73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
"20" серпня 2007 р. Справа № 16/171-АП-07
Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Горголь О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державної податкової інспекції у м. Херсоні
до відповідача-1: Акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк", м. Запоріжжя
відповідач-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Літа", м. Херсон
про стягнення 296109 грн.69 коп. за податковими векселями
за участю представників сторін:
від позивача: Тосік Н. І., довіреність № 3/9/10-026 від 09.01.2007р., Банукова О. О. довіреність № 7710/9/10-15 від 25 липня 2007р., головний держ. подат. інспектор-евізор.
від відповідача-1: Половенко В. Ю., довіреність № 161 від 03.08.2007р.
від відповідача-2: Уланівський С. Є., дов. № 1 від 01.02.2007р.
ДПІ у м. Херсоні (позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення солідарно з акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк»(відповідач-1) та товариства з обмеженою відповідальністю «Літа»(відповідач-2) за податковими векселями № АА 0309909 від 02.11.06 на суму 133326 грн.96 коп., № АА 0309910 від 03.11.06 на суму 110777 грн.98 коп., № АА 0309911 від 03.11.06 на суму 46795 грн.92 коп., АА 0309912 від 14.11.06 на суму 25208 грн.83 коп., а всього на суму 296109 грн.69 коп.
Відповідач-1 позовні вимоги не визнає, оскільки спірні векселі йому пред'явлені до сплати з порушенням порядку передбаченому постановою Національного банку України від 16.12.02 № 508 «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України»На думку відповідача-1, якщо спірні податкові векселі не погашені відповідачем-2, то стягнення за ними має бути відповідно ло ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами»та постановою КМУ «Про затвердження Порядку випуску, обігу, погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію Украйни».
Відповідач-2 позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що на момент пред'явлення позову ТОВ «Літа»вчинила всі дії, передбачені чинним законодавством України, які є безумовною підставою зарахувати суми бюджетного відшкодування з ПДВ в рахунок оплати векселів
Позивач заявив клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки відповідачів. Відповідно до ст. 117 КАСУ суд за клопотанням позивача може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі. Оскільки позивач не надав доказів існування очевидної небезпеки, суд зазначене клопотання відхиляє.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд
Обіг векселів в України урегульовано Уніфікованим законом “Про переказні векселі та прості векселі», запровадженого Женевською конвенцією 1930 року, що діє на Україні з 06.01.00 ( далі Уніфікований закон).
На підставі ст.2 Конвенції, якою введений в дію Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, вексельні правовідносини, які є предметом розгляду, повинні бути урегульовані Уніфікованим законом, оскільки векселі емітовані після набрання чинності на території України цього закону. Відповідно до ст.2 Конвенції про урегулювання деяких колізій Законів про переказний вексель та простий вексель здатність особи бути зобов'язаній за переказним або простим векселем визначається національним законом.
Особливості обігу векселів в Україні урегульовано Законом України «Про обіг векселів в Україні" з змінами та доповненнями. Відповідно до ст.3 зазначеного Закону органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також установи та організації, що фінансуються за рахунок Державного бюджету, бюджету АР Крим або місцевих бюджетів зобов'язуються на набувають право за переказними та простими векселями тільки в випадках та в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації, за власним бажанням може надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю.
На виконання ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»та з урахуванням повноважень, наданих ст.3 Закону України «Про обіг векселів в Україні»01.10.97 прийнята постанова КМУ № 1104 «Про Порядок випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України»(далі Порядок).
Відповідно до ст.2 Порядку податковий вексель - це письмове безумовне грошове зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни визначені Законом, яке підтверджено комерційним банком шляхом авалю та видається на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється у разі імпорту товарів на митну територію України.
Відповідно до п.4 Порядку податковий вексель може бути виданий лише особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість та має індивідуальний податковий номер.
Судом встановлено, що ТОВ “Літа» є платником податку на додану вартість, що підтверджено матеріалами справи.
Здійснюючи свою підприємницьку діяльність та користуючись правом наданим ст.11.5 Закону України “Про податок на додану вартість» ТОВ “ Літа» емітував податкові векселі № АА 0309909 від 02.11.06 на суму 133326 грн.96 коп., № АА 0309910 від 03.11.06 на суму 110777 грн.98 коп., № АА 0309911 від 03.11.06 на суму 46795 грн.92 коп., АА 0309912 від 14.11.06 на суму 25208 грн.83 коп., а всього на суму 296109 грн.69 коп.
Зі строком сплати за ним 01, 02, 13.12.06. та 11.01.07. Акціонерний комерційний банк “Індустріалбанк» на зазначених векселях здійснив вексельне поручительство шляхом здійснення авалю.
Із огляду на встановлені факти суд прийшов висновку, що предмет спору витікає із вексельного обігу. Відповідно, спори, які витікають із вексельних правовідносин, де вексель виконує функцію цінного паперу та є розрахунковим інструментом в укладених сторонами правочинах, повинні бути урегульовані чинними на день імітування та обігу векселів законодавчими актами.
Суд також дійшов до висновку, що податкові векселі були емітовані векселедавцем з дотриманням вимог законодавства, яке регулює порядок видачі податкових векселів на відстрочення сплати податку на ПДВ.
Судом встановлено, що спірні податкові векселі оформлені на бланках простих векселів, складених у відповідності до вимог Уніфікованого закону.
Ст.11.5 Закону України “Про податок на додану вартість» регулює порядок виконання та обліку векселедавцем вексельних зобов'язань за податковим векселем. Відповідно до цього порядку векселедавець має право достроково погасити вексель шляхом перерахування грошових коштів. При наявності підтвердженої податковим органом суми бюджетного відшкодування на дату поставки векселя до митного контролю векселедавець може погасити вексель шляхом зменшення суми бюджетного відшкодування. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному періоді.
В залежності від настання терміну сплати за векселем цим Законом також передбачений порядок його погашення з урахуванням наявності суми податкового кредиту або віднесення до податкового кредиту суми сплати за векселем.
В відповідності до вимог ст.33 77 Уніфікованого закону “ Про переказні векселі та прості векселі», запровадженого Женевською конвенцією 1930 року, що діє на Україні з 06.01.00 до простих векселів застосовуються ті ж положення що й до переказних тій мірі в якій вони є спільними за природою цих документів, а саме, індосаменту, строку платежу, платежу, права регресу в випадку неплатежу, платежу в порядку посередництва, копій, змін, позовної давності.
Відповідно до ст. 38 Уніфікованого закону держатель векселя строком платежу у визначений день повинен пред'явити вексель для платежу або в день, коли вексель підлягає оплаті, або в один із послідуючих робочих днів.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що чинне законодавство зобов'язує векселедавця у визначені у векселі терміни виконати векселі зобов'язання, при цьому, не збавляє права векселедержателя-податковий орган, пред'явити вексель до оплати.
На виконання вимог ст.11.5 Закону «Про додану вартість»податкові векселя були авальовані банківською установою. Відповідно до наведеної статті комерційний банк зобов'язаний сплатити за податковим векселем у разі його непогашення платником у строк.
При відмові добровільно виконати вексельне зобов'язання векселедавцем та авалістом, векселедержатель не позбавлений права за примусовим стягненням за векселем з дотриманням термінів позовної давності, що визначені ст.70 Уніфікованого закону.
Відповідач -2 29.11.06звернувся з листом від 28.11.06 до податкового органу, в якому просив погасити 6 векселів, в тому числі і чотири спірні, за рахунок бюджетного відшкодування.
Позивач направив відповідачу-2 листи від 13.12.06 за № 1644010/15-315 та від 17.11.06 за № 15/100/15-315, де зазначив, що при сумі підтвердженого бюджетного відшкодування 4084 грн.77 коп. не можливо погасити векселів на загальну суму 296109 грн.69 коп. В листі запропоновано сплатити грошові зобов'язання по податковим векселям.
Як витікає із наданих на огляд податкових векселів, в них була визначена дата платежу, а саме у векселя № АА 0309910 термін плати -02.12.06, №АА0309919 -11.01.07, № АА 0309912 -13.12.06, № АА0309909 -01.12.06. Таким чином позивач звернувся з вимогою сплати за податковими векселями передчасно.
Відповідач надав докази наявності суми бюджетного відшкодування за липень 2006 року на суму 991 680 грн., підтвердженого актом перевірки від 17.10.06 № 3239/28. Зазначену суму бюджетного відшкодування відповідач -2 відобразив в податковій декларації за липень 2007року. Позивач не надав доказів складення камерального акту до поданої декларації.
Таким чином, на підставі вищенаведених приписів законодавства, суд дійшов до висновку, що спірні податкові векселя відповідач-2 міг погасити за рахунок суми бюджетного відшкодування шляхом зменшення суми бюджетного відшкодування, що слід відображати у податкові декларації за звітний період та включити до складу податкового кредиту зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному періоді.
Відповідач-2 в судове засідання не надав доказів, що він скористався зазначеним правом та погасив вексельний борг за вказаними векселями шляхом зменшення суми бюджетного відшкодування.
