Номер провадження: 22-ц/813/856/20
Номер справи місцевого суду: 491/1292/16-ц
Головуючий у першій інстанції Дорош В.В.
Доповідач Гірняк Л. А.
06.08.2020 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі:
Головуючого-судді - Гірняк Л.А.,
Суддів - Сегеди С.М., Цюри Т.В.
секретаря судового засідання -Лопотана В.І.
за участю:
Представника позивача - ОСОБА_1
Відповідача - ОСОБА_2
Представника відповідача - ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 27.12.2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5
-про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей
та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , треті особи: орган опіки та піклування Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області, Виконавчий комітет Ананьївської міської ради Ананьївського району Одеської області
-про визначення місця проживання дітей, -
В листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернулась до районного суду з позовом в якому просила розірвати шлюб та стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей.
Вимоги обґрунтовувала тим, що 21.10.2007 року вступила у шлюб з відповідачем по справі, який зареєстрований Холоднобалківською сільською радою Біляївського району Одеської області, актовий запис №16 від 21 жовтня 2007 року. Від вказаного шлюбу мають двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначила, що між ними сімейне життя не склалось, відсутнє взаєморозуміння,різні погляди на життя та сімейні відносини. В даний час разом не проживають. На протязі всього подружнього життя в них виникали сварки. Стверджує, що спільне життя та збереження шлюбу суперечить її інтересам, тому примирення між нею та відповідачем неможливе.
Одночасно зазначила, що діти знаходяться на її утриманні. Відповідач не надає матеріальної допомоги, не цікавиться на достатньому рівні забезпеченням дітей. Він офіційно не працює, має прибуток від виконаних робіт по будівництву (по найму). У зв'язку з наведеним просила стягнути на її користь з відповідача на утримання їх дітей аліменти в твердій грошовій сумі по 5000 гривень на двох дітей щомісяця, а також шлюб між нею та відповідачем розірвати.
21.07.2017 року ОСОБА_2 звернувся до районного суду з зустрічною позовною заявою, в якій позовні вимоги в частині розірвання шлюбу визнав в повному обсязі.
Пред'явив зустрічний позов про визначення місця проживання дітей разом з ним та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання дітей.
Рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 27.12.2018 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.
Розірвано зареєстрований Холоднобалківською сільською радою Біляївського району актовий запис №16 від 21.10.2007 року, шлюб між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженкою м. Одеса, мешканкою АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 18 грудня 2007 року Ананьївським РВ ГУМВС України в Одеській області, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженцем та мешканцем АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_3 , виданий 11 січня 2017 року органом 5141, ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 .
Після розірвання шлюбу ОСОБА_4 поновлено дошлюбне прізвище - « ОСОБА_4 ».
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі, в розмірі 2500 гривень щомісяця на кожну дитину, з індексацією відповідно до закону, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду з цим позовом - 01 листопада 2016 року, до досягнення дітьми повноліття.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визначення місця проживання дітей залишити без задоволення.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 гривень.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
27.02.2019 року не погодившись із вищевказаним рішенням суду ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить суд скасувати рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 27.12.2018 року та відмови у визначенні з ним місце проживання дітей посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права..
АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ)СТОРІН
Заявник в апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права та невідповідністю висновків у рішенні суду, обставинам справи.
Щодо стягнення аліментів
Вважає, суд першої інстанції не перевірив належним чином обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні, достатні та допустимі докази, які підтверджують можливість стягнення з ОСОБА_2 аліментів у розмірі 5 000 гривень щомісячно, так як він офіційно не працевлаштований та має нестабільний, мінливий дохід.
При цьому, ОСОБА_2 не заперечує проти стягнення із нього аліментів у розмірі 1 000 гривень щомісячно на одну дитину.
Щодо визначення місця проживання дітей
Заявник наполягав на проживанні дітей із ними, оскільки вважає, що він зможе забезпечити дітей належними умовами та вважає, що визнання місця проживання дітей із ним відповідатиме інтересам дітей.
Зокрема зазначив, що позов про визначення місця проживання дітей ОСОБА_4 не пред'являла.
Апелянт посилається на те, що матеріалах справи міститься висновок органу опіки та піклування Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області, відповідно до якого місце проживання дітей рекомендовано залишити із батьком дитини, тобто спір між батьками щодо визначення місця проживання на даний час вже вирішений.
