33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"08" серпня 2007 р. Справа № 15/246
За позовом ВАТ “Шепетівський цукровий комбінат»
До відповідача Мале приватне підприємство “Вікторія»
Про стягнення в сумі 36008 грн. 12 коп.
СУДДЯ КОЛОМИС В.В.
Секретар судового засідання Л.В.Михалевська
В засіданні приймали участь:
Від позивача: Водзінський О.В. дов. в справі
Від відповідача: Бучек В.О. дов. № 30 від 13.11.06 р.
СУТЬ СПОРУ: Позивач -“Шепетівський цукровий завод» м.Шепетівка, Хмельницької області просить суд стягнути з МПП “Вікторія» смт.Млинів, Рівненської області 36008,12 грн. в т.ч. 25200,00 грн. основного боргу, 2172,72 грн. відсотків річних та 8635,40 грн. інфляційних втрат.
Свої вимоги, обгрунтовує, насамперед непроведенням відповідачем розрахунків за отриманий по видатковій накладній ВНГ-253 від 16.07.04 р. цукор-пісок в кількості 10 тон на загальну суму 25200, 00 грн.
Оскільки починаючи з 17.07.04 р. з боку відповідача, відповідно до ст.692 ЦК України почало мати місце прострочення виконання, просить стягнути з відповідача у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України 2172,72 грн. відсотків річних та 8635,40 грн. інфляційних втрат.
Відповідач відзиву на позов суду не подав.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі фактичні докази у справі, як кожний окремо, так і в їх сукупності, давши цьому достатню і об'єктивну оцінку суд прийшов до висновку про безпідставні сть позовних вимог.
При цьому суд встановив та врахував таке.
Позивачем по видатковій накладній № ВНГ-253 від 16.07.04 р. на підставі довіреності відповідача НАЦ № 088858 від 16.07.04 р. через Ляховича В.Т. було відпущено останньому 10 тон цукру-піску на загальну суму 2520000 грн.
Непроведення розрахунків відповідачем в добровільному порядку і стало підставою для звернення позивача до суду, на його думку, за захистом порушеного права.
Натомість позивачем при цьому не було враховано та дотримано наступне.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. При цьому, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Ухвалою від 11.06.07 р. про прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі № 15/246, позивача було зобов'язано подати суду докази звернення до відповідача з вимогою.
Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача надав суду підтверджуючі це докази, з яких вбачається, що з вимогою про виконання зобов'язання, а саме проведення розрахунків за отриманий цукор-пісок в сумі 25200,00 грн. позивач звернувся до відповідача 05 липня 20007 року за вих. № 674.
Відповідно до ч.1 ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи, що позивач звернувся до суду 31 травня 2007 року (вих. № 491), в той час звернувся до відповідача з вимогою про оплату 05 липня 2007 року (вих. № 674), суд дійшов висновку, що на момент звернення позивача до суду, право останнього порушено не було.
Викладене свідчить про безпідставність позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 25200,00 грн. Те ж саме стосується і додаткових позовних вимог, в частині стягнення інфляційних втрат та відсотків річних, оскільки прострочення виконання з боку відповідача почало мати місце тільки з 27 липня 2007 року, і відповідно з цього часу у позивача виникло право на застосування ч.2 ст.625 ЦК України.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона належними і достатніми оказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Натомість позивач належним чином і відповідними доказами не довів, що на момент звернення до суду, його право було порушене відповідачем.
З огляду на це, підстави для задоволення позову відсутні.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, -
В позові відмовити.
Суддя Коломис В. В.
Рішення підписане "17" серпня 2007 року