вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
06.08.2020м. ДніпроСправа № 904/719/20
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль"
про стягнення 62 683 178,12 грн.
Суддя Юзіков С.Г.
При секретарі судового засідання: Кулебі Т.Ю.
Представники:
Позивача - Овчарук О.О. дов. № 14-533 від 27.12.2019 (адвокат)
Відповідача - Кісілевич Є.Є. дов. № 01/2020 від 30.01.2020 (начальник юридичного відділу)
Позивач просить стягнути з Відповідача 62 683 178,12 грн., з яких 17 504 770,59 грн. - основний борг, 24 378 706,50 грн. - пеня, 6 704 380,91 грн. - 7 % штраф, 1 856 447,79 грн. - 3% річних, 12 238 872,33 грн. - індекс інфляції, мотивуючи порушенням Відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати.
Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що Відповідач здійснює виробництво електричної енергії на підставі ліцензії №722 від 17.06.2010. Вироблену електричну енергію Відповідач, за договором №355/01 від 28.02.2001 зобов'язаний продавати ДП "Енергоринок". Даний договір є чинним і на теперішній час. Згідно актів приймання-передачі природного газу в січні-квітні та жовтні-грудні 2015 Відповідач отримав газ для власних потреб, який, згідно довідок про використання природного газу в січні-квітні та жовтні-грудні 2015, використано на виробництво електричної енергії. Природний газ отриманий за договором "для власних потреб", використовується на виробництво електричної енергії, яка згідно Договору №355/01 від 28.02.2001 відпускається ДП "Енергоринок", а за іншими договорами - для виробництва теплової енергії. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 порушено провадження у справі №904/10198/15 про банкрутство АТ "Дніпровська ТЕЦ". Офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство здійснено на сайті ВГСУ 18.12.2015 за номером публікації 26408. Даною ухвалою було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволенням всіх вимог, на які поширюється мораторій; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2018 провадження у справі №904/10198/15 закрито на підставі п.12 ч.1 ст. 83, п.4-3 розділу Х Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ч.5 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", у зв'язку із прийняттям Фондом державного майна України рішення про приватизацію державного пакету акцій розміром 99,9277 % статутного капіталу АТ "Дніпровська ТЕЦ". Розпорядженням Кабінету Міністрів України №36-р від 16.01.2019 "Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності" вирішено продовжити приватизацію об'єктів державної власності, включених до переліку, рішення про приватизацію яких були прийняті в 2018 році, в тому числі і АТ "Дніпровська ТЕЦ". Отже, мораторій на задоволення вимог кредиторів введено Господарським судом Дніпропетровської області з 17.12.2015 по 13.11.2018. Інфляційні, 3 % річних, пеня в період мораторію не нараховується в силу прямої заборони закону. В наданих Позивачем розрахунках враховані обмеження визначені мораторієм. Також, п.4-3 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що після припинення провадження у справі про банкрутство забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється у судовому або позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволенням всіх вимог, зупиняється перебіг позовної давності, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо. З урахуванням викладеного, Відповідач вважає неможливим задоволення позовних вимог щодо стягнення пені, 3 % річних, інфляційних та штрафу, нарахованих після припинення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Дніпровська ТЕЦ" (тобто після 13.11.2018). Позивачем необґрунтовано нараховано штрафні санкції (пеня, 3 % річних, штраф 7%), за жовтень 2015 з 21.10.2019 по 27.01.2020 та за листопад 2015 з 21.10.2019 по 27.01.2020, зазначені нарахування здійснені за межами шести місяців від дні коли зобов'язання мало бути виконано. За постачання природного газу в січні, лютому 2015, Відповідач розрахувався до 30.11.2016. Тобто, відповідно до умов Закону №1730-VIII неустойка (штрафні санкції), інфляційні, проценти річних не нараховуються. Таким чином, нараховані Позивачем, за постачання природного газу в січні, лютому 2015 року пеня, 3 % річних, штраф та інфляційні, нараховані неправомірно. За постачання природного газу в березні 2015, Відповідач частково розрахувався до 30.11.2016, отже нарахування на суму боргу до 30.11.2016 неправомірні. Відповідач вважає за необхідне зазначити щодо заявленої Позивачем пені та штрафу, що вони відповідно до ст. 258 ЦК та ст. 23 ГК України є неустойкою, штрафною санкцією за неналежне виконання умов договору. Також, Відповідач просить зменшити суму пені та штрафу на 85%, з урахуванням того, що ним виконано зобов'язання за Договором на 85 %.