24.04.2019 року до апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу в якій ОСОБА_4 просить в задоволенні скарги відмовити посилаючись на обгрунтованність винесеного рішення, постановленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі закону та доказів наявних у матеріалах справи.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_4 перебуває у шлюбі з відповідачем по справі - ОСОБА_2 , який зареєстрований Холоднобалківською сільською радою Біляївського району Одеської області, актовий запис №16 від 21 жовтня 2007 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (Т. 1, а.с.7).
Від цього шлюбу мають двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (Т. 1, а.с.8-9), які проживають з матір'ю та знаходяться на її повному утриманні, що підтверджується довідкою Ананьївської міської ради Ананьївського району Одеської області №3062 від 31 жовтня 2016 року (Т. 1, а.с.10).
З ксерокопії характеристики від 03.01.2017 року Кошарської сільської ради вбачається, що ОСОБА_2 за місцем проживання та реєстрації в с. Кошари Роздільнянського району Одеської області, характеризується позитивно (Т. 1, а.с.45).
Згідно ксерокопії характеристики без дати її складання ОСОБА_6 , який проживає із батьками та братиком ОСОБА_7 за місцем навчання в НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів-ліцей» м. Ананьїв характеризується позитивно. Батько, ОСОБА_2 приймає активну участь у його вихованні (Т. 1, а.с.46).
З ксерокопії відповідного акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, без дати складання за місцем мешкання ОСОБА_2 , добрі умови проживання (Т. 1, а.с.47).
З ксерокопії довідки дошкільного навчального закладувід 11.04.2017 року вбачається, що ОСОБА_7 з 07 листопада 2014 року по теперішній час відвідує дитячий садок №2 в м. Ананьєві Одеської області (Т. 1, а.с.59).
Згідно ксерокопії акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї без дати складання за місцем проживання ОСОБА_4 - умови проживання добрі (Т. 1, а.с.60).
Згідно довідкидошкільного навчального закладу від 11.04.2017 року, станом на 11 квітня 2017 року, ОСОБА_6 з 16.09.2013 року відвідує дитячий садок №2 м. Ананьєва Одеської області (Т. 1, а.с.61).
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Ананьївської РДА №01-36/1706 від 05 жовтня 2017 року визнано за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_2 за адресою його реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 . (Т. 1, а.с.74-77).
Рішенням виконавчого комітету Ананьївської міської ради №68 від 26.06.2018 року вирішено затвердити та надати Ананьївському районному суду Одеської області висновок про визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Т. 1, а.с. 155).
Відповідно до висновку Ананьївської міської ради Одеської області рішення щодо визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 залишено на розсуд суду(Т. 1, а.с.156).
Відповідач (позивач по зустрічному позову) ОСОБА_2 згідно ксерокопій довідок від 06.07.2018 року на обліку у лікаря-психіатра не перебуває та за медичною допомого до такого не звертався (Т. 1, а.с.177).
Згідно ксерокопії висновку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого 06.07.2018 року ОСОБА_2 за останні п'ять років до медзакладу не звертався (Т. 1, а.с.178).
ОСОБА_4 згідно довідок від25.09.2018 року за № 481,482 в період з 26.03.2018 року працює на посаді кухаря вАнаньївському НВК «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-гімназія - ДНЗ» Ананьївської районної ради Одеської області (філія №3) та за місцем роботи характеризується позитивно (Т. 1, а.с.179- 180).
Згідно довідки від 25.09.2018 року Ананьївського НВК «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-ліцей - ДНЗ» ОСОБА_6 за місцем навчання характеризується позитивно. Доглядом дитини займається матір (Т. 1, а.с. 181).
Згідно довідки від 19.11.2018 року Ананьївського НВК «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-ліцей ДНЗ» ОСОБА_7 за місцем навчання характеризується позитивного. Вихованням дитини займається мати (Т. 1, а.с.215).
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла до наступного.
Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення аліментів в сумі по 2500,00 грн щомісяця на кожну дитину, з індексацією відповідно до закону, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду з цим позовом - 01 листопада 2016 року, до досягнення дітьми повноліття. суд першої інстанції виходив з того, що діти проживають з матір'ю та на утримання батько дітей матеріальної допомоги не надає.
Визначаючи розмір аліментів по 2500,00 грн на кожну дитину районний суд врахував вимоги ст. 182 СК України.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову щодо визначення місця проживання дітей з батьком суд першої інстанції виходив з інтересів дітей, які проживають, виховуються та навчаються за місцем проживання матері.
