Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1082/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавровой Л.С.
при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго", м. Харків
до Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс", м. Харків
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - Антипова С.Л.
відповідача - Тимош О.М.
В квітні 2020 до господарського суду звернулось Акціонерне товариство "Харківобленерго" з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Міськелектротранс" на п/р НОМЕР_1 в АТ "Мегабанк", код ЄДРПОУ 00131954 - заборгованості за послуги з розподілу е/е - 9.529.015 грн, де - розподілена е/е - 7.940.846,53 грн., ПДВ на розподілену е/е - 1.588.169,30 грн., пеню в розмірі 183.823,91 грн., 3% річних - 15.821,31 грн., індекс інфляції - 197,50 грн. Також, позивач просив суд покласти витрати зі сплати судового збору згідно зі ст. 129 ГПК України на відповідача, зобов'язавши сплатити на п/р НОМЕР_1 в АТ "Мегабанк", код ЄДРПОУ 00131954.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов заяви-приєднання до Договору споживання про надання послуг з розподілу № 37 від 01.01.2019 на умовах договору про постачання електричної енергії № 37 від 19.03.2012 в частині розрахунків оплати послуг з розподілу електричної енергії. Так, відповідачем допущено прострочення оплати рахунків за розподіл е/е, у зв'язку з чим позивачем нараховано пеню за порушення грошового зобов'язання за період з червня по серпень 2019, 3% річних та інфляційні втрати.
Ухвалою суду від 09.04.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання по справі призначено на 10.06.2020 р. о 11:30, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.
27.04.2020 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. 9805), в якому КП "Міськелектротранссервіс" просить суд зменшити розмір пені, нарахованої на заборгованість на 90%, тобто до 18382,39 грн та відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення індексу інфляції, нарахованої на заборгованість за надання послуг з розподілу електричної енергії за лютий 2019 року за період червень 2019 року.
07.05.2020 р. від АТ «Харківобленерго» надійшла відповідь на відзив (вх. 10407) із запереченнями проти клопотання відповідача про зменшення пені та із поясненнями здійснених позивачем розрахунків.
12.05.2020 р. до суду надійшла відповідь КП "Міськелектротранссервіс" на заперечення на відзив (вх. 10566).
02.06.2020 р. від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх. 12447), в якій АТ «Харківобленерго» просить суд прийняти до розгляду заяву про зменшення позовних вимог; стягнути з відповідача пеню в сумі 183823,91 грн, 3% річних - 15821,31 грн, інфляційні втрати - 197,05 грн.; закрити провадження у справі в частині заборгованості за надання послуг з розподілу електричної енергії у сумі 9529015,83 грн; покласти витрати зі сплати судового збору на відповідача; повернути судовий збір сплачений АТ «Харківобленерго» при поданні позовної заяви в частині закриття провадження у справі. В поданій заяві позивач повідомляє суд, що відповідачем були проведені оплати за розподілену електричну енергію за грудень та січень на суму 9529015,83 грн, а саме:
- платіжне доручення № 172 від 05.03.2020 р. на суму 2000000,00 грн;
- платіжне доручення № 333 від 06.04.2020 р. на суму 1000000,00 грн;
- платіжне доручення № 466 від 08.05.2020 р. на суму 683477,42 грн;
- платіжне доручення № 467 від 08.05.2020 р. на суму 5845538,41 грн.
У зв'язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості на загальну суму 9529015,83? грн після звернення позивача з позовом до суду, судом було закрито провадження в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. З огляду на зазначене, з урахуванням закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення частини заборгованості та зменшення позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача 183823,91 грн - пені, 15821,31 грн - 3% річних, 197,05 грн - інфляційних втрат.
22.06.2020 р. до суду надійшли пояснення представника позивача (вх. 14171) щодо заперечень відповідача та із запереченнями проти клопотання про зменшення штрафних санкцій.
В судовому засіданні 11.08.2020 р. представник позивача заперечував проти зменшення розміру пені на 90% та проти відмови позивачу у задоволенні позовних вимог в частині інфляційних та штрафних санкцій.
Представник відповідача просив суд зменшити розмір пені на 90% та частково відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
Доступ до системи розподілу та послуги з розподілу надаються ОСР з 01.01.2019 усім споживачам, електроустановки яких приєднані до мереж ОСР на території його діяльності на підставі публічного договору приєднання - Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (далі - Договір), який укладається між Товариством та споживачем, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, за формою (типовою формою) договору, що є додатком № 3 до ПРРЕЕ та розміщена на офіційному сайті AT "Харківобленерго": www.oblenergo.kharkov.ua.
