Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3711/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Чистякової І.О.
за участю секретаря судового засідання Мороз Ю.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Державної екологічної інспекції у Харківській області (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 1 під'їзд, 2 поверх, ідентифікаційний код 37999518)
до Комунального підприємства "БУДИ ВОДОКАНАЛ" Будянської селищної ради Харківського району Харківської області (62456, Харківська область, Харківський район, смт. Буди, вул. Островського, буд. 4, ідентифікаційний код 37948510)
про стягнення 767299,98 грн
за участю представників учасників справи:
позивача - Полухіна А. В., довіреність №1811-12-14 від 14.05.2020;
відповідача - адвоката Єршової О.І., довіреність №15 від 14.02.2020;
Позивач - Державна екологічна інспекція у Харківській області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Комунального підприємства "БУДИ ВОДОКАНАЛ", про стягнення з останнього 767299,98 грн. шкоди заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.
Рішенням господарського суду Харківської області від 21.03.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Комунального підприємства "БУДИ ВОДОКАНАЛ" на користь держави шкоду заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 767229,98 грн. та судовий збір в розмірі 11508,46 грн.
16.04.2019 на виконання вказаного рішення були видані відповідні накази.
Постановою Верховного Суду від 06 вересня 2019 року касаційну скаргу Комунального підприємства "БУДИ ВОДОКАНАЛ" задоволено частково, рішення господарського суду Харківської області від 21.03.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 у справі № 922/3711/18 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2019 року, зокрема зазначено:
"8.11. Стосовно аргументів Скаржника про неврахування судами наслідків спливу строку позовної давності Суд звертає увагу на те, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України).
Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, або відмовити у задоволенні відповідної заяви, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).
Застосування правил про позовну давність має кілька важливих цілей: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення Європейського суду з прав людини від 22.10.1996 за заявами № № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
8.12. Проте, ухвалюючи судові рішення у справі, господарські суди попередніх інстанцій наведені положення законодавства залишили поза увагою; не надали оцінки заявам КП про застосування позовної давності до вимог про відшкодування шкоди за період з 16.11.2015 по 28.12.2015 (т. 1, а. с. 57-58; т. 3, а. с. 1-6); не з'ясували наявності або відсутності підстав для застосування у цій справі строків позовної давності.
8.13. За таких обставин суди дійшли передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі. Викладене свідчить про невжиття господарськими судами заходів для всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи.
8.19. Під час нового розгляду суду необхідно врахувати наведене, перевірити доводи учасників справи, повно дослідити наявні в матеріалах справи докази, на підставі яких встановити істотні для справи обставини, прийняти законне та обґрунтоване рішення."
20 вересня 2019 року матеріали справи №922/3711/18 повернуто до господарського суду Харківської області.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2019 для розгляду справи № 922/3711/18 визначено суддю Чистякову І.О.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 вересня 2019 року призначено підготовче засідання на 16 жовтня 2019 р. о 10:40 год. та зазначено, що справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
11.10.2020 до господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву за вх. № 24453, в якому відповідач з урахуванням положень постанови Верховного Суду від 06.09.2019 у даній справі проти позову заперечує та просить у задоволенні позову відмовити. Судом прийнято відзив на позовну заяву до розгляду та приєднано до матеріалів справи. В обґрунтування заперечень проти позову, відповідач зазначив, що відповідач звільнений від необхідності отримання дозволу на спеціальне користування надрами в силу частини першої статті 23 Кодексу України про надра, оскільки здійснює постачання прісної води для потреб населення в обсязі видобування, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу із кожного з водозаборів. Відповідач заявив про застосування строків позовної давності, подану з тих підстав, що нарахування збитків здійснено за період з 16.11.2015 по 16.11.2018, а позовна заява подана 28.12.2018. Розрахунок завданих збитків здійснений на підставі довідки № 146 від 16.11.2018 (далі - Довідка), яка не може бути належним доказом обсягу фактичного споживання води, оскільки не засвідчена печаткою КП та складена за період з 16.11.2015 по 16.11.2018, без уточнення обсягів води за свердловинами та днями, наявних втрат та іншої інформації. КП сплачувало рентну плату за спеціальне користування надрами, що підтверджується платіжними дорученнями, доданими до касаційної скарги. За таких обставин, покладення на підприємство обов'язку відшкодувати екологічні збитки за користування надрами без спеціального дозволу має ознаки подвійного стягнення за одне й те ж порушення, що суперечить приписам статті 61 Конституції України. Відповідач вказав про правозастосовчу практику та рішення під час вирішення аналогічних справ, зокрема у постанові Південно - західного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 у справі № 916/1371/18 було встановлено відсутність передбачених законодавством вимог щодо необхідності отримання відповідачем дозволу на користування надрами, за умови не перевищення обсягу видобування 300 кубічних метрів води на добу. Також, відповідач зазначив про судове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 у справі № 520/1309/19, яким було скасовано пункт 8 припису Державної екологічної інспекції у Харківській області від 22.11.2018 року № 92/04-09 щодо необхідності отримання дозволу на користування надрами щодо свердловини № 1 (вул. Б. Хмельницького, 1) та свердловини № 15 (вул. Островського № 4).
В підготовчому судовому засіданні 16.10.2019 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 16 жовтня 2019 року про відкладення підготовчого засідання на 29.10.2019 о 11:00 год.
