Номер провадження: 11-кп/813/1878/20
Номер справи місцевого суду: 518/1017/19
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
13.08.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 09.07.2020 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у кримінальному провадженні №12019160460000010 від 10.01.2019 року, -
встановив:
оскарженою ухвалою районного суду продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком до 07.09.2020 року щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
обвинуваченого у кримінальному провадженні №12019160460000010 від 10.01.2019 року, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого п.1 ч.2 ст.115 КК України.
З представлених апеляційному суду матеріалів убачається, що в Малиновському районному суді м. Одеси перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст.115 КК України.
Під час судового розгляду даного кримінального провадження при розгляді в порядку ч.3 ст.331 КПК України питання щодо доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, до спливу продовженого строку,прокурор вважав за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 .
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 09.07.2020 року, порядку ст.331 КПК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , строком до 07.09.2020 року.
Мотивуючи прийняте рішення про продовження строку тримання під вартою, районний суд врахував дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, злочин вчинений у період непогашеної судимості, відсутність міцних соціальних зв'язків, а також ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були враховані при обранні запобіжного заходу не відпали. Районний суд прийшов до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_8 слід продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою на два місяці, оскільки жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може забезпечити належної поведінки обвинуваченого.
Не погоджуючись з рішенням суду обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу районного суду та постановити нову, якою застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту. В обґрунтування своєї апеляційної скарги обвинувачений вказує на необґрунтованість підозри.
Апеляційний розгляд проведено за відсутністю обвинуваченого, який не заявляв клопотання про розгляд справи в його присутності, але за участю його захисника.
Заслухавши суддю-доповідача; захисника, який підтримав апеляційну скаргу обвинуваченого та просив її задовольнити; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; вивчивши матеріали справи; обговоривши доводи апеляційної скарги; провівши судові дебати; апеляційний суд приходить до висновку про таке.
Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується в скоєнні злочину, передбаченого п.1 ч.2 ст.115 КК України.
Враховуючи Рішення Конституційного суду України від 13 червня 2019 року, яким визнано неконституційним закріплене статтею 392 КПК України обмеження права учасників кримінального провадження окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, ухвали, які постановлені судом першої інстанції на стадії судового розгляду, до ухвалення судового рішення по суті, підлягають перегляду в апеляційному порядку.
На даний час нормативне регулювання положень кримінального процесуального закону ще не здійснено і порядку розгляду таких скарг не передбачено, але при вирішенні питання щодо строків та порядку розгляду цих справ, суд керується загальними засадами кримінального провадження.
Для забезпечення перевірки законності та обґрунтованості тримання обвинуваченого під вартою, суд вважає за необхідне провести апеляційний розгляд даного провадження у порядку, передбаченому для оскарження ухвали районного суду про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою під час досудового розслідування.
За змістом ст. 331 КПК України до спливу двомісячного строку з дня застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовую, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , районний суд виконав вимоги ст.ст. 199, 331 КПК України, та прийняв обґрунтоване рішення про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого.
З наданих апеляційному суду матеріалів убачається, що на стадії розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , останній обвинувачується в скоєні кримінального правопорушення передбаченого п.1 ч.2 ст.115КК України.
Мотивуючи не можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою прокурор зазначив, що раніше доведені ризики не знизились і не відпали.
Апеляційний суд вважає, що тяжкість пред'явленого на даній стадії судового розгляду обвинувачення ОСОБА_8 , а також існування ризиків, а саме: обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілих та свідків в кримінальному провадженні, продовжити злочинну діяльність, виправдовують продовження строку дії найсуворішого запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , та дають апеляційному суду можливість прийти до висновку про обґрунтованість рішення районного суду та наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного.
Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як районним судом, так і колегією суддів апеляційного суду, встановлено не було.
В судовому засіданні апеляційного суду захисник та прокурор повідомили суду, що судовий розгляд даного кримінального провадження перебуває на завершальній стадії.
З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд погоджується з висновком районного суду про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 виходячи з вимог ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК України, та з урахуванням наявності на даній стадії судового розгляду обґрунтованого обвинувачення у скоєні останнім кримінального правопорушення передбаченого п.1 ч.2 ст.115 КК України, необхідністю завершення допиту свідків та потерпілих, початку судового розгляду та запобігання ризикам можливого переховування обвинуваченого від суду, у районного суду існували підстави для продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, а тому суд не знаходить підстав для скасування оскаржуваної ухвали.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Разом з цим, враховуючи те, що обвинувачений досить тривалий час перебуває під варто, а судовий розгляд кримінального провадження ще не завершений, апеляційний суд вважає за необхідне звернути особливу увагу районного суду на положення ст.8 Конституції України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Аналіз практики Європейського суду щодо тлумачення положення «розумний строк» свідчить: в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» Суд роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б не природно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У розумінні Європейського суду для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги у зазначеному відношенні, охоплює собою все провадження.
Аналіз наданих апеляційному суду копій матеріалів кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 , пояснень захисника та прокурора, свідчить про те, що кримінальне провадження перебуває на розгляді суду першої інстанції більше одного року. Протягом цього часу обвинувачений тримається під вартою, але судовий розгляд ще не звершений, хоча і перебуває на завершальній стадії.
Апеляційний суд вважає таку тривалість розгляду даного кримінального провадження неприпустимою, що з огляду на положення ч.4 ст.28, ч.1 ст.318 КПК України, може потягти за собою порушення принципу розумності строку розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 09.07.2020 року, якою продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 - залишити без змін.
Звернути увагу районного суду на необхідність дотримання вимог ст.28, ч.1 ст.318 КПК України, щодо розумності строку розгляду кримінального провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4