З 01.01.2019 відповідно до Постанови НКРЕКП №1446 від 16.11.2018 Позивач є оператором системи розподілу (далі - ОСР) та здійснює діяльність з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме на території Харківської області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, та не є постачальником електричної енергії. У період з дати отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, на виконання положень п. 4 Постанови № 312 ОСР направило поштовим відправленням всім споживачам, електроустановки яких приєднані на території діяльності Товариства, заяву-приєднання до зазначеного Договору, яка формується за базами даних вертикально інтегрованого суб'єкта господарювання та містить ЕІС-коди точок комерційного обліку об'єкта споживача. Зокрема, така заява приєднання була надана і відповідачу та надалі підписана ним, без зазначення дати підписання. Направлення такої заяви-приєднання є пропозицією споживачу про приєднання до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах діючого договору про постачання електричної енергії № 37 від 19.03.2012 (індивідуальні характеристики об'єкта, потужність, клас надійності, ідентифікаційні коди, особливості обліку тощо). Договір споживача з розподілу вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання та/або сплати за рахунком, який надсилається одночасно з Договором споживача про розподіл та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії (п. 4 Постанови 312, п.п. 1.2.15, п.п. 2.1.6 ПРРЕЕ).
Відповідно до абз. З, п.5 Постанови 312, з дати набрання чинності договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії ОСР надає послуги комерційного обліку споживачам. Відповідно до п. 1.2 Типового договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії умови Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ.
Враховуючи вищезазначене та той факт, що КП "Міськелектротранссервіс" підписало заяву-приєднання до Договору споживача про надання послуг з розподілу №37 від 01.01.2019 на умовах договору про постачання електричної енергії № 37 від 19.03.2012 (надалі - Договір) та продовжило споживання електричної енергії після 31.12.2018, вважається, що пропозиція AT "Харківобленерго" укласти публічний договір приєднання - Договір споживача з надання послуг з розподілу на умовах діючого на той час договору про постачання електричної енергії між AT «Харківобленерго» та КП "Міськелектротранссервіс" укладений 01.01.2019.
Відповідно до п. 11.1 Договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 01.01.2020 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
У відповідності до п.3 Додатка № 4 від 01.01.2019 Порядок розрахунків №2 до Договору, оплата послуги з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати визначеної на основі фактичних значень обсягу розподіленої електричної енергії за відповідний попередній період. Якщо авансовий платіж розраховується для споживача, фактичне значення обсягу розподіленої електричної енергії якого за попередній дорівнює 0 (або для нових споживачів), сума авансового платежу або попередньої оплати визначається на основі розрахункових значень обсягу розподіленої електричної енергії на наступний період. Відповідно п.4 Додатка № 4 від 01.01.2019 Порядок розрахунків № 2 до Договору розрахунок суми попередньої оплати здійснюється Споживачем шляхом множення чинного у розрахунковому періоді тарифу (ціни) на розподіл на фактичний обсяг розподіленої електричної енергії за відповідний попередній період. Відповідно до п. 7 Додатка №4 ''Порядок розрахунків" № 2 до Договору до для проведення остаточного розрахунку Споживач протягом 5 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати у відповідних структурних підрозділах Оператора системи рахунок за послугу з розподілу електричної енергії та за перетікання реактивної електричної енергії. В разі неотримання рахунків ОСР направляє рахунки Споживачу поштовим зв'язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення. Рахунки за послугу з розподілу електричної енергії мають бути оплачені протягом 25 робочих днів з дня отримання рахунка Споживачем.
За період грудень 2019 та січень 2020 позивач надав послуги з розподілу електричної енергії відповідачу у відповідності до умов Договору, що підтверджується звітами про покази засобів обліку електричної енергії КП "Міськелектротрансервіс" за вказаний період, які складені споживачем та підписані уповноваженими особами.
Пунктом 8.5 Договору встановлено, що внесення платежів, передбачених додатком 4 цього Договору, у разі якщо главою 5 цього Договору передбачено, що оплату з розподілу здійснює споживач безпосередньо Оператору системи, споживач сплачує ОСР пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Відповідачем було допущено прострочення оплати рахунків за розподіл е/е, тому Позивач звернувся до суду з вимого про отримання 3% річних, інфляційних втрат і пені за порушення грошового зобов'язання з оплати вартості послуг з розподілу електричної енергії, нарахованої за період з червня по серпень 2019.
