Номер справи 648/1701/20 Головуючий в І інстанції Сокирко Л.М.
Номер провадження 22-ц/819/1165/2020 Доповідач Полікарпова О.М.
13 серпня 2020 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючогоПолікарпової О.М.
суддівВоронцової Л.П.
Ігнатенко П.Я.
секретарСікора О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Білозерського районного суду Херсонської області у складі судді Сокирко Л.М. від 01 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення орендної плати,
У червні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд із позовом до ОСОБА_3 про стягнення орендної плати.
Ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області від 15 червня 2020 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків, а саме:
-жоден документ, який долучений до позовної заяви належним чином;
-наявні в додатках до позову копії документів, а також і оригінали мають незрозумілі дописи, підкреслення (виділення тексту), замальовки;
-позовна заява викладена непослідовно, з виправленнями;
-позовні вимоги пред'явлені до директора СФГ «Весна-Фруктове», як до фізичної особи, однак договори оренди землі укладені з ФГ «Весна» ( при цьому не зазначене коректне найменування (ім'я) відповідача (фізичної чи юридичної особи), а також реєстраційних номерів облікової картки платника податків або номер і серію паспорта сторін (код ЄДРПОУ для юридичної особи);
-відсутній обґрунтований розрахунок позовних вимог щодо кожного із позивачів, а також відсутній розрахунок заборгованості по орендній платі;
-до суду подана копія позовної заяви, а відтак на ній містяться підписи не в оригіналі;
-у позовній заяві відсутня інформація про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких долучено до позову;
-відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивачі понесли і які очікують понести у зв'язку із розглядом справи;
-відсутні підстави звернення до суду ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 .
Ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області від 01 липня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто позивачам.
В апеляційній скарзі на зазначену ухвалу суду ОСОБА_1 , посилаючись на її незаконність, просив її скасувати, справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що ухвала базується на надуманих суддею фактах, які не впливають на розгляд справи по суті. Ті недоліки, які суддя обґрунтувала нормами процесуального законодавства, ним було усунуто, а інші апелянт вважає такими, що не передбачені законом як підстави для повернення позовної заяви.
Письмовий відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшов.
Заслухавши доповідача, пояснення скаржника, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали, додані до позовної заяви, колегія суддів вважає апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Визнаючи неподаною та повертаючи позивачам позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , хоча і направив 26 червня 2020 року до суду відповідь-пояснення на ухвалу судді від 15 червня 2020 року про залишення позовної заяви без руху, однак фактично викладені в ухвалі недоліки не усунув, у зв'язку із чим, відповідно до приписів частини 2 статті 185 ЦПК України, позовну заяву слід визнати не поданою та повернути позивачам.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з таких підстав.
Згідно вимог ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяву, повинен перевірити дотримання позивачем вимог статей 175 і 177 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 3 статті 175 ЦПК України визначено, що позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Згідно із ч. 4ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Так, надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції).
У справі «Bellet v. France» («Белле проти Франції», рішення від 04 грудня 1995 року), Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
У справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain («Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії», рішення від 28 жовтня 1998 року) та у справі Miragall Escolano and others v. Spain («Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», рішення від 13 січня 2000 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Наведене дає підстави для висновку про те, що надмірний формалізм під час вирішення питання про відкриття провадження у справі суперечить принципу верховенства права, завданням цивільного судочинства та порушує, гарантоване п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, право на доступ до суду.
Постановляючи оскаржувану ухвалу та повертаючи заяву позивачам, суд першої інстанції належним чином не перевірив обставин щодо виконання заявником вимог ухвали суду від 15 червня 2020 року про залишення позовної заяви без руху та недостатньо перевірив матеріали, долучені позивачами до позовної заяви.
Зокрема, з матеріалів, доданих до позовної заяви вбачається, що 26 червня 2020 року до місцевого суду надійшла відповідь-пояснення на ухвалу суду про залишення апеляційної скарги без руху з долученням до неї належним чином посвідчених копій документів, що додавались до позовної заяви, а також оригіналу позовної заяви, яка раніше була подана в копії. Таким чином, ці два недоліка позовної заяви було усунуто позивачами після отримання ними ухвали про залишення їхнього позову без руху.
Щодо решти недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду від 15 червня 2020 року, колегія суддів, перевіривши матеріали, додані до позовної заяви, встановила наступне.
Так, в матеріалах, долучених до позовної заяви наявний детальний розрахунок орендної плати, який базується на розрахунку про нормативно-грошову оцінку паю, наданого Головним управлінням Держгеокадастру в Херсонській області. На цей розрахунок міститься посилання у додатку до позовної заяви і акт про його відсутність канцелярією суду не складався. Отже, суд першої інстанції на стадії залишення позовної ухвали без руху, на цю обставину уваги не звернув.
Також спростовуються матеріалами справи і посилання суду на відсутність підстав звернення з позовом до суду ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , оскільки до позовної заяви ОСОБА_1 було додано нотаріально посвідчену довіреність ОСОБА_2 , якою він уповноважує ОСОБА_1 представляти його інтереси, у тому числі й в судових установах. Оскільки позов, що ними заявлений є малозначним, тому ОСОБА_1 був наділений повноваженнями на представлення інтересів ОСОБА_2 за довіреністю.
Посилання суду, як на підставу для повернення позовної заяви на ту обставину, що наявні в додатках до позову копії документів, а також і оригінали мають незрозумілі дописи, підкреслення (виділення тексту), замальовки є формальними підставами, такими, що не передбачені діючим ЦПК, оскільки не перешкоджають відкриттю провадження у справі.
Також колегія суддів вважає передчасним висновок суду про те, що позовна заява викладена непослідовно, зважаючи на те, що в резолютивній частині позову позивачі чітко сформулювали свої вимоги, а саме: зобов'язати ОСОБА_3 заплатити в Державний бюджет України несплачений земельний податок за три роки в сумі 4374,15 гривень; стягнути з ОСОБА_3 на користь орендодавців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 невиплачену орендну плату за три роки (2016-2018 роки), по 27483 гривні кожному (з урахуванням індексу інфляції за ці роки та 3%річних за прострочення сплати орендної плати), а в мотивувальній частині зазначили підстави свого звернення до суду, а саме: невиконання відповідачем договірних зобов'язань перед ними.
Щодо вказівки в ухвалі суду на пред'явлення вимог до неналежного відповідача колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 51 ЦПК України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Як роз'яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК (ст. 51 ЦПК України від 15 грудня 2017 року).
Тобто, пред'явлення вимог до неналежного відповідача може бути підставою для відмови в задоволенні позову, проте не є підставою для визнання позову таким, що не відповідає вимогам закону щодо форми та змісту, якщо формально він складений з дотриманням таких вимог.
За наведених обставин висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви ОСОБА_1 з підстав невідповідності позовної заяви вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, визначених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, не ґрунтується на вимогах цивільного процесуального законодавства.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
На підставі вище зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 374, 379, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Білозерського районного суду Херсонської області від 01 липня 2020 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.М. Полікарпова
Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ П.Я. Ігнатенко
Повний текст постанови складений 14 серпня 2020 року.
Суддя О.М. Полікарпова