21.10.2019 до господарського суду Харківської області надійшла відповідь на відзив від позивача за вх.№25162, в якій він повністю відхиляє наведені відповідачем заперечення, зокрема зазначає, проте, що рішенням суду першої та апеляційної інстанцій від 22.04.2019 та від 13.08.2019 відповідно, в адміністративній справі № 520/1309/19 було встановлено правомірність пункту 8 припису Державної екологічної інспекції від 22.11.2018 за № 92/04-09 в частині необхідності отримання відповідачем у справі спеціального дозволу на користування надрами 5 свердловинами 2, 7, 8, 9, 13. Посилання відповідача на п.п. 255.4.1 255.4 ст. 255 Податкового кодексу України, як підставу застосування ставки рентної плати у розмірі 0 є безпідставним, оскільки п.1.1. ст. 1 вказаного Кодексу визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, отже позивачем при здійсненні нарахування з урахуванням п. 9.1 Методики вірно визначено показник "Тар" у формулі. Довідка КП "Буди водоканал" від 16.11.2018 № 146 про обсяг піднятої води у період з 16.11.2015 по 16.11.2018, який склав 556,4 тис.куб. м. відповідає вимогам наказу Дерспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55, оскільки містить реквізити юридичної особи (офіційний бланк, дату та реєстраційний номер, а також має підпис керівника. З 19.07.2017 печатка не належить до обов'язкових реквізитів первинного документа, що визначено Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними особами - підприємцями". Щодо твердження відповідача про сплив позовної давності, позивач вказав, що перебіг строку позовної давності починається з дня складання акту перевірки, що кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, зокрема постанова від 12.06.2018 по справі № 910/10452/17, а тому позов подано у межах строку позовної давності.
Представник відповідача у судовому засіданні 29.10.2019 надав клопотання, в якому просив суд відкласти підготовче засідання на іншу дату та продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів.
В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилався на те, що він звернувся до органів ДПС з запитом про підтвердження сплати рентної плати за спеціальне користування надрами, проте відповідь була надана йому лише 29.10.2019 та зазначена відповідь є підставою для здійснення нового розрахунку нібито завданої шкоди. Проте, здійснити такий розрахунок відповідач об'єктивно не мав змоги.
Представник позивача, присутній у судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.10.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів. Підготовче засідання відкладено на "26" листопада 2019 року о 10:40 год.
22.11.2019 до господарського суду Харківської області від відповідача надійшли додаткові пояснення за вх.№ 28385.
В підготовчому засіданні 26.11.2019 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвали, які занесені до протоколу підготовчого засідання від 26.11.2019: про надання дозволу відповідачу подати додаткові пояснення та прийняття до розгляду додаткових пояснень за вхідним №28385 від 22.11.2019, про продовження процесуального строку для подання доказів доданих до пояснень та про прийняття до розгляду доказів доданих до пояснень відповідача, про задоволення клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання та про відкладення підготовчого засідання на 03 грудня 2019 року о 15:00.
03.12.2019 до господарського суду Харківської області від позивача надійшли пояснення за вх.№ 29454, які судом прийнято та приєднано до матеріалів справи.
Представником відповідача надане до господарського суду Харківської області 03.12.2019 клопотання з переліком питань, які відповідач пропонує поставити судовому експерту за вх.№ 29357.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.12.2019 призначено у справі №922/3711/18 судову економічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному експертно - криміналістичному центру МВС України (61036, м. Харків, вул. Ковтуна, 34).
На вирішення судового експерта поставлені наступні запитання:
- Чи підтверджується документально, первинними документами та відповідає нормативно-правовим актам розрахунок Державної екологічної інспекції у Харківській області збитків, обумовлених нібито самовільним використанням водних ресурсів КП "БУДИ ВОДОКАНАЛ" за відсутності дозвільних документів, який додається до претензії від 29.11.2017 №198 та до претензії №215 від 20.12.2018?
- Якщо так, то який розмір шкоди заподіяно державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства за період з 16.11.2015 по 28.12.2015 та за весь період з 16.11.2015 по 16.11.2018?
Для проведення судової економічної експертизи постановлено направити експертній установі матеріали справи № 922/3711/18.
Оплату витрат, пов'язаних зі здійсненням судової експертизи, вирішено покласти на відповідача - Комунальне підприємство "БУДИ ВОДОКАНАЛ" Будянської селищної ради Харківського району Харківської області (62456, Харківська область, Харківський район, смт. Буди, вул. Островського, буд. 4, ідентифікаційний код 37948510).
Зобов'язано експертну установу повідомити суд про закінчення експертизи, а експертний висновок направити на адресу господарського суду Харківської області разом із матеріалами справи. Провадження у справі № 922/3711/19 зупинено на час проведення експертизи.
06.02.2020 на адресу господарського суду Харківської області з експертної установи надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи від 27.01.2020 №8/289СЕ-19, та матеріали справи №922/3711/18. Судовий експерт зазначив, що сплата рахунку №233/РАХ2019 від 16.12.2019 не надходила, у зв'язку із чим відповідно до пункту 15 розділу І Інструкції з організації проведення та оформлення експертних проваджень у підрозділах Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України, яка затверджена наказом Експертної служби МВС України від 17.07.2017 № 591 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2017 р. за № 1024/30892, судовий експерт повідомив про неможливість проведення судової економічної експертизи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 лютого 2020 року провадження у справі № 922/3711/18 поновлено та призначено підготовче засідання на 17 лютого 2020 р. о 14:30 год.
17.02.2020 представником відповідача надане до господарського суду Харківської області клопотання (вх. №4083), в якому останній просить суд долучити до матеріалів справи платіжні доручення №1942 від 08.01.2020 та №1950 від 16.01.2020, а також просить повторно призначити у справі №922/3711/18 судову економічну експертизу, проведення якої доручити Харківському науково-дослідному експертно - криміналістичному центру МВС України та зобов'язати експертну установу повідомити вірні реквізити для оплати.
