Справа №592/6911/20 Головуючий у суді у 1 інстанції - Князєв
Номер провадження 11-сс/816/300/20 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
Категорія - тримання під вартою
12 серпня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 592/6911/20 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Сум від 05.06.2020, якою до підозрюваного
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Клишки Шосткинського району Сумської області, мешканця АДРЕСА_1 (зареєстрованого по АДРЕСА_2 ), раніше судимого
застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою,
учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
В поданій апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_10 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого, оскільки підозра необґрунтована, ризики відсутні, особа ОСОБА_8 не врахована. Крім того, в ухвалі слідчого судді не зазначена ні позиція сторони захисту, ні наведені аргументи на спростування обґрунтованості підозри.
05.06.2020 до Ковпаківського районного суду м. Сум з клопотанням, погодженим із прокурором Сумської місцевої прокуратури, звернулася слідчий Сумського ВП ГУНП в Сумській області, яке обґрунтувала тим, що 04.06.2020 близько 04:30 ОСОБА_8 , знаходячись біля будинку № 11 по Покровській площі в м. Суми, умисно заподіяв працівникам правоохоронного органу тілесні ушкодження у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків.
04.06.2020 до ЄРДР за № 12020200440001818 внесені відомості про вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК, цього ж дня ОСОБА_8 затриманий і йому вручене повідомлення про підозру.
Зважаючи на те, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину середньої тяжкості, існують ризики того, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків і потерпілих та вчинити нові злочини, а інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти зазначеним ризикам, то слідчий просила застосувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Сум від 05.06.2020 до ОСОБА_8 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави. Своє рішення слідчий суддя умотивував тим, що повідомлена підозра є обґрунтованою, існують ризики, передбачені п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, а інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти цим ризикам.
Вислухавши суду-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчого судді, доводи підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9 , які підтримали апеляційну скаргу, просили скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого, доводи прокурора ОСОБА_7 про залишення рішення слідчого судді без змін, а апеляційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Розглянувши клопотання, слідчий суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про застосування до ОСОБА_8 саме такого запобіжного заходу як тримання під вартою, а не будь-якого іншого, більш м'якого запобіжного заходу, передбаченого у ч. 1 ст. 176 КПК(чи відмови у застосуванні запобіжного заходу), та дотримався вимог ст. 176, 177, 178, 183 і 194 КПК, з'ясував і дослідив всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання особи під вартою, а саме наявність у органу досудового розслідування обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 352 КК, існування ризиків, передбачених п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, і недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам.
Зокрема, ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину середньої тяжкості, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 5-ти років, існують реальні ризики того, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином і вчинити нові злочини, і застосування до нього більш м'яких запобіжних заходів є недостатнім для запобігання визначеним в ухвалі слідчого судді ризиків.
Наявність обґрунтованої підозри підтверджується сукупністю наданих стороною обвинувачення доказів відповідно п. 1 ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК: протоколами допиту потерпілих, свідків, проведення слідчих експериментів, а будь-які докази, які б викликали сумніви в обґрунтованості підозри на цій стадії процесу у кримінальному провадженні відсутні. При встановленні факту наявності обґрунтованої підозри колегія суддів також враховує і усталену судову практику з цього питання ЄСПЛ, який у своїх численних рішеннях (зокрема від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine, п. 175) і від 20.03.1997 у справі «Луканов проти Болгарії» (Lukanov v. Bulgaria) визначив, що слідчий суддя, оцінюючи докази на предмет доведеності обставин, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо «існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення» У справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. the United Kingdom), заява № 14310/88, рішення від 28.10.1994) ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу». При цьому питання про те, що «тримання під вартою до суду є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою» (п. 3 рішення від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» (Ferrari-Bravo v. Italy), заява № 9627/81).
Таким чином, наявні у теперішній час докази для визнання підозри обґрунтованою є достатніми, а доведення факту вчинення злочину є завданням подальшого досудового розслідування. При цьому, незважаючи на те, що на стадії застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний дослідити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним злочину та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК, а також встановити, чи доводять надані стороною обвинувачення докази наявність обставин, зазначених в ч. 1 ст. 194 КПК, але в той же час цей же слідчий суддя позбавлений процесуальної можливості встановлювати будь-які обставини вчинення злочину та давати безпосередньо оцінку доказам його вчинення.
Мають місце і заявлені у клопотанні слідчого ризики того, що ОСОБА_8 із-за тяжкості покарання, що йому загрожує в разі визнання його винуватим у злочині, у вчиненні якого він підозрюється, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Урахування тяжкості злочину у цьому випадку має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинений злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитися від слідства й суду та іншим чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої небезпека ризику переховування від органів досудового розслідування і суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з інформацією про матеріальний, соціальний стан особи та інше.
Ризик вчинення підозрюваним нового злочину також є цілком виправданим, оскільки попередня поведінка останнього дає підстави для очікувань, що він не має наміру зупинятися у своїх злочинних діях, про що зокрема може свідчити те, що він неодноразово судимий, на шлях виправлення не став та знову підозрюється у вчиненні злочину.
Крім того, відносно ОСОБА_8 затверджені та направлені до суду обвинувальні акти по обвинуваченню у вчиненні тяжких злочинів проти власності, а також щодо вчинення злочину проти авторитету органів державної влади, що також певним чином характеризує його особу. При цьому підозрюваний офіційно не працевлаштований, що вказує на відсутність у нього постійного джерела доходу для існування та об'єктивно свідчить про наявність передумов для продовження злочинної діяльності з метою свого утримання/покращення матеріального становища.
Колегія суддів, вирішуючи питання про ув'язнення ОСОБА_8 , враховує і наявність об'єктивної потреби у цьому, зважуючи на всі обставини, що свідчать «за» і «проти» наявності справжнього публічного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника відносно того, що в матеріалах кримінального провадженні міститься тільки повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, а первинне повідомлення відсутнє, то вони не заслуговують на увагу, оскільки ця обставина не спростовує наявності обгрунтованої підозри взагалі як однієї із обов'язкових умов для застосування запобіжного заходу.
Є неприйнятними також доводи апеляційної скарги щодо не відображення слідчим суддею в ухвалі позиції сторони захисту та наведених нею аргументів на спростування обґрунтованості підозри, так як у рішенні про застосування запобіжного заходу зазначені всі необхідні відомості, визначені ч. 1 ст. 196 КПК.
Інші доводи апеляційної скарги захисника в тій частині, що ОСОБА_8 є особою молодого віку, перебуває в законному шлюбі, має на утриманні двох малолітніх дітей, в цьому випадку, не є тими безумовними обставинами, які унеможливлюють застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою або ж знижують (зменшують) ймовірність реалізації ризиків, розглянутих вище. Ці обставини повинні враховуватися у сукупності зі всіма іншими обставинами, з якими КПК пов'язує можливість тримання особи під вартою, так як запобіжний захід спрямовується виключно на забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_8 , хоча і шляхом певного обмеження його особистих прав.
На підставі викладеного, ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, внаслідок чого вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника - без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 і 422 КПК України, -
Ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Сум від 05.06.2020 відносно ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3