Номер провадження: 11-кп/813/1834/20
Номер справи місцевого суду: 522/18569/19
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
12.08.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 08.07.2020 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , -
встановив:
оскарженою ухвалою районного суду продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 05.09.2020 року, щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, маючого неповну середню освіту, не працюючого, перебуває у цивільному шлюбі, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,-
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
З представлених апеляційному суду матеріалів убачається, що в Приморському районному суді м. Одеси перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Під час підготовчого судового засідання з розгляду даного кримінального провадження, в порядку ст.331 КПК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 строком до 05.09.2020 року. Захисник та обвинувачений заперечували проти продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, сторона обвинувачення вважала за доцільне продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 09.06.2020 року продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відносно обвинуваченого ОСОБА_8 строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 05.09.2020 року.
Мотивуючи прийняте рішення про продовження строку тримання під вартою, районний суд врахував дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , відсутність у обвинуваченого постійного місця роботи, міцних соціальних зв'язків, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а також те, що у даному кримінальному провадження не всі свідки допитані, що може свідчити про незаконний вплив на них зі сторони обвинуваченого, останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, у зв'язку з чим районний суд прийшов висновку, що ризики, які враховувалися при обранні запобіжного заходу продовжують існувати, а тому жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може забезпечити належної поведінки обвинуваченого.
Не погоджуючись з рішенням суду обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу районного суду та постановити нову, якою обрати відносно нього запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт. В обґрунтування апеляційної скарги, обвинувачений вказує на необґрунтованість та незаконність ухвали, а також те, що ризики передбачені ст.177 КПК України відсутні.
Заслухавши суддю-доповідача; сторону захисту, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити; сторону обвинувачення, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; вивчивши матеріали справи; обговоривши доводи апеляційної скарги; провівши судові дебати; апеляційний суд приходить до висновку про таке.
Апеляційний розгляд проведено за відсутністю обвинуваченого, який не заявляв клопотання про розгляд справи в його присутності, а його інтереси представлені захисником.
Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вирішуючи питання прийняття апеляційної скарги на судове рішення, постановлене в підготовчому судовому засіданні про обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого, апеляційний суд враховує рішення Конституційного Суду України №4-р/2019 від 13 червня 2019 року, яким визнано неконституційним положення ч.2 ст.392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Отже, зазначеним рішенням Конституційний Суд України визнав, що необхідність продовження строку тримання під вартою повинна бути предметом дослідження не тільки суду, який розглядає справу по суті, а перевірити таке рішення суду першої інстанції може й апеляційна інстанція. При цьому цим рішенням не вирішено питання щодо можливості окремого апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого в підготовчому судовому засіданні.
Апеляційний суд, з метою усунення диспропорції права сторони захисту на апеляційне оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження та ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого в підготовчому судовому засіданні, та надання стороні захисту права доступу до правосуддя, реалізації права на судовий захист, що включає в себе, зокрема, право на апеляційний перегляд справи, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу захисника по суті.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
За змістом ч.3 ст. 331 КПК України до спливу двомісячного строку з дня застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовую, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Апеляційний суд вважає, що вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, в порядку ст.331 КПК України, районний суд виконав вимоги ст.ст.177, 178, 183, 331 КПК України, та прийняв обґрунтоване рішення про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відносно обвинуваченого ОСОБА_8 .
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Розглядаючи питання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного перегляду ухвали районного суду встановлено, що суд в цілому дотримався вказаних вимог закону при розгляді питання, в порядку ст.331 КПК України про доцільність продовження строку тримання під вартою, щодо обвинуваченого ОСОБА_8 .
Прийняте рішення суд мотивував тяжкістю покарання, яке загрожує обвинуваченому, в разі визнання його винним в інкримінованому злочині, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК, а також особу обвинуваченого.
З викладеного вбачається, що районний суд, приймаючи рішення про доцільність подальшого продовження щодо ОСОБА_8 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність його продовження, в зв'язку з відсутністю достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти ризикам, доведеними прокурором.
Мотивуючи не можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою прокурор зазначив, що раніше доведені ризики не знизились і не відпали.