В судовому засіданні 17.02.2020 представник відповідача повідомив, що ним від експертної установи було отримано рахунок на оплату витрат на проведення експертизи та відповідачем 08.01.2020 було здійснено оплату за проведення експертизи згідно платіжного доручення №1942 на суму 15228,00 грн., проте вказані грошові кошти були повернуті на рахунок відповідача, у зв'язку з невірними реквізитами для оплати. Також, 16.01.2020 відповідачем повторно було здійснено оплату за проведення експертизи згідно платіжного доручення №1950 на суму 15228,00 грн., проте вказані грошові кошти також були повернуті на рахунок відповідача, у зв'язку з невірними реквізитами для оплати, у зв'язку з чим відповідач просить суд повторно призначити у справі №922/3711/18 судову економічну експертизу та зобов'язати експертну установу повідомити вірні реквізити для оплати.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.02.2020 у справі №922/3711/18 за позовом Державної екологічної інспекції у Харківській області до Комунального підприємства "БУДИ ВОДОКАНАЛ" Будянської селищної ради Харківського району Харківської області про стягнення 767299,98 грн була призначена судова економічна експертиза, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному експертно - криміналістичному центру МВС України та зупинено провадження у справі.
13.04.2020 на адресу суду надійшло клопотання експерта О.В. Маніна від 03.04.2020 про надання додаткових документів, необхідних для проведення економічної експертизи № 8/56СЕ-20, зокрема довідки про фактичні одиниці виміру "Використання води за звітній період (тис.м3) або (м.3)", визначені у Журналах обліку водоспоживання (водовідведення) побічними методами (форма №ПОД-12) за 2015-2018 роки.
З огляду на приписи абз. 5 п. 11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", з метою вирішення питання щодо поновлення провадження у даній справі та розгляду клопотання судового експерта про надання додаткових документів, необхідних для проведення судової економічної експертизи № 8/56СЕ-20, складеного 03.04.2020, господарський суд Харківської області витребував з експертної установи матеріали даної справи, про що повідомив останню листом за вих. № 922/3711/18/009157 від 16.04.2020.
27.04.2020 від експертної установи - Харківського науково-дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України надійшли матеріали даної справи, у зв'язку із чим господарський суд Харківської області повідомив позивача та відповідача у справі про необхідність з'явитися до суду 12 травня 2020р. о 12:30, про що направлено останнім листа за вих. № 922/3711/18/009752 від 27.04.2020.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.05.2020 провадження у справі №922/3711/18 поновлено. Призначено підготовче засідання на 12.05.2020 о 12:30.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 травня 2020 року задоволено клопотання судового експерта О.В. Маніна від 03.04.2020 про надання додаткових документів, необхідних для проведення економічної експертизи № 8/56СЕ-20, зобов'язано відповідача у справі - Комунальне підприємство "БУДИ ВОДОКАНАЛ" Будянської селищної ради Харківського району Харківської області (62456, Харківська область, Харківський район, смт. Буди, вул. Островського, буд. 4, ідентифікаційний код 37948510) надати до господарського суду Харківської області у строк не пізніше 25.05.2020: довідку про фактичні одиниці виміру "Використання води за звітній період (тис.м3) або (м.3)", визначені у Журналах обліку водоспоживання (водовідведення) побічними методами (форма №ПОД-12) за 2015-2018 роки та провадження у справі 922/3711/18 зупинено до вирішення питань, поставлених господарським судом судовому експерту.
01.07.2020 на адресу суду надійшли матеріали справи №922/3711/18 разом з висновком експерта №8/56СЕ-20 від 15 червня 2020 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 липня 2020 року провадження у справі поновлено та підготовче засідання призначено на 14 липня 2020 р. об 11:20 год.
В підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 14 липня 2020 року про відкладення підготовчого засідання на 22.07.2020 о 10:40 год.
21.07.2020 до суду від представника відповідача надішли письмові заперечення (вх. №16724), в яких останній просить суд поновити строк для подання заперечень по справі.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 липня 2020 року відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання про поновлення строку для подання заперечень по справі.
В підготовчому засіданні 22.07.2020 судом без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 22.07.2020 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 05.08..2020 о 14:00.
Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.
Присутній представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити, з підстав викладених ним у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, суд встановив наступне.
Рішенням ХІІ сесії VI скликання селищної ради Харківського району Харківської області від 23.12.2011 року "Про створення комунального підприємства «Буди водоканал», було створено Комунальне підприємство «Буди водоканал» Будянської селищної ради Харківського району Харківської області; затверджено Статут Комунального підприємства «Буди водоканал» Будянської селищної ради Харківського району Харківської області; затверджено керівника КП «Буди водоканал» - Васконяна І.О.; сформовано статутний фонд підприємства у вигляді основних засобів - боксів №№ 6-1, 7, 8 розташованих по вул. Островського, 4 у сумі 8,296 тис. грн.
Рішенням ХІІ сесії VI скликання селищної ради Харківського району Харківської області від 23.12.2011 року передано з балансу селищної ради на баланс Комунального підприємства «Буди водоканал» селищної ради Харківського району Харківської області комунальне майно селищної ради - об'єкти водопровідного господарства артезіанські свердловини (№ 1, 2, 7, 8, 9, 13, 15) з відповідним обладнанням, агрегатами, насосами, а також мережі водопостачання та водонапірні башти згідно акту прийому - передачі основних засобів (т.3 а.с. 7).
