14 серпня 2020 року м. РівнеСправа №460/4178/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Н.О. Дорошенко, за участю секретаря судового засідання О.П. Янчар, сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник адвокат Янчук В.В.,
відповідача: представник ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_2
доЗдолбунівського районного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів)
про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Здолбунівського районного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (далі - Здолбунівський РВ ДВС Західного МУ Міністерства юстиції (м.Львів), відповідач), та просив визнати протиправною та скасувати постанову від 26.06.2019 (ВП№51025080) про стягнення виконавчого збору в сумі 300771,00 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що боргові зобов'язання боржника за виконавчим документом у виконавчому провадженні №51025080 припинені повністю шляхом їх виконання після закінчення такого виконавчого провадження. Вказав, у період до 28.08.2018 розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, тоді як, у період після 28.08.2018 розмір виконавчого збору складав 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню. Отже, з урахуванням того, що зміни внесені Законом №2475-VIII, погіршили становище боржника ОСОБА_2 , а також те, що виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом №2-2236, виданим 29.07.2010 Рівненським міським судом Рівненської області, у державного виконавця були відсутні правові підстави для стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 300 771,00 грн.
Ухвалою від 15.06.2020 позовну заяву залишено без руху. Позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк позивач усунув допущені недоліки.
Ухвалою від 01.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами, встановленими статтею 287 КАС України, з повідомленням (викликом) учасників справи. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву. Крім того, зобов'язано відповідача надати суду додаткові докази.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема, зазначив, що оскільки в матеріалах виконавчого провадження №51025080, переданого з Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, була відсутня постанова про стягнення виконавчого збору, то 26.06.2019 державним виконавцем Здолбунівського РВ ДВС Західного МУ Міністерства юстиції (м.Львів) винесено оспорювану постанову. Станом на момент винесення такої постанови відсутня інформація щодо сплати позивачем заборгованості на виконання виконавчого провадження №51025080. Відтак, державний виконавець діяв правомірно, згідно з вимогами чинного законодавства, оскільки стягнення виконавчого збору є обов'язком державного виконавця. Зауважив, що позивачу було відомо про відкриття виконавчого провадження №51025080, однак жодних дій на погашення заборгованості на виконання такого виконавчого провадження ним здійснено не було. Крім того, на момент звернення позивача з даним позовом виконавче провадження №51025080 закінчене з підстав повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Протокольною ухвалою від 08.07.2020 розгляд справи відкладено.
Ухвалою від 10.08.2020 витребувано у відповідача додаткові докази.
Ухвалою від 14.08.2020 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено позивачу строк звернення до суду з даним позовом.
У судовому засіданні учасники справи підтримали свої доводи та заперечення з підстав, наведених в заявах по суті справи.
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.
У провадженні Здолбунівського РВ ДВС Західного МУ Міністерства юстиції (м.Львів) перебувало виконавче провадження №51025080, відкрите постановою державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції від 10.05.2016, з виконання виконавчого листа, виданого 29.07.2010 Рівненським міським судом Рівненської області у справі №2-2236/10 (а.с.75), про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Перший Український міжнародний банк" заборгованість за кредитним договором №169889 від 06.06.2008 та кредитним договором №6199676 від 06.03.2008 у сумі 106303,33 грн доларів США та 223626,63 грн, з яких: заборгованість з основної суму кредиту за кредитним договором 1 - 44300,74 грн доларів США; заборгованість з основної суми кредиту за кредитним договором 2 - 44300,74 доларів США; заборгованість з процентів за користування кредитом відповідно до кредитного договору 1 - 8862,95 дол. США, заборгованість з процентів за користування кредитом відповідно до кредитного договору 2-8838,90 дол. США заборгованість з пені за порушення строків повернення основної суми кредиту та сплати процентів за користування ним та кредитним договором 1 - 85779,94 грн; заборгованість з пені за порушення строків повернення основної суми кредиту та сплати процентів за користування ним за кредитним договором 2 - 85738,29грн. штраф за не поновлення договору страхування за кредитним договором 1 - 22500грн. штраф за не поновлення договору страхування за кредитним договором 2 - 22500 грн. штраф за не виконання умов договору (4.3.5) станом на 15.03.2010 за договором кредиту 1 - 3554,20 грн. штраф за не виконання умов договору (4.3.5) станом на 15.03.2010 за договором кредиту 2 - 3554,20 грн. та судовий збір в розмірі 210,06 дол. США 2091 грн. та витрати на ІТЗ розгляду справи в розмірі 120 грн.
Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції від 30.05.2018 виконавче провадження №51025080 передано на виконання до Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, правонаступником якого є Здолбунівський РВ ДВС Західного МУ Міністерства юстиції (м.Львів).
26.06.2019 в межах виконавчого провадження №51025080 заступником начальника відділу Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області винесено постанову про стягнення виконавчого збору, згідно з якою постановлено стягнути з боржника ОСОБА_2 виконавчий збір в сумі 300771,00 грн (а.с.15).
06.08.2019 заступником начальника відділу Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №51025080 на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України “Про виконавче провадження” (а.с.84).
