вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
11.08.2020м. ДніпроСправа № 904/1264/20
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. за участю секретаря судового засідання Сліпченко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовом Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" м. Запоріжжя
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Дніпро
про стягнення штрафу за порушення строків доставки вантажів в розмірі 205598грн.28коп.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство "Запоріжкокс" звернулось до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" з позовом про стягнення штрафу за порушення строків доставки вантажів в розмірі 205598грн.28коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем строків доставки вантажів згідно залізничних накладних №№ 51286656, 51286672, 51286680, 51414241, 51472942, 51514172, 51367738, 51581718, 51581734, 51581767, 51581775, 51581791, 51459980, 51646602, 51646610, 51646628, 51646644, 51674547, 51674554, 51695708, 51695716, 51690394, 51690402, 51815975, 51808269, 51808285, 51808293, 51808350, 51808475, 51808483, 51891786, 51891794, 51891802, 51891893, 51906097, 51906287, 51906311, 52022928, 52076262, 52148475, 52148582, 52058609, 52058922, 52058930, 52058955, 52058997, 52076148, 52161023, 52161080, 52161502, 52109188, 52149499, 46590014, 46889382, 46985461, 47259734, 47571641, 43752682, 43752708, 3807809, 43929082, 3929108, 43948009, 44025658, 44214864, 44243947, 44243970, 32211724, 32211732, 32211740.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 01.04.2020.
19.03.2020 на адресу суду надійшло клопотання Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" про відкладення судового засідання, призначеного на 01.04.2020, на іншу дату. В обґрунтування вказаного клопотання позивач посилається на запровадження на території України карантину.
25.03.2020 на електронну адресу суду надійшло клопотання Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відкладення судового засідання, призначеного на 01.04.2020, на іншу дату. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на запровадження на території України карантину. Судом встановлено, що надіслане представником відповідача електронною поштою клопотання не містить ЕЦП, а отже, не належить до офіційних документів.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" №211 від 11.03.2020 та відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 на усій території України з 12 березня до 3 квітня 2020 було встановлено карантин.
З огляду на наведене ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2020 підготовче засідання відкладене на 28.04.2020. Строк підготовчого провадження продовжений на 30 днів.
Постановою Кабінету Міністрів України №291 від 22.04.2020 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" строк дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", було продовжено до 11.05.2020. Пунктом 4 розділу 10 Господарського процесуального кодексу України передбачено продовження процесуальних строків на час карантину.
23.04.2020 на електронну адресу суду надійшло клопотання Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відкладення судового засідання, призначеного на 28.04.2020, на іншу дату. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на запровадження на території України карантину. Судом встановлено, що подане клопотання не підписано електронним цифровим підписом представника відповідача, а отже, не належить до офіційних документів.
27.04.2020 на адресу суду надійшло клопотання позивача про відкладення судового засідання. Позивач просить відкласти судове засідання, призначене на 28.04.2020, на іншу дату. В обґрунтування вказаного клопотання позивач посилається на запроваджений на території України карантин.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2020 підготовче засідання відкладене на 25.05.2020.
25.05.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач стверджує, що позивачем неправильно розраховані терміни доставки вантажів за накладними №№51815975, 43752682, 43752708, 43807809. Також відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій на 50%.
Представник відповідача у судовому засіданні від 25.05.2020 повідомив суд про часткову незгоду із заявленими позовними вимогами.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2020 підготовче засідання відкладено на 23.06.2020.
На адресу суду 16.06.2020 надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якому позивач не погоджується з контррозрахунком відповідача термінів доставки вантажів за накладними №№51815975, 43752682, 43752708, 43807809. Також, позивач заперечує проти зменшення розміру штрафних санкцій на 50%.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2020 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.07.2020.
Відповідач 10.07.2020 надав до суду письмові пояснення щодо конвенційних заборон. Відповідач зазначає, в актах загальної форми ГУ-23 №9985 та №10966 є послання на конвенційні заборони, як на підстави для збільшення терміну доставки вантажу.
