вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"14" серпня 2020 р. м. Вінниця Cправа № 902/581/20
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Міліціанова Р.В., розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛАГОГАЗ ЗБУТ", вул. Сахарова, буд. 43, оф. 406, м. Львів, 79026, код - 41849377
до: Головного управління Державної Податкової Служби у Вінницькій області, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код - 43142454
про стягнення 30 886,16 грн заборгованості
09.06.2020 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 27/05-09 від 27.05.2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛАГОГАЗ ЗБУТ" до Головного управління Державної Фіскальної Служби у Вінницькій області про стягнення 30 886,16 грн заборгованості за договором № 152 від 18.01.2019 року.
Правовими підставами звернення до суду позивача із вказаним позовом стало неналежне виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 152 від 18.01.2019 року, в частині оплати поставленого природного газу, в зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 30 886,16 грн.
Також, 09.06.2020 року до суду від представника позивача надійшла заява (№ 27/05-09 від 27.05.2020 року), в якому останній просить суд забезпечити проведення всіх судових засідань у справі в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 15.06.2020 року відкрито провадження справі № 902/581/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).
Сторонам встановлено строки на вчинення процесуальних дій до 10.07.2020 року.
Позивачем та відповідачем отримано ухвалу суду 25.06.2020 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які наявні в матеріалах справи.
Станом на час розгляду справи відповідач не скористався правом надати відзив або докази на спростування позовних вимог, позивач не збільшував позовні вимоги.
Сторони також не клопотали про продовження процесуальних строків внаслідок застосованих Кабінетом Міністрів України карантинних заходів.
Отже, сторін завчасно, з дотримання процесуальних строків, визначених ГПК України, повідомлено про розгляд справи.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).
До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Враховуючи отримання сторонами ухвали суду про відкриття провадження у справі, в якій встановлено час на вчинення процесуальних дій, з огляду на наявність доказів завчасного її отримання, суд вирішив розглянути справу за наявними доказами.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 18.01.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Благогаз Збут" (Постачальник) та Головним управлінням ДФС у Вінницькій області (Покупець) укладено договір № 152 постачання природного газу (а.с. 7-10, т. 1).
Відповідно п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується у 2019 році передати у власність Покупцю природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.
Згідно із п. 1.2 Договору газ, що постачається за договором, використовується Покупцем виключно для власних потреб або використання в якості сировини, а не для перепродажу.
Відповідно п. 2.1 Договору Постачальник протягом 2019 року зобов'язується передати, а Покупець зобов'язується оплатити та прийняти природній газ в об'ємах 271 000 м.куб. газу. Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків Споживача. Договірні зобов'язання за цим договором виникають в обсягах та сумі залежно від загального фінансування Споживача на відповідну мету.
В залежності від реального фінансування Споживача, сторони мають право протягом місяця постачання складати проміжні акти прийому-передачі, які є підставами для розрахунків.
За змістом п. 3.1 Договору обсяг газу визначається та узгоджується на кожен місяць шляхом подання Покупцем Постачальнику заявки на заведення лімітів природного газу (заявка). Заявка завірена печаткою Покупця, подається Постачальнику у письмовій формі поштою або з використання факсу та інших засобів електронного зв'язку до 18-00 год. 19 числа місяця, що передує місяцю поставки газу.
Постачальник протягом одного робочого дня з моменту отримання заявки підтверджує прийняття її до виконання (шляхом використання факсу або інших засобів електронного зв'язку).
Постачальник має право відхилити заявку Покупця з наданням обґрунтованих пояснень Покупцю щодо неможливості прийняття до роботи вказаної заявки.
На підставі заявки Покупця, підтвердженої Постачальником, у Постачальника виникають зобов'язання щодо поставки газу, а у Покупця виникають зобов2язання щодо оплати отриманого газу.
Відповідно п. 3.6 Договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актами приймання-передачі газу, які є підставою остаточних розрахунків між сторонами.
Загальна сума договору становить 2 796 720,00 грн разом з ПДВ.
