іменем України
11 серпня 2010 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 751/6189/19
Головуючий у першій інстанції - Мороз К. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/825/20
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Висоцької Н.В.
суддів: Бобрової І.О., Шитченко Н.В.,
із секретарем - Бивалькевич Т.В.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Чернігівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 14 квітня 2020 року (місце ухвалення - м. Чернігів, дата складання повного рішення 17.04.2020) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження та стягнення аліментів на дитину,
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження та стягнення аліментів на дитину. В обґрунтування позову посилалась на те, що з 2008 року вона знайома з відповідачем, з лютого 2012 року сторони почали зустрічатись, у серпні 2012 позивач дізналась, що вона вагітна про що повідомила ОСОБА_2 . Стосунки між ними деякий час ще продовжувались, але з часом сторони розлучились.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила доньку - ОСОБА_3 . Проте, відповідач, який є батьком дитини, відмовився подати в органи РАЦСу заяву про реєстрацію батьківства. Запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень був проведений в порядку, передбаченому ст. 135 СК України. В графі «Батько» зі слів позивача записаний батько, ім'я та по-батькові яке співпадає з відповідачем.
В позові ОСОБА_1 просила визнати, що громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Чернігова, є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов'язати Чернігівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області в актовому записі № 789 від 09.04.2013 про народження ОСОБА_3 змінити відомості про батька, зазначивши батьком дитини ОСОБА_2 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Чернігова. Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь позивача на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 2027,00 грн. щомісячно, з щорічною індексацією, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову до суду і до досягнення донькою повноліття.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14.04.2020 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження та стягнення аліментів на дитину задоволено в повному обсязі.
Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Чернігова батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір'ю якої є ОСОБА_1 .
Зобов'язано Чернігівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми) внести зміни в актовий запис № 789 від 09.04.2013 про народження ОСОБА_3 , вказавши в графі «відомості про батька» - ОСОБА_2 , громадянин України.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 2027,00 грн щомісячно, з врахуванням індексу інфляції, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку на одну дитину до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 30.08.2019.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3368,40 грн понесених судових витрат.
Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 840, 80 грн на користь держави.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що відповідачем не надано, а судом не здобуто жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності кровного споріднення між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , чи факту походження дитини від іншого чоловіка, а також враховуючи факти ухилення відповідача від участі в проведенні експертизи, суд прийшов до висновку, що відповідач є біологічним батьком дитини, а тому позовні вимоги в частині визнання батьківства і внесення змін до актового запису про народження дитини підлягають задоволенню в повному обсязі. Крім того, оскільки відповідач визнаний судом батьком дитини, яка знаходиться на утриманні позивача, відповідач добровільно матеріальної допомоги не надає, тому є всі правові підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14.04.2020, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
За доводами апеляційної скарги судом були неправильно застосовані норми матеріального права та були порушені норми процесуального права, не було з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, не було надано належної правової оцінки заперечення відповідача.
У скарзі заявник посилається на недійсність наданих позивачем документів, а саме свідоцтва про народження та витягу із Реєстру про народження, оскільки ці документи засвідчені не уповноваженою на це особою. Зазначає, що у порушення вимог абз. 6 п. 1 розділу ІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2010 № 52/5, та додатку 2 Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.07.2008 № 1269/5, зазначені вище документи підписані не керівником органу державної реєстрації, яким на той час була ОСОБА_4 , а не ОСОБА_5 , яка займала посаду головного спеціаліста цього відділу і не мала повноважень засвідчувати своїм підписом ні свідоцтво про народження, ні витяг із Реєстру.
Зазначає, що безпідставним є посилання суду на витяг, який має назву «Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України», тобто в назві витягу відсутні слова про державну реєстрацію. Тобто, витяг формується автоматично за допомогою програмного забезпечення Реєстру, а тому будь-які помилки неможливі.
Судом не враховано посилання відповідача на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова у справі № 750/3529/19, з якого вбачається, що 14.03.2017 ОСОБА_6 визнав своє батьківство щодо дитини, проте рішенням у вказаній справі такі відомості були виключені з актового запису.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом норм процесуального права при призначенні експертизи, яка була призначена судом не з метою встановити факт кровного споріднення, а з метою встановити факт ухилення відповідача від її проходження. Ухвала про призначення експертизи та зупинення провадження постановлена судом з порушенням процесуальних норм.
На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду подано не було.
Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 20.08.2019, яке видано повторно, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьками записані ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (а.с. 5).
Згідно витягу з Держаного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України від 20.08.2019, реєстрація народження ОСОБА_3 відбулася 09 квітня 2013 року актовий запис 789, відповідно до якого відомості про батька зазначено - ОСОБА_7 (а.с. 18).
З довідки Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради № 9456 від 28.08.2019 станом на 27.08.2019 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . До складу сім'ї (зареєстрованих) за даними будинкової книги входять: ОСОБА_1 , 1986 р.н. - уповноважена особа, ОСОБА_8 , 2005 р.н. - донька, ОСОБА_9 , 2015 р.н. - донька, ОСОБА_3 , 2013 р.н. - донька (а.с. 6).
