вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
17.08.2020м. ДніпроСправа № 904/2213/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Симбірьової К.В.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест", м. Київ
до Комунального закладу "Стародобровільський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради, Дніпропетровська область, с. Стародобровільське
про стягнення 68 113,09 грн.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Квітка О.М. витяг із рішення № 593-22/VII від 27.03.2020.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Комунального закладу "Стародобровільський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради про стягнення 68 113,09 грн., з яких: 66 078,24 грн. - основний борг, 1 194,84 грн. - пеня, 660,78 грн. - штраф, 179,23 грн. - 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю природного газу за бюджетні кошти № 125 від 28.12.2018 в частині оплати поставленого природного газу.
Ухвалою суду від 30.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
11.06.2020 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що умовами п. 9.2. договору № 125 від 28.12.2018 сторони визначили, що всі зміни та доповнення до цього договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими особами сторін. Постачання природного газу в 2020 році, в період проведення відкритих торгів, а саме: в січні 2020 р., узгоджене сторонами додатковими угодами № 4 від 27.12.2019, № 5 від 16.01.2020, № 6 від 27.02.2020. Постачання природного газу в лютому 2020 р. сторонами договору № 125 не узгоджувалась, додаткова угода щодо постачання природного газу в лютому 2020 р. із визначенням обсягів газу та його вартості на лютий 2020 р. сторонами не підписувалась. Таким чином, посилання позивача в обґрунтування позовних вимог лише на додаткову угоду № 4 до договору № 125 про закупівлю природного газу від 28.12.2018, без урахування підписаних сторонами додаткових угод № № 5, 6, є безпідставними. Додані до позовної заяви документи, зокрема: рахунок № 657 на суму 77 347,98 грн. на оплату природного газу, акт приймання - передачі природного газу за лютий 2020 р. в обсязі 10,40266 тис. куб. б. вартістю 77 347,98 грн., а також акт звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2020 - 16.04.2020 не можуть вважатись належним доказом факту поставки природного газу споживачеві в лютому 2020 р., оскільки вони не підписані відповідачем та відрізняються від тих, що надійшли до відповідача за експрес-накладною № 20 4502 2540 4883. Акт приймання - передачі природного газу без дати за лютий 2020 р. в обсязі 10,40266 тис. куб. б. та акт звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2020 -16.04.2020 відповідач не підписав у зв'язку з тим, що з 01.02.2020 позивач постачання природного газу відповідачу не здійснював. З 01.02.2020 поставку природного газу відповідачу здійснює ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» на підставі договору № 41ВВ497-318-20 від 27.01.2020, який укладений за результатами відкритих торгів UА-2019-12-21-001074-b. Про відсутність підстав для підписання документів, отриманих за експрес-накладною 20 4502 2540 4883, з обґрунтуванням цих підстав відповідач повідомив ТОВ «Екотехноінвест» листом № 255 від 21.04.2020, який надісланий на адресу позивача простим поштовим відправленням. Отже, підписаний тільки позивачем та скріплений його печаткою акт приймання-передачі природного газу за лютий 2020 на суму 77 347, 98 грн. не відповідає вищенаведеним приписам, у зв'язку з чим цей акт приймання-передачі не може вважатись первинним документом, який фіксує господарську операцію, яка відбулась між сторонами, а тому не може підтверджувати факт поставки відповідачем означеного в цьому акті обсягу природного газу на платній основі. На підставі викладеного, відповідач вважає, що відповідно до узгоджених сторонами умов договору позивач в 2020 році, в січні, поставив газ на суму 237 517,21 грн., який повністю оплачений. Оскільки відповідач не порушив зобов'язання щодо виконання умов договору № 125 від 28.12.2018, підстави для стягнення нарахованих позивачем 3% річних, пені, штрафу відсутні. Таким чином, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Ухвалою від 16.06.2020 перейдено від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/2213/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 07.07.2020.
Ухвалою від 07.07.2020 відкладено підготовче засідання на 27.07.2020.
Ухвалою суду від 27.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 17.08.2020.
Представник позивача у судове засідання 17.08.2020 не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином 03.08.2020, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду).
У судове засідання 17.08.2020 з'явився представник відповідача.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
28.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (постачальник) та Комунальним закладом "Стародобровільський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради (споживач) було укладено договір про закупівлю природного газу за бюджетні кошти № 125 (далі - договір).
Постачальник зобов'язується поставляти споживачеві природний газ (надалі - газ) належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором та додатками до нього, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених в додатках до даного договору. Газ, що постачається за даним договором, використовується споживачем виключно для власних виробничих потреб. Споживач є кінцевим споживачем газу (п. 1.1. договору).
