Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/898/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи - підприємця Кателевського Валерія Миколайовича, с. ІІ Іванівка Барвінківського району Харківської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій", смт. Васищеве Харківського району Харківської області
про стягнення 195 297,15 грн.
без виклику учасників процесу,
Фізична особа - підприємець Кателевський Валерій Миколайович (позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки № 0001СК від 30 серпня 2019 року в сумі 195 297,15 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено відповідачу 15-денний термін для подання відзиву на позовну заяву із нормативно-правовим та документальним обґрунтуванням своєї правової позиції.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, ухвалу про відкриття провадження у справі від 30.03.2020 отримав, про що свідчить наявне у матеріалах справи поштове повідомлення про вручення рекомендованого відправлення (а.с. 39).
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Позивач надав заяву про залучення до матеріалів справи своєї правової позиції з документальним обґрунтуванням позовних вимог, яка судом задоволена як така, що подана у строки, визначені ухвалою суду від 30.03.2020 (а.с. 41).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.07.2020 продовжено строк розгляду справи на строк дії карантину. Проте, враховуючи те, що матеріали справи містять докази та документи, необхідні для правильного вирішення спору, з метою незатягування судового процесу, та враховуючи права та інтереси сторін, суд дійшов висновку про розгляд даної справи з винесенням судового рішення.
Положеннями частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
30.08.2019 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 0001СК, відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця продукцію - соняшник врожаю 2019 року в порядку і на умовах цього договору, а покупець - прийняти та своєчасно здійснити оплату поставленої продукції (надалі - Договір).
За умовами п. 2.1. Договору загальна сума договору складається з сум окремих партій продукції, визначених у Додатках (Специфікаціях) до даного Договору, згідно з якими була поставлена Продукція, протягом дії даного Договору.
Обсяг кожної партії Продукції згідно даного Договору визначається у Специфікаціях до даного Договору. Ціна за одну тонну Продукції визначається у Специфікаціях до даного договору (п. 2.2 Договору).
Відповідно до п.п. 2.3., 2.4. Договору покупець проводить оплату Продукції на умовах, які зазначенні в Специфікації на розрахунковий рахунок постачальника в строк, що затверджений сторонами в Специфікації. Датою оплати за Продукцію є дата зарахування коштів Покупця на рахунок Постачальника.
За умовами п. 4.1. Договору продукція поставляється покупцеві окремими партіями в термін, що зазначений у Специфікації до даного Договору.
Датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної. Постачальник здійснює поставку (передачу) продукції згідно базисних умов ІНКОТЕРМС 2010, що визначаються у Специфікації до даного договору на кожну окрему партію Продукції. У випадку розбіжностей умов цього Договору з правилами Інкотермс-2010, пріоритет мають умови Договору (п.п. 4.2, 4.3 Договору).
Відповідно до п. 8.1. Договору термін його дії встановлюється з дня його підписання сторонами і до 31 липня 2020 р., а в разі несвоєчасного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань - до повного виконання ними прийнятих на себе зобов'язань.
Як вбачається із матеріалів справи, 30.08.2019 та 18.09.2019 сторонами було укладено специфікації №1, №2 до Договору, якими сторони узгодили кількість, ціну, загальну вартість, умови оплати та строк поставки, соняшника врожаю 2019 року (а.с. 8,9).
На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу у період з 01.09.2019 р. по 24.09.2019 р. за видатковими накладними продукцію на загальну суму 720 297,15 грн., що підтверджується видатковими накладними, доданими до матеріалів справи (а.с.11-15).
Проте, відповідач в порушення умов Договору свої зобов'язання належним чином не виконав, частково здійснив розрахунки за поставлений товар в сумі 525000,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень (а.с. 22-27).
Зазначені платежі та сума заборгованості відповідача по оплаті товару в сумі 195 297,15 грн. визнається відповідачем та відображена у акті звірки взаємних розрахунків станом за період 30.08.2019-16.12.2019 (а.с. 28).
18.12.2019 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою погасити існуючу заборгованість, на яку відповідач надав відповідь у листі від 20.12.2019 з визнанням факту поставки насіння соняшника згідно Договору, яке на сьогоднішній день не є оплаченим у повному обсязі, у зв'язку з чим, розмір заборгованості на дату розгляду претензії становить 195 297,15 грн. Також відповідач зазначив, що покладе усіх зусиль для погашення зазначеної заборгованості до 21 січня 2020 року (а.с. 29-31).
31.01.2020 сторонами укладено додаткову угоду №1 до Договору, в якій сторони погодили порядок та етапи погашення заборгованості відповідача в сумі 195297,15 грн. в строк до 31.03.2020 (а.с. 35). Проте, станом на момент подання позову існуючу заборгованість відповідач не сплатив.
Зазначені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту в судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
За приписами абз. 2 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Положеннями ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
За змістом ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Враховуючи ненадання відповідачем доказів сплати заборгованості за Договором та доказів в спростування доводів позивача, суд дійшов висновку про порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати товару, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 195 297,15 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат та керуючись статтею 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 930,00 грн. покладаються на відповідача.
На підставі статей 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 629, 655, 662, 692, 712 ЦК України, статей 173, 174, 193 ГК України та керуючись статтями 124, 129 Конституції України, статтями 1, 13, 18, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд -
Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Кателевського Валерія Миколайовича задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Васищевський завод рослинних олій» (62495, Харківська область, Харківський район, смт. Васищеве, вул. Овочева, 13, п/р № НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк» МФО 320478 код ЄДРПОУ 37431314) на користь Фізичної особи - підприємця Кателевського Валерія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , п/р № НОМЕР_2 , відкритий у Харківському ГРУ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 351533 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) заборгованість за договором поставки від 30.08.2019 №0001СК в сумі 195 297,15 грн. та судовий збір в розмірі 2 930,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "17" серпня 2020 р.
Суддя Л.В. Шарко