В зв'язку з цим, суд дійшов до висновку, що на день звернення до суду у відповідача-2 існує вексельний борг перед бюджетом за податковими векселями № АА 0309909 від 02.11.06 на суму 133326 грн.96 коп., № АА 0309910 від 03.11.06 на суму 110777 грн.98 коп., № АА 0309911 від 03.11.06 на суму 46795 грн.92 коп., АА 0309912 від 14.11.06 на суму 25208 грн.83 коп., а всього на суму 296109 грн.69 коп.
Відповідно до п.5 постанови КМУ «Про затвердження Порядку випуску, обігу, погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України»сума, зазначена у непогашеному векселі, розглядається як податкова заборгованість, яка погашається у порядку, передбаченому законодавством для погашення податкового боргу.
Суд дійшов до висновку, що сума вексельного боргу 296109 грн.69 коп. має обліковуватися як заборгованість відповідача-2 перед бюджетом з податку на додану вартість та стягуватися у порядку визначеному «Про порядок погашення зобов'язань платників податків пер бюджетами та цільовими фондами»№ 2181.
Позивач не надав доказів, що він вчиняв дії, надані йому в межах повноважень визначених Законом № 2181щодо стягнення заборгованості на суму 296109 грн.69 коп. податкового боргу з податку на додану вартість.
Відповідно до п.4.9 постанови Національного банку України від 16.12.02 № 508 «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України" банк зобов'язаний платити за авальованими векселями якщо була відмова платника від платежу або акцепту. Якщо аваль наданий за акцептанта або векселедавця простого векселя, то для здійснення вимоги до банку - аваліста здійснення протесту не обов'язкове. Банк може вимагати від векселедержателя належних доказів того, що він звертався з вимогою про платіж або акцепт і йому відмовлено.
Як витікає із матеріалів справи, позивач звернувся до банку в особі Херсонської філії АКБ «Індустріалбанк»листом № 574/10/15-3 від 22.01.07, яким пред'явив до сплати спірні векселі. В листі позивач пояснив, що він звернувся до відповідача-2 з пропозицією погасити у визначені терміни податкові векселі листами від 17.11.06 та 13.12.06. Однак, зазначені листи не можуть бути розглянуті як вимоги про сплату в розумінні ст.38 Уніфікованого закону, оскільки Закон передбачає, що держатель векселя зі строком сплати на визначену дату має пред'явити вексель день, коли має бити проведена сплата або не пізніше двох наступних днів.
Крім того, позивач не надав докази пред'явлення до банку реєстру в формі, визначеній додатком 5 вищенаведеної постанови Національного банку України.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що банком правомірно відмовлено в оплаті спірних векселів, оскільки векселі до оплати банку - авалісту пред'явлені з порушенням порядку пред'явлення та є докази, що зазначені векселі погашені.
Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідачів солідарно вексельну суму за 4 векселями. Однак, позивач не обґрунтовує свої вимоги щодо солідарної відповідальності чинним законодавством. Суд надавав можливість позивачу визначитись із позовними вимогами до кожного із відповідачів. Однак, позивач підтримує позовні вимоги щодо солідарної відповідальності відповідачів , не скориставшись можливістю виконати процесуальні зобов'язання щодо обґрунтування своїх позовних вимог, визначених ст.71 КАСУ. Позивач вважає, що його вимога щодо стягнення солідарно суми вексельного боргу витікає із загальних принципів чинного законодавства.
Із огляду на чинне податкове, банківське та вексельне законодавство, суд дійшов до висновку, що за порушення обігу податкових векселів не передбачена солідарна відповідальність учасників вексельного бігу, якими є відповідачі. Позовні вимоги можуть бути пред'явлені одному із таких учасників, який, якщо він не є векселедавцем, може пред'являти вимоги до інших учасників вексельного обігу я порядку регресу. Крім того, суд, згідно приписів КАСУ, не має повноважень виходити за межі позовних вимог та самостійно обґрунтовувати чинним законодавством позовні вимоги позивача.
На підставі викладеного, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем вони не обґрунтовані в частині солідарної відповідальності відповідачів. Суд роз'яснює, що позивач не позбавлений права повторно звернутися з позовом обґрунтувавши чинним законодавством свої вимоги щодо солідарної відповідальності відповідачів або до кожного із них окремо.
Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
1.В задоволені позовних вимог відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Л.М. Немченко
Повний текс постанови виготовлено
відповідно до ст. 163 КАС України 27 серпня 2007 р.