33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"01" серпня 2007 р. Справа № 2/135
Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Савченко Г.І.
при секретарі судового засідання Маслова К.Г. розглянувши у відкритому
судовому засіданні матеріали справи
За позовом Дочірнє підприємство “Райз-Агросервіс»
До відповідача Дубенська об'єднана державна податкова інспекція
Про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень.
Представники:
Від позивача : юр.Ковальчук В.В., гол.бух.Козубович А.Л.
Від відповідача: нач.юр.відділу Вознюк О.О.
Статті 27, 29, 49, 51, 127 Кодексу адміністративного судочинства України
роз'яснені
Позивач Дочірнє підприємство “Райз-Агросервіс» з врахуванням уточнень позовних вимог просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Дубенської об'єднаної держаної податкової інспекції від 25 серпня 2006 року № 0095291740/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб 1452 грн. 25 коп. та в частині застосування фінансових санкцій в сумі 5584 грн. 29 коп. Всього на суму 7036 грн. 54 коп.
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує в позовній заяві та письмових уточненнях до позовної заяви. Доводи позивача зводяться до того, що податковий орган незаконно зробив висновок про те, що працівникам підприємства незаконно відшкодовані добові витрати на відрядження. Позивач не погоджується з податковим органом про нарахування штрафу в розмірі 15% у відповідності із статтею 9.10,3 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб». Вважає, що заборгованість виникла в 2004 році. Застосування штрафів у 2006 році із заборгованості фізичних осіб, що виникла у 2004 році є неправомірним, оскільки ст.22.2 вказаного закону набрала чинності з 01.01.2005 року.
Позивач не погоджується з податковим органом про визначення податкового зобов'язання пов'язаного списанням дебіторської заборгованості працівників які звільнились в 1999,2002 році. Оскільки закон набрав чинності з 1.01.2004 року.
Позивач не погоджується з висновком податкового органу про те, що підприємство не оподаткувало заборгованість за реалізовані товари фізичних осіб. Доводить, що товари реалізовувались підприємцям. Підприємці є самозайнятими особами, тому підприємство не утримує з таких осіб податок з доходів, не виступає по відношенню до підприємців податковим агентом.
Відповідач Дубенська об'єднана державна податкова інспекція позов заперечує.
Свої заперечення обгрунтовує слідуючим.
Відшкодування добових витрат проводилось працівникам, відрядженим відповідно до наказу від 18.11.05 №77-В до Тернопільської філії ДП “Райз-Агросервіс». Проте, в порушення ч.2 п.1.3. Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказ Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року N 59, згідно з яким відмітки в посвідченні про відрядження щодо прибуття та вибуття працівника завіряються тією печаткою, якою користується у своїй господарській діяльності підприємство для засвідчення підпису відповідної службової особи, на яку наказом (розпорядженням) керівника підприємства покладено обов'язки здійснювати реєстрацію осіб, які вибувають у відрядження та прибувають з нього, у посвідченнях про відрядження відмітка про пункт прибуття завірена печаткою санаторію “Медобори».
Посилання позивача на оподаткування отриманих доходів по невідзвітованих сумах в 2004 році безпідставні, оскільки ці суми доходу ( додаткового блага) виникають лише при відзвітуванні по авансових звітах другої половини 2005 року.
Також в даному випадку норма п.22.2 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", згідно з якою до 1 січня 2005 року платники цього податку звільняються від сплати штрафних санкцій та пені.(крім податкових агентів) за доходами, отриманими у 2004 році, але не звільняються від обов'язків своєчасної сплати податкових зобов'язань, не підлягає до застосування, оскільки відповідно до п.9.10.1. цього ж Закону податковим агентом платник податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, - в даному випадку ДП "Райз-Агросервіс".
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази у справі, суд встановив.
Дубенською інспекцією проведена виїзна позапланова документальна перевірка дочірнього підприємства «Райз-Агросервіс" з питань дотримання підприємством вимог податкового законодавства за період з 01.07.2005р. по 01.04.2006 р.
За результатами перевірки контролюючим органом складений акт № 73\23\30213384 від 11.09.2006 року.
На підставі обставин, викладених в акті перевірки, керівник контролюючого органу прийняв податкове повідомлення-рішення від 25.09.2006 р. № 0095291740/0, яким визначив підприємству суму податкового зобов'язання за платежем по податку з доходів фізичних осіб за основним платежем 6394,16 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 17607,23 грн, усього 24001,39 грн.
Позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення частково.
Зокрема, що стосується виплати добових за відрядження в сумі основного зобов'язання - 99 грн. 30 коп., та штрафні санкції -298 грн. 28 коп.
Що стосується нарахування штрафу 15%, рішення оспорюється в сумі 2571 грн. 81 коп.
Що стосується порушень із нарахуванням податку та штрафу при списанні заборгованості по дебіторській заборгованості, позивач оскаржує суму основного платежу 27 грн. 23 коп. та суму штрафних санкцій -62 грн. 76 коп.
Що стосується заборгованості підприємців за реалізовані товари, позивач оскаржує рішення в сумі основного платежу 1325 грн. 72 коп. та штрафних санкцій 2651 грн. 44 коп.
Таким чином позивач оскаржує повідомлення-рішення в сумі основного боргу -1452,25 грн. та 5584,29 грн. штрафних санкцій. Всього на суму 7036 грн. 54 коп.
Давши оцінку поясненням сторін, доказам у справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню із слідуючих підстав.
У розділі 3.5 акту перевірки зазначено, що вибірковою перевіркою дотримання підприємством вимог ЗУ “Про податок з доходів фізичних осіб» стосовно разових виплат з розрахункового рахунку та каси підприємства
- в випадках закупки ТМЦ та отримання послуг у фізичних осіб встановлено порушення п.п. 4.2.1 п.4.2с.4.п 3.1 ст . пЗ.4 стЗ, п. 1 ст 7, п.п.1. 8.1.2, п 8.1 ст.8, п. 9.10. ст.. 9, п.п. а) п. 19.2 ст. 19 ЗУ “Про податок з доходів фізичних осіб», а саме:
не утриманий та не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб з суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податків на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, та по списаній дебіторській заборгованості по закінченню терміну позовної давності, а саме:
- згідно авансових звітів працівників, відрядженим до Тернопільської філії, відшкодування витрат добових проведено за відмітками у посвідченнях про відрядження про прибуття в пункт призначення -печатка санаторію "Медобори" в сумі 644 грн.;
- згідно оборотно-сальдових відомостей по рахунку 372-013 по підзвітних особах Ковальчук О.П., Краснопольський Я.В., по яким рахувалось сальдо станом на 01.07.2005 року;
- згідно інформації по 372, 377, 361 рахунку в кореспонденції з 944 рахунок, списано дебіторську заборгованість по закінченню терміну позовної давності.
Такий висновок податкового органу спростовується слідуючим.
Працівники, перелік яких наводиться в акті, були відряджені для проведення семінару у зідповідності до наказів № 33 та 34 у листопаді 2005 року (копії наказів надано). Місце проведення семінару -санаторій “Медобори», Тернопільська обл.., Теребовлянський р-н, с. Конопків (п. 1 наказу № 34).
Тому, санаторій “Медобори» в даному випадку виступав не лише як місце проживання у відрядженні , але і як кінцевий пункт призначення у відрядженні ( Наказ № 33 , зі змінами , внес . Наказом № 34). Як відомо , у посвідченні відмічається дати прибуття до пункту призначення та вибуття з нього. Такі відмітки у даному випадку є , їх засвідчено єдиною круглою печаткою, що використовує у своїй господарській діяльності санаторій “Медобори», вт. ч. - для посвідчення підписів.
Наведені факти стверджується такими доказами : копії Наказів № 33, 34 , Акт виконаних робіт по організації семінару між санаторієм “Медобори» та ДП , список осіб, направлених ДП на семінар.
Документи про відрядження містять решту необхідних реквізитів (актом перевірки не встановлено порушень в цій частині) - тому витрати на відрядження правомірно віднесені ДП до валових витрат.
