вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
17.08.2020м. ДніпроСправа № 904/1328/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко Н.Е. розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників, справу
за позовом Акціонерного товариства "Запорізький ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ", м. Запоріжжя
до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", м. Київ в особі Регіональної Філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпро
про стягнення 21 058,80 грн.
Представники: справу розглянуто без виклику представників сторін
Акціонерне товариство "Запорізький ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" про стягнення 21 058,80грн.
Короткий зміст позовних вимог та узагальнення доводів позову.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем здійснювались перевезення вантажу на адресу АТ "Запорізький завод феросплавів" (вантажоодержувач) за залізничною накладною № 34798959 зі станції відправлення Товкачевський Південно-Західний залізниці на станцію призначення Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці. У зв'язку з порушенням залізницею встановленого терміну доставки, позивачем розраховано штраф за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 21 058,80 грн.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2020 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами.
01.04.2020 до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Короткий зміст відзиву та узагальнення його доводів.
Як вбачається зі змісту відзиву, відповідач не вказує суті заперечень з приводу позовних вимог. У поданому відзиві відповідач просить задовольнити клопотання про зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу.
В обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафу відповідач посилається, зокрема, на стратегічне значення залізниці для економіки та безпеки держави, скрутне фінансове становище залізниці та на значний розмір нарахованого позивачем штрафу.
Крім того, відповідач зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Тож, на підставі викладеного та враховуючи відсутність у позивача збитків внаслідок прострочення в доставці вантажу, відповідач просить зменшити розмір заявленого штрафу до 50%.
Враховуючи вищевикладене відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, а у разі їх задоволення зменшити розмір нарахованого штрафу до 50%.
Щодо повідомлення учасників справи.
Позивач про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4930011562037 (а.с. 46).
Регіональна філія "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про розгляд справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 45).
Акціонерне товариство "Українська залізниця" про розгляд справи повідомлено належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 4930011562029 (а.с. 47).
За приписами ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Застосовуючи згідно з частиною 2 статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.
Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України для запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" постановлено внести зміни до Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 6, ст.56), а саме:
1. Пункт 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" викласти в такій редакції:
" 4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України для запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у випадках наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює строки, встановлені у статтях 46, 157, 174, 195, 229, 248, 256, 260, 263, 273, 288, 292, 295, 306, 321, 325, 341, 342, 346, 349, 354, а також продовжує процесуальні строки, які встановлені законом чи судом, на строк дії карантину.".
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
2. Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 Розділу X Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.
Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у випадках наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), мають право на продовження процесуальних строків на підставах, встановлених цим Законом.
Вказаний Закон набрав чинності 17.07.2020, тобто строки для подання заяв сторін щодо продовження процесуальних строків, встановлених судом на підставах, встановлених цим Законом, скінчилися 06.08.2020.
Жодної заяви сторін щодо продовження процесуальних строків до Господарського суду у вказаний період не надійшло.
Таким чином, Господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав, які заважають ухваленню рішення по справі №904/1328/20.
Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а є результатом оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, і кожному доказу, який міститься у справі, окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу, господарський суд, -
За залізничною накладною №34798959 зі станції відправлення Товкачевський Південно-Західної залізниці на станцію Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці прибули 13.09.2019 (гр.№51) вагони №№ 60913936, 60736709, 60790276, 57427866, 59474213, 63469712, 53587275 з вантажем "Деревина". Зазначені вагони були відвантажені 31.08.2019, що підтверджується календарним штемпелем станції відправлення (гр.№56) залізничної накладної № 34798959.
Організацію та забезпечення перевезення вантажу та оплату залізничного тарифу здійснювало Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургійна транспортна компанія" на підставі договору №394 про надання послуг від 31.05.2019.
Згідно з ч.1 ст.41 Статуту залізниць України (далі - Статут) на залізниці покладено обов'язок доставити вантаж за призначенням в установлені терміни.
Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів на підставі ч.2 ст.41 Статуту залізниць України встановлені Правилами обчислення термінів доставки вантажів, затверджених Наказом Мінтранспорту України під 21.11.00 №644 (далі - Правила).
Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати прийняття вантажу до перевезення (ч. 3 ст.41 Статуту залізниць України). Термін доставки вантажу почався з 00 годин 00 хвилин 01.09.2019.
Відповідно до графи №30 залізничної накладної №34798959 відстань перевезення від станції відправлення Товкачевський Південно-Західної залізниці до станції призначення Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці складає 903 км.
Згідно з п.п.1.1.1. п. 1.1 Правил термін доставки у випадку вантажною швидкістю вагонними відправками складає 1 доба на кожні 200 км. Таким чином строк доставки складає:903 км : 200 км = 5 діб.
Відповідно до п. 2.4 Правил термін доставки збільшується на 1 добу. Таким чином нормативний строк доставки складає : 5 діб + 1 доба = 6 діб.
Пунктом 2.9 Правил передбачено збільшення терміну доставки на строк тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці. Відповідно до графи № 49 залізничної накладної № 34332742 строк збільшено на 2 доби.
Нормативний строк доставки вантажу відповідно до п. 2.1, 1.1.1, 2.4 Правил складає : 6 діб + 2 доби = 8 діб.
Фактичний термін доставки вантажу у вагонах: №60913936, 60736709, 60790276, 57427866, 59474213, 63469712, 53587275 склав: від 00 годин 00 хвилин 01.09.2019 до 03 годин 35 хвилин 13.09.2019 -12 діб, що підтверджується гр.№56 залізничної накладної №34798959.
Отже, перевищення терміну доставки вантажу у вагонах: №60913936, 60736709, 60790276, 57427866, 59474213, 63469712, 53587275 складає: 12 діб - 8 діб = 4 діб.
Керуючись приписами пункту 116 Статуту залізниць України позивачем виконано розрахунок розміру штрафу за несвоєчасну доставку вантажу виходячи із розміру 30% провізної плати, визначеної в пункті 34 спірної залізничної накладної, сума штрафу складає 21 058,80,20 грн., що є причиною виникнення спору.
Предметом доказування у справі є обставини доставки вантажу відповідачем з порушенням термінів доставки, визначених пунктом 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажів, що є підставою для нарахування штрафу відповідно до пункту 116 Статуту залізниць України за прострочення доставки вантажу.
Відповідно до ч.1 ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України).
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 313 Господарського кодексу України перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі. Перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці вантажу, якщо прострочення сталося не з його вини. Розмір штрафів, що стягуються з перевізників за прострочення в доставці вантажу, визначається відповідно до закону.
Частиною 1 статті 23 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Згідно з п. 6 Статут залізниць України (далі - Статут залізниць), затверджений постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Пунктом 23 Статуту залізниць встановлено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Відповідно до п.41 Статуту залізниць залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з п. 116 Статуту залізниць за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.
Прострочення залізниці у доставці вантажу до станції призначення має наслідком застосування до неї відповідальності у вигляді штрафу, що стягується на користь одержувача у розмірі, передбаченому пунктом 116 Статуту залізниць, і розраховується у відсотковому співвідношенні до суми провізної плати, що підлягає сплаті за перевезення простроченого у доставці вантажу з урахуванням кількості діб затримки. Тобто сума штрафу за несвоєчасну доставку вантажу залізницею обчислюється, виходячи із даних щодо суми провізної плати, зазначеної у конкретній залізничній накладній (графа 31), на підставі якої здійснювалося перевезення вантажу залізничним транспортом, що узгоджується з приписами частини 3 статті 313 Господарського кодексу України, пунктів 6, 23 Статуту залізниць, пункту 1.2. Правил оформлення перевізних документів, пункту 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажів.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, в силу статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається.
Відповідно до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Судом встановлено, що накладні містять, зокрема, дані про вантаж, відстань перевезення, дати відправлення, прибуття, видачі вантажу, тарифу тощо.
