Номер провадження: 33/813/883/20
Номер справи місцевого суду: 504/988/20
Головуючий у першій інстанції Жовтан П.В.
Доповідач Копіца О. В.
07.08.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Копіци О.В., за участі секретаря судового засідання Пойзнер В.Є., захисників особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокатів Вороненко А.З. та Капеліста М.М., розглянувши апеляційну скаргу захисника Капеліста М.М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 26.05.2020 року відносно:
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Єнакієве Донецької області, громадянина України, освіта вища, одруженого, директора ТОВ «ТІС-Зерно», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
- про накладення стягнення за вчинення адміністративногоправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною постановою суду1-ої інстанції ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-2 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 5-ти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі 85 грн., а також стягнено судовий збір у розмірі 420, 40 грн.
Відповідно до постанови суду першої інстанції, 02.04.2020 р. головним державним ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств функціонування інфраструктури водного транспорту Одеського управління ОВПП ДФС Фірсовою О.В. було складено протокол про адміністративне правопорушення №47/28-10-53-05, згідно з яким при проведенні перевірки ТОВ «ТІС-Зерно», розташованого за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н, с. Визирка, вул. Чапаєва, 60, згідно акту про результати камеральної перевірки №51/28-10-53-05/37468469/1 від 27.02.2020 р., встановлено несвоєчасну сплату до бюджету податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно податкової декларації з ПДВ за листопад 2019 року, чим порушено п. 54.1 ст. 54, п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, відповідальність за що передбачено ч. 1 ст.163-2 КУпАП. Зазначене порушення допущено директором ТОВ «ТІС-Зерно» - ОСОБА_1 ..
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник Капеліст М.М. в інтересах ОСОБА_1 зазначив, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою з огляду на наступне:
- судом було залишено поза увагою закінчення строків накладення адміністративного стягнення та всупереч положенням ст. 247 КУпАП не було закрито провадження у справі, оскільки найбільш пізньою датою подання платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів було 30.12.2019 р., тобто початком обчислення строку накладення адміністративного стягнення в даному випадку є 31.12.2019 р. та строк притягнення до адміністративної відповідальності обчислюється по 31.03.2020 р., а зазначена в протоколі дата 27.02.2020 р. є датою виявлення правопорушення, а не його вчинення;
- недоліки протоколу про адміністративне правопорушення не надають змогу встановити особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки: в протоколі в графі «особа, яка притягається до відповідальності» зазначено ІПН 2740904871, натомість реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_1 - 2 НОМЕР_1 ; у графі щодо встановленого правопорушення посадової особи ОСОБА_1 , в порушення вимог інструкції, наявні виправлення; у протоколі вказано паспорт серії НОМЕР_2 , натомість ОСОБА_1 належить паспорт серії НОМЕР_3 ; у протоколі вказано місце проживання: АДРЕСА_1 , натомість ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , а зазначеної в протоколі адреси (вул. Фрунзе) не існує взагалі;
- судом не було встановлено складу адміністративного правопорушення, зокрема, обов'язковою умовою притягнення особи до відповідальності є наявність складу, а саме вини, оскільки відсутність можливості здійснити оплату податкового зобов'язання через відсутність грошових коштів на рахунках підприємства виключає наявність в діях директора ТОВ «ТІС-Зерно» вини та, окрім того, внаслідок вчинення адміністративного правопорушення не була завдана велика суспільна шкода, оскільки податкове зобов'язання було сплачено одразу після надходження необхідних сум на поточний рахунок товариства;
- було порушено встановлений ст. 254 КУпАП строк складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки правопорушення було виявлено 27.02.2020 р., а протокол оформлено лише 02.04.2020 р.;
- судом було допущено порушення права особи на захист, зокрема, попри клопотання захисника Чобітька І.В. про відкладення судового засідання 26.05.2020 р. у зв'язку із участю адвоката в судовому засіданні в Малиновському райсуді м. Одеси, суд на дані обставини уваги не звернув.
Посилаючись на наведені обставини, захисник Капеліст М.М. просить скасувати постанову суду та провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити у зв'язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності та відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення захисників Капеліста М.М. та Вороненко А.З., які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, перевіривши доводи апеляційної скарги та повторно дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційний суд критично відноситься до тверджень захисника Капеліста М.М. про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП, оскільки такі твердження є голослівними та спростовуються доказами по справі.
