Справа № 310/2136/20
2-о/310/120/20
04 серпня 2020 рокум. Бердянськ
Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Борисенко Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Управління Держаної міграційної служби України в Запорізькій області про встановлення факту,
ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання на території України, у якій зазначила, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та з народження проживає в АДРЕСА_1 . У 1988 році закінчила повний курс вечірньої середньої загальноосвітньої школи №1 м. Бердянська Запорізької області. З 08.08.1984 року перебувала у зареєстрованому відділом РАЦС Бердянської міської ради народних депутатів Запорізької області шлюбі з ОСОБА_2 , який було розірвано 27.08.1991 року відділом ДРАЦС по м. Бердянську Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області. У період з 30.01.1985 року по 12.02.1990 року, з 05.06.1990 року по 14.08.1991 року та з 16.10.1992 року по 09.06.1994 року працювала на взуттєвій фабриці м. Бердянська, а з 30.09.1991 року по 21.10.1992 року - на заводі «Азовкабель» у м. Бердянську.
У 2019 році з метою отримання паспорту громадянина України ОСОБА_1 звернулася з заявою-анкетою №4292091 до Бердянського МВ УДМС України в Запорізькій області для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в зв'язку з оформленням паспорта України (у вигляді ID-картки) замість втраченого паспорта зразка 1974 року. Однак листом №2317-3017/2317.1-19 від 29.12.2019 року Бердянським МВ УДМС України в Запорізькій області повідомлено про відмову в оформленні паспорта громадянина України у зв'язку з тим, що не підтверджено належність заявниці до громадянства України, так як було встановлено її особу, але не підтверджено належність громадянства України. Зазначено, що у Бердянському МВ УДМС України в Запорізькій області відсутні обліки, що підтверджують факт постійного проживання заявниці на території України станом на 1991 рік. Так, Бердянським МВ УДМС України в Запорізькій області було видано заявнику довідку від 01.02.2020 року про те, що ОСОБА_1 станом на 24.08.1991 року перебувала в громадянстві колишнього СРСР та була документована паспортом громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_1 , виданого ВВС Бердянського міськвиконкому Запорізької області від 19.09.1991 року.
У зв'язку з цим просила встановити факт її постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року та станом на 13.11.1991 року.
Ухвалою суду від 27.03.2020 року відкрите провадження по цивільній справі та призначено до розгляду.
ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 у судовому засіданні заяву підтримали та просили її задовольнити.
УДМС України в Запорізькій області надано суду письмові пояснення у яких зазначено, що заінтересована особа не заперечує проти встановлення факту постійного проживання. Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі ЗУ «Про громадянство України» і може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час. Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про громадянство України» громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24.08.1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності ЗУ «Про громадянство України» (13.11.1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України. Відповідно до п. 8 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (надалі Порядок), для встановлення належності до громадянства України відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року. А згідно з п. 9 Порядку для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 закону особа, яка проживала на території України за станом на 13 листопада 1991 року і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її проживання в Україні на зазначену дату, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 13 листопада 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); в) судове рішення про встановлення юридичного факту проживання особи на території України за станом на 13 листопада 1991 року.
Представник Бердянського міського відділу Управління Державної міграційної служби в Запорізькій області Стекачова Л.В. у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення заяви про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 на території України станом на 13.11.1991 року. Вважала, що заявником не доведено факт постійного проживання на території України станом на 13.11.1991 року.
З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.
Згідно відповіді Бердянського міськрайонного відділу ДРАЦС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) № 06/21.23-06-188 від 17.03.2020 року (а.с.41) в архіві відділу відносно гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виявлено наступні актові записи:
- про народження № 46 від 11.01.1968 року складений відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Бердянську Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області на гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько якої є ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_5 ;
- про шлюб № 680 від 08.08.1984 року, складений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Бердянську Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області на гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- про розірвання шлюбу № 447 від 27.08.1991 року, складений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Бердянську Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області на гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).
Зазначена у відповіді Бердянського міськрайонного відділу ДРАЦС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) інформація також підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (а.с. 5).