Постачальник передає газ споживачу на відповідних (віртуальних/фізичних) точках виходу з ГТС (надалі - «пункти призначення»), при цьому споживач самостійно сплачує всі послуги з транспортування до цих точок виходу відповідно до укладених договорів транспортування (п. 1.4. договору).
Право власності на газ переходить від постачальника до споживача в пунктах призначення. Після переходу права власності на газ, споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ (п. 1.5. договору).
Постачальник забезпечує споживача необхідним підтвердженим обсягом природного газу на визначений договором період. За розрахункову одиницю поставленого природного газу приймається метр кубічний природного газу, приведений до стандартних умов і виражений в енергетичних одиницях. Річний плановий обсяг достачання газу - 150000,00 куб.м.: січень 30000 куб.м, лютий 30000 куб.м, березень 22000 куб.м, квітень 8000 куб.м, травень 800 куб.м, червень 800 куб.м, липень 800 куб.м, серпень 800 куб.м, вересень 800 куб.м, жовтень 8000 куб.м, листопад 21000 куб.м, грудень 27000 куб.м (п. 2.1. договору).
Постачання газу здійснюється у разі підтвердження в установленому порядку оператором ГТС необхідного обсягу природного газу на відповідний період для забезпечення об'єктів газоспоживання споживача (п. 2.4. договору).
Обсяг спожитого газу за розрахунковий період, що підлягає оплаті споживачем, визначається за підсумками розрахункового періоду за даними комерційних вузлів/вузлів обліку споживача згідно діючого законодавства України. За підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. На підставі отриманих від споживача даних постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу. У разі неможливості своєчасно повернути постачальнику акт приймання-передачі природного газу, споживач направляє постачальнику письмове повідомлення, в якому вказує обставини за яких неможливе своєчасне повернення акту приймання-передачі газу та строк, в який акт буде повернуто постачальнику. У випадку відмови від підписання акта приймання передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до діючого законодавства шляхом переговорів або звернення до суду. До прийняття рішення судом вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних постачальника (п. 2.6. договору).
Підписані сторонами акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником (п. 2.7. договору).
Ціна за 1000 куб.м. природного газу, що передається споживачу складає 8 250,00 грн., тариф на транспортування магістральними трубопроводами - 152,10 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20% 1 650,00 грн., разом з ПДВ - 9900,00 грн., у тому числі тариф на транспортування природного газу магістральними газопроводами (п. 3.1. договору).
Розмір покупної ціна на газ, що вказана в даному договорі, може змінюватись за взаємною домовленістю сторін, про що складається додаткова угода (п. 3.2. договору).
Загальна сума вартості договору складається з місячних сум вартості фактичних обсягів постачання газу споживачу та становить 1 485 000,00 грн., у тому числі ПДВ (20 %) - 247 500,00 грн. (п. 3.2. договору).
Розрахунок за поставку природного газу здійснюється споживачем на підставі акту приймання-передачі (п. 3.3. договору).
Датою здійснення платежу вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Якщо день здійснення споживачем будь-якого платежу за цим договором припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то такий платіж повинен бути здійснений в робочий (банківський) день, що передує вихідному, святковому або неробочому дню. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі відповідного акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаного уповноваженими представниками двох сторін (п. 3.4. договору).
Оплата вартості газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок постачальника, вказаний у даному договорі (п. 3.6. договору).
Постачальник зобов'язується дотримуватися умов цього договору та правил постачання природного газу (п. 4.1.1. договору).
Постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлений газ (п. 4.2.1. договору).
Споживач зобов'язується:
Дотримуватися вимог правил постачання природного газу та виконувати умови цього договору (п. 4.3.1. договору).
Своєчасно підписувати акти приймання-передачі газу та інші документи, необхідні для виконання цього договору (п. 4.3.2. договору).
Своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений природний газ на умовах, визначених договором (п. 4.3.4. договору).
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством України. У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за цим договором винна сторона, крім суми заборгованості з врахуванням встановленого індексу інфляції, відшкодовує сумлінній стороні заподіяні цим збитки в повному обсязі (п. 5.1. договору).
За не підписання акту приймання-передачі газу без поважних причин винна сторона сплачує сумлінній стороні штраф у розмірі 1% вартості поставленого газу у відповідному місяці, обсяг якого підтверджений на підставі відповідних документів (п. 5.3. договору).
Договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк по 31.12.2019 включно (п. 9.1. договору).
Усі зміни та доповнення до договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими особами сторін (п. 9.2. договору).
27.12.2019 сторони підписали додаткову угоду № 4 до договору (а.с. 13), в якій дійшли згоди доповнити договір пунктом 11.1.1: «Договір вважається пролонгованим до 29.02.2020 на час достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2020 року, в обсязі, що не перевищує 20% загальної суми, визначеної у договорі, укладеному у попередньому році».
