послуг ці умови разом із заявою про приєднання та заявою на отримання кредиту становлять кредитний договір.
26 червня 2019 року між Первісним кредитором та Позивачем укладено договір відступлення прав вимоги №20190626. За наслідками виконання даного договору Позивач набув право вимоги заборгованості Відповідача за кредитним договором №7311841312 від 19 травня 2017 року. З цієї дати як дати отримання права вимоги Позивач не здійснював нарахування жодних штрафних санкцій.
На виконання п.6.6 договору відступлення прав вимоги на адресу Відповідача, зазначену у Кредитному договорі, простою кореспонденцією Укрпошти направлено повідомлення про відступлення права вимоги, повідомлення про порядок погашення заборгованості по кредитному договору.
Однак, Відповідач не виконав свого обов'язку та повністю припинив повертати кредит як Первісному кредитору так і Позивачу як новому кредитору, не здійснив жодного платежу.
Відповідно до п.7.2 Умов отримання кредитів та інших послуг від Первісного кредитора до вимог, що виникають з кредитного договору або у зв'язку з ним, застосовується позовна давність у десять років.
У додаткових поясненнях від 25 червня 2020 року, 06 липня 2020 року та 24 липня 2020 року Позивач зазначив, що договір про відступлення прав вимоги від 26 червня 2019 року укладено у відповідності до чинного законодавства України на момент його укладання; відповідно до п.1.2 внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості Позивач замінив Первісного кредитора, включаючи право вимагати від Відповідача як Боржника належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань. Згідно свідоцтва серії ФК №183 від 27 грудня 2007 року Позивач є фінансовою установою та має право здійснювати факторинг; договір про відступлення прав вимоги від 26 червня 2019 року притаманні всі ознаки договору факторингу, вимоги щодо яких передбачені законодавством та постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16. На виконання п.6.6. Договору відступлення права вимоги Позивачем на адресу Відповідача простою кореспонденцією було надіслано Повідомлення про відступлення права вимоги від 09 липня 2019 року за вих.№003415297 за кредитним договором та Повідомлення про зміну умов Кредитного договору та включення персональних даних до бази персональних даних за вих.№003415297-1 від 09 липня 2019 року. Звернуто увагу суду на зміст правової позиції постанови Верховного суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, відповідно до якої боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку Боржника, не погашає заборгованість ні Первісному кредитору, ні Позивачу як новому кредитору (а.с. 61-63, 87-89, 93-95, 111-113, 133-135).
Стислий виклад заперечень Відповідача
Представник Позивача проти задоволення позову заперечувала в усному порядку з тих підстав, що Відповідач не отримував, а Позивач не надсилав йому письмові повідомлення в порядку статті 1082 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договір про відступлення права вимоги не відповідає статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» - не містить розміру фінансового активу. Представник Відповідача у письмовій заяві просила застосувати строки давності (а.с. 141, 142). Заперечувала з підстав відсутності ліценції на право здійснення цесії (договір відступлення права вимоги на думку представника Позивача є цесією, а не факторингом) та через те, що Позивачем не надано доказів порушення його прав (за змістом клопотання від 10 серпня 2020 року (а.с. 143, 144).
Дослідивши матеріали справи та подані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, як окремо так і взаємний їх зв'язок, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити часткового з підстав.
Фактичні обставини, встановлені судом
19 травня 2017 року Відповідач підписав заяву про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (Первісний кредитор) (а.с.5).
19 травня 2017 року Відповідач також підписав заяву №7311841312 на отримання кредиту від Первісного кредитора (а.с. 6).
За змістом заяви на отримання кредиту Відповідач погодився взяти кредит у розмірі 14330 гривень на 30 місяців та сплатити (-увати) початковий процент - 3 % від суми кредиту, що становить 345 гривень, щомісячні проценти - 3,49 %, річні проценти - 11.99 %, щоденну пеню - 0,3 %. При цьому за рахунок отриманого кредиту надав доручення перерахувати: 11500 гривень - переказ на свій рахунок, 400 гривень - страховий платіж, 1725 гривень - оплата страхового платежу, 360 гривень - оплата за пакет послуг «Охоронець КредитМаркет24».
Відповідач одержав 11500 гривень шляхом переказу до запитання на його користь, що підтверджується платіжним дорученням №I119153772 від 19 травня 2017 року (а.с. 8).
Факт укладання кредитного догвору також підтверджується змістом підписаної Відповідачем заяви (щодо персональних даних), подачею до Первісного кредитора копії паспорта та ідентифікаційного номера з посвідченням його власним підписом (а.с. 9-11).
Отже, Первісним кредитором умови кредитного договору виконано - надано кредит на суму 14330 гривень, з яких 11500 гривень - Відповідач одержав як переказ, 345 гривень - сплатив у якості початкового кредиту, 400 гривень - сплатив страховий платіж, 1725 гривень - сплатив страховий платіж, 360 гривень - сплатив за послуг «Охоронець КредитМаркет24».