У відповіді на відзив Позивач вказав, що не погоджується з аргументами Відповідача, оскільки вони не враховують недостатність наявних доказів для визначення того, на які цілі Відповідач використав природний газ. Так, однією з умов застосування ст. 7 Закону №1730-VIII є використання природного газу саме для виробництва теплової енергії та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Виробництво теплової енергії визначається в законі України "Про теплопостачання", як господарська діяльність, пов'язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору. Підписавши акти приймання-передачі природного газу Відповідач сам підтвердив факт споживання газу для забезпечення власної виробничої діяльності пов'язаної з виробництвом теплової та електричної енергії, отже, газ для власних потреб використаний Відповідачем для забезпечення його господарської діяльності. Відповідно до ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства - з дня введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Згідно з ч.1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства - цей Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом. З урахуванням того, що Кодекс було опубліковано 20.04.2019 в газеті "Голос України" №77 - цей Кодекс набрав чинності 21.04.2019. З 21.10.2019 втратила чинність норма, що забороняла нарахування неустойки (штраф, пеня) та інших фінансових санкцій, Отже, нарахування, які здійснені Позивачем враховують всі положення законодавства України. Щодо зменшення розміру неустойки, то Відповідачем не наведені у відзиві обставини, які б свідчили про відсутність його вини у складному фінансовому стані, як і доказів такого складного фінансового чи майнового стану. Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов п.6.1. цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем п.6.1. цього Договору він у безспірному порядку повинен сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу. Отже, уклавши Договір, кожна сторона повинна виконувати його умови в повному обсязі та в строки, які передбачені умовами такого договору.
У запереченнях на відповідь на відзив Відповідач надав заперечення аналогічні запереченням викладеним у відзиві.
У судовому засіданні досліджено надані сторонами докази.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
25.12.2014 сторонами укладено Договір №127/15-ПР купівлі-продажу природного газу (далі Договір), за п.1.1 якого Продавець (Позивач) зобов'язався передати у власність Покупця (Відповідача) у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною територією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (далі газ), на умовах цього Договору.
Газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим Споживачем (п.1.2. Договору).
Згідно з п.2.1. Договору Постачальник передає Споживачу з 01 січня 2015 року по 31 березня 2015 року (включно) газ обсягом до 14759 тис.куб.м (чотирнадцять мільйонів п'ятдесят дев'ять тисяч куб.м), у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м): січень - 3481 тис. куб.м, лютий - 3175 тис.куб.м, березень - 2807 тис.куб.м, І квартал - 9463 тис.куб.м, квітень - 303 тис. куб.м, ІІ квартал - 303 тис. куб.м, жовтень - 388 тис.куб.м, листопад - 1768 тис.куб.м., грудень - 2837 тис.куб.м, IV - 4993 тис.куб.м.
Продавець передає Покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі Покупця.
Право власності на газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ (п.3.1. Договору).
Відповідно до п.6.1. Договору оплата за природний газ з урахуванням вартості транспортування територією України проводиться Покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:
- оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу;
- оплата в розмірі по 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від Покупця, погашає вимоги Продавця в такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного Покупцем:
1) у першу чергу відшкодовуються витрати Продавця, пов'язані з одержанням виконання;
2) у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи;
3) у третю чергу погашається основна сума боргу (п.6.4. Договору).
У разі невиконання Покупцем умов п.6.1. цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем п.6.1. цього Договору він у безспірному порядку повинен сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу (п.7.2. Договору).
Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років (п.9.3. Договору).
На виконання умов Договору, у січні-квітні 2015 та жовтні-грудні 2015, Позивач постачав Відповідачеві природний газ на загальну суму 121 094 876,06 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу (від 31.01.2015 за січень на суму 24 390 922,88 грн., від 28.02.2015 за лютий на суму 20 192 925,41 грн., від 31.03.2015 за березень на суму 27 815 189,29 грн., від 30.04.2015 за квітень на суму 5 873 062,02 грн., від 31.10.2015 за жовтень на суму 4 215 172,92 грн., від 30.11.2015 за листопад на суму 14 915 927,60 грн., від 31.12.2015 за грудень на суму 23 691 675,94 грн.).
Відповідач неналежно виконував договірні зобов'язання перед Позивачем, оплату проводив несвоєчасно, чим порушив умови п. 6.1 Договору, у зв'язку з чим у нього виник борг у розмірі 17 504 770,59 грн.