Апеляційний суд повністю погодитись, в частині визначення розміру аліментів, не може з огляду на наступне.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 1 та 2 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як зазначено у частині 1 статті 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Однак, у даному випадку докази були досліджені судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, тому апеляційний суд має законні підстави для встановлення обставин, що мають значення для справи, та дослідження й оцінки наявних у справі доказів.
Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу позивачка була зобов'язана довести в судовому засіданні ті обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог, а саме, те, що відповідач в силу свого матеріального становища має можливість сплачувати аліменти на утримання дітей в розмірі 2500,00 грн на кожну дитину щомісяця, з індексацією відповідно до закону, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Однак ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції позивачка не довела належними та допустимими доказами те, що в силу матеріального становища відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання дітей в розмірі 2500,00 грн на кожну дитину щомісяця.
Відповідач працює будівельником, доходи його не є постійними.
Відповідно до сайту інтернет будівельні роботи оплачуються за конкретно виконану роботу (в середньому 8000,00 грн на місяць).
Враховуючи непостійність отриманого заробітку та майновий стан відповідача судова колегія вважає за можливе зменшити розмір стягнутих аліментів до 1500,00 грн на кожну дитину та в силу п.п1,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України рішення суду підлягає зміні.
Щодо визначення місця проживання дитини
Згідно ч.1 статті 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Частиною 3 ст. 29 ЦК визначено, що місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року була ратифікована Конвенція ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 цієї Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
В силу ст. 9 Конвенції Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.
Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Згідно зі ст. 12 Конвенції Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
Положеннями ч.ч.1,2 ст. 27 Конвенції визначено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 160 СК України визначено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Крім того, виходячи з положень ст.ст.157,180,181 СК України той з батьків хто проживає окремо зобов'язаний так само брати учать у вихованні та утриманні дитини, як і той хто проживає з дітьми, останній до того ж не має права перешкоджати у такій участі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що всі міжнародно-правові акти щодо прав дитини будуються за принципом першочергового врахування інтересів дитини. Судом першої інстанції враховані зазначені принципи, вірно вказано на те, що у матері малолітніх дитей не має бути переваг перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, з огляду на рівність прав обох батьків щодо дитини.
Також колегія суддів звертає увагу, що діти залишились проживати у звичному для них середовищі, тобто такий порядок проживання не призведе до додаткового психологічного навантаження на них, що свідчить про врахування, перш за все, інтересів дітей.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача про те, що мати веде аморальний спосіб життя за недоведеністю.
Найкращі інтереси дитей не співпадають з інтересами батька, за винятком і настільки, наскільки вони неминуче мають спільні різноманітні критерії оцінки, пов'язані з індивідуальною особистістю дітей, загальною та конкретною ситуацією.
Висловлені в апеляційній скарзі та судовому засіданні доводи відповідача зводяться до негативної характеристики матері, власних негативних відносин з ними, проте вже тривалий час дити залишаються проживати разом з матір'ю, окремо від батька, зустрічі з яким мають несистематичний характер. В ході розгляду справи відповідачем не доведені обставини, які б свідчили про здійснення ОСОБА_4 неналежного догляду чи виховання дітей, або обставини які б давали підстави стверджувати, що проживання дитини з батьком буде для них кращим, з огляду на запропоновану зміну місця проживання і навчання, а також наявність недостатньо близьких відносин.
Слід погодитись і з висновком суду, що в даній справі мова не йде про розлучення батька з дітьми, який , не обмежений у своєму праві на спілкування з дітьми, турботу відносно них та участь у вихованні них і може реалізувати свої права шляхом домовленості з матір'ю дітей щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.
Враховуючи відсутність даних, про здійснення батьком витрат на утримання дітей обґрунтованим вбачається і висновок суду про стягнення аліментів на користь позивача.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції дана вірна оцінка наданим сторонами доказам, що були предметом дослідження в судовому засіданні суду першої інстанції, ним повно і об'єктивно з'ясовані дійсні обставини справи в цій частині оскаржуваного рішення, перевірені доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами. Оскаржуване рішення в цій частині постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, судова колегія -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 27.12.2018 року - в частині стягнення розміру аліментів змінити та зменшити до 1500,00 (одна тисяча п'ятсот) гривень на кожну дитину щомісяця, з індексацією відповідно до закону, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду з цим позовом - 01 листопада 2016 року, до досягнення дітьми повноліття.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 14.08.2020 року.
Головуючий Л.А. Гірняк
Судді: С.М. Сегеда
Т.В.Цюра