Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
14 серпня 2020 р. № 520/7645/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкова О.О, розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5,м. Харків,61002) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка виразилась в не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час за період з 07.11.201 5 по 29.12.2017 та сум індексації його грошового забезпечення за період з 07.11 .2015 по 31 .10.2017;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області провести нарахування і виплату ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 29.12.2017 у кількості 1188годин;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області провести нарахування і виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.701 3 по 31.10.201 7;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плацу за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 грудня 2017 року по день ухвалення рішення у справі.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка виразилась в не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 сум індексації його грошового забезпечення з 07.11.2015 по 29.12.2017. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Харківській області провести нарахування і виплату ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 29.12.2017. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
12 серпня 2020 року представника ОСОБА_1 звернувсь до суду із заявою, в якій просив ухвалити додаткове рішення по даній справі про стягнення витрат з надання правничої допомоги у розмірі 4000, 00 грн.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частиною 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Враховуючи, що рішення по даній справі прийнято в порядку спрощеного провадження, суд розглядає заяву представника ОСОБА_1 в порядку спрощеного провадження.
Розглянувши подану представником позивача заяву, дослідивши матеріали справи та докази, подані в обґрунтування понесених позивачем витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч.3 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.
У силу вимог п.10 ч.3 ст.2 КАС України, відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення, є однією з основних засад адміністративного судочинства.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 КАС України).
За змістом частини 3 статті 134 КАС України для цілей судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають сплаті в порядку компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов'язані з оплатою правничої допомоги.
Згідно з ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частини 6, 7 статті 134 КАС України передбачають, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, визначаючи суму, що належать до відшкодування позивачу, необхідно застосовувати критерій реальності витрат на правничу допомогу адвоката (встановлення її дійсності та необхідності), а також критерій розумності розміру цих витрат, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Саме ці критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи компенсацію судових витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у п.268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (East/West Alliance Limited v. Ukraine) від 23 січня 2014 року (заява № 19336/04) Європейський суд зазначив: "Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999).
Підстави та порядок укладення договору про надання правової допомоги, а також порядок обчислення гонорару врегульовано розділом ІV Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VІ (далі Закон №5076-VІ).
Зокрема, ст.30 Закону №5076-VІ передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених норм КАС України та Закону №5076-VІ дозволяє дійти висновку про те, що витрати на професійну правничу допомогу стягуються на користь позивача за умови їх підтвердження:
1)договором про надання правової допомоги;
2)документами щодо фактичного надання такої допомоги з документальним описом послуг (робіт), наданих (виконаних) адвокатом;
3)документами, що підтверджують оплату наданих адвокатом послуг.
Так, представник позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надав до суду договір № 10/4-1 від 10.04.2020 року, укладений між адвокатом Дмитренко О.С. та ОСОБА_1 , додатковий договір № 2 до договору № 10/4-1 від 10.04.2020 року, акт приймання - передачі послуг від 10.08.2020 року.
Зокрема, у вказаному акті зафіксовано найменування та вартість отриманих клієнтом послуг:складання та направлення адвокатського запиту до Слобідського ВП ГУНП в Харківській області - 500,00 грн.; складання та направлення адвокатського запиту до ГУ НП в Харківській області - 500 грн.; складання позовної заяви - 2000,00 грн.; складання відповіді на відзив - 1000,00 грн.
Однак, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять адвокатських запитів до Слобідського ВП ГУНП та до ГУ НП в Харківській області, а тому вказані витрати клієнта є непідвтердженими.
За змістом ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-ХIV (далі Закон №996-ХIV), факти здійснення господарських операції фіксуються первинними документами (що містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення), які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Системний аналіз наведених норм вказує на те, що документальним підтвердженням здійснення витрат на правничу допомогу є наявність належним чином складених первинних документів, які відображають суть операції з надання юридичних послуг та підтверджують її фактичне здійснення.
Відповідно до пп.10 п.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 (далі Положення №148), касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.
У силу вимог п.11 Положення №148, готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі.
Оприбуткування та облік фізичними особами-підприємцями отриманих доходів здійснюється в книгах обліку доходів і витрат (або книгах обліку доходів) у порядку, визначеному Податковим кодексом України.
Згідно з п.25 Положення №148, приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером (додаток 2), підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання.
Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов'язковим.
Суд зазначає, що надані представником позивача квитанції до прибуткових касових ордерів № 05/05-2 від 085.05.2020 року (на суму одна тисяча гривень), № 08/07 від 08.07.2020 року (на суму одна тисяча гривень) та № 09/06 від 09.06.2020 року (на суму дві тисячі гривень) за формою та змістом відповідають вимогам, встановленим Положенням №148, проте, за відсутності книги обліку доходів і витрат, не можуть бути самостійним доказом отримання адвокатом коштів в сумі 4000,00 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не надав належні докази на підтвердження реальності, необхідності та розумності розміру витрат, понесених на правову допомогу, а тому підстави для їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відсутні.
Відповідно до частини 4 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 132, 139, 252, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.О. Горшкова