На підтвердження порушення Відповідачем строків розрахунків за спожитий газ, Позивач надав виписку по операціях з Відповідачем.
З посиланням на п. 7.2 Договору, за період прострочення оплати, Позивач нарахував пеню у розмірі 24 378 706,50 грн. за період з 17.02.2015 до 27.01.2020 та 6 704 380,91 грн. - 7% штрафу, з урахування оплат Відповідача, дії мораторію та обмежень встановлених п.4.3. ч.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Посилаючись на ч. 2 ст. 625 ЦК України, на прострочений борг Відповідача Позивач нарахував 3% річних - 1 856 447,79 грн. за період з 17.02.2015 по 27.01.2020, індекс інфляції - 12 238 872,33 грн. за період з березня 2015 по листопад 2015 з урахування оплат Відповідача, дії мораторію та обмежень встановлених п.4.3. ч.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Крім того, Відповідач щомісячно подає до НКРЕ звітність за формою № 1-НКРЕ (місячна) "Звіт про використання палива ліцензіатом з виробництва електричної та теплової енергії", які підтверджують використання газу у вказаному виробництві.
На підтвердження обставин використання газу для виробництва електроенергії Відповідач додав до матеріалів справи Договір №355/01 від 28.02.2001 з додатками, укладений Відповідачем з ДП "Енергоринок", акти купівлі-продажу електроенергії, складені Відповідачем з ДП "Енергоринок" (у тому числі за спірний період постачання газу Позивачем).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 порушено провадження у справі №904/10198/15 про банкрутство АТ "Дніпровська ТЕЦ". Офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство здійснено на сайті ВГСУ 18.12.2015 за номером публікації 26408. Даною ухвалою було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2018 провадження у справі №904/10198/15 закрито на підставі п.12 ч.1 ст. 83, п.4-3 розділу Х Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ч.5 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", у зв'язку із прийняттям Фондом державного майна України рішення про приватизацію державного пакету акцій розміром 99,9277 % статутного капіталу АТ "Дніпровська ТЕЦ".
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Предметом доказування у даній справі є: факт поставки газу, порушення Споживачем умов Договору, в частині своєчасної оплати спожитого газу, наявність підстав та правильність нарахування основного боргу і штрафних санкцій.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст. 232 ГК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 1 Закону України "Про електроенергетику", чинного на момент споживання газу Відповідачем за спірними відносинами визначено, що виробництво електричної енергії - господарська діяльність, пов'язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на електричну енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію.
30.11.16р. набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.16 р., який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до ст. 1 Закон України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Статтею 3 Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Частиною 3 ст. 7 Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" визначено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (1992р.), у редакції чинній на час порушення провадження у справі про банкрутство Відповідача, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;
забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;
не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;
зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;
не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Пунктом 12 ч.1 ст. 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (1992р.) передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо:…
12) в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" справи про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, не порушуються до її завершення. Провадження у справах про банкрутство таких підприємств/господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.
Справи про банкрутство підприємств/господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про завершення приватизації, не можуть порушуватися протягом одного року з дня завершення приватизації з підстав, що виникли до завершення приватизації.
АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" включене до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 358-р "Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році".
Наказом Фонду державного майна України від 08.06.2018 № 759 прийнято рішення про приватизацію державного пакета акцій розміром 99,9277% статутного капіталу АТ "Дніпровська ТЕЦ".
Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач позов заперечує з викладених у відзиві підстав.
Перевіривши доводи і докази сторін, суд частково приймає доводи кожної з них.