Санаторій Медобори, у с. Конопків, по трасі Тернопіль-Чернівці, межує з м. Тернопіль (бл. 20 км). Санаторій надає послуги з проживання за цінами готелів, тому придатний для розміщення і проживання осіб, відряджених як у м.Тернопіль, так і в навколишні пункти. У Тернополі знаходяться Західна регіональна дирекція та Тернопільська філія компанії "Райз" але за таких обставин, працівникам ДП не було потреби відмічати відрядні посвідчення ще і у м.Тернопіль, оскільки це призвело б до необгрунтованих витрат по переїзду всіх відряджених з с.Конопків у м.Тернопіль та назад, - виключно лише для проставлення печаток.
Суд погоджується з позивачем, що у разі відмічення відряджень у іншому місці, ніж пункт призначення, виникають інші ускладнення в обліку, наприклад : відмітка у м. Тернопіль не підтверджує перебування працівників на семінарі в с. Конопків, а отже, ОДПІ могла бути поставлена під сумнів правомірність понесених по семінару витрат. Таким чином , відрядження оформлено та відображено дану операцію вірно, а вимоги ОДПІ з цього приводу, не відповідають закону :
Головним документом, що регулює порядок оформлення й здійснення службового відрядження в Україні й за її межами, є Інструкція про службові відрядження в межах України й за кордон, затверджена наказом Мінфін України від 13.03.98 р. № 59 (далі - Інструкція). Відповідно до п. 1.3 наведеної Інструкції, відмітки в посвідченні про відрядження засвідчують тією печаткою, що використовує у своїй господарській діяльності підприємство для посвідчення підпису відповідної службової особи, на яку покладені обов'язки здійснювати реєстрацію осіб, що вибувають у відрядження й прибувають із цього.
Даним положенням, а також наказом ДПАУ від 28.06.97 р. № 260, яким затверджена форма посвідчення про відрядження, не встановлюються будь-які правила оформлення цього документа, зокрема, - якою саме печаткою засвідчують підписи службової особи, яка особа має здійснювати реєстрацію осіб, прибувають у пункт відрядження . Також зауважимо, що Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств» забороняє відносити суму добових до валових витрат, тільки якщо відповідні відмітки (на звороті посвідчення про відрядження) відсутні. Закон також не встановлює інших правил оформлення відміток на посвідченні.
Таким чином:
- закон не визначає як порушення , відмітку , яка була зроблена за умовами цього відрядження та проведення семінару.
- сама лише відмітка (печатка санаторію) не може слугувати доказом відсутності зв'язку між відрядженням та основною діяльністю платника податку - докази слід розглядати в сукупності: з огляду на мету відрядження , місце проведення семінару та розміщення учасників Тому сама лише печатка “Мадоборів» не може спростовувати віднесення цих витратна валові.
- неправомірним є і донарахування податку на доходи фізичних особ, штрафів за цих обставин.. У відповідності до п.1.5 Інструкції про службові відрядження № 59 від 13.03.98 р., добові не виплачуються лише за відсутності відмітки в посвідченні на відрядження, а в нашому випадку такі відмітки були , і це не заперечуються контролюючим органом.
Отже в даній частині податковий орган не довів правомірність свого рішення у виначенні суми основного зобов'язання 99 грн. 30 коп. та штрафних санкцій -298 грн. 28 коп.
Суд вважає неправомірним нарахування штрафу 15% - 2571 грн. 81 коп. з посилання на ст.9.10.3 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб». Висновки податкового органу не відповідають фактичним обставинам справи із слідуючих підстав.
За даними обліку, на рахунку 372-013 за підзвітною особою Ковальчук О.П. дійсно рахується дебетове сальдо в сумі 9 183,86 грн., а за підзвітною особою Краснопольський Я.В. - дебетове сальдо в сумі 7 961,54 грн.
У відповідності до п.п. 9.10.3. , 9.10.1. , 22.2 ЗУ “Про податок з доходів фізичних осіб», штраф не нараховувався тому, що по даних обліку на рахунку 372-013, дані заборгованості виникли в 2004 році.
За змістом названих статтей Закону штраф утримується з фізичної особи - платника податку. Однак ст.. 22.2. Закону набрала чинності з 01.01.2005 р., тому утримання за нею штрафів у 2006 році , із заборгованостей фізичних осіб, що виникли у 2004 р, є неправомірним.
Висновок податкового органу, щодо порушень пов'язаних із нарахуванням податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій при списанні заборгованості спростовується слідуючим.
По даних обліку, станом на 01.07.2005 року дійсно рахувалось дебетове сальдо на рахунках бухгалтерського обліку 372, 377 по фізичних особах, що звільнені, та за рішенням керівника підприємства було списане по закінченню терміну позовної давності, а саме: Ратушний П.В, в сумі 55,32 грн., який звільнений в 2002 році; Живіцький А.Г. в сумі 145,83 грн., який звільнений в 1999 році;
З урахуванням того, що Закон набрав чинності з 1.01.2004 року, є неправомірним нарахування податку та штрафів, по заборгованостям, що виникли до дати дії Закону, з посиланням на ці норми Закону (копії наказів про звільнення надавались при перевірці).
Всього, оспорювана Позивачем по даному епізоду сума основного платежу становить 27.23 грн. сума штрафу - 62,76 грн. Загальна сума становить 89,99 грн.
По даних обліку дійсно існувала заборгованість, що рахувалась на рахунку бухгалтерського обліку 361 по фізичних особах, що за рішенням керівника підприємства була списана по закінченню терміну позовної давності, а саме по наступних особах:
Бартушінен О.С. - в сумі 8632, 80 грн. - заборгованість за реалізовані товари;
Осадчий О.І. - в сумі 239, 33 грн. - заборгованість за реалізовані товари;
Дані суми являються заборгованостями приватних підприємців, про що свідчать дані обліку та первинні документи. У відповідності до п. п. 1.19., п 4. 3. 25 ЗУ “Про податок з доходів фізичних осіб», доходи самозайнятих осіб не включаються до складу місячного (річного) оподатковуваного доходу , відповідно -донарахування податку по таким особам не проводиться, (накладна № 15-397 від 08.05.2002 року, накладна № 03-663 від 03.07.2002 року).
Доводи щодо неправомірного нарахування податку на доходи фізичних осіб по такій заборгованості наводяться самими органами ДПА. Так, у відповіді Начальника відділу розгляду письмових звернень платників управління розгляду звернень платників та методології адміністрування департаменту оподаткування фізичних осіб ДПА України (опублікована у Віснику податкової служби України, травень 2005 року), роз'яснюється, що оскільки дані особи не перебувають у трудових стосунках із підприємством, то у останнього відсутнє джерело виплати доходу вказаним особам, за рахунок яких кредитор мав би змогу утримати податок з доходів фізичних осіб.
Всього, оспорювана Позивачем по даному епізоду сума основного платежу становить 1325,72 грн. штрафу становить 2651,44 грн. Всього сума становить 3977,16 грн.
На підставі вищевикладеного керуючись ст.ст. 94, 138, 160, 163 КАС України, -
1.Позов задоволити.
Визнати нечинним податкове повідомлення - рішення Дубенської державної податкової інспекції від 25 вересня 2006 року № 0095291740/0 в частині визначення основної суми податкового зобов'язання -1452,25 грн. та штрафних (фінансових) санкцій -5584 грн. 89 коп. Всього 7036 грн. 54 коп.
2.Присудити відповідачеві Дубенській об'єднаній державній податковій інспекції м.Дубно, вул.Грушевського 134 з державного бюджету 3 грн. 40 коп. витрат по державному миту (судовому збору).
3. Видати виконавчий лист за заявою стягувача після набрання постановою законної сили.
Сторона, яка не погоджується з постановою має право на апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Савченко Г. І.
Постанова складена в повному обсязі і підписана суддею "07" серпня 2007 р.