Метою діяльності Комунального підприємства «Буди водоканал» селищної ради Харківського району Харківської області є задоволення потреб у послугах водопостачання та водовідведення, які надаються населенню селища Буди Харківського району, а також державним, комунальним, громадським організаціям, а також установам та приватним підприємствам, що узгоджується зі статутом Комунального підприємства «Буди водоканал» селищної ради Харківського району Харківської області від 13.02.2012 року, затвердженого рішенням XIV сесії VI скликання селищної ради.
Згідно Ліцензії серії АВ № 582521, яка видана Комунальному підприємству «Буди водоканал» селищної ради Харківського району Харківської області на підставі рішення про видачу ліцензії від 23.02.2012 року № 95, підприємство має право проводити централізоване водопостачання та водовідведення. Строк дії ліцензії з 23.02.2012 року по 23.02.2017 року (т. 2 а.с. 60).
Спеціальне водокористування в частині забору води з водних об'єктів (артезіанські свердловин) у період з 01.04.2015 по 02.04.2018 здійснювався відповідачем на підставі дозволу на спеціальне водокористування від 01.04.2015 за Укр.№ 04.01.-10-419А/Хар, виданого Департаментом екології та природних ресурсів (т.2 а.с. 129-130).
Згідно вказаного дозволу метою водокористування (водопостачання та його вид, скид стичних вод. зрошення, гідроенергетіка та інше: технологічні та господарсько - побутові потреби, водопостачання населення та інших організацій, скид вод до р. Мерефа.
В період з 05.11.2018 по 16.11.2018 Державною екологічною інспекцією у Харківській області, здійснено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Комунального підприємства "БУДИ ВОДОКАНАЛ", яке здійснює діяльність по забору, очищенню та водопостачанню води населенню смт. Буди.
16.11.2018 Державною екологічною інспекцією складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами № 886/01-04/04-09, який підписаний директором КП "БУДИ ВОДОКАНАЛ" Коноваловою Г.Г. без зауважень.
Відповідно до вказаного акта та наданих під час перевірки документів дозвільного характеру на балансі підприємства знаходиться водозабір з 7 артезіанських свердловини.
Матеріали справи не містять землевпорядної документації на підтвердження того, що земельні ділянки, які знаходяться під свердловинами, перебувають в оренді або на праві користування у КП "БУДИ ВОДОКАНАЛ".
Спеціальне водокористування в частині забору води з водних об'єктів (артезіанських свердловин) на час розгляду справи здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування від 23.05.2018 № 321/ХР/49д-18, виданого Державним агентством водних ресурсів України із строком дії до 25.04.2023.
Відповідно до Довідки КП "БУДИ ВОДОКАНАЛ" № 146 від 16.11.2018, зі свердловин в період з 03.04.2018 по 22.05.2018 забрано 30,1 тис. м. куб; зі свердловин в період з 16.11.2015 по 15.11.2018 забрано 556,4 тис. м. куб, тобто добовий забір підземної води складає 508,12 м. куб.
22.11.2018 з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, Державною екологічною інспекцією винесено КП БУДИ ВОДОКАНАЛ" припис № 92/04-09, пунктом 8 якого зобов'язано директора отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води).
Припис прийнятий до виконання особисто директором КП БУДИ ВОДОКАНАЛ", про що свідчить його підпис.
Державною екологічною інспекцією, з урахуванням норм Методики, за даними Довідки здійснено розрахунки збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування - 39375,32 грн та користування надрами (підземні води) - 727854,66 грн, які направлені КП разом з претензіями № 197 від 29.11.2018 і № 215 від 20.12.2018.
Претензії отримані КП "БУДИ ВОДОКАНАЛ", проте зазначені в них суми добровільно не сплачені.
Відповідач проти позову заперечує, зазначає про невідповідність розрахунку позивача завданих збитків здійсненого на підставі довідки № 146 від 16.11.2018, яка не може бути належним доказом фактичного споживання води, оскільки не засвідчена печаткою підприємства та складена за період з 16.11.2015 по 16.11.2018, без визначення обсягів води за свердловинами та днями, наявності втрат та іншої важливої інформації. Заявив про сплив позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Зазначив про використання води виключно для задоволення питних і санітарно - гігієнічних потреб населення, у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно - гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та платників єдиного податку, відповідач сплачував податкові платежі за користування надрами за приписами підпункту 255.4.1 пункту 255.4 ст. 255 Податкового кодексу України, а саме рентну плату за спеціальне водокористування..
Судом в межах розгляду даної справи було призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному експертно - криміналістичному центру МВС України (61036, м. Харків, вул. Ковтуна, 34). Зазначеною експертною установою надано висновок експертів за результатами проведення судової економічної експертизи №8/56СЕ-20 від 15.06.2020 (арк. справи № 192-216 у томі № IV).
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, з урахуванням вказівок Верховного Суду, що містяться у його постанові від 06.09.2019 у даній справі, які є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи в силу вимог ст. 316 ГПК України, суд виходить з наступного.
У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2019 року при розгляді касаційної скарги у даній справі викладено наступну правову позицію.
"Частиною першою статті 149, статтею 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством (п.8.1. Постанови).
Відповідно до положень статей 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне або спеціальне. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб (п.8.2. Постанови).
Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (пункт 9 частини першої статті 44, стаття 49 Водного кодексу України) (п.8.3. Постанови).
Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами (п.8.4. Постанови).
Прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра (п.8.5. Постанови).
Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому, спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання (п.8.6. Постанови).
Разом із тим, Кодексом України про надра визначено випадки, за яких господарюючі суб'єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (стаття 21 Кодексу України про надра) (8.7. Постанови).
Статтею 23 цього Кодексу передбачено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 м3 на добу.
Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, мають право суб'єкти господарювання, які є землевласниками або землекористувачами, лише для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 908/999/17 (п.8.8. Постанови).
Встановивши відсутність в матеріалах справи доказів того, що земельні ділянки, які знаходяться під свердловинами перебувають в оренді або на праві користування у КП, суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів статті 23 Кодексу України про надра, оскільки КП не є землевласником або землекористувачем земельних ділянок, на яких розташовані свердловини; сама лише наявність свердловин на балансі КП не може бути підставою для звільнення від обов'язку отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) (п.8.9. Постанови).
Також у вказаній постанові Верховного Суду здійснено оцінку аргументів відповідача стосовно того, що КП звільнено від необхідності отримання дозволу на спеціальне користування надрами в силу частини першої статті 23 Кодексу України про надра, оскільки здійснює постачання прісної води для потреб населення в обсязі видобування, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу із кожного з водозаборів; стосовно того, що на думку відповідача судами неправильно застосовано положення цієї норми, оскільки обраховано забір води КП сумарно з усіх свердловин, що є на балансі підприємства, в той час як обсяг видобування підземних вод має визначатись із кожного з водозаборів окремо, а також враховуючи приписи пунктів 5 та 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615, чинним законодавством взагалі не передбачено порядок отримання дозволу на видобування підземних вод для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування питних підземних вод з водозаборів менше 300 кубічних метрів на добу.
Так, вказані вище аргументи відповідача відхилені беручи до уваги обов'язок отримання господарюючими суб'єктами спеціальних дозволів на водокористування та користування надрами (пункт 8.6. цієї постанови) та враховуючи, що однією з підстав звільнення суб'єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є наявність права володіння чи користування земельною ділянкою, на якій здійснюється водозабір (пункт 8.8 цієї постанови).
Отож, вказаним у відзиві аргументам відповідача під час розгляду касаційної скарги у даній справі Верховним Судом вже надано оцінку та зазначено, що до спірних правовідносин не застосовуються приписи статті 23 Кодексу України про надра, оскільки відповідач не є землевласником або землекористувачем земельних ділянок, на яких розташовані свердловини.
Крім того, у рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 у справі № 520/1309/19 за позовом Комунального підприємства "Буди водоканал" селищної ради Харківського району Харківської області до Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання протиправним та скасування припису, що залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2019, встановлені обставини та містяться висновки про наступне.
"Проаналізувавши вищезазначене, враховуючи те, що матеріали справи не містять, а позивачем в обґрунтування своєї правової позиції не надано до суду землевпорядної документації на підтвердження того, що земельні ділянки, які знаходяться під свердловинами перебувають в оренді /праві користування КП "Буди водоканал", суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин приписів ст. 23 Кодексу України про надра, оскільки позивач не є землевласником або землекористувачем земельних ділянок, на яких розташовані свердловини, як комунальне майно, надано позивачу селищною радою на праві господарського відання.
Факт наявності рішення ХІІ сесії VI скликання селищної ради Харківського району Харківської області від 23.12.2011 року, яким передано з балансу селищної ради на баланс Комунального підприємства «Буди водоканал» селищної ради Харківського району Харківської області комунальне майно селищної ради: об'єкти водопровідного господарства артезіанські свердловини (№ 1, 2, 7, 8, 9, 13, 15), не може бути підставою для неотримання спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами), оскільки вказаним рішенням передано в господарське відання підприємства лише комунальне майно - свердловини.
Суд також звертає увагу позивача, що положенням вказаного рішення лише урегульовано відносини сторін щодо використання комунального майна, а отже є господарськими відносинами, в той же час відносини щодо користування надрами є адміністративно-правовими і спрямовані на відміну від господарсько-правових відносин на іншу мету - забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян (ст. 2 Кодексу України про надра). Відтак, з огляду на різну мету та правову природу, рішення ХІІ сесії VI скликання селищної ради Харківського району Харківської області від 23.12.2011 року щодо передачі на баланс комунального майна не може підміняти відповідного спеціального дозволу на користування надрами.
Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 29.08.2018 року по справі №654/2377/16-а.
При цьому, суд враховує надані позивачем до суду журнали обліку водопостачання (водовідведення) на підтвердження того, що об'єм водозабору з кожної свердловини не перевищує 300 м3 на добу, що, на думку позивача, звільняє підприємство від необхідності отримання спеціального дозволу на видобуток підземних вод у розумінні ст. 23 Кодексу України про надра.
Однак, суд звертає увагу, що 23 Кодексу України про надра розповсюджується лише на землекористувачів та землевласників, до яких, як було встановлено вище, КП «Буди водоканал» не відноситься, а тому вказану позицію позивача суд вважає необґрунтованою та безпідставною.
Суд також не приймає до уваги позицію позивача стосовно того, що при передачі свердловин передано і частину земної поверхні (земельної ділянки), як частину свердловини, оскільки питання передачі земельної ділянки в користування та надання дозволу на користування корисними копалинами (у даному випадку - підземними водами) мають зовсім різну правову природу, регулюються окремими нормативно правовими актами, вимагають різної процедури узгодження надання таких дозволів від окремих суб'єктів владних повноважень.
Окремо суд роз'яснює, що з аналізу ст. 23 Кодексу України про надра та порядку отримання спеціальних дозволів на користування надрами випливає, що надання спеціальних дозволів на користування надрами здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр після попереднього погодження з відповідною радою питання про надання земельної ділянки для зазначених потреб, крім випадків, коли у наданні земельної ділянки немає потреби та після погодження надання надр у користування з метою геологічного вивчення, розробки родовищ корисних копалин місцевого значення сільських, селищних, міських та районних рад на їх території у порядку, встановленому цим Кодексом.