Вважаючи постанову від 26.06.2019 про стягнення виконавчого збору (ВП№51025080) протиправною, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV (далі - Закон №606-XIV), який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, було визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 25 Закону №606-XIV було передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Статтею 11 Закону №606-XIV було встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1). Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом (ч.2).
З 05.10.2016 умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).
Статтею 1 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1).
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
За приписами ст.10 Закону № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Положеннями ст.18 Закону №1404-VIII передбачено, обов'язки і права виконавців, обов'язковість вимог виконавців.
Так, відповідно до ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII).
Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Представник відповідача в судовому засіданні ствердив, що при виконанні виконавчого документа державним виконавцем вживалися визначені законом заходи для виконання рішення суду, зокрема, щодо звернення стягнення на майно боржника.
Судом встановлено, що постановою державного виконавця від 15.04.2019, для оцінки описаного та арештованого майно, належного боржникові (земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:054:038 площею 0,1042 га; земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:054:0390 площею 0,1042 га), призначено експерта ПП «Експерт-Рівне-Консалт» для участі у виконавчому провадженні №51025080 (а.с.78-80),
Разом з тим, рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у справі №569/12682/19 звільнено з під-арешту та виключено обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, накладеним державним виконавцем Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Рівненській області, номер запису про обтяження: 11726182 (спеціальний розділ) від 23.10.2015 на майно належне на праві власності ОСОБА_2 , а саме: земельну ділянку, цільове призначення: для житлової та громадської забудови, площею 0,1042 га, кадастровий номер: 5610100000:01:054:0390 та земельну ділянку, цільове призначення: для житлової та громадської забудови, площею 0,1042 га, кадастровий номер: 5610100000:01:054:0383 (а.с.54-57).
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд зазначає, що в наданих відповідачем матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які відомості щодо фактичного виконання рішення.
Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив, що виконавчий документ внаслідок здійснених державним виконавцем примусових заходів виконано не було в будь-якій сумі ні за рахунок коштів, ні за рахунок майна боржника та в подальшому повернуто стягувачу за його заявою.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.37 Закону №1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Таким чином, в ході судового розгляду встановлено, що стягнення з ОСОБА_2 боргу в межах виконавчого провадження №51025080 державним виконавцем здійснено не було.
При цьому, 26.06.2019 в межах виконавчого провадження №51025080 заступником начальника відділу Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області винесено постанову про стягнення виконавчого збору, згідно з якою постановлено стягнути з боржника ОСОБА_2 виконавчий збір в сумі 300771,00 грн (а.с.15).
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VІІІ (у редакції чинній до 28.08.2018) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
За приписами пунктів 1-6 частини п'ятої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Також частиною дев'ятою статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
За правилами частини п'ятої статті 27 Закону №1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Приписами статей 40, 42 Закону №1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
Частиною третьою статті 40 Закону №1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону №1404-VІІІ, на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Отже, з аналізу вищенаведених норм Закону №1404-VІІІ слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.
За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.
Тому, при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
З 28.08.2018 частину другу статті 27 Закону №1404-VІІІ змінено (Законом України №2475-VIII від 03.07.2018) та визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Тобто, з урахуванням редакцій Закону №1404-VIII, які були чинними у період існування заборгованості ОСОБА_2 , база обрахунку виконавчого збору змінювалась.
Так, у період до 28.08.2018 розмір виконавчого збору становив - 10 відсотків фактично стягнутої суми, тоді як, у період після 28.08.2018 розмір виконавчого збору складав - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.
Відтак, положення статті 27 Закону №1404-VІІІ (у редакції чинній у період до 28.08.2018) зменшували відповідальність ОСОБА_2 , як боржника, в порівнянні з нормами статті 27 Закону №1404-VІІІ (у редакції чинній з 28.08.2018), оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми що підлягає примусовому стягненню.
Таким чином, з урахуванням того, що зміни внесені Законом №2475-VIII погіршили становище боржника ОСОБА_2 , а також те, що державним виконавцем фактично не стягнуто з боржника коштів в межах виконавчого провадження №51025080, суд дійшов висновку, що відповідача відсутні правові підстави для стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 300771,00 грн.
Суд звертає увагу на те, що за своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18.
З огляду на наведене, у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону №1404-VIII.
Крім того, при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
Зазначене дає підстави для висновку, що державний виконавець приймаючи спірну постанову не врахував принципу пропорційності, спрямованого на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 14.05.2020 у справі №-640/685/19 (№K/9901/12103/19), які є обов'язковими для врахування судом в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не підтверджено правомірність оспорюваної постанови належними та допустимими доказами, а відтак, позов підлягає задоволенню.
Судові витрати по сплаті судового збору суд присуджує на користь позивача відповідно до ч.1 ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 241-246, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) до Здолбунівського районного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (вул.В.Жука, 1-А, м.Здолбунів, Рівненська область, 35705; код ЄДРПОУ 34970716) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Здолбунівського районного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 26.06.2019 (ВП№51025080) про стягнення виконавчого збору в сумі 300771,00 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Здолбунівського районного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (вул.В.Жука, 1-А, м.Здолбунів, Рівненська область, 35705; код ЄДРПОУ 34970716) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3007,71 грн (три тисячі сім гривень 71 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14 серпня 2020 року.
Суддя Н.О. Дорошенко