33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59
Постанова
"27" липня 2007 р. Справа № 11/232
Господарський суд Рівненської області в складі: головуючий суддя Грязнов В.В., секретар судового засідання Васільєва О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Рівненського обласного відділення Фонду України соціального захисту
інвалідів м.Рівне
до відповідача: ВАТ «Любомирський вапняно-силікатний завод» с.Нова Любомирка Рівненського р-ну
третя особа на
стороні позивача Рівненський районний центр занятості м.Рівне
про стягнення 62 042 грн. 52 коп. адміністративно-господарских санкцій та пені
за непрацевлаштування інвалідів
за участю представників сторін:
від позивача- Микулін І.М., представник (довір.№1195 від 10.10.2006р.);
від відповідача- Тищук К.П., представник (довір.№367 від 17.05.2007р.);
від третьої особи-Марчук Ю.В., представник (довір.б/н від 13.03.2007р.).
Суддею роз'яснено сторонам статті 27, 28, 29, 49, 51 КАС України. Відводу судді не заявлено.
В судовому засіддані оголошувалась перерва з 19 по 27 липня 2007р.
Суть спору: Позивач-Рівненське обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів (нада-лі в тексті -Фонд) звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з Відповідача-ВАТ «Любомирсь-кий вапняно-силікатний завод» 61 945 грн. 80 коп. адміністративно-господарских санкцій та 96 грн. 72 коп пені за непрацевлаштування інвалідів у 2006 році.(арк.справи 1-2).
Позивач 05.07.2007р. подав через канцелярію суду обгрунтування заявлених вимог, а в судовому засідан-ні 19.07.2007р. підтримав заяву про зменшення позовних вимог до 30 972 грн. 90 коп., що складає середньорічну заробітну плату за 7 нестворених робочих місць інвалідів обчислену за 6 місяців. Позивач обгрунтовав це тим, що Відповідач у 2006 році шість разів подавав до Рівненського районного центру занятості звіти форми №3-ПН про наявність вакантних посад інвалідів -тому звільняється від сплати адміністративно-господарської санкції за шість невідзвітованих місців.(арк.справи 15-16).
Крім того, в судовому засіданні 27.07.2007р. Позивач надав розрахунок пені, з якого вбачається, що об-числена за 52 дні пеня виходячи з 30 972 грн. 90 коп. боргу -зменшена до 48 грн. 36 коп.(арк.справи 86).
Оскільки, обидві заяви подано до винесення судового рішення -вони прийяті судом до розгляду.
Відповідач-ВАТ «Любомирський вапняно-силікатний завод»ні первісного, ні уточненого позову не виз-нав з підстав того, що державні органи працевлаштування не направляли на підприємство у 2006 році інвалідів для працевлаштування, докази відмови підприємством у працевлаштуванні останніх в справі відсутні. Врахову-ючи обставини, за яких у 2006 році державні органи (сільські ради, відділення Фонду, Рівненський районний центр занятості) письмово повідомлялись про існування вакансій для працевлаштування інвалідів - 18 робочих місць інвалідів силами підприємства були створені, проведено атестацію робочих місць та працевлаштовано 11 інвалідів, які за власною ініціативою звернулись до товариства з метою працевлаштування. Відповідач звертає увагу на те, що добір та працевлаштування інвалідів покладається на органи, зазначені у ч.1 ст.18 Закону Украї-ни “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Неможливість створення семи робочих місць інвалі-дів зумовлена ненаправленням останніх на підприємство у 2006 році, зокрема Державною районною службою працевлаштування. Просить у задоволенні позову відмовити.(арк.справи 20-21, 91-92).
Ухвалою від 11.07.2007р. з метою повного, всебічного і об'єктивного вивчення всіх обставин справи суд залучив до участі у справі в якості Третьої особи на стороні Позивача, яка не заявляє самостійних вимог -Рівнен-ський районний центр занятості, витребував у нього додаткові докази.(арк.справи 75-76).
Третя особа на стороні Позивача, яка не заявляє самостійних вимог -Рівненський районний центр заня-тості у поясненні з приводу заявленого позову вказав, що у 2006 році Відповідач подавав Центру звіти форми №3-ПН у квітні, червні, серпні, вересні, жовтні і грудні і надав суду їх копії, які долучено до матеріалів справи. Крім того, Центр повідомив, що протягом 2006р. Відповідачу було направлено лише одного інваліда-Гаврилюка І.М., який проте -відмовився від працевлаштування на підприємстві.(арк.справи 78-85).
В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд
ВСТАНОВИВ,
що згідно із звітом ВАТ «Любомирський вапняно-силікатний завод» про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006р. (форми №10-ПІ) середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу в 2006 році складала 415 осіб; чи-сельність інвалідів, які повинні працювати на підприємстві -17 осіб, а працюючих інвалідів -штатних працівників -10; фонд оплати праці штатних працівників становив 3 672 500 грн.