Позивач зазначає, що на виконання умов договору поставив відповідачу у лютому 2020 року природний газ на загальну суму 77 347,98 грн., на підтвердження чого позивач надав акт приймання-передачі природного газу від 29.02.2020 (а.с. 15) та інформацією щодо спожитих обсягів природного газу споживачем у лютому 2020 року (скріншот з інформаційної платформи Оператора газотранспортної системи України) (а.с. 18).
Господарський суд зазначає, що наданий позивачем акт приймання-передачі природного газу від 29.02.2020 підписаний лише зі сторони постачальника (позивача) та відповідно не має підпису та відтиску печатки споживача (відповідача).
Позивач виставив відповідачу рахунок № 657 від 29.02.2020 на оплату поставленого природного газу вартістю 77 347,98 грн. Позивач зазначає, що 12.03.2020 відповідачу направлено рахунок на оплату № 657 від 29.02.2020 та акт приймання - передачі природного газу від 29.02.2020. В якості доказу направлення на адресу відповідача рахунку та акту приймання-передачі, позивач надав до суду копії експрес-накладна нової пошти № 20450225404883 (а.с. 16). Відповідно до інформації з сайту Нова пошта (а.с. 16), відповідачем отримано рахунок та акт приймання-передачі природного газу за лютий 2020 року - 19.03.2020.
Відповідно до п. 2.6. договору обсяг спожитого газу за розрахунковий період, що підлягає оплаті споживачем, визначається за підсумками розрахункового періоду за даними комерційних вузлів/вузлів обліку споживача згідно діючого законодавства України. За підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. На підставі отриманих від споживача даних постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу. У разі неможливості своєчасно повернути постачальнику акт приймання-передачі природного газу, споживач направляє постачальнику письмове повідомлення, в якому вказує обставини за яких неможливе своєчасне повернення акту приймання-передачі газу та строк, в який акт буде повернуто постачальнику. У випадку відмови від підписання акта приймання передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до діючого законодавства шляхом переговорів або звернення до суду. До прийняття рішення судом вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних постачальника.
Позивач стверджує, що постачальник не повернув підписаний акт приймання-передачі природного газу і не повідомив обставин, за яких неможливо своєчасно повернути підписаний акт, тому споживач вважає, що акт належним чином підписаний зі сторони споживача.
Датою здійснення платежу вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Якщо день здійснення споживачем будь-якого платежу за цим договором припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то такий платіж повинен бути здійснений в робочий (банківський) день, що передує вихідному, святковому або неробочому дню. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі відповідного акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаного уповноваженими представниками двох сторін (п. 3.4. договору).
Позивач зазначає, що акт приймання - передачі природного газу від 29.02.2020 на суму 77 347,98 грн. отриманий відповідачем 19.03.2020, термін сплати 19.03.2020, однак відповідач в порушення умов договору за поставлений природний газ розрахувався лише частково, а саме: 23.12.2019 сплатив грошові кошти у розмірі 11 269,74 грн. Таким чином, заборгованість по акту за лютий 2020 року складає 66 078,24 грн.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України)
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи (ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення (п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).
Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. {Абзац перший пункту 2.1 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів N 372 ( z0515-10 ) від 07.06.2010} Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів (п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).
Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).
Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг (п. 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).
За своєю правовою природою акт приймання-передачі природного газу є первинним документом, оскільки підтверджує факт здійснення підприємницької діяльності, що впливає на стан майна, містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Таким чином до оформлення актів прийому передачі застосовуються вимоги встановлені діючим законодавством.
Як вказано вище, позивач стверджує, що поставив відповідачу у лютому 2020 року природний газ на загальну суму 77 347,98 грн., на підтвердження чого позивач надав акт приймання-передачі природного газу від 29.02.2020 (а.с. 15) та інформацією щодо спожитих обсягів природного газу споживачем у лютому 2020 року (скріншот з інформаційної платформи Оператора газотранспортної системи України) (а.с. 18).
Господарський суд наголошує, що наданий позивачем акт приймання-передачі природного газу від 29.02.2020 підписаний лише зі сторони постачальника (позивача) та відповідно не має підпису та відтиску печатки споживача (відповідача).
Позивач зазначає, що 12.03.2020 відповідачу направлено рахунок на оплату № 657 від 29.02.2020 та акт приймання - передачі природного газу від 29.02.2020. В якості доказу направлення на адресу відповідача рахунку та акту приймання-передачі, позивач надав до суду копії експрес-накладна нової пошти № 20450225404883 (а.с. 16). Відповідно до інформації з сайту Нова пошта (а.с. 16), відповідачем отримано рахунок та акт приймання-передачі природного газу за лютий 2020 року - 19.03.2020.
