Справа № 596/1037/19Головуючий у 1-й інстанції Лисюк І.О.
Провадження № 22-ц/817/611/20 Доповідач - Парандюк Т.С.
Категорія -
12 серпня 2020 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Парандюк Т.С.
суддів - Дикун С. І., Сташків Б. І.,
за участі секретаря -Боднар Р.В.
та сторін - ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу № 596/1037/19 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 16 грудня 2019 року, ухваленого суддею Лисюк І.О., повний текст рішення виготовлений 21 грудня 2019 року, у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
у вересні 2019 року АТ КБ "Приват Банк" звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 56783,51 грн. за кредитним договором б/н від 09.04.2014 року.
В обґрунтування позову банк посилається на те, що ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ «Приват банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 09.04.2014 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України.
АТ КБ «Приватбанк», який є правонаступником ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит розмірі, встановленому договором.
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідачем станом на 30.04.2019 року становить 56783,51 грн.
Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 16 грудня 2019 року в задоволені позову АТ КБ "Приват Банк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд 1. Д, zapros.v.sud@prsvatbank/ua, (056)735-36-42, код ЄДРПОУ 14360570, рах № НОМЕР_1 МФО № 305299) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , жительки с. Котівка, Гусятинського району Тернопільської області, 48270) про стягнення заборгованості - відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ КБ "Приват Банк" просить скасувати рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 16 грудня 2019 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги АТ КБ "Приват Банк" зазначив, що відхиляючи Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як частину договору, суд першої інстанції виходив з того, що єдиним доказом того, що відповідачка була ознайомлена саме з тими Умовами та Правилами, які діяли під час підписання анкети-заяви, є засвідчення таких Умов та Правил особистим підписом позичальника. Проте такий висновок не узгоджується із вимогами ст. ст. 627, 634 ЦК України.
09.04.2014 року між банком та відповідачкою було укладено кредитний договір та при оформленні анкети-заяви на отримання кредиту, що була підписана останньою, зазначено і з чим вона погодилася, що заява разом із пам'яткою, умовами, правилами надання банківських послуг та тарифами складають між нею і банком договір про надання банківських послуг.
Крім того, відповідач прийняла умови договору відповідно до ст. 640 ЦК України, оскільки користується кредитними коштами, що знаходить своє відображення в розрахунку заборгованості, сплачувала заборгованість за тілом кредиту, проценти, пеню.
Також вважають необґрунтованим посилання суду на застосування правового висновку, висловленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17, оскільки спірні правовідносини в цих справах не є подібними. В ній відповідачем заперечувались умови договору, тоді як в даній справі позичальник умов кредитного договору не оспорював, що свідчить про його згоду з такими.
Суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту, допустивши грубе порушення норм цивільного права. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту.
На думку апелянта, відмова суду у задоволенні цих позовних вимог порушує принципи двосторонності та оплатності договору. А отже, наносить шкоду усім споживачам банківських послуг, оскільки можливість кредитування забезпечується за рахунок залучених грошових коштів на банківських депозитах.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу АТ КБ "Приват Банк" у якому зазначив, що підписуючи у квітні 2014 року анкету-заяву на отримання картки "Універсальна", із кредитним лімітом 300 гривень, жодних інших документів вона не підписувала, із Умовами, Правилами та Тарифами кредитування не ознайомлювалась і не погоджувалася з ними. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного переконання, що Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ "ПриватБанк", а також Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" не можна вважати складовими частинами укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки її з ними фактично не ознайомлювалась і не надавала свою письмову згоду на приєднання до них.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користуванні кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами. Однак судом першої інстанції надано вірну оцінку роздруківці із сайту банку, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Також судом першої інстанції підставно застосовано строки позовної давності та відмовлено у позові, так як банк 30.06.2014 року нарахував відсотки в розмірі 1,27 за прострочений кредит (йому було відомо про порушене право), який сплив 30.06.2017 року, а також згідно виписки АТ КБ "Приват Банк" №1ENP2LM5O4ER3GC9 від 17.10.2019 року за період з моменту підписання заяви-антеки ОСОБА_1 , з інших її карток, відкритих в Приват Банк, банком автоматично було списано грошові кошти на загальну суму 3458,75 грн. в рахунок погашення кредиту, при тому, що її згода відсутня і таке списання не поновлює строків позовної давності.