В судовому засіданні від 14.07.2020 оголошено перерву до 11.08.2020, про що судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, зміст якої занесено до протоколу судового засідання від 14.07.2020.
Відповідач 04.08.2020 надав до суду клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 11.08.2020, на іншу дату. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на запроваджений на території України карантин.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Положеннями ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Надане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи свідчить про те, що він був обізнаний про час та дату судового засідання.
Під час судового провадження, яке триває з березня 2020, у відповідача була можливість подавати до суду всі наявні докази та пояснення. Крім того, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2020 явка сторін не була визнана обов'язковою.
З огляду на наведене суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Предметом доказування у даній справі є: обставини укладання договору перевезення вантажу залізничним транспортом; факт надання послуг; наявність перевізних документів - залізничних накладних; наявність або відсутність факту прострочення термінів доставки вантажу, вартість спірних перевезень, правомірність здійснення розрахунку заявленого до стягнення штрафу.
Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив таке.
У вересні-жовтні 2019 року Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" здійснено перевезення вантажів до станції призначення Запоріжжя - Ліве Придніпровської залізниці одержувач - ПАТ "Запоріжкокс".
Вказані перевезення оформлені залізничними накладними: №№51286656, 51286672, 51286680, 51414241, 51472942, 51514172, 51367738, 51581718, 51581734, 51581767, 51581775, 51581791, 51459980, 51646602, 51646610, 51646628, 51646644, 51674547, 51674554, 51695708, 51695716, 51690394, 51690402, 51815975, 51808269, 51808285, 51808293, 51808350, 51808475, 51808483, 51891786, 51891794, 51891802, 51891893, 51906097, 51906287, 51906311, 52022928, 52076262, 52148475, 52148582, 52058609, 52058922, 52058930, 52058955, 52058997, 52076148, 52161023, 52161080, 52161502, 52109188, 52149499, 46590014, 46889382, 46985461, 47259734, 47571641, 43752682, 43752708, 3807809, 43929082, 3929108, 43948009, 44025658, 44214864, 44243947, 44243970, 32211724, 32211732, 32211740.
Позивач зазначає, що під час здійснення вказаних перевезень вантажів відповідачем допущено прострочення термінів доставки, що підтверджується календарними штемпелями на вказаних залізничних накладних. Посилаючись на допущене відповідачем прострочення термінів доставки вантажу, що передбачені ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, на підставі ст. 116 Статуту залізниць України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф за несвоєчасну доставку вантажу у загальному розмірі 205598грн.28коп.
Відповідач з розміром штрафу не погоджується, що і стало причиною спору.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.
Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Згідно з статтею 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Частиною 1 статті 919 Цивільного кодексу України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Відповідно до ч.1 статті 313 Господарського кодексу України перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.
Згідно з ч.1 статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 затверджено Статут залізниць України, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (пункт 2 Статуту).
Відповідно до пункту 5 Статуту на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує:
а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила);
б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів;
в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів);
г) інші нормативні документи.
Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Згідно з п. 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Пунктом 22 Статуту передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Відповідно до п.23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції.
Згідно з абз.1 п.28 Правил приймання вантажів до перевезення (ст. 7, 9, 13, 22, 24, 37, 39 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082 договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній.
Відповідно до п.1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084 на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)).
Тобто, електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Відповідно до п. 41 Статуту залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни.
Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення.
Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з п. 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажів (ст. 41, 116 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 (та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 865/5085, термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до підпункту 1.1.1 пункту 1.1 Правил, у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Пунктом 2.1 Правил передбачено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на число місяць".
Згідно з пунктом 2.4 Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Відповідно до п. 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Частиною 1 статті 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Відповідно до п.116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування (п. 8 Правил видачі вантажів).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/64/18.
Як підтверджується календарними штемпелями на накладних, доданих до позовної заяви, вантаж відповідачем доставлено позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.
Відповідно до розрахунку позивача загальна сума штрафу за прострочку доставки вантажу складає - 205598грн.28коп.
Здійснивши перевірку розрахунку позивача, судом встановлено, що позивачем неправомірно заявлено до стягнення 4059грн.39коп. за залізничними накладними №51815975, 43752682, 43752708, 43807809.
За накладною №51815975 від 30.09.2019 станції Фенольна - Запоріжжя-Ліве, група вагонів, прибуття вантажу 04.10.2019 (графа 51 накладної). Норма доставки: 3 доби (2 доби на відстань 392км) + 1 доба (на операції, пов'язані з відправленням-прибуттям).
Фактично поставка здійснена протягом 4 діб. Прострочення-відсутнє. Штраф у розмірі 660грн.94коп. заявлено неправомірно. При цьому суд зауважує, що відповідно до графи 49 накладної, одержувача повідомлено про прибуття вантажу 04.10.2019.
За накладною №43752682 від 01.09.2019 станції Терешковка - Запоріжжя-Ліве, вагон №50224161, прибуття вантажу 08.09.2019 (графа 51 накладної).
На шляху прямування по станції Знам'янка вагон затримано на 3 доби у зв'язку з тимчасовою перервою в перевезенні (конвенційні заборони), яка виникла не з вини залізниці, що підтверджується актом загальної форми ГУ-23 від 05.09.2019 №9985, і відміткою у графі 49 накладної.
В акті загальної форми ГУ-23 №9985 від 05.09.2019 визначено, що термін доставки вагону №50224161 збільшений на 3 доби в межах ДН-3 Одеської залізниці, згідно наказу №644 від 21.11.2020, у зв'язку із тимчасовою перервою в перевезенні не з вини залізниці з причин накопичення вагонів призн. Кривий Ріг Гол.Придн. (467004), Кривий Ріг Придн. (467201), на які діють конвенційні заборони.
Норма доставки: 6 діб (2 доби на відстань 377км) + 1 доба (на операції, пов'язані з відправленням-прибуттям) + 3 доби (на збільшення терміну згідно з п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів).
Фактично поставка здійснена протягом 7 діб. Прострочення-відсутнє. Штраф у розмірі 926грн.85коп. заявлено неправомірно.
За накладною №43752708 від 01.09.2019 станції Терешковка - Запоріжжя-Ліве, група вагонів, прибуття вантажу 08.09.2019 (графа 51 накладної).
На шляху прямування по станції Знам'янка вагон затримано на 3 доби у зв'язку з тимчасовою перервою в перевезенні, яка виникла не з вини залізниці, що підтверджується актом загальної форми ГУ-23 від 05.09.2019 №9985, і відміткою у графі 49 накладної.
В акті загальної форми ГУ-23 №9985 від 05.09.2019 визначено, що термін доставки вагонів №№57158552, 51788966 збільшений на 3 доби в межах ДН-3 Одеської залізниці, згідно наказу №644 від 21.11.2000, у зв'язку із тимчасовою перервою в перевезенні не з вини залізниці з причин накопичення вагонів призн. Кривий Ріг Гол.Придн. (467004), Кривий Ріг Придн. (467201), на які діють конвенційні заборони.
Норма доставки: 6 діб (2 доби на відстань 377км) + 1 доба (на операції, пов'язані з відправленням-прибуттям) + 3 доби (на збільшення терміну згідно з п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів).
Фактично поставка здійснена протягом 7 діб. Прострочення-відсутнє. Штраф у розмірі 1853грн.70коп. заявлено неправомірно.
За накладною №43807809 від 06.09.2019 станції Терешковка - Запоріжжя-Ліве, група вагонів, прибуття вантажу 15.09.2019 (графа 51 накладної).
На шляху прямування по станції Знам'янка вагон затримано на 3 доби у зв'язку з тимчасовою перервою в перевезенні, яка виникла не з вини залізниці, що підтверджується актом загальної форми ГУ-23 від 14.09.2019 №10966, і відміткою у графі 49 накладної.
В акті загальної форми ГУ-23 №10966 від 14.09.2019 визначено, що термін доставки вагонів №№50253301, 50576305 збільшений на 3 доби в межах ДН-3 Одеської залізниці, згідно наказу №644 від 21.11.2000, у зв'язку із тимчасовою перервою в перевезенні не з вини залізниці з причин накопичення вагонів, на які діють конвенційні заборони.
Норма доставки: 6 діб (2 доби на відстань 377км) + 1 доба (на операції, пов'язані з відправленням-прибуттям) + 3 доби (на збільшення терміну згідно з п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів).
Фактично поставка здійснена протягом 9 діб. Прострочення складає 3 доби. Таким чином підлягає стягненню штраф у розмірі 1235грн.80коп. (6179грн.*20%). Штраф у розмірі 617грн.79коп. заявлено неправомірно. При цьому суд зауважує, що відповідно до графи 49 накладної, одержувача повідомлено про прибуття вантажу 15.09.2019.
З урахуванням викладеного, неправомірно заявлена частина позовних вимог становить 4059грн.39коп.
У зв'язку із вищевикладеним, оскільки факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу є обґрунтованою у розмірі 201538грн.89коп.
Крім того відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій до 50% від нарахованої суми.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018р. у справі №917/1068/17, від 22.01.2019р. у справі №908/868/18, від 13.05.2019р. у справі №904/4071/18, від 22.04.2019р. у справі №925/1549/17, від 30.05.2019р. у справі №916/2268/18, від 04.06.2019р. у справі №904/3551/18.
Посилання відповідача на те, що Придніпровську залізницю включено до переліку підприємств, які мають істотне стратегічне значення для економіки та безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015р. №83, не є тією достатньою обставиною, що надає право суду на зменшення розміру неустойки, без дослідження всіх доказів для зменшення неустойки у сукупності. При цьому, організаційна форма підприємства відповідача, в даному випадку засновником якого є держава в особі Кабінету Міністрів України, не впливає на те, що відповідач є таким самим учасником господарських відносин та суб'єктом господарювання, як і позивач та на нього, відповідно, розповсюджуються ті самі норми права, що регулюють спірні відносини, в даному випадку щодо відповідальності за неналежне виконання зобов'язань, що мало місце у цій справі.
Інші доводи, зокрема посилання на відсутність збитків внаслідок прострочення в доставці вантажу є недостатніми для зменшення розміру заявленого штрафу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.02.2019р. №910/9765/18.
Питання розрахунків держави за перевезення пільгової категорії громадян жодним чином не впливає на правовідносини позивача та відповідача, які виникли із договору перевезення вантажів, які мав здійснити відповідач у встановлені законом строки та які він порушив. Зменшення обігових коштів відповідача також не впливає на обов'язковість належного виконання взятих на себе договірних зобов'язань.
Посилання відповідача на необхідність здійснення військових перевезень також не має бути предметом дослідження у справі, яка стосується неналежного виконання зобов'язань перед позивачем за укладеним з ним договором про надання послуг.
Отже, в матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про існування підстав для зменшення розміру штрафу, виходячи з обставин винятковості та майнового стану сторін, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про зменшення штрафу.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 3023грн.08коп.
Керуючись нормами Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998р. (із змінами та доповненнями), Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу України №644 від 21.11.2000р. (Зареєстрований: Мін'юст України, 24.11.2000 за №862/5083), Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, статей Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76, 77, 78, 79, 91, 129, 221, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафу за порушення строків доставки вантажів в розмірі 205598грн.28коп. - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код: 40075815; місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49038, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108) на користь Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" (ідентифікаційний код: 00191224; місцезнаходження: 69600, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 4) штраф за порушення строків доставки вантажів в розмірі 201538грн.89коп. та судовий збір у розмірі 3023грн.08коп.
Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу за порушення строків доставки вантажів в розмірі 4059грн.39коп.
Видати наказ після набрання чинності рішенням.
В судовому засіданні 11.08.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний 17.08.2020.
Суддя Р.Г. Новікова