Крім того, суд також бере до уваги, що діяльність у сфері надрокористування безпосередньо пов'язана із конституційною нормою, якою встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу (стаття 13 Конституції України), а тому вимоги до суб'єктів, які здійснюють діяльність у зазначених сферах, є суворішими порівняно із іншими видами діяльності.
Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 19.03.2019 року по справі №806/1334/16.
Підсумовуючи вищезазначене, враховуючи те, що КП «Буди водоканал" Будянської селищної ради Харківського району Харківської області» не є землевласником та землекористувачем земельної ділянки під свердловинами 8,7, 9, 13, 2 с. Буди Харківського району Харківської області, а відтак отримання позивачем спеціального дозволу на користування надрами є обов'язковим, оскільки саме спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування (наявний у позивача) - право на їх використання.".
Отже, вказаним рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 у справі № 520/1309/19 було встановлено те, що позивач не є землевласником та землекористувачем земельної ділянки під свердловинами 8,7, 9, 13, 2 с. Буди Харківського району Харківської області, тобто відповідач не підпадає під дію ч.1 ст. 23 Кодексу України "Про надра", а тому підстави для застосування до спірних відносин приписів вказаної статті відсутні, тому й підстави для нарахування позивачем шкоди заподіяної державі внаслідок самовільного користування надрами (підземні води) у період з 16.11.2015 по 16.12.2018 є обґрунтованим. Також, вказаним рішенням адміністративного суду було встановлено законність пункту 8 припису Державної екологічної інспекції у Харківській області від 22.11.2018 № 92/04-09 щодо необхідності отримання дозволу на користування надрами щодо свердловин № 2, 7, 8, 9, 13, оскільки вказаний пункт скасовано тільки щодо свердловин №1 та 15, оскільки вони не придатні для подальшого використання.
Під час нового розгляду справи відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він є землевласником або землекористувачем земельних ділянок, на яких розташовані свердловини.
Згідно з ч.1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Судом в межах розгляду даної справи було призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному експертно - криміналістичному центру МВС України (61036, м. Харків, вул. Ковтуна, 34). Зазначеною експертною установою надано висновок експертів за результатами проведення судової економічної експертизи №8/56СЕ-20 від 15.06.2020 (арк. справи № 192-216 у томі № IV) в якому зазначено, що розрахунок Державної екологічної інспекції у Харківській області розміру збитку заподіяного державі, внаслідок нібито самовільного використанням КП "БУДИ ВОДОКАНАЛ" водних ресурсів, який додається до претензії №197 від 29.11.2018, арифметично підтверджується в сумі 39 607,90 грн, (докладно про причини відхилень викладено в дослідницькій частині висновку).
Визначено, чи відповідає нормативно-правовим актам розрахунок Державної екологічної інспекції у Харківській області розміру збитку заподіяного державі, внаслідок нібито самовільного використанням КП "БУДИ ВОДОКАНАЛ" водних ресурсів, який додається до претензії №215 від 20.12.2018, не уявляється можливим через невизначеність в матеріалах справи, чи є КП "БУДИ ВОДОКАНАЛ" суб'єктом пільги відповідно до ч.1 ст. 23 Кодексу України про надра [3] (що є по суті правовим питанням).
Варіант І. Якщо судом буде встановлено, що КП "БУДИ ВОДОКАНАЛ" є суб'єктом пільги відповідно до ч.1 ст. 23 Кодексу України про надра [3], то розрахунок Державної екологічної інспекції у Харківській області розміру збитку, який додається до претензії №215 від 20.12.2018, є нормативно необґрунтованим (докладніше в дослідницькій частині).
Варіант II. Якщо судом буде встановлено, що КП "БУДИ ВОДОКАНАЛ" не є суб'єктом пільги відповідно до ч.1 ст. 23 Кодексу України про надра [3], то розрахунок Державної екологічної інспекції у Харківській області розміру збитку, який додається до претензії №215 від 20.12.2018, є нормативно обґрунтованим, та арифметично підтверджується в сумі 710 825,16 грн, докладно про причини відхилень викладено в дослідницькій частині висновку.
Питання встановлення розміру шкоди заподіяної КП "БУДИ ВОДОКАНАЛ" державі, внаслідок порушення природоохоронного законодавства за період з 16.11.2015 по 28.12.2015 та за весь період з 16.11.2015 по 16.11.2018, та особи, якій вона заподіяна, не відноситься до спеціальних завдань судового експерта - економіста.
Стосовно тверджень Відповідача, що Інспекцією не вірно розраховано розмір шкоди заподіяної державі внаслідок самовільного користування надрами (підземні води), суд зазначає про наступне.
Судовим експертом у дослідницькій частині висновку №8/56СЕ-20 від 15.06.2020 зазначено наступне:
"При застосуванні формули, визначеної в п.9.1. Методики №389 [10], експертом встановлено, що сума розрахованого розміру збитку, обумовленого самовільним використанням КП «БУДИ ВОДОКАНАЛ» у період з 16.11.2015 по 16.11.2018 водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на користування надрами (підземні води)) складає 710 825,16 гри (5 х 543 382 х 87,2:100 х 0,3). Відхилення в бік зменшення на 17 029,50 грн (727 854,66 - 1825,16), обумовлено включенням фахівцями Державної екологічної інспекції у Харківській області до Розрахунку розміру збитку, заподіяного державі внаслідок самовільного користування надрами (підземної води), об'єм води без спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) у кількості 556 400 куб.м, тобто, на 13 018 куб.м (556400 - 543382) більше, а ніж встановлено під час експертизи, відповідно до первинних документів - Журналів ПОД-12.