Так, щодо умов п. 1.2 Договору, за яким газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для власних потреб, а також позиції Позивача, що Покупець є кінцевим споживачем, а тому не є тим газом, щодо якого можуть бути застосовані норми Закону №1730-VIII, суд приймає позицію Відповідача, оскільки згідно з п. 3.2 Статуту підприємства Відповідача основними видами діяльності Товариства є виробництво електроенергії, постачання пари та теплової енергії, гарячої води та кондиційованого повітря. Відповідно до Ліцензії №722 від 17.06.2010 видом господарської діяльності Відповідача є виробництво електричної енергії, згідно з Ліцензією №807 від 08.07.2010 видом господарської діяльності Відповідача є виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії. Відповідно до п. 1.1 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 1-НКРЕ (місячна) "Звіт про використання палива ліцензіатом з виробництва електричної та теплової енергії", затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері, енергетики від 04.10.2012 № 1257 (далі Інструкція), вона поширюється на суб'єктів господарювання, які отримали ліцензію на право здійснення господарської діяльності з виробництва електричної енергії; комбінованого виробництва теплової та електричної енергії; виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії. Оскільки, Відповідач є ліцензіатом, відповідно до Інструкції та згідно з установчими документами його основною діяльністю є виробництво електричної та теплової енергії, він щомісячно подає до НКРЕ звітність за формою № 1-НКРЕ (місячна) "Звіт про використання палива ліцензіатом з виробництва електричної та теплової енергії", які підтверджують використання газу у вказаному виробництві. Також доказами використання Відповідачем газу для виробництва електроенергії є Договір №355/01 від 28.02.2001 з додатками, укладений Відповідачем з ДП "Енергоринок", акти купівлі-продажу електроенергії, складені Відповідачем з ДП "Енергоринок" (у тому числі за спірний період постачання газу Позивачем). Отже, газ, що постачався Позивачем за Договором, використовувався Відповідачем на виробництво тепла та електричної енергії.
Така позиція суду кореспондується з позицією, викладеній у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №915/565/19.
Перевіривши доводи і докази сторін, суд визнає обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи розрахунки Позивача в частині основного боргу.
Беручи до уваги матеріали справи, розрахунки Позивача та контррозрахунки Відповідача щодо пені, штрафу, 3 % річних, індексу інфляції з простроченої суми, на думку суду, розрахунки необхідно проводити з урахуванням умов Договору, дії Законів України "Про електроенергетику", "Про теплопостачання", "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та платежів, проведених Відповідачем за Договором до 30.11.2016р., перебування підприємства Відповідача у процедурі банкрутства, а також порядку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, передбачених ч.6 ст. 232 ГК України.
У розрахунку індексу інфляції, річних і штрафних санкцій, проведеного Позивачем, зазначено, що за спожитий природний газ у січні, лютому, грудні 2015 Відповідач розраховувався до 30.11.2016.
З урахуванням того, що Відповідач погасив борг за спожитий природний газ у січні, лютому, грудні та частково у березні 2015 до набрання чинності Законом України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", на його погашений борг не можуть нараховуватися пеня, індекс інфляції та 3% річних, а нараховані - підлягають списанню на підставі ст. 3, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст. 232 ГК України).
Однак, Позивач нарахував пеню, штраф, 3 % річних, індекс інфляції без урахування положень Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" та ч.6 ст. 232 ГК України.
За перерахунком суду, з урахування оплат Відповідача, дії мораторію та обмежень встановлених п.4.3. ч.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" та ч.6 ст. 232 ГК України стягненню підлягають: пеня - 9 802 062,96 грн., 7 % штрафу - 1 225 333,94 грн., 3 % річних - 821 842,68 грн., індекс інфляції - 1 143 074,54 грн.
Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності суд, з урахуванням усіх конкретних обставин справи, має право при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір.
При вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій, суд, крім розміру збитків, повинен також враховувати: ступінь виконання зобов'язання, майновий стан сторін, не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, тобто суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Суд також може зменшити розмір штрафних санкцій у разі наявності інших обставин, які мають істотне значення, однак, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а є його правом і виключно у виняткових випадках.
Виходячи з наведеного, беручи до уваги порушення Відповідачем умов, передбачених п. 6.1 Договору, період прострочення, суд вважає, що Відповідач не довів наявність підстав для зменшення штрафних санкцій належними і допустимими доказами, тому клопотання про зменшення штрафних санкцій відхиляється судом.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково, до стягнення належать: 17 504 770,59 грн. - основного боргу, 9 802 062,96 грн. - пені, 1 225 333,94 грн. - 7 % штрафу, 821 842,68 грн. - 3 % річних, 1 143 074,54 грн. - індекс інфляції, решта позовних вимог не підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на сторін, пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" про стягнення 62 683 178,12 грн. - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль", 51925, м.Кам'янське, вул. Заводська, 2 (код 00130820) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6 (код 20077720) 17 504 770,59 грн. - основного боргу, 1 225 333,94 грн. - 7% штрафу, 821 842,68 грн. - 3 % річних, 1 143 074,54 грн. - індексу інфляції, 242 893,36 грн. - судового збору.
У решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається у строк, передбачений ст.256 ГПК України, з урахуванням ч. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу.
Повне судове рішення складено 17.08.2020
Суддя С.Г. Юзіков