13 серпня 2020 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянувши матеріали кримінального провадження №12019150190001771 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 квітня 2020 року, стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Мартинівське Вознесенського району Миколаївської області, громадянина України, з професійною технічною освітою, не одруженого, на утриманні дітей не має, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України;
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_6
встановив:
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок суду в частині призначення йому покарання змінити та на підставі ст. 75, 76 КК України звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, якщо він протягом зазначеного іспитового строку не скоїть новий злочин, при цьому покласти на обвинуваченого наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Короткий зміст вироку.
Вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.185 КК України та призначено йому покарання у виді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 , не оспорюючи фактичних обставин справи, вважає вирок суду першої інстанції незаконним, через незастосування судом закону про кримінальну відповідальність, який підлягав застосуванню.
Зазначає, що судом безпідставно не застосовано до нього положення ст.75,76 КК України.
Вказує, що судом при призначенні покарання не враховано наявність пом'якшуючих покарання обставин, а саме, те що він активно співпрацював зі слідством, сприяв розкриттю злочину, вину у вчиненні вказаного злочину визнав повністю, щиросердно покаявся у вчиненому, перед потерпілими вибачився, вони не мають до нього претензій матеріального характеру.
Обставини встановлені судом першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що 10 листопада 2019 року в вечірній час доби, біля 21 години в місті Вознесенську Миколаївської області обвинувачений ОСОБА_5 , рухаючись по вулиці Шевченка, біля житлового будинку №31/в помітив припаркований транспортний засіб - легковий автомобіль моделі «ВАЗ - 21013» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , який знаходиться в користуванні потерпілої ОСОБА_7 . Діючи з умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна ОСОБА_5 , шляхом підбору ключа відчинив водійські дверцята салону даного транспортного засобу, і, таємно викрав з салону автомобіля майно, а саме: головку блока циліндрів вартістю 1000 гривень, після чого відкривши капот моторного відсіку викрав з нього акумуляторну батарею вартістю 1500 гривень, які на праві приватної власності належали потерпілій ОСОБА_7 та з викраденим чужим майном з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 2500 гривень.
Крім того, 20 листопада 2019 року в нічний час біля 01 години, в місті Вознесенську Миколаївської області обвинувачений ОСОБА_5 , рухаючись по вулиці Будівельників, на подвір'ї багатоквартирного житлового будинку №3 помітив припаркований транспортний засіб - легковий автомобіль моделі «Москвич - 412» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 . Діючи з умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна ОСОБА_5 , шляхом підбору ключа відчинив водійські дверцята салону даного транспортного засобу, і таємно викрав з салону автомобіля майно, а саме: автомобільну магнітолу моделі «4007V ISO» вартістю 1123 гривні, після чого відкривши капот моторного відсіку викрав з нього акумуляторну батарею моделі «Mutlu» вартістю 2900 гривень, які на праві приватної власності належали потерпілій ОСОБА_8 та з викраденим чужим майном з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 4023 гривень.
Крім того, 20 листопада 2019 року в вечірній час біля 21 години, в місті Вознесенську Миколаївської області обвинувачений ОСОБА_5 , рухаючись по вулиці Пушкінська, біля житлового будинку №73 помітив припаркований транспортний засіб - легковий автомобіль моделі «ВАЗ - 21063» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 . Діючи з умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна ОСОБА_5 , шляхом підбору ключа відчинив водійські дверцята салону даного транспортного засобу, після чого відкривши капот моторного відсіку викрав з нього акумуляторну батарею моделі «EuroCar» вартістю 1350 гривень, яка на праві приватної власності належала потерпілому ОСОБА_9 та з викраденим чужим майном з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 1350 гривень.
