Номер провадження: 11-кп/813/1364/20
Номер справи місцевого суду: 509/4247/17
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
11.08.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченої - ОСОБА_8 ,
представника потерпілої - ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в залі суду апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_9 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 27.03.2020 року,
встановив:
оскарженою ухвалою суду відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Чорноморськ (Іллічівськ) Одеської області, громадянки України, українки, не одруженої, освіта середня, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
задоволено клопотання захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 та останню на підставі ст.49 КК України звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.1 КК України та закрито кримінальне провадження. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 - залишено без розгляду.
Згідно з оскаржуваною ухвалою 05.03.2017 року близько 13 год. 00 хв., ОСОБА_8 в світлий час доби, по сухому асфальтобетонному покриттю, на автостоянці ТЦ «Епіцентр», розташованого за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Лиманка (Мізікевича), вулиця Небесної Сотні (Маршала Жукова),99, керувала технічно справним автомобілем марки «Toyota Rav4», державний номерний знак НОМЕР_1 . Під'їжджаючи до перехрестя рівнозначних доріг автостоянці ТЦ «Епіцентр», водій ОСОБА_8 знаходячись на другорядній дорозі, не надала переваги в русі технічно справному автомобілю марки «Mitsubishi ASX», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_11 , що рухався по головній дорозі та допустила зіткнення транспортних засобів. Своїми діями водій ОСОБА_8 порушила вимоги п.16.11 «Правил дорожнього руху України», та п.1.13 вимоги дорожньої розмітки. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пасажиру автомобіля марки «Mitsubishi ASX», державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_10 відповідно до висновку судово-медичної експертизи №158 від 15.05.2017 року, спричинено тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому основи середньої фаланги V пальця правої кісти, без значного зміщення уламка. Виявлене ушкодження утворилося від дії тупих предметів, якими могли бути частини салону автомобіля в момент зіткнення транспортних засобів, і можливо, могли статися 05.03.2017 року. Закритий перелом основи середньої фаланги V пальця правої кісти, без значного зміщення уламка, спричинив за собою тривалий розлад здоров'я понад 21 день, через що, зазначене ушкодження, згідно п.2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995р.) відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, за критерієм тривалості розладу здоров'я.
Дії ОСОБА_8 кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України за ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник потерпілої ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи правильності кваліфікації дій ОСОБА_8 , зазначила, що вважає ухвалу суду незаконною, необґрунтованою та невмотивованою. Вказує, що суд необґрунтовано звільнив обвинувачену від кримінальної відповідальності, оскільки порушив порядок звільнення від кримінальної відповідальності, так як, обвинувачена вину не визнавала, але на час винесення судового рішення сплинули строки притягнення її до кримінальної відповідальності, суд зобов'язаний був постановити обвинувальний вирок, визнати особу винуватою у скоєнні злочину, визначити підстави для задоволення цивільного позову або відмови в ньому.
Просить ухвалу суду скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
Не погоджуючись з апеляційною скаргою представника потерпілої ОСОБА_9 , захисник ОСОБА_8 , адвокат ОСОБА_7 подав заперечення на апеляційну скаргу, де зазначив, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, такою що відповідає вимогам закону, та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача; представника потерпілої, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити; обвинувачену її захисника та прокурора, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили ухвалу суду першої інстанції залишити без змін;вивчивши матеріали кримінального провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; провівши судові дебати; апеляційний суд приходить до висновку про таке.
Згідно з ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. У зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, кримінальне провадження закривається судом (п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Частини 3 та 5 ст. 288 КПК України передбачають, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі, і до набрання вироком законної сили минуло три роки.
За змістом зазначеної норми звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є обов'язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою злочину; 2) з дня вчинення злочину до набрання вироком законної сили минули визначені ч. 1 ст. 49 КК строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч. 1 ст. 49 КК строків не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.
Відтак, суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з'ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності.
Отже, суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності із закриттям кримінального провадження як під час підготовчого судового засідання, так і в ході судового розгляду в загальному порядку, керуючись положеннями ст. 49 КК.
Як убачається із матеріалів кримінального провадження, в ході судового розгляду захисник ОСОБА_7 подав до суду першої інстанції клопотання
від 06.03.2020 року, в якому просив кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК у зв'язку із закінчення строків давності.
Вирішуючи клопотання, суд правильно зазначив, що з дня вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, яке віднесено до злочинів невеликої тяжкості, - 05.03.2017 року і до дня розгляду справи пройшло більше трьох років.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.
Відповідно до ч.3 ст.285 КПК України обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину, який згідно ст.12 КК України кваліфіковано як злочин невеликої тяжкості, з дня вчинення якого минуло понад три роки, та обвинувачена не заперечувала проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.
Відповідно до ч.3 ст.288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Потерпілою ОСОБА_10 був поданий цивільний позов про стягнення завданої злочином майнової та моральної шкоди. Порядок вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні встановлений ст.129 КПК України. Частиною 1 ст.129 КПК України передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. Таким чином, цивільний позов суд розглядає по суті тільки у випадках, передбачених ч.1 ст.129 КПК України. При цьому, нормами КПК України не передбачено вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні під час закриття провадження у справі.
Пленум Верховного Суду України у п.7 своєї постанови №3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» роз'яснив судам, що у разі закриття справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.
Істотних порушень органами досудового розслідування чи судом норм кримінального процесуального закону, відповідно до ст. ст. 412, 415 КПК України, які були б підставою для скасування ухвали та направлення кримінального провадження на новий судовий розгляд, апеляційним судом не встановлено.
Доводи апеляційної скарги представника потерпілої про те, що закриття судом кримінального провадження відносно ОСОБА_8 було здійснено судом в порушення п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23.12.2015 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» не можуть бути прийняті апеляційним судом, оскільки рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог діючого кримінального процесуального закону і належним чином мотивовано.
На підставі наведеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що в задоволенні апеляційної скарги має бути відмовлено, оскільки її доводи підтвердження не знайшли, в зв'язку з чим, підстав, передбачених кримінальним процесуальним законом, для скасування ухвали суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 409, 412, 415, 418, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 27.03.2020 року про закриття кримінального провадження №12017160240000462, внесеного до ЄРДР 06.03.2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4