Отже, виходячи з вищевикладеного та з урахуванням формули, визначеної в Методики №389 [10], розрахунок Державної екологічної інспекції у Харківській області розміру збитку заподіяного державі, внаслідок самовільного у період з 16.11.2015 по 16.11.2018 користування КП «БУДИ ВОДОКАНАЛ» надрами (підземні води), та при цьому самовільного використання водних ресурсів у кількості за відсутності дозвільних документів, а саме: дозволу на користування надрами (підземні води), визначеного ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра [3] та 5 ст. 17 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» [5], документально підтверджується в сумі 710 825,16 гривень. Відхилення в бік зменшення на 17 029,50 грн (727 854,66 - 710 825,16), обумовлено включенням фахівцями Державної екологічної інспекції у Харківській області до Розрахунку розміру збитку, заподіяного державі внаслідок самовільного користування надрами (підземної води), об'єму води без спеціального дозволу на користування надрами (підземнІ води) у кількості 556400 куб.м тобто, на 13 018 куб.м (556400 - 543 382) більше, а ніж встановлено під час експертизи, відповідно до первинних документів - журналів ПОД-12.
Таким чином, в результаті застосування п.п.255.4.1 п. 255.4. ст. 255 Податкового кодексу України [4] та формули, визначеної в п.9.1. Методики №389 , розрахунок Державної екологічної інспекції у Харківській області збитків, обумовлених нібито самовільним використанням водних ресурсів КП «БУДИ ВОДОКАНАЛ» за відсутності дозвільних документів, які додаються до претензії від 29.11.2017 №197 на суму 39 375,32 грн та до претензії №215 від 20.12.2018 на суму 710825,16 грн, арифметично підтверджується на загальну суму 750 433,06 грн, в тому числі: по претензії від 29.11.2017 на суму 39 607,90 грн та по претензії № 215 від 20.12.2018 на суму 710 825,16 грн, що на 16 796,92 грн менше ніж за розрахунками, що додаються до претензії від 29.11.2017 № 197 та претензії № 215 від 20.12.2018, з причин описаних вище.". (Висновок експерта від 15.06.2020 № 8/56СЕ-20 сторінка № 23-24 з 27, арк. справи № 214-215 у томі № 4).
Отже, підсумовуючи зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано зазначених норм права щодо видобування підземних вод без спеціального дозволу у період з 16.11.2015 по 16.11.2018, у зв'язку з чим такі дії є незаконними.
За приписами частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини; за відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).
Суд зазначає, що відповідачем не доведено того, що порушення законодавства в сфері видобування підземних вод сталося не з його вини.
Враховуючи вищенаведене та те, що відповідачем не спростовано позовних вимог позивача, та те, що висновком судового експерта Харківського науково-дослідного експертно - криміналістичного центра МВС України підтверджено розрахунок позивача на загальну суму 750 433,06 грн, позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах господарської справи доказами, та є такими, що підлягають задоволенню. Врешті частині позовних вимог щодо стягнення 16 866,92 грн у задоволенні позову слід відмовити, оскільки в цій частині позовні вимоги заявлено безпідставно.
У постанові Верховного Суду від 06.09.2019 у даній справі зазначено, що ухвалюючи судові рішення у справі, господарські суди попередніх інстанцій залишили поза увагою положення законодавства щодо правил застосування позовної давності; не надали оцінки заявам КП про застосування позовної давності до вимог про відшкодування шкоди за період з 16.11.2015 по 28.12.2015 (т. 1, а. с. 57-58; т. 3, а. с. 1-6); не з'ясували наявності або відсутності підстав для застосування у цій справі строків позовної давності. (8.12. Постанови).
Отож, на виконання вказівок Верховного Суду, що містяться у його постанові від 06.09.2019, суд з'ясував наступне.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заявив про сплив позовної давності та просив суд відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
У ст.257 Цивільного кодексу України, визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою N 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, N 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).
Згідно з ч.1, ч.5 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з ч. 1, 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Судом встановлено, що порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами здійснювалося у період з 16.11.2015 по 16.11.2018, що було встановлено перевіркою проведеною Державною екологічною інспекцією у Харківській області. Вказана перевірка була плановою та здійснена на підставі наказу позивача від 02.11.2018 № 886/01-04. Отже позивач дізнався про порушення відповідачем природоохоронного законодавства у період здійснення перевірки та виявлення правопорушення - у листопаді 2018 року. Акт перевірки складений позивачем 16.11.2018
У постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/10452/17 при розгляді аналогічної справи зроблено висновок, що перебіг позовної давності у спорах, пов'язаних із стягненням завданої природі шкоди, починається із дня складення акта про відповідне порушення.
Враховуючи вищенаведене, та те, що акт перевірки складений позивачем 16.11.2018, отже й перебіг строку позовної давності розпочався з вказаної дати, позивач звернувся до господарського суду із даним позовом 28.12.2018, а тому звернення з позовом відбулося у межах строків позовної давності, обрахованих із моменту виявлення такого порушення, тому суд не вбачає підстав для застосування наслідків спливу позовної давності до вимог про відшкодування шкоди за період з 16.11.2015 по 28.12.2015.
Стосовно аргументів відповідача про те, що довідка № 146 від 16.11.2018 (далі - Довідка) не може бути належним доказом підтвердження обсягу фактичного споживання води, оскільки не засвідчена печаткою КП, суд зазначає, що вона містить реквізити юридичної особи (офіційний бланк, дату та реєстраційний номер, а також має підпис керівника) та з 19.07.2017 печатка не належить до обов'язкових реквізитів первинного документа, що визначено Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними особами - підприємцями". Крім того, дані про обсяги використаної відповідачем води підтверджуються первинними документами, а саме Журналами ПОД-12, що містяться в матеріалах справи.
