Єдиний унікальний номер справи: 647/3364/19 Головуючий в І інстанції: Волошин Р.Р.
Провадження №33/819/300/20 Доповідач: Литвиненко І.І.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
14 серпня 2020 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі судді Литвиненко І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні за участю адвоката Старюка В.А., справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Бериславського районного суду Херсонської області від 05 березня 2020 року,
Постановою Бериславського районного суду Херсонської області від 05 березня 2020 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 10200 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що в матеріалах провадження відсутні докази, які б підтверджували факт керування ним транспортним засобом. Натомість на наявному в матеріалах відеозаписі зафіксовано лише факт спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції.
Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення не можу бути визнаний належним доказом в даній справі в розумінні положень ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому мають бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Також, на думку ОСОБА_1 , суд не може покласти в основу обвинувачення пояснення свідків, які не були допитані в судовому засіданні і пояснення яких має вирішальне значення по цій справі. Натомість на неодноразові виклики свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судові засідання не з'явились.
Крім того ОСОБА_1 на адресу суду надано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Бериславського районного суду Херсонської області від 05 березня 2020 року.
Як на причину поважності пропуску строку на апеляційне оскарження він посилається на те, що був відсутній при постановленні оскаржуваної постанови, а її повний текст не отримував. Крім того, з 12 березня 2020 року в Україні запроваджено карантин, який продовжено до 31 липня 2020 року. Зазначає, що законом №3383 строк на апеляційне оскарження продовжено на строк дії карантину.
ОСОБА_1 належним чином повідомлений про місце, дату та час апеляційного розгляду. Клопотання про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходили.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, заслухавши адвоката Старюка В.А., апеляційний суд приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлено з наступних підстав.
Так, положення ст.268 КУпАП імперативно регламентують, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до положень статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу.
Як вбачається із матеріалів провадження, Бериславським районним судом Херсонської області 05 березня 2020 року справу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП розглянуто без участі ОСОБА_1 . При цьому в матеріалах провадження відсутні відомості про належне сповіщення останнього про призначення розгляду справи про адміністративне правопорушення на 05 березня 2020 року. Копію постанови останньому надіслано 06 березня 2020 року, однак матеріали провадження не містять відомостей про її отримання.
Враховуючи, що справу розглянуто за відсутності ОСОБА_1 , копія постанови йому не була вручена, а його захисник - адвокат Старюк В.А. не приймав участь у розгляді справи 05 березня 2020 року, суд апеляційної інстанції, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п.8 ч.3 ст.129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, вважає можливим поновити строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу незаконності оскаржуваного судового рішення, то суд апеляційної інстанції виходить із наступного.
Відповідно до положень ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказані відомості судом встановлюються на підставі оцінки доказів, яка згідно ст.252 КУпАП має здійснюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При цьому доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні чи інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року ), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» ( Ireland v.the United Kingdom ), п. 161, Series A заява № 25).
Перевіривши оскаржуване судове рішення згідно з доводами апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вказані вимоги законодавства судом першої інстанції дотримані не були.
Так, частиною першої ст.130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №256805, ОСОБА_1 інкриміновано вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме відмову від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Враховуючи вказані положення закону, з огляду на вимоги ст.280 КУпАП для встановлення в діях особи складу вказаного адміністративного правопорушення має бути доведено: факт керування нею транспортним засобом, а також факт відмови від проходження згідно із встановленим порядком огляду на стан сп'яніння.
Зазначений порядок огляду водія на стан сп'яніння визначений положеннями ст.266 КУпАП.
Згідно ч.ч.2-3 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
При цьому ч.5 ст.266 КУпАП імперативно визначено, що огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, суд першої інстанції, як на докази вини послався на: протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №256805 від 08 грудня 2019 року, письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , письмове направлення ОСОБА_1 на огляд, розписку ОСОБА_4 та відеозапис з нагрудної камери поліцейського файл №20191208075810000213.
Разом із цим, такий висновок суду першої інстанції не ґрунтується на детальному аналізі перелічених доказів, оскільки наведені матеріали містять істотні суперечності щодо фактичних обставин справи.
Так, відомості про керуванням ОСОБА_1 транспортним засобом містяться лише в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №256805 (а.п.25). Поруч із цим, вказана інформація не підтверджується іншими матеріалами адміністративної справи. Зокрема, на долучених до матеріалах провадження відеозаписах зафіксовано лише факт спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції.
Крім того, вказані відеозаписи за своїм змістом суперечать письмовим поясненням свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , оскільки на відеозаписах не зафіксовано, що вказані особи були присутні під час проведення зі ОСОБА_1 процесуальних дій працівниками поліції, що ставить під сумнів факт їх участі в оформленні матеріалів провадження відносно ОСОБА_1 .
При цьому, за наявності в матеріалах провадження заяви ОСОБА_2 в якій останній повідомив, що не бачив як зупиняли та проводили дії зі ОСОБА_1 , суд першої інстанції наведені суперечності не усунув та не допитав свідків по справі, попри наявність в матеріалах провадження ряду клопотань адвоката Старюка В.А.
Також слід зазначити, що на адресу Херсонського апеляційного суду надійшли заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в яких останні вказали, що на початку грудня 2019 року в м.Херсоні були зупинені працівниками поліції, які запропонували їм бути свідками. Після чого їм запропонували підписати пояснення. Як зупиняли ОСОБА_1 та проводили з ним процесуальні дії не бачили.
Наведені вище факти у відповідності до ст. 62 Конституції України повинні тлумачитись судом на користь ОСОБА_1 і вони не дають змоги суду однозначно оцінити дії останнього, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, згідно з критерієм доказування «поза розумним сумнівом».
Відповідно до положень ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Таким чином, з протоколу про адміністративне правопорушення та наданих доказів в підтвердження вини, особи, яка притягується до адміністративної відповідальності не слідує, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування постанови суду першої інстанції із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
На підставі наведеного та керуючись ст. 247, ст.294 КУпАП,-
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Бериславського районного суду Херсонської області від 05 березня 2020 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Бериславського районного суду Херсонської області від 05 березня 2020 року відносно ОСОБА_1 скасувати.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Херсонського
апеляційного суду (підпис) І.І.Литвиненко