Крім того, 26 листопада 2019 року в вечірній час біля 21 години, в місті Вознесенську Миколаївської області обвинувачений ОСОБА_5 , рухаючись по вулиці Шевченка, біля житлового будинку №33 помітив припаркований транспортний засіб - легковий автомобіль моделі «ВАЗ - 2106» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 . Діючи з умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна ОСОБА_5 , шляхом підбору ключа відчинив водійські дверцята салону даного транспортного засобу, після чого відкривши капот моторного відсіку викрав з нього акумуляторну батарею моделі «Forse» вартістю 1500 гривень, яка на праві приватної власності належала потерпілому ОСОБА_10 та з викраденим чужим майном з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 1500 гривень.
Дії ОСОБА_5 судом кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України, як крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно.
Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
На думку апеляційного суду, даних вимог закону, при постановленні вироку стосовно ОСОБА_5 , судом першої інстанції дотримано.
Висновок суду, щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено за обставин наведених у вироку, підтверджений зібраними у справі доказами, яким суд першої інстанції надав правильну юридичну оцінку.
Всі обставини справи були детально розглянуті та досліджені судом першої інстанції, що підтверджується наведеними та належно оціненими у вироку доказами про вчинення злочину обвинуваченим.
Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_5 за ч.2 ст.185 КК України є вірною і апелянтом не оспорюється. За такого, вирок суду першої інстанції в цій частині, відповідно до положень ч.1 ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядається.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд першої інстанції у відповідності до ст. 65, 66, 67 КК України з урахуванням тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які є злочинами середньої тяжкості, особи обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, має дві непогашені судимості за вчинення тяжких злочинів в сфері обігу наркотичних засобів, а остання судимість за вчинення тяжкого злочину проти власності, за яким його було засуджено до реального відбуття основного покарання в виді позбавлення волі, за місцем проживання охарактеризований задовільно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, офіційно не працевлаштований, обставини, що пом'якшують покарання, а саме повне визнання ним своєї вини, щире каяття, оцінку органом пробації ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення як високого та ризику небезпеки для суспільства як високого, з неможливістю виправлення без ізоляції від суспільства внаслідок позбавлення чи обмеження волі, відсутність у обвинувальному акті обставин, що обтяжують покарання, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що мета покарання, передбачена ч.2, 3 ст. 50 КК України, може бути досягнута при призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 міри покарання у виді позбавлення волі, належним чином вмотивувавши таке рішення у вироку.
Таке покарання, на думку апеляційного суду, відповідає тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особі обвинуваченого, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. З урахуванням цього, підстав вважати призначене обвинуваченому покарання таким, що не відповідає вимогам кримінального законодавства, апеляційний суд не вбачає.
Посилання ОСОБА_5 на повне визнання вини, його допомога слідству та щире каяття, як на підставу для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, є неприйнятними, оскільки, зазначені обставини, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, були враховані судом першої інстанції при ухваленні вироку та призначені обвинуваченому покарання в межах санкції статей закону за якими його визнано винним.
Судом у відповідності до п. 1 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання додержано вимоги ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, за принципом законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Не заслуговують на увагу доводи апелянта про можливість його звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Відповідно до положень ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційні злочини, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Між тим, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 маючи непогашені судимості за вчинення тяжкого злочину проти власності, а також за злочини в сфері обігу наркотичних засобів, за які обвинувачений ОСОБА_5 відбував покарання в місцях позбавлення волі, знову вчинив злочини проти власності.
Зазначені обставини свідчать про високий рівень ризику вчинення ОСОБА_5 нових кримінальних правопорушень, його стійку антисоціальну поведінку, небажання стати на шлях виправлення, а тому його виправлення без відбування покарання в місцях позбавлення волі є неможливим.
З огляду на наведене та відсутністю підстав для зміни вироку, передбачених ст.409 КПК України, з наведених апелянтом мотивів, апеляційний суд не вбачає підстав для пом'якшення призначеного судом покарання, у зв'язку з чим апеляційну скаргу обвинуваченого слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 409, 424, 532 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 квітня 2020 року стосовно ОСОБА_5 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом 3-х місяців з дня її проголошення, а засудженим якій тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий:
Судді: