Номер провадження: 11-сс/813/1274/20
Номер справи місцевого суду: 522/10699/20 1-кс/522/10097/20
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
14.08.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку письмового апеляційного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 10.07.2020 р. про повернення скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб прокуратури Одеської області, у кримінальному провадженні №42019160000000468 від 16.10.2019 р.,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Зазначеною ухвалою слідчого судді повернуто скаргу ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб прокуратури Одеської області, у кримінальному провадженні №42019160000000468 від 16.10.2019 р., яка виразилась у не вчиненні інших дій, які вони зобов'язані вчинити у передбачений законом строк, а саме не надання доступу потерпілій ОСОБА_6 до матеріалів кримінального провадження.
Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя, зазначив, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 218 КПК України, досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019160000000468 від 16.10.2019 року здійснює слідчий СУ ТУ ДБР у м. Миколаєві ОСОБА_7 .
Слідчий суддя прийшов до висновку, що вказана скарга не може бути розглянута в Приморському районному суді м. Одеси, оскільки це буде порушенням територіальної підсудності.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 зазначила, що ухвала слідчого судді є незаконною, оскільки до суду була подана скарга на бездіяльність службової особи прокуратури Одеської області, яка знаходиться у Приморському районі м. Одеси і підпадає під територіальну підсудність Приморського районного суду м. Одеси.
Враховуючи викладене ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою повернути справу до Приморського районного суду м. Одеси для її розгляду по суті.
Прокурор ОСОБА_8 та ОСОБА_6 в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату та час судового розгляду були поставлені до відома належним чином, однак надіслали клопотання про розгляд скарги без їх участі.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.
Положеннями ст. 406 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції має право ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження, якщо всі учасники судового провадження заявили клопотання про здійснення провадження за їх відсутності.
Якщо під час письмового провадження суд апеляційної інстанції дійде висновку, що необхідно провести апеляційний розгляд, він призначає такий розгляд.
Беручи до уваги те, що всі учасники судового розгляду заявили клопотання про розгляд провадження без їх участі, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у порядку письмового апеляційного провадження.
Відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Частиною 1 ст. 304 КПК України передбачено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Згідно ч. 2 цієї ж статті КПК України, скарга повертається, якщо:
1) скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу;
2) скарга не підлягає розгляду в цьому суді;
3) скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Копія ухвали про повернення скарги невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Як видно зі змісту мотивувальної частини ухвали слідчого судді, вона відповідає вимогам зазначених норм закону, та слідчий суддя належним чином мотивував своє рішення, а апеляційний суд вважає за необхідне довести до відома скаржника наступне.
Частиною 4 статті 216 КПК України визначено, що слідчі органів державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування злочинів, вчинених, в тому числі, працівником правоохоронного органу, крім випадків, коли досудове розслідування цих злочинів віднесено до підслідності Національного антикорупційного бюро України згідно з частиною п'ятою цієї статті.
З огляду на що, вказане кримінальне провадження спрямоване для проведення досудового розслідування до СУ ТУ ДБР в м. Миколаєві, оскільки відомості внесені до ЄРДР за №42019160000000486 від 16.10.2019 р. щодо вчинення службовими особами Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.
Зважаючи на те, що відповідно до ч. 4 ст. 216 КПК України категорія вказаної справи належить до юрисдикції слідчих ДБР, в даному випадку СУ ТУ ДБР в м. Миколаєві, то й повноваження цих слідчих поширюється на місце вчинення злочину, яке територіально знаходиться в м. Одесі, в даному випадку в Приморському районі.
При цьому, встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати кримінальне провадження щодо конкретного кримінального правопорушення. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим, як того вимагають ст. 7 Загальної декларації прав людини та ч. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд у своєму рішенні від 22.04.2020 року у справі №51 - 1901 впс 20.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) «кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на розгляд судом, встановленим законом». А відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом (ст. 24 Конституції України та ст. 10 КПК України). Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб'єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.
Важливість суворого дотримання правил про підсудність доводиться і практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, як порушення вимог пункту 1 ст. 6 Конвенції ЄСПЛ розглядає порушення правил територіальної підсудності внаслідок передання справи з одного суду до іншого без належного законного обґрунтування, незважаючи на наявність чітких підстав зміни територіальної підсудності, встановлених у КПК України (див. пункт 98 рішення ЄСПЛ у справі «Фельдман проти України»).
Отже, з огляду на доводи ОСОБА_6 з приводу того, що вона подавала скаргу на бездіяльність службової особи прокуратури Одеської області, яка знаходиться у Приморському районі м. Одеси і підпадає під територіальну підсудність Приморського районного суду м. Одеси, колегія суддів доводить до відома наступне.
Діючим КПК України, зокрема п. 2 ч. 2 ст. 304 передбачено повернення скарги, яка не підлягає розгляду в цьому суді, при цьому не передбачені, які саме випадки вказують на неможливість розгляду саме в цьому суді.
Тому, колегія суддів вважає, що у даному випадку необхідно звернутись до загальних засад кримінального провадження, а саме законності, що регламентована ст. 9 КПК України, а саме ч. 6, якою визначено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу. Тому слідчий суддя, слідчий та прокурор мають керуватися виключно положеннями КПК України та нормативно-правовими актами, які йому не суперечать.
Так, відповідно до Закону України «Про внесення змін до КПК України щодо уточнення окремих положень» від 22 березня 2018 року №2367-VIII внесено зміни до КПК України, відповідно до яких ч. 2 ст. 132 передбачає, що клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого загального суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Аналогічні зміни внесені і до абз. 1 ч. 1 ст. 184 та ч. 2 ст. 234 КПК України.
З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги загальні засади кримінального провадження, можна зробити висновок, що клопотання в порядку ст.ст. 132, 184, 234 КПК України необхідно подавати до місцевого суду за фактичною адресою місця знаходження органу досудового розслідування, а не місцем його реєстрації.
Приймаючи до уваги те, що СУ ТУ ДБР розташоване в м. Миколаєві та фактично досудове розслідування проводиться також в м. Миколаєві по вул. Погранична, 9, що відноситься до Заводського району м. Миколаєва та поширює свою діяльність на Кіровоградську, Миколаївську, Одеську області, то скарги в порядку ст. 303 КПК України на рішення слідчого вказаного підрозділу, в даному випадку слідчого ОСОБА_9 , підлягають розгляду слідчим суддею саме Заводського районного суду м. Миколаєва.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
За таких обставин, ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою і вмотивованою, та такою що не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга ОСОБА_6 не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 7, 9, 32, 303, 370, 404, 405, 407, 409, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 10.07.2020 р. про повернення скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб прокуратури Одеської області, у кримінальному провадженні №42019160000000468 від 16.10.2019 р. - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4