Апеляційний суд вважає, що тяжкість та обґрунтованість пред'явленого на даній стадії судового розгляду обвинувачення ОСОБА_8 , а також існування ризиків встановлених районним судом, виправдовують продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_8 найсуворішого запобіжного заходу, та дають апеляційному суду можливість прийти до висновку про обґрунтованість рішення районного суду про наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.
При розгляді апеляційної скарги сторони захисту, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Слід зазначити, що у відповідності до положень ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі доказі в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст.94 КПК України.
Відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК України, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при подальшому розгляді кримінального провадження та прийнятті остаточного рішення за результатами судового розгляду.
Апеляційний суд вважає, що при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, районний суд обґрунтовано врахував, обставини передбачені ст.178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим та той факт, що з урахуванням даних про особу обвинуваченого, існуючі ризики не зменшилися.
Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як районним судом, так і колегією суддів апеляційного суду, встановлено не було.
З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд погоджується з висновком районного суду про необхідність подальшого продовження до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою виходячи з вимог ст.ст. 177, 178, 183, 315 КПК України, та з урахуванням наявності на даній стадії судового розгляду обвинувачення у скоєні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, необхідністю продовження судового розгляду та запобігання ризикам можливого переховування обвинуваченого від суду або продовження ним злочинної діяльності, у районного суду існували підстави для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого, а тому суд не знаходить підстав для скасування оскаржуваної ухвали.
Матеріали справи не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою. Стороною захисту апеляційному суду не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого під вартою за станом здоров'я.
При цьому, доцільність необхідності подальшого утримання обвинуваченого під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.331 КПК України, в тому числі і з урахуванням результатів судового розгляду, під час якого також будуть перевірені факти щодо існування обґрунтованості пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення.
Разом з цим, апеляційним судом встановлені обставини, які є підставою для зміни прийнятого районним судом рішення.
Так, відповідно до положень ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
У відповідності до вимог ч.ч. 4, 5 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості визначається від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Разом з тим, районний суд при постановленні оскаржуваної ухвали про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , за відсутності обставин, передбачених ч.4 ст.182 КПК України, взагалі не визначив розміру застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом
З огляду на зазначене, ухвала районного суду не відповідає вимогам закону та підлягає зміні шляхом доповненням її резолютивної частини вказівкою про застосування до обвинуваченого застави, як альтернативного запобіжного заходу.
При визначенні розміру застави, апеляційний суд керується вимогами ч.4, п.2 ч.5 ст.182 КПК України.
Апеляційний суд вважає, що розмір застави повинен відповідати тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 , та тим ступенем довіри щодо належної процесуальної поведінки останнього, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, зокрема в їх збуті.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає за необхідне визначити розмір застави в межах вимог п.2 ч.5 ст.182 КПК України, який буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На думку апеляційного суду, саме такий розмір застави буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків, та не буде непомірним для обвинуваченого, членів його сім'ї та близьких родичів.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Змінити ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 08.07.2020 року, щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12019161500001830 від 27.07.2019 року.
Доповнити резолютивну частину ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 08.07.2020 року вказівкою про визначення застави у розмірі 60 (шістдесяти) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у сумі 126120 (сто двадцять шість тисяч сто двадцять) гривень.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок для зарахування заставних сум (отримувач: Одеський апеляційний суд; код ЄДРПОУ отримувача 42268321; код банку отримувача (МФО) 820172; розрахунковий рахунок UA308201720355299001001086720; Банк отримувача: ДКСУ м. Київ; Призначення платежу: Згідно ухвали Одеського апеляційного суду від 12.08.2020 року; Заставна сума за ОСОБА_8 (номер провадження апеляційної інстанції 11-кп/813/1834/20, головуючий суддя: ОСОБА_2 ).
Обвинувачений ОСОБА_8 звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави зобов'язати обвинуваченого після звільнення з-під варти прибувати за кожною вимогою до суду протягом дії запобіжного заходу у виді застави.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 обов'язки, передбачені п.п. 1, 2, 3, 8 ч. 5 ст.194 КПК України, а саме: 1) прибувати за кожною вимогою до суду; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, контактних номерів мобільного телефону; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться до суду, без поважних причин та не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого більш суворого запобіжного заходу.
В іншій частині ухвалу районного суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4