За вимогами Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування (пункт 8 Правил).
Як підтверджується календарними штемпелями на зазначених вище накладних, вантаж доставлено одержувачу з порушенням встановленого терміну доставки, який визначений згідно зі статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.
Крім того, позивачем було враховано збільшення термінів доставки вантажу, про що у спірних накладних у графі 49 містяться відповідні відмітки.
Також, позивачем дотримано вимоги статті 136 Статуту залізниць України, якими встановлюється можливість подання позовів до залізниць у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту, зокрема, від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу (пункт "д" абзацу 2 статті 134 Статуту залізниць України).
Дослідивши розрахунок штрафу, здійснений позивачем, та доданий до позовної заяви, суд вважає його обґрунтованим та арифметично правильним.
Відповідно до частин 1 статей 74 та 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач доказів відсутності вини в порушенні строків доставки вантажу та заперечень по суті позовних вимог в частині стягнення штрафу в сумі 21 058,80грн. не надав.
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги щодо стягнення штрафу в сумі 21 058,80 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу до 50%, Господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.04.2019 у справі №925/1549/17, від 30.05.2019 у справі №916/2268/18, від 04.06.2019 у справі №904/3551/18.
Посилання відповідача на те, що Придніпровську залізницю включено до переліку підприємств, які мають істотне стратегічне значення для економіки та безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83, не є тією достатньою обставиною, що надає право суду на зменшення розміру неустойки, без дослідження всіх доказів для зменшення неустойки у сукупності. При цьому, організаційна форма підприємства відповідача, в даному випадку засновником якого є держава в особі Кабінету Міністрів України, не впливає на те, що відповідач є таким самим учасником господарських відносин та суб'єктом господарювання, як і позивач та на нього, відповідно, розповсюджуються ті самі норми права, що регулюють спірні відносини, в даному випадку щодо відповідальності за неналежне виконання зобов'язань, що мало місце у цій справі.
Інші доводи, зокрема посилання на відсутність збитків внаслідок прострочення в доставці вантажу, є недостатніми для зменшення розміру заявленого штрафу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.02.2019 №910/9765/18, постановах Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2019 №904/3988/18 та від 29.05.2019 №904/5943/18.
Питання розрахунків держави за перевезення пільгової категорії громадян жодним чином не впливає на правовідносини позивача та відповідача, які виникли із договору перевезення вантажів, які мав здійснити відповідач у встановлені законом строки та які він порушив. Зменшення обігових коштів відповідача також не впливає на обов'язковість належного виконання взятих на себе договірних зобов'язань.
Посилання відповідача на необхідність здійснення військових перевезень також не має бути предметом дослідження у справі, яка стосується неналежного виконання зобов'язань перед позивачем за договором перевезення вантажів.
Отже, в матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про існування підстав для зменшення розміру штрафу, виходячи з обставин винятковості та майнового стану сторін, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про зменшення штрафу.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102, 00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись нормами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, статями 3, 4, 13, 14, 20, 42, 46, 74, 76-80, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Запорізький ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Регіональної Філії "Придніпровська залізниця" про стягнення 21 058,80грн. - задовольнити у повному розмірі.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49038, м. Дніпро, пр. Д.Яворницького, 108, код ЄДРПОУ 40081237) на користь Акціонерного товариства "Запорізький ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ"(69035, м.Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, код ЄДРПОУ 00186542) штраф у розмірі 21 058,80 грн. (двадцять одна тисяча п'ятдесят вісім грн. 80 коп.) та витрати на судовий збір у розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" про зменшення розміру нарахованого штрафу до 50 % - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Реквізити сторін:
Стягувач: Акціонерне товариство "Запорізький ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ"(69035, м.Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, код ЄДРПОУ 00186542).
Боржник: Акціонерне товариство "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49038, м.Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108, код ЄДРПОУ 40081237).
Повний текст рішення складено та підписано 17.08.2020.
Суддя Н.Е. Петренко