Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1965/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код ЄДРПОУ 39590621)
до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 43143704)
про стягнення 3 110,62 грн.
за участю представників:
позивача - Чикаліна Г.В. за довіреністю від 26.12.2019
відповідача - Лантушенко Г.В. згідно наказу від 21.08.2019
Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Головного управління ДПС у Харківській області 3 110,62 грн. заборгованості за договором на постачання природного газу №41СВ617-459-19 від 08.02.2019.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2020, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.06.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п'ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
13.07.2020 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вх. №16002) в якому заперечує проти позовних вимог та просить суд проводити розгляд справи з повідомленням сторін в судовому засіданні.
У своєму відзиві на позовну заяву, відповідач зазначає, що договір постачання природного газу №41СВ617-45919 закінчив свою дію 31.12.2019, а договір на постачання природного газу на 2020 рік не укладався, відповідач зазначає, що позивач з власної ініціативи в січні-лютому 2020 року здійснював постачання по комерційним точкам обліку ГУ ДПС та всупереч вимог Правил № 2496 не ініціював/не вжив заходів з припинення або обмеження в установленому порядку постачання природного газу Споживачу, не уклав господарський договір, порушив норми БК України, так як казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі наявності відповідного бюджетного зобов'язання.
Ухвалою суду від 15.07.2020 було задоволено клопотання відповідача. Постановлено справу №922/1965/20 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи було призначено на 03 серпня 2020 р.
Позивачем надано відповідь на відзив на позовну заяву (вх. №16472 від 20.07.2020) в якому він не погоджується з доводами відповідача та зазначає, що споживач самостійно контролює власне газоспоживання, а тому, використавши встановлений обсяг, повинен був припинити споживання у надлишковому обсязі.
В судовому засіданні було оголошено перерву до 12.08.2020 для надання часу позивачу уточнити позовні вимоги, у зв'язку з розбіжністю суми заборгованості у позовній заяві.
06.08.2020 позивачем було подано заяву (вх. №18083) згідно якої він уточнив позовні вимоги та зазначив, що в прохальній частині позовної заяви було допущено помилку та невірно зазначено суму в розмірі 3110,62 грн., вказує, що дійсна сума заборгованості становить 2829,91 грн.
П. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України встановлено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Враховуючи викладене, суд приймає заяву позивача та продовжує розгляд справи з її урахуванням.
В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Присутні в судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 12.08.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Згідно ст. 4 Закону України "Про ринок природного газу", державне регулювання, формування та реалізацію державної політики на ринку природного газу здійснює регулятор національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (далі - Постачальник, Позивач) з 01.07.2015 р. здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на підставі ліцензії на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом, виданої Національною Комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України (далі - НКРЕКП), згідно рішення № 1588 від 21.05.2015 р., з 11.05.2017 р. - на підставі Постанови НКРЕКП № 633 від 11.05.2017 р.
Відповідно до п. 2.2.2 статті 2 Статуту ТОВ "ХАРКІВГАЗ ЗБУТ" однією з основних функцій товариства є надання послуг по забезпеченню газом підприємств усіх форм власності і населення шляхом постачання природного газу.
АТ "Харківгаз" є оператором газорозподільної системи в Харківській області, який здійснює розподіл природного газу. Відповідно до Кодексу газорозподільних систем, обов'язок щодо облікування (прилади обліку природного газу та питання зміни режиму користування газом чи донарахування обсягів природного газу) та інших видів розподілу природного газу відноситься до функцій газорозподільного підприємства - АТ "Харківгаз".
Відповідно до ч. 1 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015 р. (далі - Правила 2496), постачання природного газу споживачу, що не є побутовим здійснюється за наявності у споживача, об'єкт якого підключений до газорозподільної (газотранспортної) системи, договору розподілу (транспортування) природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ (ГТС), та присвоєння споживачу Оператором ГРМ (ГТС) персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу.
ЕІС-код (Energy Identification Code) - персональний код ідентифікації споживача як суб'єкта ринку природного газу або його точки комерційного обліку (за необхідності), присвоєний в установленому порядку Оператором ГРМ (по споживачах, які підключені до газорозподільної системи) або Оператором ГТС (по споживачах, які підключені до газотранспортної системи).
З матеріалів справи вбачається, що між Головним управлінням ДПС у Харківській області (Код ЄДРПОУ: 43143704) та AT "Оператор газорозподільної системи "ХАРКІВГАЗ" укладено договір розподілу природного газу шляхом заявочного приєднання 41СB617-459-19 від 08.02.2019 р., відповідно до якого, Оператором ГРМ Споживачу, як суб'єкту ринку природного газу, присвоєно персональний ЕІС- код - 56XS00013GN5I00U.
У зв'язку із реорганізацією Головного управілння ДФС у Харківській області на підставі постанови КМУ від 19.06.2019р. №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», сторонами викладено преамбулу Договору у новій редакції (дод. угода №10 від 27.12.2019 р.)
Відповідно до п. 11.1. Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін, та скріплено їх підписи печатками (за наявності) Сторін, і діє в частині постачання газу з 01.02.2019 р. до 31.12.2019 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Відповідно до Додаткової угоди № 11 від 27.12.2020 р. до Договору термін дії Договору було пролонговано до 31.03.2020р.
Відповідно до положень п. 1.1 Договору ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» зобов'язувалось передати у власність природний газ, а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.
Відповідно до п. 4.2 Договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем в розмірі 100% місячної вартості запланованого обсягу газу до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період.
Відповідно до п. 4.2.3 Договору у випадку неоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Згідно п. 5.4.2 Договору Споживач зобов'язується оплачувати Постачальнику вартість газу на умовах та обсягах, визначних Договором.
Матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не оспорюється те, що позивач на виконання умов Договору надав відповідачу послуги з постачання природного газу у кількості:
- у січні 2020 р.: обсяг - 793,97 куб.м, на загальну суму 6 501,53 грн.;
- в лютому 2020 р.: обсяг - 688,07 куб.м, на загальну суму 5 634,35 грн.;
Таким чином, за період січень-лютий 2020 відповідачем спожито природного газу на загальну суму 12 135,88 грн.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).
Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Суд зазначає, що постачання природного газу у січні-лютому 2020 року відбулось в результаті господарсько-правових відносин, на підставі угоди на постачання природного газу.
Тобто, сторони угоду на постачання природного газу оформили шляхом вчинення конклюдентних дій, а саме - в силу загальних приписів цивільного законодавства замість відповіді про прийняття пропозиції укласти договір контрагент може вчинити дії по виконанню зазначених в пропозиції (оферті) умов договору, зокрема, прийняти товар, сплатити відповідні суми тощо. Вчинення таких конклюдентних дій означає згоду на укладання договору, газопостачальне підприємство надавало послугу з постачання природного газу, а відповідач користувався зазначеними послугами, від них не відмовлявся, претензій щодо їх якості не висловлював.
Згідно пункту 12 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП № 2496 від 30 вересня 2015 року за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати діючому постачальнику копію відповідного акта про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем.
На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.
Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу.
Отже, постачальник природного газу проводить нарахування за послуги з постачання газу на підставі даних, отриманих від споживача та/або Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) протранспортованого газу.
Відповідно до п. 2.9 Договору послуги з постачання природного газу підтверджуються підписаним Постачальником та Споживачем актом приймання-передачі природного газу.
ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» було направлено акти для підписання за січень 2020 р. та лютий 2020 р. з проханням підписати та повернути один примірник акту. Відповідно до умов Договору, у випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним Споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
За час дії договору № 41СВ617-459-19 від 08.02.2019 р. ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» належним чином виконувало прийняті на себе зобов'язання, надаючи послуги з постачання природного газу Відповідачу. Однак, Відповідач розрахунки за надані йому послуги здійснював несвоєчасно, та не в повному обсязі, чим порушив суттєві умови Договору.
З наданих суду доказів вбачається, що на даний час сума заборгованості Відповідача за спожитий природний газ перед Позивачем, з урахуванням часткових оплат, складає 2 829,91 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. 173 Господарського України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, згідно з частиною 1 статті 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Стосовно заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 1,2,10 розділу II Правил постачання природного газу затверджених Постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015 р. Підставою для постачання природного газу споживачу є:
наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу;
наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу;
наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов;
включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді;
відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків.
Постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.
Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об'ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу. При цьому постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до пункту 1 розділу VI цих Правил.
Також, Договором № 41СВ617-459-19 від 08.02.2019 року (з урахуванням додаткових угод) укладеним та підписаним між ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» та Головного управління ДПС у Харківській області, а саме п. 5.4.5 передбачено, що Споживач зобов'язується самостійно обмежувати (припиняти) споживання природного газу у випадках: перевитрат добового та/або місячного підтвердженого обсягу газу без узгодження з Постачальником.
Так, з доданих до позовної заяви актів приймання-передачі природного газу, вбачається, що Відповідач перевищив 20 % від суми визначеній в додатковій угоді.
Наданим до суду в якості доказу акту приймання-передачі розподіленого природного газу за лютий 2020 р. підтверджується, що Головному управлінню ДПС у Харківській області в лютому 2020 р. було розподілено природний газ в обсязі 688,07 куб.м.
Отже, використавши 20% суми, визначеної в договорі, Відповідач не був позбавлений можливості припинити споживання природного газу у надлишковому обсязі, як передбачено п.10 розділу II Правил постачання природного газу.
Факт поставки є достатньою підставою для виникнення у споживача зобов'язання з оплати. Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України)
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (пені).
Відповідно до умов Договору (п. 6.2.1.) та чинного законодавства, Постачальник має право отримувати відшкодування збитків від Споживача, що завдані Постачальнику у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням Споживачем своїх зобов'язань перед Постачальником, передбачених розділом V Договору. Постачальник нараховує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Так, у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем грошового зобов'язання за Договором, Позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня в розмірі 201,67 грн.
Крім цього, у разі порушення зобов'язання згідно вимог ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з неналежним виконанням Відповідача грошового зобов'язання за Договором, Позивачем нараховано 3% річних в розмірі 30,83 грн. та інфляційні витрати - 48,21 грн.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що Відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, доказів погашення заборгованості не надав суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок суми боргу, пені, річних та інфляційних, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.
Інших судових витрат позивачем заявлено не було.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, ст. ст. 236-239 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 43143704) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код ЄДРПОУ 39590621) 2829,91 грн. заборгованості за договором на постачання природного газу №41СВ617-459-19 від 08.02.2019., 201,67 грн. пені, 30,83 грн. 3%річних, 48,21 грн. інфляційних втрат.
Судові витрати позивача пов'язані з розглядом справи покласти на відповідача.
Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 43143704) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код ЄДРПОУ 39590621) 2 102,00 грн. судового збору.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код ЄДРПОУ 39590621).
Відповідач - Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 43143704).
Повне рішення складено "17" серпня 2020 р.
Суддя С.А. Прохоров