14 серпня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2899/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головка А.Б., розглянув у письмовому провадженні за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Нехворощанської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
09 червня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Нехворощанської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення від 15.05.2020 "Про відмову в наданні дозволу гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" та зобов'язання повторно розглянути клопотання від 09.04.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,8751 га, що розташована за межами населених пунктів на території Нехворощанської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що відповідач протиправно відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з посиланням на те, що земельна ділянка, за рахунок якої позивач бажає отримати безоплатно земельну ділянку площею 1,8751 га, перебуває в оренді, право користування якої у встановленому законом порядку не припинено. Також, зазначає, що перебування земельної ділянки в оренді в іншої особи не є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тим більше, що землекористувач згодний на вилучення цієї земельної ділянки для подальшої її передачі у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.
Відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
В силу частини шостої статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
09.04.2020 позивачем подано до сесії Нехворощанської сільської ради клопотання, відповідно до якого просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,8751 га за рахунок земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 15,0009 га кадастровий номер 5323486000:00:002:0041, що розташована на території Нехворощанської сільської ради, Новосанжарського району, Полтавської області (а.с.8).
До такого клопотання було додано: копію паспорта; копію ідентифікаційного номера; графічні матеріали місця розташування земельної ділянки; копію нотаріально посвідченої згоди Новосанжарського госпрозрахункового мисливсько-рибальського підприємства Полтавської організації УТМР.
Рішенням Нехворощанської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області від 15 травня 2020 року тридцятої сесії сьомого скликання "Про відмову у наданні дозволу гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,8751 га за рахунок земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 15,0009 га кадастровий номер 5323486000:00:002:0041, що розташована на території Нехворощанської сільської ради, Новосанжарського району, Полтавської області (а.с.10).
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до ст. 18 Земельного кодексу України (далі ЗК України) до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких зокрема належать землі сільськогосподарського призначення.
Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
В силу положень п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення.
Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.
Так, згідно із ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частина 6 ст. 118 ЗК України передбачає перелік документів, що має бути поданий до компетентного органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, а саме:
клопотання у якому зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри;
графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки;
погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб);
документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Отже, якщо особою яка звернулася до відповідного суб'єкта владних повноважень виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу, підстави для відмови у його наданні (окрім встановлених ч. 7 ст. 118 ЗК України), відсутні.
Суд звертає увагу на те, що документи які подаються з метою отримання дозволу повинні бути належним чином оформлені, відповідати встановленим до них вимогам, а їх зміст повинен давати можливість перевірити наявність чи відсутність підстав для відмови у наданні дозволу встановлених нормами ч. 7 ст. 118 ЗК України.
Частиною 7 ст. 118 ЗК України передбачено перелік підстав для відмови у наданні дозволу, за результатами розгляду належним чином оформленого клопотання та додатків до нього. До таких підстав належить:
невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів;
невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно правових актів;
невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.
З іншого боку, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недоліків які об'єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення документації із землеустрою є самостійною підставою для відмови.
Судом встановлено, що оскаржуваним рішенням відповідача позивачу відмовлено в наданні такого дозволу, у зв'язку з наступним:
"Земельна ділянка загальною площею 15,0009 га, кадастровий номер 5323486000:00:002:0041 згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №1864797753234, номер запису про право власності 32249060 від 02.07.2019 є комунальною власністю територіальної громади Нехворощанської сільської ради.
Згідно договору оренди землі між Новосанжарською районною державною адміністрацією та Новосанжарським госпрозрахунковим мисливсько-рибальським підприємством Полтавської обласної організації УТМР від 16.11.2011 року, зареєстрованого у відділі Держземагенства у Новосанжарському районі за №532340004003000 від 27.11.2012 року земельна ділянка площею 15,0009 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5323486000:00:002:0041 знаходиться в оренді терміном на 10 років до 27.12.2022 року.
Відповідно п.34 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин".
Надаючи правову оцінку зазначеній відповідачем підставі для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, суд керується такими мотивами.
Як встановлено з наданої суду Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна, 27.12.2012 проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки загальною площею 15,0009 га, кадастровий номер 5323486000:00:002:0041 між Новосанжарською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та Новосанжарським госпрозрахунковим мисливсько-рибальським підприємством Полтавської обласної організації УТМР (Орендар), строк якого становить 10 років (а.с.11-12).
Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відтак суд зазначає про те, що Новосанжарське госпрозрахункове мисливсько-рибальське підприємство Полтавської обласної організації УТМР вважається законним користувачем земельної ділянки загальною площею 15,0009 га, кадастровий номер 5323486000:00:002:0041, в межах якої знаходиться земельна ділянка площею 1,8751 га, яку позивач бажає отримати у власність для ведення особистого селянського господарства.
Щодо правового статусу вказаної земельної ділянки, то, як встановлено судом, згідно вказаної інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 21.12.2018 № 8954СГ та згідно з актом приймання-передачі ця земельна ділянка була передана відповідачу з держаної у комунальну власність.
Отже, спірна земельна ділянка на сьогодні вважається комунальною власністю та перебуває у користуванні Новосанжарського госпрозрахункового мисливсько-рибальського підприємства Полтавської обласної організації УТМР.
Суд враховує, що в силу приписів ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
У відповідності до ч. 6 ст. 118 ЗК України, особа яка претендує на безоплатне набуття у власність земельної ділянки державної власності до клопотання повинна долучити графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, а у випадку перебування земельної ділянки у користуванні - погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).
Аналіз норм глави 15 ЗК України “Право користування землею” дає підстави вважати, що окремими видами речового права користування землею є “Право постійного користування земельною ділянкою” (ст. 92 ЗК України) та “Право оренди земельної ділянки” (ст. 93 ЗК України).
У ч. 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III не конкретизовано вид користування земельною ділянкою, за умови наявності у іншої особи якого, заявник повинен надати погодження землекористувача для її вилучення. Однак як у першому так і в другому випадку, обов'язковою передумовою припинення права особи на користування земельною ділянкою є її згода і лише у такому випадку, у відповідності до ч. 5 ст. 116 ЗК України, земельна ділянка може бути передана іншій особі.
Таким чином, безоплатна приватизація земельних ділянок, що вже перебувають у законному користуванні інших осіб, не допускається без згоди землекористувача.
Крім того, суд зауважує, що за змістом частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб, повинні додати свого клопотання погодження відповідного землекористувача.
Отже, зазначене погодження є обов'язковим у випадку якщо безоплатна приватизація стосується тих земельних ділянок державної чи комунальної власності, що перебувають у користуванні інших громадян або юридичних осіб і їх право користування не припинено у визначеному законом порядку.
Під час розгляду справи встановлено, що позивач звертаючись до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки, надала погодження землекористувача цієї земельної ділянки від 17.03.2020, що посвідчено нотаріально (а.с. 13).
Згідно з положеннями статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн і суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Нехворощанської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області (вул. Миру, 3, с. Нехвороща, Новосанжарський район, Полтавська область, ідентифікаційний код 21045225) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Нехворощанської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області від 15 травня 2020 року тридцятої сесії сьомого скликання "Про відмову у наданні дозволу гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки".
Зобов'язати Нехворощанську сільську раду Новосанжарського району Полтавської області повторно розглянути клопотання від 09.04.2020 ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,8751 га, що розташована за межами населених пунктів на території Нехворощанської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Нехворощанської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області (вул. Миру, 3, с. Нехвороща, Новосанжарський район, Полтавська область, 39354, ідентифікаційний код 21045225) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення повного судового.
Головуючий суддя А.Б. Головко