Звіт підписано 25.01.2007р. керівником та головним бухгалтером ВАТ «Любомирський вапняно-силікатний за-вод», скріплено відбитком печатки підприємства.(арк.справи 4).
Позивач провів перевірку правильності нарахування і сплати Відповідачем адміністративно-господарських санк-цій, за наслідками якої склав Акт від 07.06.2007р., з якого вбачається, що зазначені останнім у звіті форми №10-ПІ від 25.01. 2007р. відомості -достовірні.(арк.справи 5).
Вважаючи, що з вини підприємства у 2006р. не було працевлаштовано 10 інвалідів, - Позивач нарахував 61 945 грн. 80 коп. адміністративно-господарских санкцій та 96 грн. 72 коп пені за непрацевлаштування інвалідів у 2006 році.
Як зазначалось вище, в судовому засіданні 27.07.2007р. Позивач уточнив вимоги, просив стягнути 30 972 грн. 90 коп. санкції та 48 грн. 36 коп. пені.(арк.справи 86).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини справи і дав-ши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції із змінами станом на 25.03.2005р., надалі в тексті - Закон) -для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом. Стаття 20 Закону встановлює, що підприємства, де кількість пра-цюючих інвалідів менша ніж встановлено нормативом, - щороку сплачують відповідним відділенням Фонду штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Згідно з ч.1 ст.18 цього Закону працевлаштування здійснюється органами: центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів (надалів тексті -органи працевлаштування інвалідів).
Відповідно до п.14 Положення “Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів» (надалі в тексті -Положення про робоче місце інваліда), затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 03.05.1995р. №314 “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів», - підприємства (об'єднання), установи і організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно, крім іншого, введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
У відповідності з пунктом 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Ка-бінету міністрів України від 26.09.2002р. №1434, у складі Мінпраці діє Фонд соціального захисту інвалідів. Згідно з п.5 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, - підприємства, зокрема, інформують центри занятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Пунктом 14 Положення також передбачено, що підприємства також інформують державну службу занятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.
Відповідно до пп.3 пункту 4 та пп.3 пункту 5 зазначеного Положення -Фонду надано право здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами сум штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для правцевлаштування інвалідів та проводити перевірки підприємств щодо додержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Аналіз наведених вище положень законодавства про соціальний захист інвалідв свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлашто-вувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладено на органи працевлаштування, перелічені в ч.1 ст.18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Вбачається, що визначивши у звіті форми №10-П чисельність інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно 4% нормативу -17 осіб, Відповідач звітував про працевлаштування у 2006р. 10 інвалідів. При цьому, Відповідач протягом 2006р. інформував місцеві органи державної влади (Олександрійську, Заборольську, Житинсь-ку та Кустинську сільські ради), безпосередньо Фонд та Рівненський районний центр занятості про наявні вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів. Відповідач надав суду звіти форми №3-ПН за 2006р., погоджений із профспілковим комітетом штатний розпис на 2006р., матеріали атестації робочих місць інвалідів у 2006 році; посадові та робочі інструкції про робочі місця інвалідів, довідки МСЕК тощо, оригінали яких оглянуто в судо-вому засіданні, а копії долучено до матеріалів справи.(арк.справи 22-69).
Надані матеріали свідчать, що зобов'язання із створення відповідно до нормативу 17 робочих місць інвалідів Від-повідач виконав у повному обсязі. Крім того, Відповідач працевлаштував на створених робочих місцях 10 інвалідів, що стверджується матеріалами справи.
Разом з тим, Позивач не обгрунтував підстав, за яких нарахував адміністративно-господарські санкції та пеню за непрацевлаштування у 2006р. інвалідів, розмір яких в процессі розгляду справи зменшив, враховуючи, що вина Відповідача у недодержанні нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів -відсутня, оскільки підбір і працевлаштування інвалідів на створені робочі місця не є його обов'язком, ці функції покладено Законом на інших осіб.
Матеріалами справи стверджено, що у 2006 році на підприємстві створено 17 місць для працевлаштування інвалідів. При цьому, під час вирішення даного спору суд не може керуватись положенням п.14 Положення “Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 03.05.1995р. №314 “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів», відповідно до якого робоче місце інваліда вважа-ється створеним, якщо воно, крім іншого, введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда, -оскільки органи, перелічені у ч.1 ст.18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» -інвалідв для працевлаштування на підприємство не направляли. Доказів відмови Позивача пра-цевлаштувати інвалідів направлених Рівненським районним центром занятості протягом 2006р. -у справі відсутні.
З огляду на обставини справи у сукупності -показники, зазначені Позивачем у розрахунку суми позову (та уточ-неному розрахунку) - не приймаються судом до уваги.
Заявлені і уточнені позовні вимоги не грунтуються на законі, Позивачем не доведені і задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 71, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Сторона, яка не погоджується з постановою має право на апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її прого-лошення, а в разі складення постанови у повному обсязі -відповідно до статті 160 цього Кодексу -згідно складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Грязнов В. В.
Постанова підписана "31" липня 2007 р.