З копії атестату про середню освіту, виданого 16.06.1988 року серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що вона у 1988 році закінчила повний курс вечірньої середньої загальноосвітньої школи №1 м. Бердянська Запорізької області (а.с. 4)
Відповідно до трудової книжки НОМЕР_3 (а.с. 10, 12) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 30.01.1985 року по 12.02.1990 року та з 05.06.1990 року по 14.08.1991 року і з 26.10.1992 року по 09.06.1994 року працювала на Взуттєвій фабриці в м. Бердянську, а з 30.09.1991 року по 21.10.1992 року на заводі «Азовкабель» у м. Бердянську.
Із довідки вуличного комітету №21 від 04.03.2020 року ОСОБА_1 постійно проживає в будинку АДРЕСА_1 з 14.11.1967 року по теперішній час (а.с. 16).
Листом № 2317-3017/2317.1-19 від 29.12.2019 року Бердянським міським відділом Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області (а.с. 7) відмовлено ОСОБА_1 в оформленні паспорта громадянина України у зв'язку з тим, що нею не підтверджено належність до громадянства України.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Частиною 1 ст. 3 ЗУ «Про громадянство України» визначено, що громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24.08.1991 р. чи на момент набрання чинності ЗУ «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року).
Згідно з ч. 1ст. 8 ЗУ «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до ЗУ «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.
Згідно з підпунктами а), в) пункту 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215(в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588/2006) (далі - Порядок) встановлення належності до громадянства України стосується: громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року, в тому числі осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття і батьки яких належать до категорій, зазначених у підпункті «а» цього пункту; осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття та виховувалися в державних дитячих закладах України.
Пунктом 8 Порядку передбачено, що для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3Законуособа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає: заяву про встановлення належності до громадянства України; копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального органу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
Відповідно до п. 9 Порядку для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 закону особа, яка проживала на території України за станом на 13 листопада 1991 року і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її проживання в Україні на зазначену дату, подає:а) заяву про встановлення належності до громадянства України;б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 13 листопада 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт);в) судове рішення про встановлення юридичного факту проживання особи на території України за станом на 13 листопада 1991 року.
Таким чином, встановлення факту проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) є підставою для оформлення належності до громадянства України.
Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності зазначеним вище Законом України (13 листопада 1991 року), який дасть право відповідним органам вирішувати питання про надання громадянства України і встановлення такого факту породжує для заявника право на набуття громадянства України.
Пунктом 44 Порядку передбачено, що в разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до ЗУ «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 1 постанови від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до частини першої, п. 5 ч.2 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до позиції, наведеної у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №363/214/17-ц, перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку є невичерпним і у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. При цьому не виключається встановлення факту постійного проживання на території України.
Судом встановлено, що метою встановлення факту, що має юридичне значення ОСОБА_1 зазначила отримання паспорта громадянина України.
Заявницею на підтвердження своїх вимог надано достатньо належних та допустимих доказів, які в сукупності свідчать про постійне проживання на території України на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або на момент набрання чинності ЗУ «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року), зокрема у сукупності документами щодо її народження, подружніх відносин, навчання та праці на підприємствах м. Бердянська, а також поясненнями свідка ОСОБА_10 , яка знає заявницю з дитинства, підтримує з нею дружні відносини, разом деякий час працювала, та якій достеменно відома, що ОСОБА_1 з народження постійно проживала на території України.
При цьому відомостей про те, що заявниця залишала територію України чи є громадянином іншої держави матеріали справи не містять.
Слід також зазначити, що суд не може прийняти до уваги акт від 12.03.2020 року про фактичне проживання ОСОБА_1 у житловому приміщенні з 14.11.1967 року та по дату складення цього акту (а.с. 9), оскільки зазначений акт може підтвердити певні обставини на момент його складання 12.03.2020 року, а не обставини за певний період.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що зібраними по справі доказами підтверджено факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Бердянську Запорізької області, України, на території України станом на 24.08.1991 року та станом на 13.11.1991 року, тому заява є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 4,5,293,315,354 ЦПК України, ст.55 Конституції України, ст.ст. 3,8 ЗУ «Про громадянство України», Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215 (в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588/2006), суд
Заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) заінтересована особа Управління Держаної міграційної служби України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 37834773, місцеперебування: 69005, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України,90) про встановлення факту задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в м. Бердянську Запорізької області на території України станом на 24.08.1991 року та станом на 13.11.1991 року .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя