Справа №500/1843/20
13 серпня 2020 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Мартиць О.І.
за участю:
секретаря судового засідання Куриляк М.Г.
представника позивача виконавчого комітету Тернопільської міської ради Яроша О.П.
представника відповідача відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Лесьної Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом виконавчого комітету Тернопільської міської ради до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про визнання дій неправомірними та скасування постанов, -
22 липня 2020 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява виконавчого комітету Тернопільської міської ради до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання дій неправомірними та скасування постанов, в якому позивач просить визнати дії головного державного виконавця по винесенню постанови про стягнення виконавчого збору від 14.07.2020 по ВП №62547689 і скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про стягнення виконавчого збору від 14.07.2020 по ВП №62547689.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 29.01.2020 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 і зобов'язано виконавчий комітет Тернопільської міської ради вчинити дії щодо передачі в порядку приватизації у власність ОСОБА_1 житлової кімнати № НОМЕР_1 в гуртожитку по АДРЕСА_1 . Постановою Тернопільського апеляційного суду від 04.06.2020 рішення Тернопільського міськрайонного суду від 29.01.2020 залишено без змін.
Після отримання повного тексту постанови Тернопільського апеляційного суду від 04.06.2020 листом від 02.07.2020 ОСОБА_1 запропоновано в порядку, визначеному чинним законодавством і з урахуванням правової позиції Тернопільського міськрайонного суду, висловленої у рішенні від 29.01.2020 подати документи для розгляду і прийняття відповідного рішення. З огляду на наведене, позивачем вживаються дії з приводу розгляду питання передачі у приватну власність ОСОБА_1 житлового приміщення по АДРЕСА_2 . Також вказано, що виконання рішення суду напряму залежить від волевиявлення ОСОБА_1 , надання останньою на розгляд комісії і виконавчого комітету Тернопільської міської ради заяви та пакету документів, визначених Інформаційною карточкою Н-11.1-06 з урахуванням правової позиції, висловленої у рішенні суду.
14.07.2020 головним державним виконавцем винесено постанови про відкриття провадження та стягнення виконавчого збору з виконавчого комітету Тернопільської міської ради в розмірі 18892,00 грн. по ВП №62547689. На думку позивача головний державний виконавець не вчиняв дій, передбачених нормами Закону України "Про виконавче провадження". Враховуючи, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є фактичне виконання судового рішення і вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення, то в даному випадку безпосереднє виконання виконавчого документу відсутнє. Зазначені вище дії головного державного виконавця вважає такими, що суперечать чинному законодавству, зокрема Закону України "Про виконавче провадження", а постанови підлягають скасуванню.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено у справі судове засідання на 05.08.2020 згідно частини четвертої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
04.08.2020 через відділ документального забезпечення суду відповідачем подано відзив, в якому просять відмовити в задоволенні позовних вимог виконавчого комітету Тернопільської міської ради, оскільки головним державним виконавцем вчинено дії відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", в межах повноважень, а тому прийняті постанови до скасування не підлягають.
05.08.2020 розгляд справи відкладено до 13.08.2020.
13.08.2020 в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача заперечила проти задоволення позову з мотивів, наведених у відзиві.
Ухвалою суду постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання відмовлено в задоволенні заяви про вступ у справу як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
26.06.2020 Тернопільським міськрайонним судом видано виконавчий лист №607/16516/19 про зобов'язання виконавчого комітету Тернопільської міської ради вчинити дії щодо передачі в порядку приватизації у власність ОСОБА_1 житлової кімнати АДРЕСА_3 .
14.07.2020 на підставі вказаного виконавчого листа №607/16516/19 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Лесьною Н.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62547689.
Пунктом 3 даної постанови визначено стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 18892,00 грн.
Також, керуючись статтями 3, 27, 40 Закону України "Про виконавче провадження" 14.07.2020 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Лесьною Н.В. винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 18892,00 грн.
Не погоджуючись з такими діями головного державного виконавця позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статей 129, 129-1 Конституції України, однією із основних засад судочинства є обов'язковість судових рішень. Суд ухвалює рішення іменем України, яке є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону України "Про виконавче провадження").
Згідно частини першої статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до вимог частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно частини першої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. (частина третя статті 27 Закону України "Про виконавче провадження")
За положеннями частини четвертої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Тобто, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
При цьому, стягнення виконавчого збору зумовлюється лише фактом початку примусового виконання (відкриттям виконавчого провадження) та не ставиться у залежність від фактично вчинених дій щодо примусового виконання.
Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов'язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Крім того, на момент відкриття виконавчого провадження державний виконавець не володіє будь-якою інформацією від боржника щодо виконання судового рішення, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом України "Про виконавче провадження" не передбачено.
Частиною п'ятою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Проаналізувавши положення чинного законодавства в аспекті спірних правовідносин суд дійшов до висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Останнє розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, у якій, з-поміж іншого, державний виконавець зобов'язаний зазначити суму виконавчого збору, яка підлягає стягненню.
Тобто, початком примусового виконання у розумінні Закону України "Про виконавче провадження" є винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Суд звертає увагу на те, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Крім того, Закон України "Про виконавче провадження" встановлює виключний перелік підстав, коли виконавчий збір не стягується.
Тому суд критично оцінює посилання позивача на те, що виконавчий збір стягується лише за умови фактичного виконання дій державного виконавця та неможливість виконання рішення суду без волевиявлення ОСОБА_1 шляхом надання останньою на розгляд комісії і виконавчого комітету Тернопільської міської ради заяви та пакету документів, визначених Інформаційною карточкою Н-11.1-06 з урахуванням правової позиції, висловленої у рішенні суду.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом положень статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто, для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав. Порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (частини перша статті 5 КАС України).
Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією дією.
При прийнятті рішення по цій справі суд керується принципами адміністративного судочинства, зокрема, принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого суд не обмежується тільки документами та заявами про докази, які внесені сторонами, а також здійснює дослідження обставин у справі за власною ініціативою, у тому числі з метою реалізації завдань адміністративного судочинства.
Згідно статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З врахуванням наведеного головний державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України про виконавче провадження, тому вимоги позивача про визнання незаконними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про стягнення виконавчого збору від 14.07.2020 по ВП №62547689 є безпідставними.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову виконавчого комітету Тернопільської міської ради до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання дій неправомірними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про стягнення виконавчого збору від 14.07.2020 по ВП №62547689 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13 серпня 2020 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- виконавчий комітет Тернопільської міської ради місцезнаходження: вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, 46001 код ЄДРПОУ: 04058344
відповідач:
- відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) місцезнаходження:
вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, 46021 код ЄДРПОУ 43316386;
Головуючий суддя Мартиць О.І.