У відзиві на позовну заяву та запереченнях на відзив відповідач вказував, що оплата електроенергії за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії №37 від 19.03.2012 між АК «Харківобленерго» та КП «Міськелектротранссервіс», здійснюється за рахунок коштів з місцевого бюджету, які виділяються Харківською міською радою. Причиною несвоєчасної сплати вартості наданих послуг з розподілу електричної енергії відповідачем є неперерахування з місцевого бюджету коштів на погашення заборгованості за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії №37 від 19.03.2012 між AT «Харківобленерго» та КП «Міськелектротранссервіс» в повному обсязі. Всі кошти, які перераховуються з місцевого бюджету на погашення заборгованості підприємство-відповідач негайно перераховує на рахунки AT «Харківобленерго». Оскільки за грудень 2019 року, січень 2020 року кошти на погашення послуг з розподілу електричної енергії відповідачу перераховані з місцевого бюджету не були, то погасити борг на підприємство не мало можливості. Власних коштів відповідач не має, всі доходи підприємства надходять з місцевого бюджету, виділяються на сесіях Харківської міської ради. Таким чином, погашення нарахувань за послуг з розподілу електричної енергії за договором відбувається за рахунок перерахувань з місцевого бюджету з відповідним призначенням, відповідач не має право використовувати кошти не за цільовим призначенням.
Відповідач вказував, що причини несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання не залежать від нього, просив суд врахувати, що установа відповідача не має прибутку, навіть несе збитки, що підтверджується податковою декларацією з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2019 року (період коли виникла заборгованість, на яку нараховується пеня), фінансується виключно з місцевого бюджету, а причиною несвоєчасної сплати заборгованості за розподіл електричної енергії є затримки в перерахуванні коштів з бюджету міста. Відповідач забезпечує електропостачання всього міського електротранспорту міста Харкова та надає можливість найбіднішим верствам населення нашого міста користуватись транспортними послугами; строк прострочення розрахунків з позивачем за розподіл електричної енергії є незначним; відповідачем постійно перераховуються кошти в рахунок часткового погашення заборгованості, порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, що, на думку відповідача, є підставами для зменшення розміру пені відповідно до ст.233 ГК України. Крім того, відповідач зазначав, що стягнення штрафних санкцій в такому значному розмірі може створити тяжкі наслідки для пасажирських перевезень у межах всього міста Харкова, вплинувши на їх безпеку. Оскільки трамвайні колії та контактний провід трамваїв та тролейбусів потребують постійного ремонту, а подекуди знаходяться в аварійному стані та потребують заміни, то стягнення штрафних санкцій в таких розмірах може призвести до зупинки міського електротранспорту в зв'язку з аварійним станом інфраструктури.
Враховуючи наявні у справі докази вжиття відповідачем необхідних та залежних від нього заходів для недопущення тривалого прострочення платежів; ступінь виконання боржником основного зобов'язання за договором (на початку серпня 2019 року заборгованість, на яку нараховані штрафні санкції, погашена в повному обсязі), постійну сплату частинами основного боргу за договором; відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження ймовірності завдання чи наявність збитків позивача, настання тяжких наслідків у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, відповідач вважає, що пеня підлягає до зменшення на 90%.
Також, відповідач вказував, що заборгованість за лютий 2019 року КП «Міськелектротранссервіс» була повністю погашена у травні 2019 року, а тому індекс інфляції за червень 2019 року нараховано незаконно на заборгованість, що у зазначений період не існувала.
Позивач в свою чергу вказував, що законодавець не звільняє від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань, передбачених ст. 230 ГК України, ст.ст. 549, 625 ЦК України, як організації, які є бюджетними та фінансуються з місцевого бюджету, так і комунальні підприємства. Відповідно до ч.2 ст. 617 ЦК України, відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Позивач вважає, що розмір нарахованої пені не є надмірно великим порівняно зі збитками Позивача та просив суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.
02.06.2020 р. від позивача надійшла заява, в якій позивач повідомляв суд, що відповідачем були проведені оплати за розподілену електричну енергію за грудень та січень на суму 9529015,83 грн, а саме:
- платіжне доручення № 172 від 05.03.2020 р. на суму 2000000,00 грн;
- платіжне доручення № 333 від 06.04.2020 р. на суму 1000000,00 грн;
- платіжне доручення № 466 від 08.05.2020 р. на суму 683477,42 грн;
- платіжне доручення № 467 від 08.05.2020 р. на суму 5845538,41 грн.
У зв'язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості на загальну суму 9529015,83? грн після звернення позивача з позовом до суду, судом було закрито провадження в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. З огляду на зазначене, з урахуванням закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення частини заборгованості та зменшення позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача 183823,91 грн - пені, 15821,31 грн - 3% річних, 197,05 грн - інфляційних втрат.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог і викладених сторонами доводів та заперечень, суд виходить з наступного.
Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, за період грудень 2019 та січень 2020 позивач надав послугу з розподілу електричної енергії відповідачу у відповідності до умов Договору, що підтверджується звітами про покази засобів обліку електричної енергії КП "Міськелектротрансервіс" за вказаний період, які складені споживачем та підписані уповноваженими особами. Однак, відповідачем було допущено прострочення оплати рахунків за розподіл е/е, що стало підставою для нарахування позивачем 3% річних, інфляційних втрат і пені за порушення грошового зобов'язання з оплати вартості послуг з розподілу електричної енергії.
Відповідач зазначав, що причиною несвоєчасної сплати вартості наданих послуг з розподілу електричної енергії є неперерахування з місцевого бюджету коштів на погашення заборгованості за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії, однак суд не може погодитися з такими запереченнями відповідача, оскільки за змістом ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Частиною 2 статті 617 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання. Положеннями статті 1 Цивільного кодексу України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують бездіяльність замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.
Пунктом 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13 липня 2012 року №01-06/908/2012 "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України" від 15 березня 2011 року № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" визначено, що за змістом частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання (постанова Верховного суду України від 15 травня 2012 року у справі №11/446). Європейським судом з прав людини у рішеннях по справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно приписів ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 8.5 Договору встановлено, що внесення платежів, передбачених додатком 4 цього Договору, у разі якщо главою 5 цього Договору передбачено, що оплату з розподілу здійснює споживач безпосередньо Оператору системи, споживач сплачує ОСР пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Окрім того, частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 4.1. Постанови ПВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню за заявлені періоди 183823,91 грн пені, 197,50 грн інфляційних втрат і 15821,31 грн - 3% річних, суд визнає їх обґрунтованими.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на 90%, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, інших обставин, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідністю розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Обґрунтовуючи необхідність зменшення пені відповідач вказував, що всі кошти, які перераховуються з місцевого бюджету на погашення заборгованості підприємство-відповідач негайно перераховує на рахунки AT «Харківобленерго», оскільки за грудень 2019 року, січень 2020 року кошти на погашення послуг з розподілу електричної енергії відповідачу перераховані з місцевого бюджету не були, то погасити борг на підприємство не мало можливості. Власних коштів відповідач не має, всі доходи підприємства надходять з місцевого бюджету, виділяються на сесіях Харківської міської ради. Таким чином, погашення нарахувань за послуг з розподілу електричної енергії за договором відбувається за рахунок перерахувань з місцевого бюджету з відповідним призначенням, відповідач не має право використовувати кошти не за цільовим призначенням. Відповідач просив врахувати наявні у справі докази вжиття відповідачем необхідних та залежних від нього заходів для недопущення тривалого прострочення платежів; ступінь виконання боржником основного зобов'язання за договором (на початку серпня 2019 року заборгованість, на яку нараховані штрафні санкції, погашена в повному обсязі), постійну сплату частинами основного боргу за договором; відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження ймовірності завдання чи наявність збитків позивача, настання тяжких наслідків у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань.
Суд, розглянувши доводи і заперечення учасників справи, враховуючи необхідність неухильного виконання зобов'язань, причини неналежного виконання зобов'язання, особливості бюджетного фінансування відповідача, добровільне усунення винною стороною порушення, з метою дотримання прав сторін на захист своїх інтересів, задовольняє клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій частково.
Враховуючи встановлені обставини, зазначені положення діючого законодавства України і умови укладеного сторонами Договору, наявність в матеріалах справи належних та достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, суд задовольняє вимоги позивача частково з урахуванням зменшення пені на 50%.
Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно ч. 9 згаданої статті якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Згідно п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року у разі зменшення неустойки в резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Заяву КП «МІСЬКЕЛЕКТРОТРАНССЕРВІС» про зменшення штрафних санкцій задовольнити частково.
Позовні вимоги Акціонерного товариства "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО" задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "МІСЬКЕЛЕКТРОТРАНССЕРВІС" (61001, Харківська обл., місто Харків, Комінтернівський район, ВУЛИЦЯ АКТЮБІНСЬКА, будинок 24, ідентифікаційний код особи 37761936) на користь Акціонерного товариства "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО" (61037, Харківська обл., місто Харків, Комінтернівський район ВУЛИЦЯ ПЛЕХАНІВСЬКА буд. 149, ідентифікаційний код особи 00131954) 91911,95 грн - пені, 15821,31 грн - 3% річних, 197,05 грн - інфляційних втрат та 2997,63 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "17" серпня 2020 р.
Суддя Л.С. Лаврова