Ціна 1 м.куб. природного газу з урахуванням ПДВ становить 10,32 грн, у тому числі із тарифом на транспортування природного газу магістральними трубопроводами до ГРМ Покупця - 57,12 грн з ПДВ за 1000 м.куб (п.4.1 Договору).
Оплата за фактично переданий Покупцю газ здійснюється після отримання товару протягом 7 календарних днів (п. 5.1 Договору).
Згідно п. 5.2 Договору датою оплати Покупцем газу є дата надходження грошових коштів на рахунок Постачальника.
Покупець зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами договору (п. 6.1.2 Договору).
Постачальник зобов'язується постачати природний газ на умовах та в обсягах визначених даним договором за дотримання Покупцем дисципліни відбору природного газу та розрахунків за нього (п. 6.2.2 Договору).
Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення відбитками печаток сторін і діє до 31.12.2019 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов'язків (п. 12.1 Договору).
27.12.2019 року між сторонами підписано додаткову угоду № 5 до Договору № 152 від 18.01.2019 року, за змістом якої сторонами погоджено про зменшення загальної суми договору, яка визначена п. 4.1 на 800 000,00 грн, тобто загальна сума Договору становить 1 989 720,00 грн (а.с. 11, т. 1).
За твердженнями позивача у грудні 2019 року відповідачу здійснено постачання газу в об'ємі 49 134,8 м.куб. на загальну суму 504 123,56 коп.
В підтвердження чого до матеріалів справи додано акти приймання-передачі природного газу № РН-0001139 від 26.12.2019 року на суму 473 15806 грн, № РН-0001180 від 31.12.2019 року на суму 30 965,50 грн (а.с.12-14, т. 1).
Відповідач в свою чергу за поставлений газ розрахувався частково в сумі 473 158,06 грн.
Заборгованість відповідача перед позивачем становить 30 886,16 грн.
14.05.2020 року на адресу Головного управління Державної Фіскальної Служби у Вінницькій області позивачем надіслано вимогу (вих. № 14/05/11) щодо погашення заборгованості (а.с. 16, т. 1).
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором постачання природного газу № 152 від 08.01.2019 року, щодо оплати поставленого природного газу слугувало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
З моменту укладення сторонами Договорів між ними виникли зобов'язання, які мають правову природу договору поставки.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З урахуванням встановлених обставин суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт поставки позивачем природного газу відповідачу та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього за отриманий газ.
Дослідивши зазначений розрахунок, суд вважає його таким, що відповідає дійсності та вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 30 886,16 грн заборгованості за поставлений природний газ правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її у розмірі за розрахунком підтриманим позивачем.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
При цьому ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).
Натомість відповідачем не надано суду належних доказів на спростовування заявлених позовних вимог, в тому числі щодо проведення розрахунків, не надано власного розрахунку заборгованості, доказів повної сплати боргу тощо.
Як визначає ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За вказаних обставин у своїй сукупності, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛАГОГАЗ ЗБУТ" підлягає задоволенню у повному обсязі.
Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
З приводу правового статусу відповідача, то судом встановлено припинення ГУ ДФС у Вінницькій області та виконання його функцій і повноважень Головним управлінням Державної Податкової Служби у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код - 43142454) згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України №682-р від 21.08.2019 року та Наказу №7 від 29.08.2019 року, виданого В.о. Начальника ГУ ДПС у Вінницькій області.
Тому, стягнення слід здійснити з ГУ ДПС у Вінницькій області.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Головного управління Державної Податкової Служби у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код - 43142454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛАГОГАЗ ЗБУТ" (вул. Сахарова, буд. 43, оф. 406, м. Львів, 79026, код - 41849377) 30 886,16 грн - заборгованості за Договором постачання природного газу № 152 від 18.01.2019 року та 2 102,00 грн - відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.
Повний текст судового рішення складено 14 серпня 2020 р.
Суддя Міліціанов Р.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Сахарова, буд. 43, оф. 406, м. Львів, 79026)
3 - відповідачу (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036)