Номер провадження: 22-ц/813/5484/20
Номер справи місцевого суду: 492/983/15-ц
Головуючий у першій інстанції Варгаракі С. М.
Доповідач Комлева О. С.
12.08.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
Головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Сегеди С.М., Гірняк Л.А.,
з участю секретаря Воронової Є.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Арцизького районного суду Одеської області від 21 січня 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду, постановлену під головуванням судді Варгаракі С.М., повний текст ухвали складений 21 січня 2020 року, -
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт Авто» (далі ТОВ «Комфорт Авто») про виконання обов'язків за договором оренди.
Судом до участі у справі в якості третіх осіб були залучені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 21 січня 2020 року позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Комфорт Авто» про виконання обов'язків за договором оренди залишена без розгляду.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 , звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на її незаконність просить ухвалу суду скасувати, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що він з поважних причин був відсутній в судових засіданнях виключно через хворобу, про що своєчасно повідомляв суд.
Відзиву до суду надано не було.
В судове засідання призначене на 12 серпня 2020 року не зявилися представник ТОВ «Комфорт авто», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про розхгляд справи були завчасно та належним чином повідомлені, про що свідчать судові повістки (а.с. 214-215,
218 - 220 т. 3)
Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу за відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, та від яких не надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права за таких підстав.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Залишаючи позов ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що позивач в судові засідання 23.12.2019 року та 21.01.2020 року викликався належним чином, однак повторно у судове засідання не з'явився, не надав жодних доказів поважності своєї неявки, із заявою про розгляд справи за його відсутності не звертався, тому залишив позов без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 26 червня 2015 року звернувся до суду з позовом до ТОВ «Комфорт Авто» про виконання обов'язків за договором оренди.
Ухвалою суду від 17 серпня 2015 року провадження у справі було відкрите та справа була призначена до розгляду.
З 2015 року по 2020 рік у зазначеній справі неодноразово призначалися судові засідання, про які був повідомлений позивач, однак слухання справисудом відкладалися у зв'язку з неявкою позивача та його представника, а такожу зв'язку з тим, що позивач неодноразово звертався до суду із заявами про відкладення розгляду справи.
Також з матеріалів справи вбачається, що про розгляд справи, призначеної на 23 грудня 2019 року ОСОБА_1 був повідомлений належним чином, що підтверджується його заявкою, в якій він просить надсилати судові повістки, повідомлення в електронному виглядіза допомогою SMS-повідомлення на його мобільний номер телефону та довідкою про доставку SMS, проте у судове засідання не з'явився (а.с. 50, 156, 157 т. 3).
Про наступне судове засідання, яке було призначено на 21 січня 2020 року, ОСОБА_1 також був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку SMS (а.с. 159 т. 3).
При цьому, позивач повторно не з'явився в призначене судове засідання, не надав доказів поважності своєї неявки до суду, ззаявою про розгляд справи за його відсутності до суду не звертався (а.с. 165-166, 167 т. 3).
Згідно з ч.5 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача у судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду, у разі відсутності клопотання позивача про слухання справи за його відсутності чи клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки у судове засідання з поважних причин.
Згідно зі ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Європейський Суд з прав людини також наголошує на тому, що сторони процесу повинні вживати заходи для того, щоб дізнатися про рух та розгляд їх справ.
Таким чином, суд дійшов вірного висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він з поважних причин був відсутній в судових засіданнях виключно через хворобу, про що своєчасно повідомляв суд, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ОСОБА_1 будучи належним чином повідомлений про судові засідання,не повідомив суд про поважні причини своєї неявки,не надав до суду заяву або клопотання про відкладення розгляду справи з поважних причин, з зазначенням та наданням на підтвердження цього доказів, також з заявою про розгляд справи за його відсутністю до суду не звертався.
Відповідно до статті 44 ЦПК України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Зловживанням процесуальними правами в розумінні процесуального закону є, крім іншого, вчинення (або не вчинення) дій, спрямованих на безпідставне затягування розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду слідує, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 3 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
На підставі вищевикладеного,колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 звертаючись до суду за захистом своїх порушених прав з позовом про виконання обов'язків за договором оренди, щеу червні 2015 року, під час розгляду справи у суді першої інстанціїзловживав своїми процесуальними правами та обов'язками, затягуючи розгляд справ, що унеможливлювало розглянути справу, у передбачені Цивільним процесуальним кодексом строки.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Судове рішення відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судові процедури повинні бути справедливими і розумними як до відповідача, так і до позивача.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального або процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права і підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Арцизького районного суду Одеської області від 21 січня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 14 серпня 2020 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ С.М. Сегеда
______________________________________ Л.А.Гірняк