Щодо здійснення відповідачем сплати рентної плати за спеціальне користування надрами, що підтверджується платіжними дорученнями, доданими до матеріалів справи, суд зазначає, що сплата рентної плати не звільняє відповідача від обов'язку відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що судові рішення судів попередніх інстанцій були скасовані, а справа передана на новий розгляд до місцевого господарського суду, розподіл судових витрат у справі, в тому числі, й сплаченого за подання апеляційних та касаційних скарг у справі, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами понесені наступні судові витрати по сплаті судового збору:
- позивач оплатив судовий збір: у розмірі 11 508,45 грн згідно платіжним дорученням №262 від 26.12.2018 - за подання даної позовної заяви до суду;
- відповідач оплатив судовий збір у розмірі 17 262,66 грн, згідно платіжного доручення № 1761 від 03.04.2019 - за подання апеляційної скарги; 23 018,00 грн, згідно виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України від 28.05.2019 за подання відповідачем касаційної скарги.
Також, відповідачем оплачено витрати за проведення експертною установою судової економічної експертизи у розмірі 15 228,00 грн, згідно платіжного доручення № 2004 від 06.03.2020.
Приймаючи до уваги те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: судові витрати по сплаті судового збору у справі за подання позивачем даної позовної заяви до суду у розмірі 11 508,45 грн, що сплачений платіжним дорученням №262 від 26.12.2018 покласти на відповідача у розмірі 11255,47 грн, а на позивача у розмірі 252,98 грн; за подання відповідачем апеляційної скарги в розмірі 17 262,66 грн, сплаченого платіжним дорученням № 1761 від 03.04.2019 покласти на відповідача у розмірі 16 883,19 грн, а на позивача 378,47 грн; за подання відповідачем касаційної скарги в розмірі 23 018,00 грн покласти на відповідача у розмірі 22 512,02 грн, а на позивача 505,98 грн, за проведення судової експертизи у розмірі 15 228,00 грн, що оплачено відповідачем згідно платіжного доручення № 2004 від 06.03.2020 покласти на відповідача у розмірі 14 893,26 грн, а на позивача у розмірі 334,74 грн.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково у розмірі 750 433,06 грн.
Стягнути з Комунального підприємства "БУДИ ВОДОКАНАЛ" Будянської селищної ради Харківського району Харківської області (62456, Харківська область, Харківський район, смт. Буди, вул. Островського, буд. 4, ідентифікаційний код 37948510) на користь держави на розрахунковий рахунок 33115331020134, УК у Харківському районі Харківської області, код ЄДРПОУ 37999633, МФО 899998, символ звітності 331 для зарахування по коду бюджетної кваліфікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природнього середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", в установі банку - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, шкоду заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 750 433,06 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Врешті частині позовних вимог щодо стягнення 16 866,92 грн - у задоволенні позову відмовити.
Судові витрати по сплаті судового збору у справі за подання позивачем даної позовної заяви до суду у розмірі 11 508,45 грн, що сплачений платіжним дорученням №262 від 26.12.2018 покласти на відповідача у розмірі 11255,47 грн, а на позивача у розмірі 252,98 грн; за подання відповідачем апеляційної скарги в розмірі 17 262,66 грн, сплаченого платіжним дорученням № 1761 від 03.04.2019 покласти на відповідача у розмірі 16 883,19 грн, а на позивача 378,47 грн; за подання відповідачем касаційної скарги в розмірі 23 018,00 грн покласти на відповідача у розмірі 22 512,02 грн, а на позивача 505,98 грн, за проведення судової експертизи у розмірі 15 228,00 грн, що оплачено відповідачем згідно платіжного доручення № 2004 від 06.03.2020 покласти на відповідача у розмірі 14 893,26 грн, а на позивача у розмірі 334,74 грн.
Стягнути з Комунального підприємства "БУДИ ВОДОКАНАЛ" Будянської селищної ради Харківського району Харківської області (62456, Харківська область, Харківський район, смт. Буди, вул. Островського, буд. 4, ідентифікаційний код 37948510) на користь Державної екологічної інспекції у Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 1 під'їзд, 2 поверх, розрахунковий рахунок 35214005081164, УК ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 37999518, МФО 820172) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 11255,47 грн.
Стягнути з Державної екологічної інспекції у Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 1 під'їзд, 2 поверх, розрахунковий рахунок 35214005081164, УК ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 37999518, МФО 820172) на користь Комунального підприємства "БУДИ ВОДОКАНАЛ" Будянської селищної ради Харківського району Харківської області (62456, Харківська область, Харківський район, смт. Буди, вул. Островського, буд. 4, ідентифікаційний код 37948510) судовий збір за подання відповідачем апеляційної скарги у розмірі 378,47 грн, судовий збір за подання відповідачем касаційної скарги у розмірі 505,98 грн та витрати відповідача на проведення судової експертизи у розмірі 334,74 грн
Після набрання рішенням законної сили видати накази в установленому порядку.
Позивач: Державна екологічна інспекція у Харківській області (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 1 під'їзд, 2 поверх, ідентифікаційний код 37999518).
Відповідач: Комунальне підприємство "БУДИ ВОДОКАНАЛ" Будянської селищної ради Харківського району Харківської області (62456, Харківська область, Харківський район, смт. Буди, вул. Островського, буд. 4, ідентифікаційний код 37948510).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п.17.5 п.17 розділу XІ "Перехідних положень" Господарського процесуального кодексу України.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено "17" серпня 2020 р.
Суддя І.О. Чистякова