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не надано, а судом не здобуто жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності кровного споріднення між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , чи факту походження дитини від іншого чоловіка, а також враховуючи факти ухилення відповідача від участі в проведенні експертизи, суд прийшов до висновку, що відповідач є біологічним батьком дитини, а тому позовні вимоги в частині визнання батьківства і внесення змін до актового запису про народження дитини підлягають задоволенню в повному обсязі. Крім того, оскільки відповідач визнаний судом батьком дитини, яка знаходиться на утриманні позивача, відповідач добровільно матеріальної допомоги не надає, тому є всі правові підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з'ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.
Відповідно до частини першої та другої статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України .
Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу (частина четверта статті 128 СК України)
Тлумачення статті 128 СК України свідчить, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що: «доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 зверталась до суду першої інстанції з клопотанням про призначення судово-біологічної експертизи молекулярно - генетитчного аналізу ДНК (а.с. 37-38), яке судом було задоволено, та постановлено 21.10.2019 ухвалу, якою призначено по справі судову молекулярно-генетичну експертизу на вирішення експертизи було поставлено питання про те, чи існує кровна спорідненість між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та чи є ОСОБА_2 біологічним батьком ОСОБА_3 (а.с. 65-66).
Проте, на запрошення експертної установи для відібрання зразків крові для проведення експертизи ОСОБА_2 не з”явився, хоча про час та місце збору зразків повідомлявся завчасно та належним чином (а.с. 124, 125, 126).
Будь-яких належних доказів або посилання на наявність таких доказів на підтвердження обставин поважності не прибуття до установи для відібрання зразків не надано, як не надано і посилання на наявність таких обставин або доказів.
Листом КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» повернуто без виконання ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21.10.2019 про призначення судово-генетичної експертизи щодо встановлення батьківства ОСОБА_2 у відношенні до дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженої громадянкою ОСОБА_1 , в зв'язку з ненадходженням біологічних зразків для дослідження (а.с. 144).
У статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із положенням частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 399/1029/15-ц (провадження № 61-14438св18) вказано, що «експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза, призначається у цивільних справах з метою формування доказової бази. Об'єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, букального та іншого епітелію, волосся (за наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини. Для визначення спірного батьківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. За відсутності біологічного матеріалу хоча б однієї зі сторін провести дослідження неможливо».
Як роз'яснено у підпунктах 5, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою, котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень статті 212 ЦПК України, згідно із якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення, у разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до статті 146 ЦПК України може визнати факт, для з'ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).
Суд першої інстанції враховуючи вище вказані обставини дійшов вірного висновку, що ухилення відповідача від проведення судово-генетичної експертизи шляхом нез'явлення його до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів свідчить про його небажання отримати висновки щодо походження дитини та, відповідно, і спростувати доводи позивача про його батьківство щодо дитини та дає суду можливість визнати факт, який відповідачем заперечується, та підстави встановити походження дитини від відповідача, виходячи з інтересів дитини.
Аналогічних висновків прийшов Верховний Суд при розгляді справ № 2/711/355/15 від 05 вересня 2018 року, № 750/8489/15-ц від 12 грудня 2018 року, №751/5788/16-ц від 30 травня 2018 року.
Отже, ухилення відповідача від проведення судово-медичної генетичної експертизи дало суду можливість визнати факт, який відповідачем заперечується, та підстави встановити походження дитини від відповідача, виходячи з інтересів дитини.
Судом апеляційної інстанції під час розгляду справи сторонам роз'яснювались права та обов'язки, крім того відповідачу було роз'яснено право подавати докази, серед яких є висновки експертів, подавати заяви та клопотання. Проте, відповідач ОСОБА_2 своїм правом на звернення до суду з клопотанням про призначення судово-медичної експертизи у підтвердження чи спростування батьківства не скористався, крім того категорично заперечив проведення такої експертизи під час провадження по даній справі, що зазначено у протоколі судового засідання від 11.08.2020 (а.с. 228).
Доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості призначеної судом першої інстанції ухвали про призначення по справі судової молекулярно-генетичної експертизи не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення, враховуючи наступне.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Чернігівського апеляційного суду від 13.12.2019 (а.с. 101-106), апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21.10.2019 залишено без змін.
Є необґрунтованими і доводи апеляційної скарги, що місцевим судом не взято до уваги та не досліджено рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова у справі № 750/3529/19, з якого вбачається, що 14.03.2017 ОСОБА_6 визнав своє батьківство щодо дитини, проте рішенням у вказаній справі такі відомості були виключені з актового запису. Як вбачається, посилання на вказане рішення заявником не стосується предмету позову у справі, а тому такі доводи є необґрунтованими.
Не спростовує висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування правильного по суті рішення твердження ОСОБА_2 про те, що матеріали справи містять Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України», в якому відсутні слова про державну реєстрацію, та підпис керівника органу держаної реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_5 у свідоцтві про народження та у Витязі про з Державного реєстру, а не ОСОБА_4 , оскільки такі доводи не спростовують законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Суд правильно виходив з того, що відповідачем зазначених у позові обставин спростовано не було, крім того відповідач не заперечував обставини щодо відносин викладених у позовній заяві.
Таким чином, апеляційний суд дійшов переконання, що суд першої інстанції розглянув спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, також і в частині задоволення вимог щодо стягнення аліментів, які є похідними від визнання батьківства.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду І інстанції перевірено в межах доводів апеляційної скарги і підстав для його скасування не встановлено.
Оскаржуване рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених доказах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують та не містять передбачених законом підстав для скасування правильного по суті рішення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 14 квітня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 14.08.2020.
Головуючий Судді: