про залишення позову без розгляду
14 серпня 2020 року м. Рівне №460/4763/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М. Недашківської, розглядаючи матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправними і скасування рішень,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними і скасувати: постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 16.05.2019 ВП №51868489; постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору від 20.05.2019 ВП №59147407; постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.05.2019 ВП №59147407.
Ухвалою судді від 06.07.2020 позовну заяву залишено без руху у порядку, зокрема, статті 123 КАС України.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 06.07.2020, суд зазначив, що як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач оскаржує постанови державного виконавця від 16.05.2019 ВП №51868489, від 20.05.2019 ВП №59147407 та від 20.05.2019 ВП №59147407; з позовною заявою позивач звернувся до суду лише 01 липня 2020 року; при чому, позивач вказує, що строк звернення до суду не пропустив, оскільки дізнався про існування оскаржуваних постанов лише 22.06.2020 під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження; суд констатує те, що при зверненні до суду з позовною заявою, позивач не надав жодних належних та допустимих доказів того, що про порушення своїх прав та інтересів він дізнався саме 22.06.2020; за відсутності належних доказів того, коли саме позивач дізнався про існування оскаржуваних постанов, є усі правові підстави для висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовною заявою.
21 липня 2020 року позивач подав до суду клопотання про усунення недоліків позовної заяви, де вказав, що про існування оскаржуваних постанов дізнався саме 22.06.2020, та на підтвердження даної обставини надав копію заяви про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження від 22.06.2020 з відміткою про ознайомлення «22.06.2020».
Ухвалою суду від 27.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження (частини перша, третя, четверта статті 12 КАС України) з врахуванням особливостей провадження у категорії справ з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця (стаття 287 КАС України), та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 05.08.2020.
Ухвалою суду від 05.08.2020 клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи - залишено без задоволення; позовну заяву ОСОБА_1 до Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправними і скасування постанов - залишено без руху; надано ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви протягом трьох днів з дня вручення (отримання) копії даної ухвали, шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом із зазначенням поважності причин такого пропуску.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 05.08.2020 суд зазначив:
«03 серпня 2020 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, де вказав, що про існування оскаржуваної постанови від 16.05.2019 ВП №51868489 позивачу було достеменно відомо ще у травні 2019 року. У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд залишити позовну заяву без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду з позовом. Так, зі змісту Розносної книги місцевої кореспонденції за період з 16.05.2019 по 16.05.2019 вбачається, що 16 травня 2019 року представником позивача - Ювко Лідією Сейранівною одержано від виконавчого органу наступні документи: (1) постанова про стягнення виконавчого збору від 16.05.2019; (2) постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 16.05.2019; (3) постанова про закінчення виконавчого провадження від 16.05.2019. Відповідно до Довіреності №814, посвідченої приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Онищуком І.М., позивач - ОСОБА_1 уповноважив, зокрема, ОСОБА_2 бути представником з питань: одержання будь-яких документів від громадян та юридичних осіб та одержання кореспонденції; представництво інтересів довірителя в усіх установах, підприємствах, організаціях незалежно від форми власності. Таким чином, позивач дізнався про винесення оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору - 16.05.2019, тобто пропустив строк звернення до суду з позовом»;
«Постановляючи ухвалу про відкриття провадження у справі від 27.07.2020, суд вказав, що позивач на виконання вимог ухвали судді від 06.07.2020 подав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень, датовану 22.06.2020; таким чином, позивач не пропустив строк звернення до адміністративного суду, встановлений статтею 287 КАС України. Суд зазначає, що такий висновок суду базувався на наданій позивачем інформації про дату ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень, проте після відкриття провадження у справі та ознайомлення зі змістом відзиву на позовну заяву, судом встановлено, що повідомлені позивачем обставини щодо ознайомлення з оскаржуваною постановою про стягнення виконавчого збору були недостовірними».
Даною ухвалою надано позивачу можливість подання до суду заяви про поновлення попущеного строку звернення да суду з позовом з обґрунтуванням поважності причин такого пропуску.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ухвалу суду від 05.08.2020 позивач отримав 10.08.2020.
13 серпня 2020 року до суду надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом.
Ухвалою суду від 14.08.2020 заяву поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом від 12.08.202 (вхідний від 13.08.2020) повернуто заявнику без розгляду з підстав підписання та подання такої заяви особою, яка не мала права її підписувати.
Окрім того, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016, копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
З матеріалів виконавчого провадження ВП №59147407 вбачається, що оскаржувані постанови також були надіслані на належну адресу позивача, що підтверджується відповідними супровідними листами №№40772, 40767, 40793, 40785 згідно списку №102 від 23.05.2019 відправлених поштових відправлень - листів рекомендованих.
Таким чином, станом на 14.08.2020 позивач не усунув недоліки позовної заяви та не обґрунтував поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовом.
За приписами пункту сьомого частини першої статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
За приписами пункту восьмого частини першої статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.
За приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Чуйкіна проти України» ((CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) 13 січня 2011 року ОСТАТОЧНЕ) вказано, що «стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 28- 36, Series A №18)».
Доступ до правосуддя включає не лише можливість подати заяву до суду. Йому кореспондує обов'язок суду розглянути справу по суті з винесенням остаточного рішення по справі, яке підлягає обов'язковому виконанню. Виконання в розумний термін також є невід'ємною частиною права на доступ до суду.
На відміну від права на справедливий суд, право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може бути обмежено, зокрема, задля забезпечення нормального функціонування судової системи. Це включає часові обмеження, фінансовий тягар, вимоги щодо форми звернення тощо.
У справі Trukh v. Ukraine ((dec.), no. 50966/99, 14 October 2003) Європейський суд дав оцінку застосуванню процесуальних обмежень у вигляді обов'язку сплатити мито, надати копії документів у певній кількості та направити звернення до конкретного суду. Європейський суд не виявив жодних підстав вважати, що застосування згаданих процесуальних обмежень у цій конкретній справі було свавільним чи невиправданим. Відповідно, скарга заявника про відсутність доступу до суду була відхилена як необґрунтована.
В рішенні Конституційного Суду України у справі №1-9/2011 за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, від 13 грудня 2011 року (17-рп/2011) зазначено, що «вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі».
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання».
Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без розгляду у порядку статей 123, 240 КАС України.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 123, 240, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправними і скасування рішень - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини четвертої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Копію даної ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну ухвалу суду складено 14 серпня 2020 року
Суддя К.М. Недашківська