Номер провадження: 11-кп/813/1865/20
Номер справи місцевого суду: 522/1003/20
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
10.08.2020 року м. Одеса
Суддя-доповідач Одеського апеляційного суду ОСОБА_2 , під час підготовки до апеляційного розгляду кримінального провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси, від 10.06.2020 року якою було задоволення клопотання прокурора про продовження строку домашнього арешту стосовно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 187 КК України у кримінальному провадженні №12019160500005813, внесеному до ЄРДР 27.10.2019 року
встановив:
Зміст оскарженого судового рішення.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси, від 10.06.2020 року було задоволення клопотання прокурора про продовження строку домашнього арешту стосовно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 187 КК України у кримінальному провадженні №12019160500005813, внесеному до ЄРДР 27.10.2019 року.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
На вказану ухвалу обвинувачений ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що оскаржена ухвала є такою, що постановлена з істотними порушеннями вимог КПК України, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржену ухвалу і ухвалити нову ухвалу, якою застосувати до нього запобіжний захід у виді особистого зобов'язання або домашнього арешту в нічний час доби.
Мотиви апеляційного суду.
Дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суддя-доповідач приходить до таких висновків.
Частина перша ст. 24 КПК України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку передбаченому цим кодексом.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Так, частинами 1 та 2 ст.392 КПК України передбачено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:
1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 КПК України;
2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру;
3) інші ухвали у випадках, передбачених КПК України.
Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених КПК України.
Відповідно до постановленого рішення Конституційним судом України 13.06.2019 року по справі № 3-208/2018(2402/18) № 4-р/2019, за конституційною скаргою ОСОБА_5 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
У своєму рішенні Конституційний Суд дійшов висновку, що положення частини другої статті 392 Кодексу в частині неможливості окремого апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою не гарантують особі ефективної реалізації її конституційного права на судовий захист, не відповідають критеріям справедливості та співмірності (пропорційності), не забезпечують справедливого балансу інтересів особи та суспільства.
При цьому, оскарженою ухвалою був продовжений строк домашнього арешту, а не тримання під вартою, у зв'язку з чим вказана ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Відповідно до ч.4 ст.399 КПК України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 КПК України.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на ухвалу, яка не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, суддя-доповідач приходить до висновку про те, що необхідно відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси, від 10.06.2020 року якою було задоволення клопотання прокурора про продовження строку домашнього арешту стосовно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 187 КК України у кримінальному провадженні №12019160500005813, внесеному до ЄРДР 27.10.2019 року.
Керуючись ст. ст. 392 , 398, 399, 419 КПК України, суддя-доповідач
ухвалив:
відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси, від 10.06.2020 року якою було задоволення клопотання прокурора про продовження строку домашнього арешту стосовно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 187 КК України у кримінальному провадженні №12019160500005813, внесеному до ЄРДР 27.10.2019 року.
Копію ухвали невідкладно надіслати ОСОБА_3 разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала про відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців.
Суддя Одеського апеляційного суду ОСОБА_2