Справа № 420/7064/20
13 серпня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Саратського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Чкалова, 2, м.Сарата, Одеська область, 68200, код ЄДРПОУ 34505330) про визнання протиправною та скасування постанови, зняття арешту, -
До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Саратського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) за результатом розгляду якого позивач просить суд:
визнати протиправною та скасувати Постанову державного виконавця Саратського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Долгорук Анни Олегівни про арешт коштів у виконавчому провадженні № 57894102 від 28 квітня 2020 року;
зняти арешт з рахунків ОСОБА_1 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» ІВAN НОМЕР_2 та IBAN НОМЕР_3 , накладений Постановою державного виконавця Саратського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Долгорук Анни Олегівни про арешт коштів у виконавчому провадженні №57894102 від 28 квітня 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою у виконавчому провадженні № 57894102 від 28 квітня 2020 року Державним виконавцем накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках: НОМЕР_2 ; НОМЕР_4 ; НОМЕР_3 та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать ОСОБА_1 .
Згідно з ч. 2 ст. 48 ЗУ «Про виконавче/провадження», стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Частиною 3 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому ним Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавице про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Позивач зазначає, що кошти на розрахунковому рахунку ОСОБА_1 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» НОМЕР_2 на які оскаржуваною постановою накладено арешт, є заробітною платою Позивача, яку він отримує від ФГ «Златов Ігор Васильович».
Вищевказане підтверджується довідкою від 28 травня 2020 року, виданою АТ «Райффайзен Банк Аваль» (копія долається). Відповідно до цієї довідки у Саратському відділені АТ «Райффайзен Банк Авалі» відкрито картковий рахунок № НОМЕР_5 по зарплатному проекту з ФГ «Златов Ігор Васильович», згідно з генеральним зарплатним договором № 2909110186-328351 від 12.04.2017 р. Безготівкові зарахування на картковий рахунок № НОМЕР_5 надходять як заробітна плата.
Також обставина зарахування заробітної плати на картковий рахунок № НОМЕР_5 підтверджуються історією по рахунку з 01.01.2019 р, по 21.07.2020 р. (виписки з банка).
Позивач наголошує на тому, що картковий рахунок № НОМЕР_5 входить до реквізитів банківського рахунку ІВАN НОМЕР_2 .
Також позивач звертає увагу, що накладення арешту на зазначений рахунок унеможливлює отримання озивачем заробітної плати,
Позивач повідомляє про те, що рахунок ОСОБА_1 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» НОМЕР_3 на який оскаржуваною постановою накладено арешт, використовується позивачем для сплати податків, зборів і обов'язкових платежів до Державного бюджету України.
Позивач наголошує, що накладення арешту на вказаний рахунок унеможливлює здійснення позивачем покладеного на нього обов'язку сплачувати податки, збори і обов'язкові платежі до Державного бюджету України.
З урахуванням викладеного, позивач вважає що оскаржувана постанова є незаконною та протиправною, а отже має бути скасована, у зв'язку з чим звернувся до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою судді від 03.08.2020 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей встановлених ст.ст.268-272, 287 КАС України. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10.08.2020 року на 15:40 год.
У судове засідання, призначене на 10.08.2020 року на 15:40 год., сторони не з'явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, згідно приписів ст.268 КАС України.
Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням вищенаведеного, а також того, що дана справа відноситься до окремої категорії термінових адміністративних справ, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами, що передбачено ч.4 ст.229 КАС України.
12.08.2020 року за вх.№ЕП/12300/20 до суду надійшов та відзив, в якому відповідач, заперечуючи проти задоволення позову зазначив, що на момент накладення арешту було не відомим призначення рахунків, а саме: НОМЕР_2 ; НОМЕР_4 ; НОМЕР_3 .
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.
Постановою у виконавчому провадженні № 57894102 від 28 квітня 2020 року Державним виконавцем накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках: НОМЕР_2 ; НОМЕР_4 ; НОМЕР_3 та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та Належать ОСОБА_1 .
Не погодившись з прийнятими відповідачем у межах виконавчого провадженнями № 57894102 постановою про арешт коштів боржника від 28 квітня 2020 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та діям відповідача, суд керується наступним.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад як, зокрема обов'язковість виконання рішень (ст. 2 вказаного Закону).
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Отже, виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, у тому числі вчиняти заходи примусового виконання рішень щодо стягнення звернення на заробітну плату.
При цьому, згідно з ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 151 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 191 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України "Про теплопостачання", статті 181 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Також ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв'язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Таким чином, наведеними законодавчими положеннями обмежено право виконавця в частині накладення арешту на кошти боржника, звернення стягнення, на які заборонено законом, проте, визначено обов'язок Банку повернути постанову.