У судове засідання представник АТ КБ "Приват Банк" не з'явився, будучи належним чином повідомленим телефонограмою (ст. 128 ЦПК України).
Клопотань чи заяв про відкладення справи від представника банку не поступило.
У відповідності до вимог ст. 372 ч.2 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності їх представника.
ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу АТ КБ "Приват Банк" не визнали, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що банком пропущено строк позовної давності при звернені до суду, оскільки 30.06.2014 року банк нарахував відсотки у розмірі 1,27 за прострочений кредит, а тому з цього часу почався перебіг позовної давності, який сплив 30.06.2017 року, а до суду позов був поданий 13.06.2019 року.
Однак з таким висновком суду, колегія суддів не погоджується, оскільки висновок суперечить дійсним обставинам справи.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до укладеного договору № б/н від 9 квітня 2014 року отримала кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
У заяві-анкеті зазначено, що остання згодна з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку (а.с.8).
До кредитного договору представник позивача додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/. (а.с.9,10-33).
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 30 квітня 2019 року становить 56783,51 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 211,87 грн., заборгованість за процентами - 51250, 22 грн., нарахована комісія - 2141,25 грн., а також 500 грн - штраф (фіксована частина) та 2680,17 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.6-7).
У заяві позичальника від 09 квітня 2014 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 09 квітня 2014 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
Умови договорів приєднання розробляються банком, а тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам банківських послуг та доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Тарифи, Умови та правила надання банківських послуг ПАТ КБ "ПриватБанк", з якими відповідачка була ознайомлена.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла ОСОБА_1 та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки "Універсальна" та Умовами та правилами надання банківських послуг ПАТ КБ "ПриватБанк" не визнаються відповідачкою та не містять її підпису.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи.
Крім того, роздруківка із сайту банку належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048, ЦК України позивач не пред'явив.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються ОСОБА_1 та не містять підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 09 квітня 2014 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року (справа № 342/180/17), згідно якого Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Згідно виписки АТ КБ «Приватбанк» №1ЕNP2LM5O4ER3GC9 від 17.10.2019 року за період з моменту підписання заяви-анкети ОСОБА_1 , з інших її карток, відкритих в Приватбанку, автоматично було списано грошових коштів на загальну суму 3458,75 грн. в рахунок погашення кредиту, що визнавалось представником банку у суді першої інстанції (а.с.71-75). При тому, що ОСОБА_1 не надавала своєї згоди на автоматичне списання коштів.
Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, що до даних правовідносин можливе застосування строків позовної давності, оскільки відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць та рік) - до останнього дня жовтня 2017 року, що підтверджується довідкою виданою 11 листопада 2019 року № 30.1.0.0/2-20190531/1279 АТ КБ "ПриватБанк" (а.с. 112). Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 13 червня 2019 рок, тобто до спливу строку позовної давності.
У зв'язку із вище зазначеним, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки строк позовної давності банком не пропущено, а сума взятого кредиту у розмірі 300 грн повернута повністю, а сплата відсотків, пені - не передбачена договором, тому у задоволенні позову слід відмовити з інших підстав - за безпідставністю.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесеними у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.
З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину до 31 серпня 2020 року, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", із змінами внесеними Постановою КМУ №239 від 25 березня 2020 року.
Відповідно до пункту 3 Розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України, із змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" - задовольнити.
Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 16 грудня 2019 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити з інших підстав.
Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесеними.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 14 серпня 2020 року.
Головуюча Т.С. Парандюк
Судді: С.І. Дикун
Б.І. Сташків