Означені вище фактичні обставини сторонами визнаються, спір у цій частині відсутній.
Відповідно до договору відступлення прав вимоги №20190626 від 26 червня 2019 року з урахуванням додатку №1 до нього - Реєстру боржників за кредитними договорами, укладеними між Позичальником та ТОВ «ФК «ЦФР» від 26 червня 2019 року, ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» як Кредитор передало (відступило) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №7311841312 від 19 травня 2017 року на суму заборгованості 30716,65 гривень, що включає 11682,78 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2268,47 гривень - сума заборгованості за відсотками, 9705,45 гривень - сума заборгованості за платою за управління кредитом 7059,95 - сума заборгованості за пенею. При цьому оплата за право грошової вимоги становила 620,36 гривень. Ця оплата була здійснена у складі оплати за відступлення права вимоги щодо усіх позичальників згідно реєстру боржників, тобто одним платежем, що підтверджується платіжним дорученням №15382 від 27 червня 2019 року (а.с. 97-106).
Зміст спірних правовідносин
Відповідач не оспорював сам факт заборгованості перед Первинним кредитором за кредитним договором, її розмір.
Відповідач не визнав свого обов?язку з погашення заборгованості перед Позивачем на підставі договору відступлення прав вимоги №20190626 від 26 червня 2019 року, оскільки не отримував від Позивача письмових повідомлень в порядку статті 1082 ЦК України.
Відповідач ставить під сумнів законність даного договору - зазначає, що договір про відступлення права вимоги не відповідає статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не містить розміру фінансового активу; Позивач не має ліценції на даний вид правочину.
Відповідач просив застосувати строки давності.
Оцінка судом аргументів учасників справи
Відповідач та Первісний кредитор уклали кредитний договір, визначення якого містить стаття 1054 ЦК України. Відповідно до частини першої цієї статті за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Ці умови, а саме, суму кредиту (тобто тіло кредиту) та проценти Первісний кредитор та Відповідач узгодили у тексті заяви №7311841312 від 19 травня 2017 року на отримання кредиту. Так, Відповідач погодився сплачувати щомісячні проценти - 3,49 %, річні проценти - 11.99 %.
Відповідно до наданого Позивачем розрахунку заборгованості, який не оспорював Відповідач, заборгованість Відповідача становить 11682,78 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту), 2268,47 гривень - сума заборгованості за відсотками (річними процентами); 9705,45 гривень - сума заборгованості за щомісячними процентами (плата за управління кредитом) (а.с.15).
Ці суми слід стягнути в Відповідача як особи, що допустила порушення умов виконання кредитного договору, на користь Позивача.
При цьому суд керуються нормами матеріального права, що передбачають недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання, обов'язок позичальника повернути кредит та сплатити проценти, передбаченими 525, 530, 610, 611, 612, 625, 1050, 1054 ЦК України та нормами, що регулюють перехід права вимоги від Первісного кредитора до нового (Позивача у справі) - статтями 512, 514, 516, 517, 1077, 1078, 1082 ЦК України.
Щодо тіла кредиту, річних процентів та щомісячних процентів відсутні підстави для застосування строку позовної давності. Щодо них діють правила загальної позовної давності у три роки, передбаченні статтями 256 та 257 ЦК України. Позов пред'явлено 30 квітня 2020 року, про цо свідчить відмітка Укрпошти на конверті, в якому надіслано позов до суду (а.с. 29). На час звернення до суду не минуло три роки з дати початку виконання кредитного договору (19 травня 2017 року), а тому загальна позовна давність у три роки не порушена щодо будь-якого платежу, строк сплати якого настав для Відповідача.
У той же час щодо пені у сумі 7059,95 гривень діє правило спеціальної позовної давності. Так, відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки штрафу, пені). Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позивач звернувся до суду з позовом 30 квітня 2020 року, а отже, в межах річного строку позовної давності міг би просити стягнути пеню за період часу з 30 квітня 2019 року по 30 квітня 2020 року. Як вбачається з розрахунку заборгованості останнім днем нарахування пені є 14 лютого 2019 року (нараховано 435,66 гривень), тобто за межами цього строку. Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. З цих підстав та суд відмовляє у позові в частині стягнення 7059,95 гривень пені.
При цьому відповідно до статті 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
З метою вірного застосування норм матеріального права при оцінці спірних фактичних обставин справи суд враховує висновки Верховного Суду.
Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (Обов'язковість судових рішень) висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України (Законність і обґрунтованість судового рішення) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд відхиляє доводи Позивача про те, що відповідно до п.7.2 Умов отримання кредитів та інших послуг від Первісного кредитора до вимог, що виникають з кредитного договору або у зв'язку з ним, застосовується позовна давність у десять років. Вказані умови не містять підпису Відповідача. Доказів його згоди з цими умови суду не надано. Вказана позиція відповідає висновку постанови Великої Палати Верхоного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, відповідно до якої в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Відповідно до висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі №636/3783/15-ц. Верховний Суд не прийняв аргументи особи про те, що її не було належним чином повідомлено про заміну кредитора у зобов'язанні, оскільки вона не отримувала повідомлення про заміну. Верховний суд зазначив, що відповідно до змісту статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом. Крім того, якщо боржник не був повідомлений про заміну кредитора, то це не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора (статті 516, 613 ЦК України). Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання у повному обсязі не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань взагалі. Вищевикладене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року № 6-979цс15. Відповідно до частини другої статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Позивачем надано копії повідомлень про відступлення прав вимоги (а.с. 90, 91, 114, 115). Позивач наголосив у своїх поясненнях, що за умовами п.6.6 договору про відступлення прав вимоги ці повідомлення надсилались Відповідачу простою кореспонденцією через відділення Укрпошти, а тому Позивач не може надати переконливих доказів їх надсилання/одержання Відповідачем.
Отже, з однієї сторони Позивачем не надано доказів виконання ч.1 ст.1082 ЦК України (відсутні докази одержання від клієнта або фактора письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги).
З іншої сторони, суд позбавлений об'єктивних доказів з метою перевірки заперечень Відповідача про те, що він ці повідомлення не отримував.
У будь-якому випадку судом встановлено, що Відповідач одержав копію позову з додатками, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на а.с. 40; з 15 червня 2020 року, тобто з дати першого судового засідання, його представляє у цивільному процесі ОСОБА_2 ; Позивачем надано до матеріалів справи повний текст договору відступлення прав вимоги з додатком, засвідчені копії повідомлень про відступлення права грошової вимоги. Ці обставини свідчать про те, що фактично Відповідач обізнаний та має у своєму розпорядженні докази відступлення права грошової вимоги факторові. При цьому Відповідач не чинить будь-яких дій з погашення заборгованості, що свідчить про невиконання ним зобов'язання.
З цих міркувань суд відхиляє заперечення відповідача з посиланням на статтю 1082 ЦК України.
Незалежно від відсутності доказів одержання Відповідачем саме від клієнта чи фактора відповідних повідомлень, сам факт наявності цивільної справи у суді, обізнаність Відповідача з її матеріалами, а отже, з доказами про фактора, про розмір вимог, є визначальними обставинами для суду при вирішенні спору.
Фактично норма частини першої статті 1082 ЦК України виконана по відношенню до Відповідача.
Суд відхиляє заперечення Відповідача щодо законності договору відступлення прав вимоги. У ньому зазначений розмір фінансового активу, надані докази оплати цього активу. Суд погоджується з доводами Відповідача, що даному договору притаманні усі ознаки договору факторингу (суб'єктний склад; предмет; мета; відступлення виключно за плату; ціна; форма), на які акцентовано увагу у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16. Позивачем надано розпорядження, свідоцтво на право здійснення факторингу (а.с. 21-22-26, 107, 108).
Розподіл судових витрат
Судовий збір та інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша та друга статті 141 ЦПК України).
З Відповідача на користь Позивача суд стягує судовий збір у сумі 1618,87 гривень з розрахунку 23656,7 гривень (розмір задоволених позовних вимог) х 2102 гривень (сума судового збору до сплати за пред'явлення позову згідно Закону України «Про судовий збір») / 30716,65 гривень (розмір пред'явлених позовних вимог).
На основі викладеного та керуючись статтями 258, 264 та 265 Цивільного процесуального кодексу України,
вирішив:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №7311841312 від 19 травня 2017 року в розмірі 23656 (двадцять три тисячі шістсот п'ятдесят шість) гривень 70 копійок, яка складається з :
- 11682 (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят дві) гривні 78 копійок - сума заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту);
- 2268 (дві тисячі двісті шістдесят вісім) гривень 47 копійок - сума заборгованості за річними процентами;
- 9705 (дев'ять тисяч сімсот п'ять) гривень 45 копійок - сума заборгованості за щомісячними процентами (плата за управління кредитом).
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1618 (одна тисяча шістсот вісімнадцять) гривень 87 копійок.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду безпосередньо або через Ярмолинецький районний суд Хмельницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано . У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи на офіційному веб-порталі судової влади України за веб-адресою: http://ym.km.court.gov.ua/sud2221/, а інформацію про зміст судових рішень у справі - за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.
Відомості про учасників справи:
1. Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ідентифікаційний код юридичної особи: 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 30)
2. Відповідач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).
Повне рішення буде складено 17 серпня 2020 року.
Суддя В. Мазурчак