Так, судом встановлено, що на підставу протиправності прийняття постанови про арешт коштів боржника від 26.09.2019 року №60136540, якою накладено арешт на кошти, які знаходяться на рахунках боржника, позивач вказує на накладення арешту на кошти, які знаходяться на всіх його рахунках у банківських установах у тому числі і на кошти, які використовуються для виплати заробітної плати та податків, у тому числі і єдиного внеску.
Однак, суд звертає увагу позивача на те, що вказану постанову прийнято відповідачем у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» задля забезпечення реального виконання боржником рішення, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках у банках та всіх інших рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника.
Крім того, суд вказує, що аналізуючи зміст оскаржуваної постанови судом встановлено, що у постанові про накладення арешту на кошти, державний виконавець зазначив: «крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику».
Тобто, державний виконавець вказаною постановою визначив банківським установам, які виконують рішення виконавця, порядок виконання з урахуванням обмежень, а саме: що не підлягають арешту кошти, що містяться на рахунках боржника стягнення на які заборонено Законом, у тому числі ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження», перелік яких не містить обмежень щодо накладення арешту на рахунок, на який нараховується заробітна плата.
Слід додати, що відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Постановою Національного банку України від 21.01.2004 року затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті № 22 (далі - Інструкція № 22), пунктом 10.1 якої визначено, що виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом.
Банк приймає до виконання постанову державного виконавця та/або рішення суду, які доставлені до банку самостійно державним виконавцем, слідчим, представником суду, органу державної податкової служби або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є суд, державний виконавець, слідчий, орган державної податкової служби.
Згідно пункту 10.3 Інструкції № 22, арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.
Банк здійснює арешт коштів на рахунку клієнта, операції за яким були зупинені відповідно до статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», на підставі постанови виконавця, яка надійшла до банку після повідомлення банком виконавця про відкриття клієнтом цього рахунку. Банк здійснює дії щодо арешту коштів відповідно до пункту 10.6 цієї глави.
Таким чином, вказаними вище нормами регламентовано і дії банку у разі вчинення дій по арешту коштів, а вищезгаданими положеннями другого речення ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» - визначено порядок дій банку у разі отримання постанови виконавця про накладення арешту у разі, якщо такі кошти не підлягають арешту.
Суд звертає увагу, що позивач оскаржує безпосередньо постанову про арешт коштів, а не дії фінансових установ.
Доводи позивача про те, що постановою про арешт коштів боржника 57894102 від 28 квітня 2020 року від 26.09.2019 року, згідно якої було протиправно арештовано рахунки у в АТ «Райффайзен Банк Аваль» ІВAN НОМЕР_2 та IBAN НОМЕР_3 , суд не приймає до уваги, оскільки рахунки на які накладені арешти в АТ «Райффайзен Банк Аваль», не відноситься до рахунку із спеціальним режимом використання або інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законодавством. Зазначене, також не спростовується довідкою виданою АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 28.05.2020 року вих. №Д2-В32-62-25, яка не містить даних, що рахунок за карткою для виплат ІВAN НОМЕР_2 відноситься до рахунку із спеціальним режимом використання або інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законодавством.
Крім того, матеріали справи не містять будь-яких доказів стосовно підтвердження заборони звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунку в АТ «Райффайзен Банк Аваль».
Щодо долученого до матеріалів справи представником позивача довідки від 21.07.2020 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» про те, що у позивача відкрито рахунок IBAN НОМЕР_3 , з якого позивач сплачує податки, збори і обов'язкові платежі, суд зазначає, що зазначений рахунок не відноситься до рахунку із спеціальним режимом використання, звернення стягнення на який заборонено законодавством.
Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що рахунки на які зараховується заробітна плата, нормативно не визначені як рахунки із спеціальним режимом використання, не є такими рахунками, а є звичайними поточними рахунками та банківське законодавство не містить визначення такого виду рахунків як «зарплатний».
Таким чином, у суду відсутні підстави для скасування постанови про накладення арешту на кошти боржника ВП 57894102 від 28 квітня 2020 року.
З огляду на вказане суд вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови, державним виконавцем додержані усі вимоги до рішення суб'єкта владних повноважень, які викладені у статті 2 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Судові витрати розподіляються у відповідності до ст. 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139. 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Саратського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Чкалова, 2, м.Сарата, Одеська область, 68200, код ЄДРПОУ 34505330) про визнання протиправною та скасування постанови, зняття арешту - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук
.