Справа № 607/6964/20Головуючий у 1-й інстанції Сташків Н.М.
Провадження № 22-ц/817/681/20 Доповідач - Хома М.В.
Категорія - 304000000
12 серпня 2020 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючої - Хома М.В.
суддів - Дикун С. І., Костів О. З.,
секретар - Сович Н.А.
з участю представника ОСОБА_1 - адвоката Покотило Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Дроздовського Любомира Петровича на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 4 червня 2020 року про відмову в забезпеченні позову, постановлену суддею Сташків Н.М. у цивільній справі №607/6964/20 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю “Віконт” про примусове повернення об'єкта позички та стягнення неустойки,
В квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом про повернення йому об'єкта позички - цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, який переданий відповідачу за Договором безоплатного користування майном, та стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта позики в розмірі 264 000,00 грн.
3 червня 2020 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, у якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ТОВ “Віконт” здійснювати демонтаж, розукомплектування, вивезення, переміщення, передачу у користування третім особам майна - цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, продуктивністю 60 тон переробки зерна за добу, переданого ОСОБА_1 ТОВ “Віконт” за Договором безоплатного користування майном №2 від 1 липня 2018 року, перелік якого наведено в Додатку №1 до Договору, та вчинення будь-яких дій, спрямованих на погіршення стану цього майна, а також вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ТОВ “Віконт” в межах суми неустойки за час прострочення виконання зобов'язань за вищевказаним Договором, а саме 264000,00 грн.
Заяву обґрунтовано тим, що є підстави вважати, що переданий за Договором цілісний технологічний комплекс з виробництва хлібопекарського борошна може бути демонтований, розукомплектований, вивезений, переміщений або зазнає інших дій з боку відповідача, які призведуть до знецінення обладнання або його пошкодження, псування, руйнування, оскільки на даний час позивач повністю втратив контроль над управлінням майном, яке йому належить.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 4 червня 2020 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Дроздовський Л.П. просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти рішення, яким заяву про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити. Вказує, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову не є обтяжливим для відповідача та жодним чином не впливає на його господарську діяльність. При розгляді заяви про забезпечення позову суд не забезпечив дотримання балансу інтересів сторін, де з одного боку є позивач, який внаслідок невжиття заходів забезпечення позову може втратити майно вартістю 26400000,00 грн, а з іншого боку є відповідач, який продовжує незаконно використовувати дане майно, і все що від нього вимагається - не знищити дане майно та не вивезти його протягом часу розгляду справи.
Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Покотила Ю.В., який доводи апеляційної скарги підтримав, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 149 ЦПК України, згідно приписів якої забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно вимог ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Постановляючи ухвалу про відмову у забезпеченні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено достатньо обґрунтувань щодо можливого демонтування, розукомплектування, вивезення чи переміщення цілісного чи вчинення з боку відповідача інших дій щодо технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, які можуть призвести до знецінення обладнання або його пошкодження, псування, руйнування. Вимога про накладення арешту на майно ТОВ “Віконт” у межах суми неустойки жодним чином не обґрунтована, не наведено жодних обставин, які б свідчили про відсутність спроможності у ТОВ “Віконт” сплатити неустойку у розмірі 264000,00 грн у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову.
Колегія суддів погоджуєтьтся з таким висновком суду, оскільки він є обгрунтованим та таким, що відповідає нормам глави 10 ЦПК України, яка регулює процесуальні питання забезпечення позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову не є обтяжливим для відповідача та жодним чином не впливає на його господарську діяльність, при розгляді заяви про забезпечення позову суд не забезпечив дотримання балансу інтересів сторін, колегія суддів оцінює критично, оскільки суд першої інстанції навів чіткі та обгрунтовані аргументи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, з якими колегія суддів погоджується.
При цьому слід зазначити, що позивач не позбавлений можливості подати нову заяву про забезпечення позову, врахувавши ті мотиви, які викладені судом в оскаржуваній ухвалі.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали про відмову у забезпеченні позову.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дроздовського Любомира Петровича - залишити без задоволення.
Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 4 червня 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 14 серпня 2020 року.
Головуюча
Судді