Справа № 420/7594/20
13 серпня 2020 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Аракелян М.М., розглянувши заяву позивача про забезпечення адміністративного позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379746; вул. Степна, 4, с. Фонтанка, Лиманський район, Одеська область, 67571) про визнання незаконними та скасування рішень,-
11 серпня 2020 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області, у якому позивач просить суд визнати незаконними та скасувати рішення по пп. 2.15-2.32 Порядку денного позачергової 60 сесії Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області VII скликання від 07.08.2020 року.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 11.08.2020 року об 11:19:21 справа №420/7594/20 розподілена на суддю Аракелян М.М.
11.08.2020 року за вх.№31369/20 від позивача разом з позовом надійшла заява про забезпечення позову шляхом зобов'язання Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області зупинити дію рішення по пп. 2.15-2.32 Порядку денного позачергової 60 сесії Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області VII скликання від 07.08.2020 року до набрання чинності судовим рішенням.
Заява позивача обґрунтована тим, що під час прийняття Розпорядження щодо затвердження Порядку денного позачергової 60 сесії Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області VII скликання позивачем було внесено пропозиції щодо перенесення розгляду питань, визначених пп. 2.15-2.32 Порядку, оскільки з ознайомленням з матеріалами, необхідними для вирішення зазначених питань (про розгляд клопотань осіб про надання їм дозволу на розробку проекту землеустрою), потрібен додатковий час. Втім, Порядок було затверджено, а пропозиція позивача навіть не була поставлена на обговорення, в чому позивач і вбачає порушення своїх прав як депутата Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області.
Позивач наголосив, що суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Очевидність оскаржуваного рішення, на переконання позивача, полягає у непоставленні на обговорення його пропозиції щодо перенесення вирішення питань, визначених пп. 2.15-2.32 Порядку, а тому заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
У заяві про забезпечення позову позивач вказав, що він має бажання надавати пояснення суду щодо невідкладного задоволення цієї заяви.
Згідно ч.2 ст.154 КАС України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
Аналіз норми ч.4 ст.154 КАС України дає підстави вважати, що виклик позивача для надання пояснень та доказів є правом суду, а не його обов'язком. Позивачем у заяві про забезпечення позову викладено власні пояснення, а з позовом надано докази на підтвердження обставин справи, тому заява про забезпечення позову за загальним правилом ч.1 ст.154 КАС України розглядається без повідомлення учасників справи, оскільки необхідність заслуховування пояснень заявник не обґрунтував у заяві.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, доводи, наведені у даній заяві та письмові докази, надані разом із позовною заявою, суд дійшов наступного.
Згідно ч.1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
У відповідності до ч.1 ст.152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити:
1) найменування суду;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності; або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти;
3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Частиною 4 цієї ж статті визначено, що до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Згідно п.2 ч.1 ст. 153 КАС України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Частиною 7 статті 154 КАС України визначено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.
З матеріалів наданої заяви про забезпечення позову вбачається, що вона відповідає положенням ст.152 КАС України, позивачем надано докази сплати судового збору за подання такої заяви у встановленому законом розмірі. Підстави для повернення заяви про забезпечення позову заявнику без розгляду відсутні. Таким чином, надана до суду заява про забезпечення позову підлягає розгляду по суті.
Згідно ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною 1 ст.151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до ч.4 ст.150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
У відповідності до ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Як зазначено у пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ” в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, позитивним зобов'язанням позивача у справі є доведення критеріїв необхідності застосування заходів забезпечення позову при поданні відповідної заяви.
Суд зазначає, що позивачем у якості доведення імовірності утруднення виконання рішення зазначено, що суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Дотримання балансу інтересів сторін шляхом забезпечення позову, на переконання позивача, є доведенням імовірності утруднення виконання рішення.
Суд із вказаними доводами позивача не погоджується та зазначає, що при перевірці відповідності запропонованих заходів забезпечення позову критеріям ч.2 ст.150 КАС України суд має пересвідчитись, що факт унеможливлення виконання рішення суду чи значного утруднення його виконання є реальним. Твердження позивача носять абстрактний характер та не можуть свідчити про те, що виконання рішення суду стане не можливим.
Навіть якщо розглядати дане питання в світлі доводів позивача, то згідно ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Суд дійсно погоджується із тим, що суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
У випадку зупинення дії рішення в частині розгляду клопотань осіб про надання їм дозволу на розробку проекту землеустрою до набрання чинності судового рішення має місце порушення прав осіб на вчасний розгляд клопотань у місячний термін.
У якості обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач навів аналогічні доводи, викладені у позовній заяві. Фактично, позивач пояснень та доказів щодо очевидності протиправної бездіяльності відповідача не надав, а лише стверджує, що така бездіяльність є протиправною з підстав, які підлягають встановленню та оцінці за результатом розгляду справи по суті. Документальних підтверджень (протоколу засідання), де б було визначено, що пропозиція щодо переносу вирішення питань позивачем надавалась, однак на голосування не виносилась, суду не надано.
Таким чином, суд вважає необґрунтованим та недоведеним довід позивача стосовно очевидності ознак протиправності рішення, що оскаржується.
На підставі викладеного, суд відмовляє ОСОБА_1 у забезпеченні позову за заявою від 11.08.2020 року (вх.№31369/20) шляхом зобов'язання зупинити дію рішення по пп. 2.15-2.32 Порядку денного позачергової 60 сесії Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області VII скликання від 07.08.2020 року до набрання чинності судовим рішенням у даній справі.
Керуючись ст. 150, 151, 154, 241-243, 248, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити ОСОБА_1 у забезпеченні позову за заявою від 11.08.2020 року (вх.№31369/20) у справі №420/7594/20.
Ухвалу про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено згідно із ч.1 ст.295 КАС України протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч.2 ст.256 КАС України.
Суддя М.М. Аракелян