Господарський суд зауважує, що відповідно до наданої позивачем експрес-накладної Нової пошти № 20450225404883 відправлення було здійснено 16.04.2020, а не 12.03.2020 (як зазначає позивач), а також відповідно до наданої інформації з сайту Нова пошта (а.с. 16) відправлення отримано 21.04.2020, а не 19.03.2020.
Відповідно до п. 3.4. договору датою здійснення платежу вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Якщо день здійснення споживачем будь-якого платежу за цим договором припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то такий платіж повинен бути здійснений в робочий (банківський) день, що передує вихідному, святковому або неробочому дню. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі відповідного акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаного уповноваженими представниками двох сторін.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Господарський суд зазначає, що у підписаному сторонами договорі строк виконання зобов'язання з оплати поставленого природного газу не визначений.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Господарський суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п. 2.7. договору підписані сторонами акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.
Також господарський суд вважає за доцільне зазначити наступне.
16.01.2020 сторонами підписано додаткову угоду № 5 (а.с. 39), в якій були встановлені істотні умови щодо постачання природного газу в 2020 році, а саме: сума вартості договору на 2020 р., яка складається з місячних сум вартості фактичних обсягів постачання газу споживачеві та становить 237 932,80 грн., що не перевищує 20 % від суми, встановленої у договорі на 2019 рік; річний плановий обсяг постачання газу у 2020 р. в обсязі 32000 куб. м. (на січень 2020 року), період оплати газу, спожитого в січні 2020 року, - лютий 2020 р.
27.02.2020 сторони уклали додаткову угоду № 6 (а.с. 40), в дійшли згоди про наступне: сума вартості договору на 2020 рік, яка складається з місячних сум вартості фактичних обсягів постачання газу споживачеві та становить 237 517,21 грн., що не перевищує 20 % від суми, встановленої у договорі на 2019 рік; річний плановий обсяг постачання газу у 2020 р. в обсязі 31 944,09 куб. м. (на січень 2020 р.).
Тобто вказаними додатковими угодами передбачено постачання природного газу лише у січні 2020 року.
Відповідно до п. 9.2. договору усі зміни та доповнення до договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими особами сторін.
Докази узгодження сторонами постачання природного газу в лютому 2020 р. шляхом підписання відповідної додаткової угоди із визначенням обсягів газу та його вартості на лютий 2020 року в матеріалах справи відсутні.
Відповідач зазначає, що з 01.02.2020 позивач постачання природного газу відповідачу не здійснював. З 01.02.2020 поставку природного газу відповідачу здійснює ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» на підставі договору № 41ВВ497-318-20 від 27.01.2020 (а.с. 51-53), який укладений за результатами відкритих торгів UА-2019-12-21-001074-b. У зв'язку із чим акт приймання - передачі природного газу без дати за лютий 2020 року в обсязі 10,40266 тис. куб. б. та акт звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2020 -16.04.2020 відповідач не підписав. Про відсутність підстав для підписання документів, отриманих за експрес-накладною 20450225404883, з обґрунтуванням цих підстав відповідач повідомив ТОВ «Екотехноінвест» листом № 255 від 21.04.2020, який надісланий на адресу позивача простим поштовим відправленням. Відповідач наголошує, що відповідно до узгоджених сторонами умов договору, позивач в 2020 році, в січні, поставив газ на суму 237 517,21 грн., який відповідачем повністю оплачений.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України).
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України).
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України).
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України).
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Господарський суд зазначає, що при розгляді даної категорії спорів необхідно враховувати загальні приписи ст. ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, оскільки за результатами розгляду спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, яка відображена у постанові від 03.09.2019 у справі № 917/1258/18.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів ст. 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
Як роз'яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.
У рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Тобто інтерес позивача (у даному випадку стосовно стягнення заборгованості за поставлений у лютому 2020 року природний газ) має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 910/15567/17.
Отже, саме на Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест", як позивача, покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Враховуючи, що позивачем не надано належних та достовірних доказів, які свідчать про порушення його прав, господарський суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 66 078,24 грн. такими, що не підлягають задоволенню.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі - 1 194,84 грн., штраф у розмірі - 660,78 грн. та 3% річних у розмірі - 179,23 грн.
Оскільки суд визнав позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 66 078,24 грн. такими, що не підлягають задоволенню, то позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі - 1 194,84 грн., штрафу у розмірі - 660,78 грн. та 3% річних у розмірі - 179,23 грн. задоволенню не підлягають.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у розмірі 2 102,00 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Повне рішення складено 17.08.2020
Суддя І.В. Мілєва