Так, диспозиція ч. 1 ст. 163-2 КУпАП передбачає відповідальність за неподання або несвоєчасне подання посадовими особами підприємств, установ та організацій платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Як вірно зазначено судом 1-ої інстанції, вина ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення підтверджується наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення №47/28-10-53-05 від 02.04.2020 р. (а.с. 1), відповідно до якого директором ТОВ «ТІС-Зерно» ОСОБА_1 несвоєчасно сплачено до бюджету податкове зобов'язання з податку на додану вартість згідно податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2019 р.;
- актом про результати камеральної перевірки податкової звітності №51/28-10-53-05/37468469/1 від 27.02.2020 р. (а.с. 2-5), відповідно до висновків якого ТОВ «ТІС-Зерно» на порушення п. 54.1 ст. 54, п. 57.1 ст. 57 ПК України несвоєчасно сплачено до бюджету в установлений законом термін (з урахуванням переплат) узгоджене податкове зобов'язання за платежем 14010100 (податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів) згідно податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2019 року в сумі 8 547 497 грн.;
- копією податкового повідомлення-рішення від 19.03.2020 р. (форма «Ш») (а.с. 6), а також розрахунком штрафних санкцій (а.с. 7), відповідно до яких ТОВ «ТІС-Зерно» було зобов'язано сплатити штраф за затримку до 30 календарних днів сплати грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів» за листопад 2019 р. у сумі 10%, а саме - 854 749 грн.;
- наказом (розпорядженням) про прийом на роботу №231-к від 29.04.2011 р. (а.с. 11), відповідно до якого ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду директора ТОВ «ТІС-Зерно».
За таких обставин, апеляційний суд звертає увагу на те, що посадовою особою ТОВ «ТІС-Зерно» директором ОСОБА_1 були допущені порушення правил сплати (перерахування) податку на додану вартість, зокрема, несвоєчасно сплачено суму узгодженого податкового зобов'язання за листопад 2019 року, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 163-2 КУпАП, до висновку про що вірно дійшов суд 1-ої інстанції.
Посилання захисника ОСОБА_2 на те, що в даному випадку відсутня один із елементів складу адміністративного правопорушення - вина, оскільки відсутність можливості здійснити оплату податкового зобов'язання через відсутність грошових коштів на рахунках підприємства, апеляційний суд до уваги не приймає з огляду на те, що розмір податку на додану вартість самостійно визначається та сплачується платником податку на підставі податкової декларації, яку платник заповнює сам та подає до контролюючого органу, тобто, податкове зобов'язання є узгодженим з моменту подання до контролюючого органу податкової декларації, що свідчить про готовність та можливість платника податків здійснити виплату податкового зобов'язання.
Окрім того, доводи апелянта щодо того, що у товариства на рахунку не було грошових коштів для сплати податкового зобов'язання є голослівними та жодними матеріалами справи не підтверджуються.
Водночас, апеляційний суд, погоджуючись із доводами захисника Капеліста М.М., вважає, що дійшовши загалом вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП, суд 1-ої інстанції допустив порушення вимог процесуального закону, пов'язане із застосуванням ст. 38 КУпАП з огляду на наступне.
Частина 2 ст. 38 КУпАП встановлює, що якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - п'ятій цієї статті.
Правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-2 КУпАП має разовий характер, тому в даному випадку днем вчинення правопорушення вважається день, наступний за граничним терміном сплати.
Як вбачається із акту про результати камеральної перевірки податкової звітності №51/28-10-53-05/37468469/1 від 27.02.2020 р. (а.с. 2-5) та відповідно до вимог п.п. 57.1 ст. 57 ПК України, ТОВ «ТІС-ЗЕРНО» повинно було сплатити узгоджену суму податку на додану вартість до 30.12.2019 р., тобто граничний день сплати податку - 30.12.2019 р., в той час початком відліку вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП, є 31.12.2019 р.
При цьому, з вищевказаного акту видно, що товариство погасило свої податкові зобов'язання з ПДВ 23.01.2020 р.
Таким чином, фактично, днем вчинення ОСОБА_1 правопорушення є 31.12.2019 р., а днем його виявлення - день складення вищезгаданого акту про результати камеральної перевірки, тобто 27.02.2020 р., в той час як протокол про адміністративне правопорушення №47/28-10-53-05 відносно ОСОБА_1 був складений лише 02.04.2020 р., а оскаржувана постанова судбула винесена 26.05.2020 р. (а.с. 18).
За таких обставин, апеляційний суд констатує, що накладення на ОСОБА_1 стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП, могло відбутись не пізніше 31.03.2020 року, отже, з огляду на вищевикладені положення закону, на час надходження справи до суду першої інстанції та її розгляду, зазначений строк закінчився.
Що стосується посилань захисника Капеліста М.М. на порушення судом 1-ої інстанції права особи на захист, зокрема розгляд справу попри клопотання захисника про відкладення судового засідання, апеляційний суд наголошує на тому, що відповідно до матеріалів справи, клопотання захисника Капеліста М.М. про відкладення судового засідання надійшло до суду 26.05.2020 р. вже після розгляду справи (а.с. 19), тому об'єктивно не могло бути враховане судом.
Приписом п. 7 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга захисника Капеліста М.М. в інтересах ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - скасуванню у зв'язку із допущеним судом порушенням норм процесуального права з прийняттям нової постанови, якою провадження у справі необхідно закрити за підставами, передбаченими п. 7 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 7, 38, 247, 251, 280, 294 КУпАП,апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу захисника Капеліста М.М. в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Комінтернівського райсуду Одеської області від 26.05.2020 року про накладання стягнення на ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП - скасувати, провадження по справі закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням, на момент розгляду справи, строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.
Постанова набирає законної сили після її винесення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца